Ухвала

від 08.11.2012 по справі 2а-11807/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11807/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.12р. у справі №2а-11807/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Сузір'я»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Підприємство Сузір'я»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0001402260 від 07.05.12р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.12р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що господарські операції позивача з ТОВ «Торговельний дім «Еберс»мають нікчемний характер та не були спрямовані на настання реальних правових насідків.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Підприємство Сузір'я»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Еберс»за період березень, травень 2011 року, за результатом якої складено акт №102/22-604/33548860 від 13.04.12р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1,п.200.2, п.200.3 ст. 200, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 462 435 грн., в тому числі по періодам за березень 2012 року -183 250 грн., за травень 2012 року -279 185 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що актами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Еберс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.11р. по 31.05.11р., 01.03.11р. по 31.03.11р. № 2395/235/34497351 від 11.07.11р. та № 2711/235/34497351 від 29.07.11р. встановлено відсутність вказаного Товариства за місцезнаходженням, а також відсутність у останнього фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товарів та відсутність первинних бухгалтерських документів.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0001402260 від 07.05.12р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 462 436 грн., з яких: 462 435 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, вказане податкове повідомлення -рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання картонних коробів, сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбаного товару, наявність належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість, іншими документами бухгалтерського обліку, які розкривають зміст та обсяг господарської операції, доказами подальшої реалізації вказаного товару, позаяк порушення податкового та іншого законодавства контрагентом позивача не має безпосереднього впливу на формування податкового кредиту позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Отже, виходячи зі змісту пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

У даному випадку, фактичні обставини справи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом -ТОВ «ТД «Еберс»та не спростоване податковим органом належними засобами доказування.

Так, між позивачем та ТОВ «ТД «Еберс»укладено договір купівлі - продажу № 05/07-10 від 05.07.10р., за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю короба картонні (короб фасовка, короб яєчний, короб м'ясний) у кількості згідно до накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

На виконання умов договору ТОВ «ТД «Еберс» відпустив позивачу вказаний товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними, рахункам-фактурами на оплату, які розкривають зміст та обсяг господарської операції, як того вимагає ст.9 Закону N 996-XIV та щодо достовірності яких у ДПІ не було наперечень.

Матеріали справи містять докази оплати позивачем товару, а саме банківські виписки (а/с 151 -165) та акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.08.11р. (а/с 166).

Матеріали справи містять докази подальшої реалізації позивачем придбаного товару, а саме договір купівлі-продажу від 21.03.11р. № 92, договір постачання товару від 23.05.11р. № 110103 та податкові накладені виписані позивачем на користь ПП «Аріст Продукт»та ЗАТ «Птахофабрика Київська»(а/с 167 -177).

Отже, господарські операції позивача з його контрагентом - ТОВ «ТД «Еберс»мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою звичайної господарської діяльності позивача.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаної господарської операції ТОВ «ТД «Еберс»внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при невиїзній документальній перевірці не перевірялись.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Посилання в акті перевірки та доводи апелянта про нікчемність правочину між позивачем і ТОВ «ТД «Еберс»відповідно до актів перевірки останнього, ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих, що в свою чергу, не може братися судом до уваги, як належний та допустимий доказ.

Доводи апелянта про незнаходження підприємства за місцезнаходженням після виконання господарської операції, не є підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, на час здійснення господарських операцій купівлі-продажу ТОВ «ТД «Еберс» було належним чином зареєстровано в ЄДРПОУ та зареєстровано платником ПДВ.

Окремо слід зазначити, що відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе кожна конкретна особа -платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи, у зв'язку з чим покликання податкового органу на порушення ТОВ «ТД «Еберс»податкового законодавства, як на підставу нікчемності правочину укладеного між ТОВ «ТД «Еберс»та позивачем не заслуговують на увагу.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, висловленої, зокрема у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03).

За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги реальність господарської операції, за якою позивач сформував податковий кредит, сплату ПДВ в ціні товару, висновок податкового органу про заниження податкового кредиту за березень, травень 2011 року на суму 462 435 грн. неправомірний.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.12р. у справі №2а-11807/12/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.12р. у справі №2а-11807/12/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.