Рішення

від 05.11.2012 по справі 5023/3808/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р.Справа № 5023/3808/12 вх. № 3808/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - Васюрі О.О., довіреність б/н від 01.08.2012 р.; відповідача - Семенова В.О., довіреність б/н від 28.08.2012 р.;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга", м. Харків

про стягнення 140690,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга", м. Харків, 140690,37 грн. заборгованості та 2813,81 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 444/12/02 від 07.05.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати продукції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 серпня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 вересня 2012 року.

07 вересня 2012 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, та зазначив, що довіреність № 962/к-032 від 30.03.2012 р. не відповідає вимогам ст. 246 ЦК України, та відповідно не надає Забарі А.В. повноваження на підписання та подачу позовної заяви від Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

10 вересня 2012 року позивач надав до суду клопотання, в якому просив замінити позивача у справі на Приватне акціонерне товариство "ІнтерМікро Дельта, Інк" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Бориса Кротова, 21, код ЄДРПОУ 19133330), у зв"язку з тим, що між ним та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги № 620/12/06 від 05.09.2012 р., відповідно до якого позивач відступив право вимоги до ТОВ "Електрична та тепловозна тяга".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 24 вересня 2012 року.

24 вересня 2012 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

24 вересня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову з посиланням на те, що на підтвердження відвантаження товару позивачем надано лише накладну на відпуск готових виробів зі складу № 74011 від 08.05.2012 р., яка по-перше не є видатковою накладною, по-друге, не містить підпису уповноваженої особи відповідача та печатки відповідача. Таким чином, позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору поставки № 444/12/02 від 07.05.2012 р. Відповідно позовні вимоги позивача про стягнення 140690,37 грн. заборгованості з урахуванням 3 % річних та пені є необгрунтованими. Крім того відповідач зазначив, що договір поставки № 444/12/02 від 07.05.2012 р. між сторонами з боку позивача підписаний особою, яка не мала відповідних повноважень, тому вказаний договір є неукладеним та відповідно його умови щодо строків оплати, розміру та підстав нарахування пені не можуть прийматися до уваги при розгляді справи. Відповідач також надав заперечення проти задоволення клопотання про заміну позивача, посилаючись на те, що відповідач не надав письмової згоди на відступлення позивачем права вимоги третій особі, тому відступлення права вимоги позивачем та заміна кредитора за договором № 444/12/02 від 07.05.2012 р. є такими, що не відбулися.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 02 жовтня 2012 року. В задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відповідачу відмовлено. В задоволенні клопотання про заміну Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" у справі на Приватне акціонерне товариство "ІнтерМікро Дельта" позивачу відмовлено.

02 жовтня 2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 127442,16 грн. боргу з урахуванням пені та 3% річних.

02 жовтня 2012 року позивач надав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що накладна на відпуск продукції зі складу відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, підписана уповноваженими особами та відображає факт здійснення господарської операції, а саме відвантаження продукції від 08.05.2012 р. Також позивача зазначив, що керуючий санацією може укладати будь-які угоди, а тому довіреність на підписання договорів, видана Науменком Р.П. є такою, що видана з дотриманням норм чинного законодавства, а тому договір поставки № 444/12/05 від 07.05.2012 р. укладений у відповідності до чинного законодавства та у межах повноважень наданих довіреністю.

02 жовтня 2012 року представник позивача надав копію довіреності № 58 від 07.05.2012 р., яка видана на отримання цінностей від Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ.

В судовому засіданні 02 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 10 жовтня 2012 року.

10 жовтня 2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, де розрізнив кожну вимогу окремо та просив суд стягнути з відповідача 118890,80 грн. боргу, 7126,13 грн. пені, 1425,23 грн. 3% річних, та судового збору.

10 жовтня 2012 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 5023/3808/12 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2012 року було задоволено заяву позивача про продовження строку розгляду спору. Продовжено строк розгляду спору за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 06 листопада 2012 р. Відкладено розгляд справи на 05 листопада 2012 року.

02 листопада 2012 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 118890,80 грн. основного боргу, 8494,19 грн. пені, 1698,84 грн. 3% річних та 2813,81 грн. судового збору.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про збільшення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

05 листопада 2012 року відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову з посиланням на те, що умови договору поставки № 444/12/02 від 07.05.2012 р. та специфікації № 1 від 07.05.2012 р. передбачають обов"язок позивача здійснити поставку повного обсягу продукції, що вказана у специфікації № 1 від 07.05.2012 р., а зустрічний обов"язок відповідача сплатити оплату вартості товару протягом 20 календарних днів з моменту отримання повного обсягу продукції на загальну суму 349113,60 грн., проте позивач не здійснив поставку у повному обсязі, у зв"язку з чим строк для оплати товару у відповідача не настав.

Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2012 р. підтримував збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

07 травня 2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 444/12/02, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати продукцію у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, приймає та оплачує її в асортименті, у кількості, по цінам та ДОСТу, відповідно до специфікацій, вказаних у додатках, які є невід"ємною частиною договору. Пунктом 5.1 договору передбачений порядок розрахунку, який здійснюється відповідачем у розмірі 100% передплати до 20 числа місяця, який передує місяцю відвантаження, якщо інше не передбачено в специфікації. Пунктом 12.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 р.

Сторонами до договору укладена специфікація від 07.05.2012 р., відповідно до якої загальна вартість продукції складає 349113,60 грн., та умови платежу по даній специфікації - відстрочення платежу 20 календарних днів з моменту відвантаження.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 173890,80 грн., що підтверджується накладною № 74011 від 07.05.2012 р., яка підписана обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 58 від 16.05.2012 р., яка видана на отримання цінностей від Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву заперечує проти отримання продукції та зазначає, що на підтвердження відвантаження товару позивачем надано лише накладну на відпуск готових виробів зі складу № 74011 від 08.05.2012 р., яка по-перше не є видатковою накладною, та по-друге, не містить підпису уповноваженої особи відповідача та печатки відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (далі -Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні норми містить п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88) (далі - Положення), та передбачає, що первинні документи повинні мати такі обов*язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документу (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.1 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, в накладній на відпуск продукції зі складу №240 зазначені всі необхідні реквізити, які вимагаються до первинних документів. Тому, посилання відповідача на відсутність дати виникнення зобов'язання є безпідставним.

Відповідачем вказується, що в накладній на відпуск продукції зі складу №240 відсутня печатка отримувача.

Суд звертає увагу на те, що Законом не передбачено обов*язковість проставляння печатки отримувачем продукції.

Пункт 2.5. Положення передбачає, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Тобто, чинним законодавством передбачено можливість, а не обов'язковість проставляння печатки отримувачем продукції.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей (зареєст. у Мінюсті України 12.06.96 р. № 293/1318).

Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Таким чином, повноваження на отримання товарно-матеріальних цінностей повинні підтверджуватися довіреністю, виданою підприємством покупцем.

Довіреність №58 від 07.05.2012р. на отримання товарно - матеріальних цінностей видана відповідачем на ім'я Кобзар В.Ф., в накладній на відпуск продукції зі складу №240 проставлений підпис Кобзар В.Ф.

Отже, накладна на відпуск продукції зі складу відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, підписана уповноваженими особами та відображає факт здійснення господарської операції, а саме відвантаження продукції від 08.05.2012 р.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати товару - відстрочення платежу 20 календарних днів з моменту відвантаження.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте за нього не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1494/01-032 від 12.06.2012 р. з вимогою погасити заборгованість за договором № 44/12/02 від 07.05.2012 р. у сумі 173890 грн., а також нарахованих 3% річних та пені, що підтверджується поштовим описом та чеком.

Відповідач відреагував на претензію та частково розрахувався за продукцію на суму 55000 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 118890,80 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач заперечує проти позову з посланням на те, що договір поставки № 444/12/02 від 07.05.2012 р. між сторонами з боку позивача підписаний особою, яка не мала відповідних повноважень, тому вказаний договір є неукладеним та відповідно його умови щодо строків оплати, розміру та підстав нарахування пені не можуть прийматися до уваги при розгляді справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону, припиняються повноваження органів управління боржника юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керуючий санацією має право:

- розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом;

- укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди;

- подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Отже, керуючий санацією може укладати будь-які угоди, а тому довіреність на підписання договорів, видана Науменко Р.П. є такою, що видана з дотриманням норм чинного законодавства, а тому договір поставки №444/12/05 від 07.05.2012р. укладений у відповідності до чинного законодавства та у межах повноважень наданих довіреністю.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі - 118890,80 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, якщо боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 1698,84 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пенею, відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,3% від не слаченої в строк суми за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 8494,19 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, 15, оф. 1, код ЄДРПОУ 34045149, п/р 26008000098925 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Бориса Кротова, 24, код ЄДРПОУ 05768898, р/р 2600800003307 в філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 305675) 118890,80 грн. основного боргу, 8494,19 грн. пені, 1698,84 грн. 3% річних та 2571,68 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.11.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.