Постанова

від 07.11.2012 по справі 5023/434/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5023/434/12 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2012 р.                                                          Справа № 5023/434/12      Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є. при секретарі Вороні В.С. за участю прокурора – Кабанець В.О. посвідчення №006810 від 28.09.2012 року представників сторін: позивача за первісним позовом –не з'явився відповідача за первісним позовом –не з'явився 2-го відповідача за зустрічним позовом –не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. № 3123/1-32) на рішення  господарського суду Харківської області від 07 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" м. Харків   до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікарус" (з іноземними інвестиціями), м. Харків   про визнання договору дійсним та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями), м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", м. Харків      2. Харківської міської ради, м. Харків третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 2-го відповідача - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності                                                 ВСТАНОВИЛА: ТОВ "Експрес" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) грошові кошти в розмірі 50000,00 грн.(а.с.3,4). Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду (а.с.2). 01 лютого 2012 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просить   визнати договір купівлі-продажу між  ТОВ "Експрес" та ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) дійсним (а.с.22-23). ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) подало зустрічний позов, в якому просив суд визнати за ним право власності на реконструйовану нежитлову будівлю гаражу літ. «Е-1»по вул. Сіриківська, 12 у м. Харкові, загальна площа якої складає 616,5 кв.м., та на нежитлову офісну будівлю літ. «З-1»по вул. Сіриківська, 12 у м. Харкові, загальна площа якої складає 57,2 кв.м. (а.с.25-26). Рішенням господарського суду Харківської області від 07 лютого 2012 року (суддя Тихий П.В.) в позові ТОВ "Експрес" до ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) відмовлено повністю. Зустрічний позов ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) до ТОВ "Експрес" задоволено. Зустрічний позов ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) до Харківської міської ради задоволено повністю. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Ікарус“ (з іноземними інвестиціями) право власності на реконструйовану нежитлову будівлю гаражу літ. “Е-1” загальною площею 616,5 кв.м. та на нежитлову офісну будівлю літ. “З-1” загальною площею 57,2 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Сіриківська, 12 в м. Харкові. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" на користь державного бюджету України - 1073,00 грн. судового збору. Заступник прокурора Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07 лютого 2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ фірма "Ікарус" про визнання права власності на реконструйовану нежитлову будівлю гаражу літ. “Е-1”, площею 616,5 кв.м., та на нежитлову офісну будівлю літ. “З-1”, площею 57,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сіриківська, 12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ фірма "Ікарус" –відмовити. Вказує на те, що господарським судом не встановлено готовності об'єкту до експлуатації, який підтверджується відповідним сертифікатом, виданим інспекцією Державного архітектурного будівельного контролю на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації. Позивач, відповідач та 3-тя особа відзиви на апеляційну скаргу не подали, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду. Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача, відповідача та 3-ї особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників позивача, відповідача та 3-ї особи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів встановила наступне. З первісної уточненої позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати дійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.09.2011 року за яким ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) продає, а ТОВ "Експрес" купує нежитлову будівлю літ. «З-1»по вул. Сіриківська,12 у м.Харків вартістю 50000 грн. (а.с.22-23). Позивач вказує на те, що при укладенні договору між сторонами була досягнута письмова домовленість про його подальше нотаріальне посвідчення, але неодноразові звернення ТОВ «Експрес»про необхідність нотаріального оформлення договору, керівництвом ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) були проігноровані. Вказує на те, що 12.10.2011 року на адресу відповідача направлена претензія про виконання відповідачем своїх обов'язків щодо нотаріального посвідчення, яка залишилась без відповіді. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких с необхідним для чинності правочину зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинять правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.            Згідно з ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.           У ст. 210 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин підлягає державній реєстрації  лише  у  випадках,встановлених законом.  Такий  правочин  є вчиненим з моменту його державної реєстрації.           Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір,   який  підлягає  нотаріальному  посвідченню  або державній реєстрації,  є укладеним з  моменту  його  нотаріального посвідчення або  державної  реєстрації,  а  в  разі необхідності і нотаріального посвідчення,  і державної  реєстрації  -  з  моменту державної реєстрації.   Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. за №9 норма частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України (ухилення від нотаріального посвідчення) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації (ст. 657 Цивільного кодексу України –«договір купівлі-продажу укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації»), оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України (правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом) та ст. 640 Цивільного кодексу України (договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації) пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує  заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи;  обставини справи, які   відповідно до  законодавства    повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З матеріалів справи вбачається, що позивач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав спірний Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.09.2011 року, докази здійснення ним дій, направлених на нотаріальне посвідчення договору та докази ухилення відповідача від виконання договору купівлі –продажу щодо його нотаріального посвідчення.   За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні первісного позову, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині відповідає обставинам справи та підлягає залишенню без змін. Проте, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання за ТОВ фірма “Ікарус“ (з іноземними інвестиціями) права власності на нерухоме майно: реконструйовану нежитлову будівлю гаражу літ. “Е-1” загальною площею 616,5 кв.м. та на нежитлову офісну будівлю літ. “З-1” загальною площею 57,2 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Сіриківська, 12 в м. Харкові з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд зазначив, що згідно Технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самовільно реконструйованої нежитлової будівлі літ. «Е-1»та самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «З-1», розташованих по вул. Сіриківській, 12 в м. Харкові (розділ «Висновки та рекомендації») стан будівельних конструкцій на момент огляду забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівлі. Експлуатація не суперечить будівельно технічним, санітарним та протипожежним нормам. Відповідно до ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Підставою для проведення державної реєстрації  прав  власності  на нерухоме майно  відповідно  до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення  про порядок  реєстрації  прав  власності  на нерухоме майно , затвердженого  наказом Міністерства  юстиції №7/5 від 07.02.2002 року  є рішення  судів , третейських  судів  про визнання  права  власності  на об'єкти  нерухомого майна, про встановлення  факту права власності на об'єкти  нерухомого майна , про передачу  безхазяйного  нерухомого майна до комунальної власності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за ТОВ фірма “Ікарус“ (з іноземними інвестиціями) права власності на нерухоме майно: реконструйовану нежитлову будівлю гаражу літ. “Е-1” загальною площею 616,5 кв.м. та на нежитлову офісну будівлю літ. “З-1” загальною площею 57,2 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Сіриківська, 12 в м. Харкові правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню (а.с.82-85). На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства з наступних підстав. В зустрічній позовній заяві ТОВ фірма “Ікарус“ (з іноземними інвестиціями) вказує на те, що ним без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт  за власні кошти виконано реконструкцію нежитлової будівлі гаражу літ. “Е-1” та побудову нежитлової офісної будівлі літ. “З-1” по вул. Сіриківська, 12 в м. Харкові. З огляду на те, що будівництво здійснено без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт ТОВ фірма “Ікарус“ (з іноземними інвестиціями) не має можливості оформити права на нерухомість належним чином. За таких обставин позивач за зустрічним позовом на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України просить суд визнати за ним право власності на самочинно побудовану  будівлю (а.с.25-26).  Відповідно до ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт. Згідно ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Відповідно до ч.ч. З, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки, у встановленому порядку, особі під уже збудоване нерухоме майно, в разі, якщо це не порушує права інших осіб.                   На даний час прийняття в експлуатацію регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, відповідно до якого прийняття в експлуатацію об'єктів,  що належать до I –III категорії складності,  та об'єктів,  будівництво яких здійснено на підставі  будівельного  паспорта,  проводиться  шляхом  реєстрації Державною    архітектурно-будівельною     інспекцією     та     її територіальними  органами  поданої замовником декларації  про  готовність  об'єкта  до  експлуатації. Згідно з п. 23 Порядку  для  отримання  сертифіката  замовник  (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з  описом вкладення   до   відповідної   Інспекції  заяву  про  прийняття  в експлуатацію об'єкта та  видачу  сертифіката  (далі  -  заява)  за формою  згідно  з  додатком  2,  до  якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3. Відповідно до п.12 Порядку, експлуатація  об'єктів,  не  прийнятих  в   експлуатацію, забороняється. Згідно ст. 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється. ТОВ фірма “Ікарус“ (з іноземними інвестиціями) не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції свідоцтва про відповідність самочинно збудованих будівель проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та доказів прийняття об'єкту в експлуатацію в установленому законом порядку.            Посилання позивача за зустрічним позовом на Технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самовільно реконструйованої нежитлової будівлі літ. «Е-1»та самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «З-1», розташованих по вул. Сіриківській, 12 в м. Харкові до уваги судом не приймається, оскільки висновок не може замінювати сертифікат, який відповідно до Порядку про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів видається Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання за ТОВ фірма “Ікарус“ (з іноземними інвестиціями) права власності на нерухоме майно: реконструйовану нежитлову будівлю гаражу літ. “Е-1” загальною площею 616,5 кв.м. та на нежитлову офісну будівлю літ. “З-1” загальною площею 57,2 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Сіриківська, 12 в м. Харкові.           На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 07 лютого 2012 року в частині задоволення позову щодо визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на нерухоме майно: реконструйовану нежитлову будівлю гаражу літ. “Е-1” загальною площею 616,5 кв.м. та на нежитлову офісну будівлю літ. “З-1” загальною площею 57,2 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Сіриківська, 12 в м. Харкові скасуванню, як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в зустрічному позові.                  Керуючись   ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104,  ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 07 лютого 2012 року у справі № 5023/434/12 скасувати в частині: «Зустрічний позов ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) до ТОВ "Експрес" задовольнити. Зустрічний позов ТОВ фірма "Ікарус" (з іноземними інвестиціями) до Харківської міської ради задовольнити повністю. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “ІКАРУС” (з іноземними інвестиціями) м. Харків, вул. Сіриківська, 12, код ЄДРПОУ 23761121 право власності на реконструйовану нежитлову будівлю гаражу літ. “Е-1” загальною площею 616,5 кв.м. та на нежитлову офісну будівлю літ. “З-1” загальною площею 57,2 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Сіриківська, 12 в м. Харкові»та в цій частині прийняти нове рішення. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.        Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.        Постанову  апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. Повна постанова складена 05.11.2012 року.                                        Головуючий суддя                                                   Шепітько І.І.                                                    Суддя                                                                          Івакіна В.О.        Суддя                                                                          Медуниця О.Є.