Постанова

від 06.11.2012 по справі 5011-68/8806-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа№ 5011-68/8806-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

За участю представників:

від позивача Гаркавенка С.В. (дов. № 93/2012/02/13-9 від

13.02.2012 р.)

від відповідача Кривобородова О.О. (дов. від 03.09.2012 р.)

Шевченко В.М. (дов. від 28.05.2012 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК

Оболонь-комфорт»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 13.09.2012 р.

у справі № 5011-68/8806-2012 (суддя Ониськів О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

(далі ПАТ «Київенерго»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК

Оболонь-комфорт» (далі ТОВ «МЖК Оболонь-

комфорт»)

про стягнення заборгованості за спожиту теплову

енергію

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.09.2012 р. у справі № 5011-68/8806-2012 позов задоволено частково : з ТОВ «МЖК Оболонь- комфорт» стягнуто на користь ПАТ «Київенерго» 7 771,25 грн. інфляційних втрат, 6 387,51 грн. 3 % річних, 1 304,98 грн. витрат по сплаті судового збору. Повернуто ПАТ «Київенерго» з Державного бюджету судовий збір в розмірі 807,28 грн. Припинено провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 103 376,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині стягнення штрафних санкцій, які нараховано на суму 17 878,71 грн. та прийняти в цій частині нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що в січні 2011 р. позивачем здійснено нарахування боргу на підставі Постанови НКРЕ № 1729 від 14.12.2010 р. виходячи з тарифу 169,38 грн., що є неправомірним, призвело до підвищення розміру заборгованості на суму 17 878,71 грн. й відповідно підвищення розміру штрафних санкцій тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині нарахованих штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове, яким в позові відмовити повністю за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 02.07.2012 р. ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «МЖК Оболонь-комфорт» про стягнення 103 376,20 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 11 075,49 грн. інфляційної складової боргу, 6 387,51 грн. 3 % річних. В обгрунтування своїх вимог зазначило, що на виконання договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 8041052 від 01.10.2008 р. (далі Договір) позивачем поставлено теплову енергію, а відповідачем її вартості не оплачено, внаслідок чого за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012 р. утворилась заборгованість в розмірі 103 376,20 грн. Крім цього, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 11 075,49 грн. інфляційної складової боргу, 6 387,51 грн. 3 % річних тощо.

Заявою від 10.08.2012 р. позивач просив провадження в частині стягнення основного боргу припинити й стягнути з відповідача 11 075,49 грн. інфляційних втрат та 6 387,51 грн. 3 % річних.

До матеріалів справи долучено відзив ТОВ «МЖК Оболонь-комфорт» на позовну заяву, згідно якого позивачем безпідставно виставлено рахунок за січень 2011 р. за тарифами, які не були чинними, тому відповідач заперечував проти стягнення основного боргу в розмірі 17 878,77 грн. - різниці між тарифами, які діяли в січні 2011 р. та рахунком, що було виставлено позивачем згідно встановлених Постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010 р. тарифів. Одночасно відповідач посилався на помилковість зарахування позивачем грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 1000441598 від 21.06.2012 р. в рахунок погашення основної заборгованості, вважаючи призначенням платежу в даному випадку - «сплату за теплову енергію згідно Договору № 8041052 від 01.10.2008» тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 7 771,25 грн. інфляційних втрат, 6 387,51 грн. 3 % річних, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив, провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 103 376,20 грн. припинив.

Так, припиняючи провадження по справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, місцевий суд посилався на подане позивачем 10.08.2012 р. клопотання про припинення провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 103 376,20 грн. в зв'язку зі сплатою цього відповідачем, Як видно з матеріалів справи відповідачем після порушення провадження в справі - в період з 21.06.2012 р. по 12.07.2012 р. перераховано грошові кошти в розмірі 103 376,20 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором.

Відповідач частково заперечував проти задоволення цього клопотання позивача, посилаючись на те, що 17 878,77 грн. грошових коштів ним перераховано в рахунок майбутніх платежів за поточне споживання теплової енергії, тому правових підстав для припинення провадження по справі в цій частині немає. Такі твердження місцевий суд до уваги не взяв, вважаючи, що згідно платіжних доручень № 1000448492 від 04.07.2012 р., №1000451016 від 07.07.2012 р., № 1000452682 від 10.07.2012 р. та № 1000454173 від 12.07.2012 р. відповідачем оплачено суму заборгованості за Договором - грошові кошти в розмірі 93376,20 грн. з призначенням платежу «оплата заборгованості за спожиту теплову енергію за період до травня 2012 року згідно Договору № 8041052 від 01.10.2008». Платіжним дорученням № 1000441598 від 21.06.2012 р. підтверджується сплата відповідачем грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн. з призначенням платежу : «сплата за теплову енергію згідно Договору № 8041052 від 01.10.2008». Місцевим судом встановлено, що перераховані кошти в розмірі 10 000,00 грн. відповідачем сплачено також на погашення боргу за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012 р. й позивачем зараховано в рахунок погашення наявної заборгованості. Доказів віднесення сплачених відповідачем коштів в розмірі 10 000,00 грн. як оплати в рахунок майбутніх платежів за поточне споживання теплової енергії немає тощо.

Таким чином, відповідач заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості в розмірі 103.376,20 грн. сплатив після порушення провадження по справі, у зв'язку з чим місцевий суд вважав за необхідне припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Задовольняючи позов частково, місцевий суд на підставі ст. 625 ЦК України, перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 6.387,51 грн. за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012 р. визнав його арифметично правильним та стягнув 6.387,51 грн. 3 % річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 11 075,49 грн., місцевий суд вважав його помилковим з огляду те, що індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому період зменшується (такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 01.02.2012 у справі № 15/065-11). Тому, місцевий суд в цій частині позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача інфляційні втрати в розмірі 7 771,25 грн. тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.

Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Оболонь-комфорт» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 13.09.2012 р. у справі № 5011-68/8806-2012 - без змін.

Матеріали справи № 5011-68/8806-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Сітайло Л.Г.