Постанова

від 29.08.2012 по справі 6/195-09/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2012 № 6/195-09/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Кропивної Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача 1. - Рупа А.П. (представник за довіреністю);

від позивача 2. - Чміль В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Овчаренко Т.Б. (представник за довіреністю);

від прокуратури - Сазанова С.В.

розглянувши апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Укренергомеханізація»

на рішення

господарського суду

Київської області

від

28.05.2012 року

по справі

№ 6/195-09/13 (суддя - Наріжний С.Ю.)

за позовом

Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України

2. Відкритого акціонерного товариства «НАК «Украгролізинг»

до

Відкритого акціонерного товариства «Укренергомеханізація»

про

стягнення 9 469 967,57 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Укренергомеханізація» на користь Відкритого акціонерного товариства «НАК «Украгролізинг» 6 923 300,00 грн. заборгованості, 675 283,73 грн. пені, 192 137,51 грн. 3% річних, 1 015 648,11 грн. збитків від інфляції. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Укренергомеханізація» в доход державного бюджету України судові витрати: 23 720, 84 грн. державного мита та 109,73 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 4 169,60 грн. витрат за проведення судової експертизи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Укренергомеханізація» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2012 року по справі № 6/195-09/13 в частині стягнення 192 137,51 грн. 3% річних та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні 192 137, 51 грн. 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 року відновлено Відкритому акціонерному товариству «Укренергомеханізація» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року змінено склад колегії суддів.

Прокуратура Київської області, Кабінет Міністрів України заперечують проти апеляційної скарги. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, сторони не скористались, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подали.

Відкрите акціонерне товариство «НАК «Украгролізинг» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2012 року у справі № 6/195-09/13 без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим та відповідає вимогам зазначених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення».

Відкрите акціонерне товариство «Укренергомеханізація» подало пояснення до апеляційної скарги. Так апелянт зазначає, що, оскільки позивач допустив прострочення кредитора (не надав письмових поставок на поставку), він не має права вимагати від відповідача повернення грошових коштів та сплати пені і відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» - Покупець та Відкритим акціонерним товариством «Укренеромеханізація» - Постачальник було укладено договір поставки № 07-24, за умовами якого Постачальник зобов'язувався придбати за кошти Державного бюджету України машини, устаткування, обладнання, іншу техніку щодо яких немає обмежень надання її в лізинг та передати її Покупцю. /а.с. 10-12, т. 1/.

Відповідно до п. 3.2.1, 3.2.4. Договору Відповідач зобов'язувався у десятиденний строк після отримання 50 % вартості товару, визначеного в специфікації до договору передати товар Позивачу 2.

Згідно п. 2.5. Договору ціна Договору становить 7 428 100,00 грн. і може змінюватися при зміні обсягів поставки та ціни Товару.

Додатковими договорами № 1 від 11.06.2007 року та № 2 від 20.09.2007 року сторони збільшили ціну Договору. /а.с. 13,14, т. 1/.

Позивач 2 на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача 11 607 300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 06.06.2007 року, 07.09.2007 року, 24.09.2007 року, 08.11.2007 року. /а.с. 22-24, т.1/.

На виконання умов Договору Відповідач поставив техніку на загальну суму 4 686 000,00 грн. Зазначене сторонами не спростовується.

29 січня 2008 року між сторонами по Договору (поставки) № 07-24 від 04 червня 2007 року укладено Додаткову угоду, за якою сторони домовились внести зміни до Договору, а саме: п.п. 1.3., 3.2.1., 3.3.1., 3.4.1., 4.1. 7.5., 9.1. /а.с. 84-85, т. 1/.

Згідно п. 5. Додаткової угоди Постачальник поставляє товар Покупцю згідно заявок Покупця, після перерахування останнім на розрахунковий рахунок Постачальника 50% вартості партії Товару.

Під час розгляду справи № 6/195-09/13 у суді першої інстанції ставилось питання щодо легітимності Додаткової угоди від 29.01.2008 року, скільки Позивач 2 заперечував факт її підписання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2011 року було призначено технічну експертизу, на розгляд якої були поставлені наступні питання:

1. В який час на паперовий носій - додаткова угода від 29.01.2008 року до договору поставки №7-24 від 04.06.2007 року були нанесені текст, відтиски печаток та підписи представників НАК «Украгролізинг» та ВАТ «Укренергомеханізація»?

2. Чи нанесений відтиск печатки у той час, який датований документ?

3. Яка послідовність нанесення друкованих текстів та підписів і відбитків печаток на додатковій угоді від 29.01.2008 року до договору поставки № 07-24 від 04.06.2007 року?

У висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи було встановлено наступне.

1. Визначити час виконання реквізитів додаткової угоди і дати відповідь на питання, чи виконані вони саме 29 січня 2008 року, яким датована додаткова угода від 29.01.2008 року до договору (поставка) № 07-24 від 04.06.2007 року, не виявилося можливим з причини відсутності даний час науково обґрунтованих методик по встановленню абсолютної давності тексту документу, виконаного за допомогою лазерного принтера, відтисків печаток, нанесених штемпельною фарбою, і рукописних штрихів, виконаних чорнилом (підпис від імені Майстренка І.Г.). Питання про те, в який час виконаний підпис від імені Підгорного СВ. у додатковій угоді від 29.01.2008 року, не вирішувалося з причини, вказаної у дослідницькій частині висновку.

2. У наданій на дослідження додатковій угоді від 29.01.2008 року до договору (поставка) № 07-24 від 04.06.2007 року відтиск печатки ВАТ «НАК «УКРАГРОЛІЗИНГ» нанесений в той же період часу (листопад-грудень 2007 року - січень-лютий 2008 року), у який даною печаткою були виконані відтиски в документах, позначених в інституті як зразки 55-104, та яким часом датована додаткова угода.

Відтиск печатки ВАТ «УКРЕНЕРГОМЕХАНІЗАЦІЯ» нанесений, вірогідно, у період вересня-грудня 2007 - березня 2008 року, як і в документ позначених як зразки 106-108, 110-122. Визначити, чи є вказаний період часу саме тим періодом, коли був виконаний у додатковій угоді відтиск печатки ВАТ «УКРЕНЕРГОМЕХАНІЗАЦІЯ», і дати категоричну відповідь на дане питання можливо при наявності у розпорядженні експерта необхідної та достатньої кількості документів з вільними зразками відтисків даної печатки.

3. У додатковій угоді від 29.01.2008 року до договору (поставка) № 07-24 від 04.06.2007 року спочатку був виконаний друкований текст, а потім:

- в місці розміщення реквізитів ВАТ «НАК «УКРАГРОЛІЗИНГ» був виконаний підпис від імені Майстренка І.Г. та нанесений відтиск печатки;

- в місці розташування реквізитів ВАТ «УКРЕНЕРГОМЕХАНІЗАЦІЯ» нанесений відтиск печатки, а потім виконаний підпис від імені Підгорного С.В. /а.с. 20-28, т. 3/.

Таким чином, висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10912/11-33 від 06.03.2012 року свідчить про легітимність Додаткової угоди від 29.01.2008 року.

Пунктом 8 Додаткової угоди сторони домовились, що ця Додаткова угода вступає в дію з моменту її підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Оскільки Додаткова угода підписана сторонами 29 січня 2008 року, то колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що станом на 2007 рік відповідно до п. 3.2.1, 3.2.4. договору Відповідач зобов'язувався у десятиденний строк після отримання 50 % вартості товару, визначеного в специфікації до договору передати товар Позивачу 2.

Як свідчать матеріали справи Позивач 2 перерахував на рахунок відповідача 11 607 300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 06.06.2007 року, 07.09.2007 року, 24.09.2007 року, 08.11.2007 року, а, отже, обов'язок поставити техніку у відповідача виник саме в 2007 року.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідно до пункту 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Разом з цим, відповідно до пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом № 15-2/1582 від 13.08.2008 року Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» просила Відкрите акціонерне товариство «Укренергомеханізація» поставити Товар та повернути на рахунки компанії кошти в сумі 6 923 300,00 грн. - заборгованість по Договору (поставки) № 07-24 від 0406.2007 року. /а.с. 26, т.1/.

Зазначений лист отриманий Відповідачем 19 серпня 2008 року, про що свідчить відмітка про отримання.

Доказів поставки товару, так само як і повернення грошових коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, вимога по стягненню заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.5. Договору у разі порушення Відповідачем строків поставки товару він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України проценти за користування коштами з розрахунку облікової ставки.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення вищезазначеної норми період по нарахуванню пені становить з 19.11.2007 року по 19.05.2008 року, а розмір складає 675 283,73 грн.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчить розрахунок ціни позову позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 192 137,51 грн. та інфляційні збитків у розмірі 1 015 648,11 грн. за період з 27.08.2008 року (тижневий строк з дня отримання вимоги про повернення авансового платежу) по 30.07.2009 року (звернення із позовом до суду).

Заперечення апелянта щодо відсутності відповідальності у зв'язку із тим, що позивач допустив прострочення кредитора (не надав письмових поставок на поставку) колегією суддів Київського апеляційного господарського суду до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Як було встановлено і зазначене підтверджується матеріалами справи сплата 11 607 300,00 грн. за Товар відбулось у 2007 року, відповідно і зобов'язання Відповідача щодо поставки техніки виникло у 2007 році згідно умов Договору (поставки) № 07-24 від 04.06.2007 року, а не за умовами Додаткової угоди, яка укладена та підписана сторонами 29 січня 2008 року.

Отже, твердження Відповідача про добросовісне виконання своїх зобов'язань, які встановлені Договором (поставки) № 07-24 від 04 червня 2007 року та Додатковою угодою до нього щодо строків поставки сільськогосподарської техніки є безпідставними.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч зазначеному Відповідач належними та допустимими доказами не навів та не довів відсутність своєї вини та підстави для звільнення від відповідальності.

Разом з цим, Апелянт зазначив, що Позивач своїми діями (бездіяльністю) допустив прострочення кредитора, а тому він не мав права нараховувати жодних штрафних санкцій.

Київський апеляційний господарський суд хоче звернути увагу Апелянта, що нараховані 3 % річних та інфляційні витрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Аналогічна правова позиція у постанові Верховного суду України від 12.09.2011 року по справі № 6/433-42/183.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2012 року у справі № 6/195-09/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2012 року у справі № 6/195-09/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 6/195-09/13 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Кропивна Л.В.

03.09.12 (відправлено)