Рішення

від 24.10.2012 по справі 5020-892/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року справа № 5020-892/2012 За позовом Державного підприємства

„Євпаторійський морський торговельний порт",

ідентифікаційний код 01125583

(97416, АР Крим, м. Євпаторія, пл. Моряків, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Південний науково-технічний центр",

ідентифікаційний код 25133469

(99055, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 169-А)

про стягнення 1 155 493,00 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Державне підприємство „Євпаторійський морський торговельний порт") -явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Південний науково-технічний центр") -Ліньков А.С. -представник, довіреність № 184Ю-018-04/5209 від 01.01.2012, Ревков А.Г. -представник, довіреність № 184Ю-018-04/5210 від 01.01.2012.

Обставини справи:

07.08.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Державне підприємство „Євпаторійський морський торговельний порт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний науково-технічний центр" (далі -відповідач) про стягнення 1 155 493,00 грн (згідно із заявою від 25.09.2012 /том 2, арк. с. 104-107/ в редакції заяви від 09.10.2012 /том 3, арк. с. 128/).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю № 132 від 24.11.2011 в частині строків проведення ремонту судна ПРК „Тарханкут".

У засіданні суду 23-24.10.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 155 493,00 грн в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві /том 1, арк. с. 3-6/, уточненій позовній заяві від 25.09.2012 /том 2, арк. с. 104-107/ та заяві від 09.10.2012 /том 3, арк. с. 128/. Зокрема позивач зазначає, що відповідач прострочив виконання ремонту судна ПРК „Прилуки", а тому згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України зобов'язаний сплатити пеню в сумі 89 558,04 грн і штраф в розмірі 28 366,80 грн, а також повернути виплачений йому позивачем аванс в сумі 143 656,88 грн разом зі сплатою 3% річних в сумі 2 609,43 грн за весь час користування авансом. Крім того, позивач вимагає від відповідача відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням зобов'язань, в сумі 891 301,85 грн, які складаються із суми реальних збитків, пов'язаних з витратами на відрядження членів екіпажу судна ПРК „Тарханкут" -81 101,85 грн, та упущеної вигоди (неотриманого доходу) -810 200,00 грн.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі; вважають, що відповідач не припустився порушення строків виконання зобов'язань, а тому застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим. Також, на думку відповідача, відсутні підстави для повернення авансу, який в повному обсязі був використаний за призначенням. Більш детально мотиви заперечень наведені у відзивах на позов /том 1, арк. с. 75-82; том 2, арк. с. 97-103; том 3, арк. с. 135-139/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2011 між Державним підприємством „Євпаторійський морський торговельний порт" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Південний науково-технічний центр" (Виконавець) укладено Договір про закупівлю № 132, предметом якого є послуги з ремонту ПРК „Тарханкут" (далі -Договір) /том 1, арк. с. 19-21/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Виконавець (відповідач) зобов'язаний надавати Замовнику послуги з ремонту ПРК „Тарханкут" відповідно до ремонтної відомості, що є Додатком 1 до цього Договору та його невід'ємною частиною, та Положення про ремонт суден на відомчих ремонтних базах. КНД 31.5.001-96, а Замовник (позивач) зобов'язаний оплатити такі послуги.

Загальна ціна Договору становить 405 240,00 грн з ПДВ (пункт 3.1. Договору).

Порядок здійснення оплати визначений розділом 4 Договору. Зокрема, відповідно до пункту 4.1 Договору протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього Договору Замовник перераховує на рахунок Виконавця аванс в розмірі 70% від вартості матеріалів та 30% від вартості послуг за цим Договором. Решта -30% вартості матеріалів та 70% вартості послуг сплачуються за фактом надання послуг, на умовах відстрочки платежу протягом 5 банківських днів після підписання відповідного Акта здавання-приймання наданих послуг і приймання судна з ремонту (пункт 4.2 Договору).

За умовами Договору (пункт 5.3) Виконавець зобов'язаний надати визначені цим Договором послуги в строк не пізніше 35 календарних днів з дати підписання акта приймання судна в ремонт, дата підписання якого є датою початку ремонту. Місцем надання послуг є ПАТ „Севастопольський морський завод" (пункт 5.4 Договору).

Датою закінчення ремонту вважається дата підписання акта виходу судна з ремонту (пункт 5.6 Договору).

Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом здавання-приймання наданих послуг з ремонту, який підписується повноважними представниками Сторін до підписання Акта виходу з ремонту (пункт 5.8 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору Замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати рахунки за надані послуги; приймати результати надання послуг та підписувати наданий Виконавцем Акт здавання-приймання наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам Договору (підпункти 6.1.1, 6.1.2).

В свою чергу, Виконавець зобов'язаний, серед іншого, забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором; у випадку, передбаченому пунктом 6.2.1 цього Договору, повернути Замовнику аванс, який був здійснений відповідно до пункту 4.1 цього Договору (підпункти 6.3.1, 6.3.9).

Сторони домовились, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором винна Сторона несе відповідальність перед іншою Стороною на умовах, передбачених законами України та цим Договором (пункт 7.1 Договору).

Згідно з пунктом 7.2 Договору, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань при наданні послуг за бюджетні кошти Виконавець сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. У разі здійснення попередньої оплати Виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

За погодженням сторін Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печаткам Сторін і діє до 31.12.2011, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 Договору).

Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (пункт 11.1 Договору).

28.11.2011, за результатами переговорів, сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю № 132 від 24.11.2011, відповідно до якої внесені зміни до пункту 1.1 Договору -щодо предмета закупівлі; пункту 5.1 -щодо порядку надання послуг та пункту 10.1 -щодо строку дії Договору (далі -Додаткова угода № 1) /том 1, арк. с. 22/.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 28.11.2011 пункт 10.1 Договору викладено у такій редакції: „Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками обох Сторін і діє до 31.03.2012, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань".

Судом установлено, що Договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками, а отже Договір є чинним.

Як убачається з матеріалів справи, Сторонами підписано Акт приймання судна в ремонт, відповідно до якого судно ПРК „Тарханкут" вважається прийнятим в ремонт Товариством з обмеженою відповідальністю „Південний науково-технічний центр" 29.12.2011 /том 1, арк. с. 23/.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачеві аванс в сумі 153 656,88 грн, що підтверджується наступними доказами:

- платіжним дорученням № 1855 від 10.01.2012 на суму 13 656,88 грн /том 1, арк. с. 24/;

- платіжним дорученням № 1917 від 23.01.2012 на суму 50 000,00 грн /том 1, арк. с. 25/;

- платіжним дорученням № 1952 від 25.01.2012 на суму 50 000,00 грн /том 1, арк. с. 26/;

- платіжним дорученням № 1701 від 27.01.2012 на суму 10 000,00 грн /том 1, арк. с. 27/;

- платіжним дорученням № 2291 від 27.04.2012 на суму 30 000,00 грн /том 1, арк. с. 28/.

Під час дії Договору відповідач постійно порушував взяті на себе зобов'язання, про що свідчить численне листування між сторонами /том 1, арк. с. 29-57; 111-119; 121-135/.

18.06.2012 позивач надіслав відповідачеві претензію № 1127/13, в якій вимагав сплати нарахованих штрафних санкцій в сумі 184 442,00 грн за прострочку виконання зобов'язань щодо строків завершення ремонту судна ПРК „Тарханкут" та упущеної вигоди в сумі 388 920,00 грн /том 1, арк. с. 58/.

У відповідь на претензію (лист № 184Ю-018-06/4168 від 26.06.2012) відповідач зазначив, що на строки виконання робіт істотною мірою вплинуло несвоєчасне перерахування Державним підприємством „Євпаторійський морський торговельний порт" авансу, передбаченого Договором. Оскільки остання частина авансу замість 5 банківських днів з моменту підписання Договору була перерахована Портом лише 27.04.2012, відповідач вважає необґрунтованим нарахування штрафних санкцій та упущеної вигоди, починаючи з 31.03.2012 /том 1, арк. с. 59/.

12.07.2012 відповідач надіслав позивачеві Гарантійний лист № 184Ю-018-06/4432, яким гарантував позивачеві здачу судна ПРК „Тарханкут" з ремонту 20.07.2012 /том 1, арк. с. 63/.

Протягом січня-вересня 2012 року відповідач виконав ремонтні роботи ПРК „Тарханкут" в повному обсязі, що підтверджується наданими відповідачем Актами виконаних робіт /том 1, арк. с. 145-149; том 2, арк. с. 1-55/; повідомленнями /том 2, арк. с. 56-70/; технологічною відомістю /том 2, арк. с. 71-81/.

Під час розгляду справи ремонт судна ПРК „Тарханкут" завершений; 10.09.2012 судно передано з ремонту, про що свідчать підписаний сторонами Акт приймання судна з ремонту /том 2, арк. с. 88, 108/ та Виконавча ремонтна відомість ПРК „Тарханкут" /том 2, арк. с. 89-96/.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю № 132 від 24.11.2011 в частині своєчасного завершення ремонту судна ПРК „Тарханкут" стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з Договору підряду на виконання робіт по ремонту судна, а тому підпадають під правове регулювання як загальних норм цивільного та господарського законодавства -щодо питань визначення, виникнення та припинення зобов'язань; обчислення строків; відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, так і спеціальних норм, зокрема глави 61 Цивільного кодексу України „Підряд", частини другої статті 231 Господарського кодексу України, що стосується суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, та Глави 25 Господарського кодексу України „Відшкодування збитків у сфері господарювання".

Предметом позову є вимога про стягнення штрафних санкцій за Договором про закупівлю № 132 від 24.11.2011, повернення сплаченого авансу разом із 3% річних, а також відшкодування реальних збитків, пов'язаних із неналежним виконанням умов Договору у вигляді витрат на відрядження членам екіпажу ПРК „Тарханкут", та упущеної вигоди (неотриманих доходів) від невикористання ПРК „Тарханкут".

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як установлено судом, 24.11.2011 між Сторонами укладено Договір про закупівлю № 132, який за своєю правовою природою та ознаками є договором підряду на виконання робіт із ремонту судна.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України унормовано, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами Договору (пункту 5.3) Виконавець зобов'язався надати визначені цим Договором послуги (фактично: виконати роботи) в строк не пізніше 35 календарних днів з дати підписання акта приймання судна в ремонт, дата підписання якого є датою початку ремонту.

Як установлено судом, Сторони підписали Акт приймання судна в ремонт, відповідно до якого судно ПРК „Тарханкут" вважається прийнятим в ремонт Товариством з обмеженою відповідальністю „Південний науково-технічний центр" 29.12.2011 /том 1, арк. с. 23/.

Отже, відповідач був зобов'язаний виконати роботи по ремонту ПРК „Тарханкут" в строк до 02.02.2012 включно.

Натомість, фактично ремонт судна ПРК „Тарханкут" був завершений 10.09.2012, що підтверджується Актом приймання судна з ремонту /том 2, арк. с. 88, 108/, адже за умовами Договору (пункт 5.6) датою закінчення ремонту вважається дата підписання акта виходу судна з ремонту.

Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо ремонту судна ПРК „Тарханкут" на 7 місяців та 8 днів (або 221 день).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що строк виконання зобов'язання по ремонту судна ПРК „Тарханкут" ним не пропущений, оскільки строк виконання робіт за Договором визначається повним виконанням сторонами своїх зобов'язань /том 1, арк. с. 81/.

Надаючи оцінку наведеним доводам суд звертає увагу відповідача на те, що поняття „строк договору" та „строк виконання зобов'язання" не є тотожними, адже в межах одного договору може існувати кілька однакових чи різних зобов'язань.

Виходячи зі змісту частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання -це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана (тобто має обов'язок) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

В даному випадку, згідно з умовами Договору про закупівлю № 132 від 24.11.2011 (пункт 5.3 Договору), відповідач зобов'язаний виконати визначені цим Договором роботи (вчинити певну дію) не пізніше 35 календарних днів з дати підписання акта приймання судна в ремонт.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою узгоджується стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання щодо завершення ремонту судна ПРК „Тарханкут" пеню в сумі 89 558,04 грн (за період з 03.02.2012 по 10.09.2012) і штраф в розмірі 7% від суми простроченого зобов'язання (405 240,00 грн) -в сумі 28 366,80 грн.

Суд вважає вимогу про стягнення пені в сумі 89 558,04 грн -такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторонам є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Як установлено судом, згідно з пунктом 7.2 Договору, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань Виконавець сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Позивач є державним унітарним підприємством та належить до державного сектора економіки, що підтверджується Статутом підприємства /том 1, арк. с. 10-16/ та Довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) /том 1, арк. с. 107/.

Відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із виконанням робіт щодо ремонту судна ПРК „Тарханкут", причому прострочення становить більше 30 днів, а саме 221 день.

Таким чином, стягнення і пені, і штрафу є обґрунтованим.

Водночас, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій /том 2, арк. с. 110/ суд зазначає, що штраф -7% вартості робіт -в розмірі 28 366,80 грн розраховано вірно: 405 240,00 * 7 / 100 = 28 366,80. Проте, при розрахунку пені позивачем не враховані положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки зобов'язання щодо ремонту судна ПРК „Тарханкут" мало бути виконано в строк до 02.02.2012 включно, позивач повинен був припинити нарахування пені з 03.08.2012.

Тобто, період прострочення для нарахування пені становить не 221 день, а 182 дні.

Зважаючи на викладене, судом здійснений власний розрахунок пені:

405 240,00 * 0,1 / 100 * 182 = 73 753,68 грн.

Отже, за розрахунком суду розмір пені за прострочення виконання зобов'язання щодо виконання ремонту судна ПРК „Тарханкут" за період з 03.02.2012 по 02.08.2012 становить 73 753,68 грн, що є меншим, ніж за розрахунком позивача, на 15 804,36 грн (89 558,04 -73 753,68 = 15 804,36).

За викладених обставин, вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню повністю -в розмірі 28 366,80 грн, а вимога про стягнення пені -частково: в розмірі 73 753,68 грн; в частині стягнення пені в розмірі 15 804,36 грн -в позові слід відмовити.

Стосовно стягнення збитків в загальній сумі 891 301,85 грн, які складаються із суми реальних збитків, пов'язаних з витратами на відрядження членів екіпажу ПРК „Тарханкут" -81 101,85 грн, та упущеної вигоди (неотриманого доходу) -810 200,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 216 Господарського кодексу України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як зазначено вище, позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді витрат на відрядження членів екіпажу ПРК „Тарханкут" до м. Севастополя, де проводився ремонт судна, в сумі 81 101,85 грн (реальні збитки) та неодержаний прибуток (втрачену вигоду) від роботи ПРК „Тарханкут" в сумі 810 200,00 грн.

Суд вважає вимогу про стягнення збитків у вигляді витрат на відрядження членів екіпажу ПРК „Тарханкут" -такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на будь-яку форму права і за яку чинним законодавством передбачена відповідальність.

Визначення особи як правопорушника нероздільно пов'язано з необхідністю доведення наявності причинно-наслідкового зв'язку між винною дією (бездіяльністю) особи та настанням негативних наслідків.

Вина є умовою відповідальності за правопорушення, тобто винною дією є невиконання, неналежне виконання або, у даному випадку, відмова від виконання зобов'язання.

Суд вбачає у бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний науково-технічний центр" винну протиправну поведінку, яка потягнула спричинення позивачеві збитків, оскільки в поведінці відповідача наявні всі ознаки правопорушення, а саме:

- протиправна бездіяльність, виражена у невиконанні ремонтних робіт судна ПРК „Тарханкут" у встановлений Договором строк;

- причинно-наслідковий зв'язок між протиправною бездіяльністю та шкідливим результатом (збитками), виражений у здійсненні ремонту понад встановлений строк, що спричинило додаткові витрати на оплату витрат на відрядження членів екіпажу судна ПРК „Тарханкут";

- шкідливий результат протиправної бездіяльності, тобто втрата позивачем коштів в сумі 81 101,85 грн (оплата добових, вартості проїзду до місця перебування ПРК „Тарханкут" та у зворотному напрямку).

Факт відрядження членів екіпажу судна ПРК „Тарханкут" до м. Севастополя, який згідно з пунктом 5.4 Договору є місцем надання послуг (виконання робіт), підтверджується відповідними листами відповідача /том 1, арк. с. 60-61/; розпорядженнями /том 2, арк. с. 112, 119, 122, 131, 139, 149; том 3, арк. с. 6, 21, 34, 49, 64, 81, 94, 106, 113/; посвідченнями про відрядження /том 2, арк. с. 114, 116, 121, 123, 126, 133, 135, 137, 141, 143, 145; том 3, арк. с. 3, 7, 10, 12, 14, 23, 25, 27, 29, 36, 38, 40, 42, 51, 53, 55, 57, 66, 68, 70, 72, 83, 85, 87, 89, 96, 98, 100, 108, 110, 112/.

Розмір витрат на відрядження підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та видатковими касовими ордерами /том 2, арк. с. 113, 115, 117-118, 120, 124-125, 127-130, 132, 134, 136, 138-138а, 140, 142, 144, 146-148; том 3, арк. с. 4-5, 8-9, 11, 13, 15-20, 22, 24, 26, 28, 30-33, 35, 37, 39, 41, 43-48, 50, 52, 54, 56, 58-63, 65, 67, 69, 71, 73-80, 82, 84, 86, 88, 90-93, 95, 97, 99, 101-105, 107, 109, 111, 114-124/.

Таким чином, позивачем доведено факт наявності збитків та їх розмір, а отже, вимога про стягнення реальних збитків в сумі 81 101,85 грн підлягає задоволенню повністю.

В частині стягнення неотриманих доходів в сумі 810 200,00 грн суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує вимогу про стягнення збитків в сумі 810 200,00 грн. Безпосередньо в судовому засіданні 23.10.2012 представник позивача пояснив, що через затримку в завершенні ремонту ПРК „Тарханкут", позивач був змушений для надання буксирних послуг залучати інші буксири, які є в розпорядженні порту.

Таким чином, в даному випадку позивач отримав прибуток від роботи іншого буксиру, тобто збитки у вигляді саме неотриманого доходу відсутні. Інших підстав для стягнення даного виду збитків позивач не наводить.

За таких обставин позовна вимога про стягнення збитків в сумі 810 200,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення сплаченого авансу в сумі 143 656,88 грн та 3% річних в сумі 2 609,43 грн суд зазначає наступне.

Порядок оплати роботи за договором підряду визначений статтею 854 Цивільного кодексу України. Згідно із даною нормою, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Аванс -це сума, яка сплачується у рахунок грошового зобов'язання наперед і не має забезпечувального характеру.

Як убачається зі змісту Договору (пункт 4.1), до складу авансу входить 70% вартості матеріалів та 30% вартості робіт. Решта (30% вартості матеріалів та 70% вартості робіт) підлягають сплаті Замовником за фактом виконання робіт (пункт 4.2 Договору).

Отже, аванс є частиною плати за виконані роботи та використані при цьому матеріали, а тому має враховуватися при остаточних розрахунках.

За умовами Договору (пункти 6.2.1, 6.3.9) сплачений аванс підлягає поверненню Замовнику у випадку дострокового розірвання цього Договору у разі невиконання Виконавцем зобов'язань.

Натомість, обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача авансу позивач посилається на пункт 7.2 Договору, який передбачає, що у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань при наданні послуг за бюджетні кошти Виконавець сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. У разі здійснення попередньої оплати Виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Виходячи із системного тлумачення змісту Договору та правової природи авансу суд дійшов висновку про те, що повернення авансу можливо лише в тому випадку, коли передбачені Договором роботи не виконані взагалі.

Судом установлено, що роботи виконані відповідачем у повному обсязі (хоча і з пропуском встановленого Договором строку) та прийняті позивачем, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання судна з ремонту /том 2, арк. с. 88, 108/ та Виконавчою ремонтною відомістю ПРК „Тарханкут" /том 2, арк. с. 89-96/, причому роботи прийняті без зауважень.

За таких обставин відсутні підстави для повернення авансу в сумі 143 656,88 грн та, як наслідок, стягнення 3% річних в сумі 2 609,43 грн за користування авансом.

До того ж, остання частина авансу в сумі 30 000,00 грн сплачена 27.04.2012, що підтверджується платіжним дорученням № 2291 /том 1, арк. с. 28/, а позивач розраховує 3% річних, починаючи з 03.02.2012, тобто з того часу, коли ці кошти ще були у розпорядженні самого позивача і відповідач ними не користувався.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково -в сумі 183 222,33 грн, в тому числі: штраф в розмірі 28 366,80 грн; пеня в сумі 73 753,68 грн; збитки в сумі 81 101,85 грн. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 664,45 грн (183 222,33 * 2%).

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний науково-технічний центр" (ідентифікаційний код 25311469; 99055, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 169-А; п/р 2600210023/980 в ПАТ "Банк "Морський", МФО 324742, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства „Євпаторійський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код 01125583; 97416, АР Крим, м. Євпаторія, площа Моряків, 1; п/р 26000013004265 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) штраф в розмірі 28 366,80 грн; пеню в сумі 73 753,68 грн та збитки в сумі 81 101,85 грн, разом 183 222,33 грн (сто вісімдесят три тисячі двісті двадцять дві грн 33 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 664,45 грн (три тисячі шістсот шістдесят чотири грн 45 коп.) .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в сумі 15 804,36 грн, збитків в сумі 810 200,00 грн, авансу в сумі 143 656,88 грн та 3% річних в сумі 2 609,43 грн -в позові відмовити.

Повне рішення складено 29.10.2012.

Суддя підпис В.О. Головко