Постанова

від 17.01.2013 по справі 5023/3808/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 5023/3808/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Васюри О.О. за довіреністю б/н від 08.11.12 р.

відповідача - Семенова В.О. за довіреністю б/н від 14.12.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3642Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2012 р. у справі № 5023/3808/12

за позовом ВАТ "Дніпрошина", м. Дніпропетрівськ

до ТОВ "Електрична та тепловозна тяга", м. Харків

про стягнення 140690,37 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 р. ВАТ "Дніпрошина" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.11.2012 р.) 118890,80 грн. заборгованості, 8494,19 грн. пені, 1698,84 грн. 3% річних та 2813,81 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 444/12/02 від 07.05.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати продукції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2012 р. по справі № 5023/3808/12 (суддя Смирнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" на користь ВАТ "Дніпрошина"118890,80 грн. основного боргу, 8494,19 грн. пені, 1698,84 грн. 3% річних та 2571,68 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати повністю і винести нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, в своїй апеляційній скарзі заявник зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не було застосовано до правовідносин сторін положення ст. 538 ЦК України, а саме частини 3 зазначеної статті, у відповідності до якої, на думку апелянта, відповідач мав право не здійснювати оплату частини продукції, що була поставлена позивачем відповідно до накладної на відпуск готових виробів зі складу № 74011 від 07.05.2012 р., оскільки позивачем не було здійснена поставка в повному обсязі. По-друге, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було помилково застосовано до спірних правовідносин положення ст. ст. 612, 625 ЦК України, оскільки, на думку апелянта, відповідач не є боржником, який прострочив виконання зобов'язання. З огляду на те, що відповідач не вважає себе боржником, який прострочив виконання зобов'язання, то і застосування до нього положень ст. 625 ЦК України, на його думку, є неправомірним.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 17.12.2012 року та запропоновано надати до суду апеляційної інстанції позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

05.12.2012 року за вх. № 9720 відповідачем було надано клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 43/5005/9554/2012 про визнання недійсним договору поставки № 444/12/02 від 07.05.2012 р., яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області.

У судовому засіданні 17.12.2012 р. колегією суддів було оголошено про перерву у розгляді справи до 16.01.2013 р.

14.01.2013 р. за вх. № 268 відповідачем були надані уточнення до апеляційної скарги.

14.01.2013 р. за вх. № 269 відповідачем було надано уточнене клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 5023/4860/12 про визнання недійсним договору поставки № 444/12/02 від 07.05.2012 р., яка розглядається господарським судом Харківської області.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, пов'язаність даної справи полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Колегія суддів вважає, що по-перше, в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) станом на день вирішення клопотання відсутні будь-які підстави ставити легітимність правочину під сумнів, по-друге колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, а тим більше неможливості у самостійному встановленні суттєвих для даного спору обставин. На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі N 5023/3808/12 і вважає за необхідне розглянути справу по суті.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2012 р. у даній справі підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2012 року між ВАТ "Дніпрошина" (позивач) та ТОВ "Електрична та тепловозна тяга" (відповідач) був укладений договір № 444/12/02, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати продукцію у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, приймає та оплачує її в асортименті, у кількості, по цінам та ДОСТу, відповідно до специфікацій, вказаних у додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Твердження відповідача про те, що договір поставки № 444/12/02 від 07.05.2012 р. між сторонами з боку позивача підписаний особою, яка не мала відповідних повноважень, тому вказаний договір є неукладеним спростовуються матеріалами справи, оскільки доказів визнання його неукладеним в матеріалах справи не міститься.

Пунктом 5.1 договору передбачений порядок розрахунку, який здійснюється відповідачем у розмірі 100% передплати до 20 числа місяця, який передує місяцю відвантаження, якщо інше не передбачено в специфікації.

Пунктом 12.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 р.

Як свідчать матеріали справи, сторонами до договору укладена специфікація від 07.05.2012 р., відповідно до якої загальна вартість продукції складає 349113,60 грн., та умови платежу по даній специфікації - відстрочення платежу 20 календарних днів з моменту відвантаження.

Колегія суддів вважає, що шляхом укладення даної специфікації сторони змінили умови оплати отриманої продукції і в подальшому, аналізуючи правовідносини сторін, застосовує для визначення строку платежу саме положення специфікації. Аналогічну позицію щодо строку платежу займають і сторони спору.

На виконання вимог вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 173890,80 грн., що підтверджується накладною № 74011 від 08.05.2012 р., яка підписана обома сторонами.

Факт поставки продукції визнаний відповідачем, який в апеляційній скарзі зазначив, що позивачем здійснено відвантаження відповідачеві продукції, що передбачена специфікацією № 1 від 07.05.2012 р., на загальну суму 173890,80 грн.

Як було зазначено вище, сторони узгодили строк оплати товару - відстрочення платежу 20 календарних днів з моменту відвантаження.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте за нього не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1494/01-032 від 12.06.2012 р. про погашення заборгованості за договором № 44/12/02 від 07.05.2012 р. у сумі 173890 грн., а також нарахованих 3% річних та пені, що підтверджується поштовим описом та чеком (арк. справи 13).

Відповідач відреагував на претензію та частково розрахувався за продукцію на суму 55000,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 118890,80 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 118890,80 грн.

Колегія суддів також дійшла висновку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1698,84 грн., 8494,19 грн. пені. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 549, 610, 611, 625 ЦК України), положень договору (п. 6.5) та фактичних обставин справи.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованої на неї сум річних та пені. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що судом першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не було застосовано до правовідносин сторін положення ч. 3 ст. 538 ЦК України помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення ст. ст. 612, 625 ЦК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки заперечення відповідача не ґрунтуються на законі.

Так, ч. 3 ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Тобто даною нормою не передбачено, що у випадку виконання другою стороною зобов'язання не у повному обсязі інша сторона має право не виконувати свого обв'язку. Сторона, яка здійснила поставку товару за накладною, має статус кредитора і має право наполягати на здійснені оплати отриманого товару відповідно до умов договору.

Крім того, специфікацією №1 до договору від 07.05.2012р. зазначено, що оплата здійснюється з відстрочкою платежу 20 календарних днів з моменту відвантаження. Відповідне до п. 3.3 договору, датою відвантаження продукції є дата зазначена у видатковій накладній постачальника на відпуск продукції покупцю. Отже, обов'язок оплати отриманої продукції виникає на підставі юридичного факту отримання продукції за накладною і не пов'язаний з отриманням всього обсягу продукції, зазначеного у специфікації.

Також в цій частині колегія суддів звертає увагу, що настання строку платежу та наявність зобов'язання з оплати отриманого товару визнана відповідачем, про що свідчать його дії, які полягають в частковій оплаті отриманого товару.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, тому судом першої інстанції було правомірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. ст. 612, 625 ЦК України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Електрична та тепловозна тяга", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2012 р. у справі № 5023/3808/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2012 р. у справі № 5023/3808/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.01.2013 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Шевель О. В.