Ухвала

від 15.10.2014 по справі 2а-11807/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/75192/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року

у справі № 2а-11807/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір'я»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір'я» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001402260 від 07 травня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року № 0001402260, прийняте ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146,00 грн. на користь ТОВ «Підприємство «Сузір'я» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Підприємство «Сузір'я», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Підприємство «Сузір'я» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Еберс» за період: березень, травень 2011 року, за результатами якої був складений акт від 13 квітня 2012 року № 102/22-604/33548860.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1-200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 462435,00 грн., в тому числі: за березень 2011 року - 183250,00 грн., за травень 2011 року - 279185,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Підприємство «Сузір'я» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарів (коробів картонних), придбаних у ТОВ «ТД «Еберс» згідно договору купівлі-продажу № 05/07-10 від 05 липня 2010 року, оскільки: згідно актів ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 2395/235/34497351 від 11 липня 2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Еберс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року» та № 2711/235/34497351 від 29 липня 2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Еберс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року» ТОВ «ТД «Еберс» за юридичною та фактичною адресами не знаходиться; свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ТД «Еберс» було анульовано 05 липня 2011 року у зв'язку із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням; директор ТОВ «ТД «Еберс» відмовився з'явитись на співбесіду до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та надати пояснення і копії первинних бухгалтерських документів за березень та травень 2011 року; встановлено розбіжність між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Підприємство «Сузір'я» та податковими зобов'язаннями ТОВ «ТД «Еберс» на загальну суму 462435,00 грн. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «ТД «Еберс» є нікчемними, суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

07 травня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001402260, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Підприємство «Сузір'я» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 462436,00 грн., у тому числі: 462435,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «ТД «Еберс», на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що: реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; придбані позивачем у вказаного вище контрагента товари були використані у власній господарській діяльності, а саме - реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем (покупцем) товарів (коробів картонних) у ТОВ «ТД «Еберс» (продавця) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками (т.1 арк. справи 78-165).

Також, судами було встановлено, що придбані позивачем у ТОВ «ТД «Еберс» товари були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, а саме - ЗАТ Птахофабрика Київська» (згідно договору № 110103 від 23 травня 2011 року) та ПП «Аріст Продукт» (згідно договору № 92 від 21 березня 2011 року), що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами (т.1 арк. справи 167-177).

При цьому, в актах ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 2395/235/34497351 від 11 липня 2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Еберс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року» та № 2711/235/34497351 від 29 липня 2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Еберс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року» (т.1 арк. справи 186-194), на які посилався відповідач в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в яких, крім іншого, було вказано, що: у березні та травні 2011 року ТОВ «ТД «Еберс» подавало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість з ознаками діяльності як по податкових зобов'язаннях так і по податковому кредиту, серед покупців якого вказане ТОВ «Підприємство «Сузір'я», задекларовані ТОВ «ТД «Еберс» показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідають показникам податкового кредиту, задекларованим позивачем.

Крім іншого, суди правомірно виходили з того, що Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Кодексу сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна