Постанова

від 06.11.2012 по справі 5004/856/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 5004/856/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлев Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Алексюк М.І.;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства

«Пелікан Люкс»на рішення господарського суду Волинської області від 31.07.2012р. у

справі №5004/856/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум» м.Київ

до Приватного підприємства «Пелікан люкс» м.Луцьк

про стягнення 511 018 грн. 15 коп. заборгованості по розрахунках та пені,-

Представнику Позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.07.2012р. у справі №5004/856/12 (суддя Черняк Л.О.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум»(надалі в тексті - Товариство) до Приватного підприємства «Пелікан люкс»(надалі в тексті - Підприємство) про стягнення 511 018 грн. 15 коп. заборгованості по розрахунках та пені згідно укладеного договору поставки.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на день розгляду спору заборгованість за отриманий товар складає 505 272 грн. 08 коп., стверджується договором поставки від 17.12.2009р. №157-09-ПЛ, додатковою угодою №1 до договору поставки від 01.07.2011р., додатковою угодою №1 до договору поставки від 01.01.2012р., видатковими накладними за період з 14.01. 2011р. по 12.04.2012р., актами звірки взаєморозрахунків за період січень 2011р. - травень 2012р., Відповідачем не оспорена і є такою, що підлягає до стягнення з Приватного підприємства «Пелікан Люкс». Оскільки, приписами ст.ст. 193, 265 ГК України передбачено обов'язковість господарського договору для сторін та неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, місцевий суд розцінив як доведений факт розірвання Позивачем в односторонньому порядку договору поставки від 17.12.2009р. шляхом надіслання письмового повідомлення згідно умов пункту 11.3.(арк.справи 68-69).

Не погоджуючись із рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 31.07.2012р. в частині та прийняти нове рішення, яким частково відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що приймаючи рішення господарський суд не повно з'ясував всі обставини справи та прийняв рішення з порушенням чинного законодавства. Скаржник вказує, що пунктом 11.3 Договору поставки передбачено, що договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої із сторін лише після проведення повних взаємних розрахунків за даним Договором та письмового повідомлення про це іншої сторони за 15 днів, тому на думку Скаржника слід констатувати, що розірвання Договору поставки можливе лише після настання двох подій: проведення повних взаємних розрахунків за даним договором та письмового повідомлення про такий намір іншої сторони за 15 днів. Скаржник визнає, що станом на 31.05.2012р. має заборгованість за реалізований товар в сумі 165 575 грн. 24 коп., яку згідно Договору поставки №157-09-ПЛ від 17.12.2009р. зобов'язаний погасити, проте заперечує, що ця сума становить 505 272 грн. 08 коп., оскільки товар на таку суму фактично реалізований не був. Отже, оскільки товар згідно Договору поставки оплачується Відповідачем лише після його реалізації - строк виконання зобов'язання по сплаті 339 696 грн. 84 коп. на момент ухвалення рішення ще не настав, а сума заборгованості, зазначена в акті звірки взаєморозрахунків від 20.06.2012р. засвідчує лише ціну усього поставленого Позивачем товару.(арк.справи 119-121).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5004/856/12 від 20.08. 2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання. (арк.справи 116).

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судові засідання апеляційної інстанції 02.10.2012р., 16.10.2012р. та 06.11.2012р., хоч про час та місце розгляду скарги сторону було повідомлено у встановленому порядку.

Представник Позивача в судовому засіданні 06.11.2012р. повністю заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, як закон-не і обґрунтоване.(т.1, арк.справи 172).

Оскільки, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, - колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(т.1, арк.справи 77, 97-98, 119-120).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстан-ції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Мілленіум»-постачальник та ПП «Пелікан Люкс»-покупець 17.12.2009р. уклали договір поставки №157-09-ПЛ (надалі в тексті - Договір), згідно з п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору. Оплата за товар здійснюється на банківський рахунок постачальника по мірі його реалізації покупцем кінцевим споживачам протягом семи днів з моменту направлення покупцем постачальнику звіту про реалізований товар.(п.6.1 Договору).

У випадку неможливості реалізації товару в силу різних причин протягом 3 місяців або більше, закінчення строків придатності товарів до реалізації - постачальник зобов'язується протягом 7 календарних днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги, за власний рахунок забрати такі товари з оформленням відповідних документів. При цьому, вищезазначений товар може бути повернутий якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, неушкоджено упаковку.(п.9.1.5 Договору).

Сторони передбачили у пункті 11.3 Договору, що Договір може бути розірвано з ініціативи будь-якої із сторін лише після проведення повних взаємних розрахунків за даним Договором та письмового повідомлення про це іншої сторони за 15 днів.

Договір діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку - до повного виконання зобов'язань (п.11.1 Договору), Договір підписано директорами Товариства та Підприємства , скріплено відбит-ками печаток сторін.(т.1, арк.справи 10-14).

Згідно з п.11.1 Додаткової угоди №1 до Договору від 01.01.2012р., договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2012р., але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.(арк.справи 19)

Відповідно до ухвали суду апеляційної інстанції від 02.10.2012р. - Позивач надав завірені копії видаткових накладних, з яких вбачається, що на виконання умов Договору в період з 14.01. 2011р. по 12.04.2012р. ТзОВ «Мілленіум»передало, а ПП «Пелікан Люкс» - прийняло товар згідно видаткових накладних, загальна вартість якого складає 2 815 320 грн. 65 коп., що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк.справи 97-98; томи 2-5).

З наданих Позивачем згідно ухвали апеляційного суду від 16.10.2012р. роздруківок звітів Відповідача за період січень 2011р. - травень 2012р. вбачається, що в порушення умов п.6.1 Договору, обов'язку звітувати кожні 14 днів Підприємство не виконувало, відзвітувалось за реалізацію лише частини товару. Останній звіт про реалізацію товару на загальну суму 115 488 грн. 66 коп. надійшов від Підприємства в режимі електронної пошти у травні 2012р. Починаючи з травня 2012 року Відповідач припинив надання звітів реалізованої продукції, що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк.справи 161-168; томи 7, 8, 9).

Відповідач оплатив вартість лише частини отриманого товару. Як вбачається з банківських виписок, наданих Позивачем згідно ухвали суду апеляційної інстанції від 02.10.2012р. Відповідач протягом 06.01.2011р. - 25.05.2012р. перерахував на рахунок Позивача з покликанням на Договір кошти на загальну суму 2 088 446 грн. 40 коп., що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк. справи 148-160).

Крім того, Підприємство здійснювало повернення товару Товариству. З наданих апеляційному суду накладних на повернення вбачається, що протягом 01.02.2012р. - 12.06.2012р. Підприємство повернуло Товариству товару на загальну суму 221 602 грн. 17 коп. (т.6, арк.справи 3-95).

Сторони протягом травня 2011р. - травня 2012р. проводили звірки взаєморозрахунків, за наслідками яких складали акти.(т.1, арк.справи 20-37).

Так, зокрема, станом на 29.02.2012р. заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 918 833 грн. 69 коп.(арк.справи 23), а станом на 31.05.2012р. заборгованість Відповідача зменшилась до 511 222 грн. 05 коп.(т.1, арк.справи 20).

На повідомлення про розірвання з 06.06.2012р. Договору поставки від 17.12.2009р. №157-09-ПЛ та пропозицію погасити заборгованість до 04.06.2012р., які вбачаються з листа Позивача від 22.05.2012р. - Відповідач надав гарантійний лист №26 від 20.06.2012р. про погашення до 30.06. 2012р. заборгованості в сумі 165 575 грн. 24 коп.(т.1, арк.справи 38-40).

Оскільки, заборгованість так і не було погашено, 22.06.2012р. листом №63 Позивач просив Відповідача до 25.06.2012р. повернути весь залишок нереалізованого та неоплаченого товару, а до 30.06.2012р. - погасити заборгованість за реалізований товар.(т.1, арк.справи 41, 42).

Пропозиція сплатити 505 272 грн. 08 коп. вартості поставленого товару та 4 707 грн. 84 коп. пені, яка вбачається з письмової вимоги Позивача від 04.07.2012р. - залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.(т.1, арк.справи 43-48).

Покликаючись на ст.ст. 526, 530, 611 ЦК України та п.п. 6.1, 10.4 Договору, за невиконання грошового зобов'язання протягом 10.05.2012р. - 10.07.2012р. Позивач нарахував 5 746 грн. 07 коп. пені.(т.1, арк.справи 52).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Статею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті -ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на по-дію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК Ук-раїни).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Між тим, твердження Відповідача про існування боргу лише в сумі 165 575 грн. 24 коп. не стверджені жодним доказом (первинним документом).

Колегія суддів зауважує і на цьому наголошує Скаржник, що за погодженням сторін (п.6.1 Договору) - оплата за товар здійснюється на банківський рахунок постачальника по мірі його реалізації покупцем кінцевим споживачам протягом семи днів з моменту направлення покупцем постачальнику звіту про реалізований товар. Таким чином, на переконання колегії суддів, настання строку оплати Відповідачем поставленого товару, сторони поставили в залежність від факту його реалізації (продажу) іншим особам, що є дією особи, а не подією, яка неминуче має настати , оскільки, з огляду на практику повернення частини товару Відповідачем упродовж відносин - можливість продажу товару залежить від покупця за Договором, його дій, суб'єктивної поведінки, волевиявлення та можливостей, інших об'єктивних факторів і ці обставини жодним чином не визначені в Договорі.

Фактично, Договором не встановлено строк (термін) виконання зобов'язання оплати (абз.1 ч.1 ст.530 ЦК України) та відсутня вказівка на подію, яка неминуче має настати та із настанням якої зобов'язання підлягає виконанню (абз.2 ч.1 цієї ж статті). А відтак, при визначенні настання строку виконання Відповідачем зобов'язання - застосуванню підлягає ч.2 ст.530 ЦК України: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, Позивачем такі листи-вимоги Відповідачеві пред'явлені.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які виступають підставою для подання позову, є первинними документами та містять усі необхідні реквізити. Належними доказами апеляційний суд визнає також банківські виписки та звіти Відповідача.

Матеріалами справи стверджено, що Позивач своєчасно і в повному обсязі виконав взяті зобов'язання щодо поставки товару, однак Відповідач розрахувався за отриманий товар частково.

З огляду на це, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що отримавши від Позивача товар на суму 2 815 320 грн. 65 коп. - Відповідач лише частково виконав зобов'язання сплативши кошти та повернувши товар на загальну суму 2 310 048 грн. 50 коп., тому заявлена вимога про стягнення основного боргу в сумі 505 272 грн. 08 коп. є правомірною, стверджена належними і достатніми доказами і підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 265-267 ГК України та ст.ст. 11, 509, 526, 598, 610, 693, 712 ЦК України.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, штрафом, пенею, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Аналогічні положення містять ст.ст.230-232 ГК України.

Згідно із п.10.4 Додаткової угоди №1 до Договору, за порушення покупцем строків оплати, передбачених цим договором, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної обліко-вої ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи виявлення під час звірки взаєморозрахунків 31.05.2012р. факту реалізації Відповідачем у квітні 2012р., але неоплати у семиденний термін товару на загальну суму 147 280 грн. 96 коп.(т.1, арк.справи 20, 21), - Позивач правомірно, з підстав ст.ст. 530, 549 ЦК України, ст.232 ГК України та п.10.4 Договору нарахував за період з 10.05.2012р. по 10.07.2012р. 5 746 грн. 07 коп. пені. Перевіривши розрахунок пені колегія суддів вважає дану вимогу обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.(т.1, арк.справи 52).

Оскільки, згідно зі ст.599 ЦК України і ч.1 ст.202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а доказів сплати боргу Відповідач судам не надав - із зазначених вище мотивів висновок суду першої інстанції щодо підставності стягнення 505 272 грн. 08 коп. основного боргу та 5 746 грн. 07 коп. пені, судова колегія вважає правомірним.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань Позивача і вмотивованості висновку про безпідставність заявленого позову.

Разом з тим, за наслідками апеляційного провадження колегія суддів зауважує, що рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі ґрунтується на помилковому висновку місцевого суду про одностороннє розірвання Позивачем Договору, а висновок про правомірність майнових вимог ґрунтується лише на актах звірок та листуванні сторін, тоді як такий висновок суду має ґрунтуватись на результатах дослідження первинних документів (накладні, акти здачі-приймання) та платіжних документів.

Проте, з огляду на те, що ці порушення не призвели до прийняття неправильного рішення, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення з підстав ч.2 ст.104 ГПК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Пелікан Люкс»на рішення господарського суду Волинської області від 31.07.2012р. у справі №5004/856/12 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5004/856/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.