Рішення

від 05.10.2011 по справі 5015/4997/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.11 Справа№ 5015/4997/11

За позовом: публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі -Банк), м. Львів, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Техпанель" (надалі -Товариство), м. Львів, про: стягнення 2 367 589,98 грн. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Стащук О.М. -довіреність від 17.02.2011 року, відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до товариства з обмеженою відповідальністю "Техпанель" про стягнення 2 367 589,98 грн. Ухвалою від 01.09.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 19.09.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення положень договору про кредитну лінію №169-01-07 від 10.01.2008 року не повернув кредиту та процентів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2 367 589,08 грн., а саме: 1 370 000,00 грн. заборгованості за кредитом, яку позивач вимагає достроково повернути, 830 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 75 563,83 грн. прострочених процентів за користування кредитом, 67 030,69 грн. нарахованих процентів за період з 26.07.2011 р. по 25.08.2011 р., 24 995,44 грн. пені за простроченим кредитом та процентами.

Відповідач повністю заперечив проти позову з таких підстав. Вважає, що підписав додаткові угоди під тиском Банку. Банк не здійснив перевірку фінансового становища Товариства, а тому особа, яка підписала договір, діяла з перевищенням повноважень. Банку неодноразово надсилалися пропозиції стосовно реструктуризації заборгованості, проте Банк відмовився від таких пропозицій.

Крім того, в судове засідання 05.10.2011 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Львівської області позову Товариства до Банку про визнання недійсними додаткових договорів від 09 червня 2008 року, від 10 жовтня 2008 року, від 31 травня 2010 року.

Суд відхиляє подане клопотання з огляду на таке.

По-перше, до поданого клопотання Товариством не долучено матеріалів власного позову, які б дали змогу підтвердити, які конкретно позовні вимоги є предметом розгляду господарським судом Львівської області, та були би підставою для аналізу взаємопов'язаності справ.

По-друге, відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним. Тобто у суду є можливість розглянути цю справу до розгляду господарським судом Львівської області позову Товариства про визнання недійсними додаткових договорів. За таких обставин відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.

В судове засідання 05.10.2011 року представник відповідача вдруге не з'явився, причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Банком і Товариством укладено договір про кредитну лінію №169-01-07 від 10.01.2008 року (надалі -Кредитний договір). За умовами цього договору Банк відкриває позичальнику відкличну не відновлювальну лінію з лімітом на загальну суму 4 575 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти до 10 грудня 2010 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 15%.

За заявками Товариства від 14.01.2008 року та від 17.01.2008 року Банком виплачено 4 575 000,00 грн., про що свідчать виписки по особовому рахунку, долучені до матеріалів справи.

Додатковим договором №1 від 09.06.2008 року до Кредитного договору сторони погодили збільшення відсоткової ставки до 18%, Додатковим договором №2 від 10.10.2008 року до Кредитного договору -збільшення відсоткової ставки до 23%, додатковим договором №3 від 31.05.2010 року до Кредитного договору -збільшення відсоткової ставки до 25% та продовження строку користування кредитом до 07 червня 2012 року.

Банком надіслано Товариству претензію-вимогу від 08.06.2011 року №б/н, якою Банк вимагав на підставі пунктів 3.6, 6.1 Кредитного договору дострокової оплати Товариством 2 229 562,32 грн. Зазначена претензія отримана Товариством 14.06.2011 року, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між Банком та Товариством виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 Додаткового договору №3 від 31.05.2010 року до Кредитного договору передбачено, що строк користування кредитом спливає 07 червня 2012 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, як убачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог та підтверджено Товариством у власному акті звірки взаємних розрахунків, останнє погашення кредиту та відсотків відбулося 27.01.2010 року. З цього часу Товариство у порушення умов Кредитного договору не сплачувало сум кредиту, що є порушенням пункту 2.4 Кредитного договору та додаткового договору №3 від 31 травня 2010 року. Таким чином, вимоги Банку про стягнення 830 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги достроково повернути кредит, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції -заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до пункту 6.1 Кредитного договору Банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів та сплати процентів за весь період користування кредитними коштами до настання терміну, зазначеного в пункті 2.4 цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути отримані за кредитною лінією кошти і сплатити усі нараховані проценти протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання вимоги від Банку, якщо позичальник допустив факт прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами, допускав/допустив інші порушення, зокрема щодо своєчасності чи повноти погашення заборгованості за кредитним договором.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище норми закону та договору, суд вважає правомірною вимогу Банку повернути достроково частину кредиту, що залишилася, в сумі 1 370 000,00 грн.

Стосовно вимоги Банку стягнути проценти за користування кредитом, то суд при прийнятті рішення виходив з таких доводів.

Відповідно до пункту 3.1 Кредитного договору позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

- 15% річних за період із дня видачі до дня повернення кредиту;

- у випадку порушення позичальником термінів погашення згідно з графіком -30% річних від суми невиконаного вчасно зобов'язання за кредитом відповідно до графіка за період часу: з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї кредитної (основної) заборгованості, але не більше остаточного терміну погашення кредиту, встановленого в п. 2.4 договору;

- 30% річних за період з 10 грудня 2010 року до дня фактичного погашення основної заборгованості за кредитом.

В подальшому сторонами вносилися зміни до цього пункту Кредитного договору в частині визначення розмірів процентів річних за користування кредитом. За таких обставин суд вважає правомірними та підставними вимоги Банку стягнути проценти за користування кредитом в сумі 142 594,52 грн.

Аналізуючи заперечення Товариства, які зводяться в основному до намагання довести недійсність таких додатків до Кредитного договору в частині встановлення високих процентних ставок, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.

Уклавши Кредитний договір, Товариство погодилося виконувати і виконувало його положення в частині отримання кредитних коштів, повернення цих коштів частинами та сплати процентів за користування кредитом. Разом з тим, Кредитний договір містить положення, які визначають порядок сплати процентів, способи та механізми зміни процентної ставки, а також правові наслідки непогодження Товариства зі зміною процентної ставки. Такими, наприклад, є положення пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 3.7, 6.1 Кредитного договору. Реалізуючи свої правомочності, передбачені положеннями Кредитного договору та закону, сторонами було погоджено внести зміни до Кредитного договору, які зводяться до підвищення процентної ставки за користування кредитом з одночасним продовженням строку користування ним.

Доводи Товариства про те, що ним вживалися заходи (надсилалися листи) для зменшення процентної ставки, свідчать про прийняття до виконання умов додаткових договорів та намагання в подальшому внести зміни до нього.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави вважати, що дії, які були вчинені сторонами при укладені додаткових договорів до Кредитного договору, не породжують юридичних наслідків. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які є підставою для визнання додатків до Кредитного договору недійсними.

Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів і/або сплати процентів за користування кредитними коштами Товариство сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

За таких обставин вимоги Банку про стягнення 24 995,44 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви у повному обсязі, не надано суду доказів про наявність інших обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, а тому позов необхідно задоволити. Заперечення відповідача не свідчать про відсутність його обов'язку повернути кредит, сплатити за користування ним процентів та пеню за порушення зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 235, 236 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 611, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4 3 , 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техпанель" (адреса: вулиця Ковпака, будинок 5, село Ясниська, Яворівський район, Львівська область, 81082; ідентифікаційний код 30556564 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю банку "Фінанси та кредит" (адреса: вулиця Артема, будинок 60, Шевченківський район, місто Київ, 04054; ідентифікаційний код 09807856) 2 200 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 142 594,52 грн. заборгованості за процентами, 24 995,44 грн. пені, 25 500,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.