Постанова

від 05.11.2012 по справі 5011-13/5477-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа№ 5011-13/5477-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Алданової С.О.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2012р. (повний текст підписано 25.05.2012р.)

у справі № 5011-13/5477-2012 (суддя І.Д. Курдельчук)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАЙН»

до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛАЙН" (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 23 370,33 грн. за договором № 01/11/18/03-п про транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 18.01.2011р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2012р. у справі № 5011-13/5477-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21 900 грн. основного боргу, 1 379,70 грн. штрафу та 90,63 грн. інфляційних втрат. Також, зазначеним рішенням стягнуто з відповідача судові витрати. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за надані позивачем послуги в розмірі 21 900 грн. є доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. З огляду на прострочення відповідачем виконання основного зобов'язання, місцевий господарський суд, посилаючись на ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в частині стягнення з відповідача штрафу та інфляційних втрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 23.05.2012р. у справі № 5011-13/5477-2012, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в частині стягнення 17 700 грн. основного боргу, 1 379,70 грн. штрафу та 90,63 - інфляційних втрат. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції за неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а суд припустився порушення норм матеріального права. Зокрема, відповідач вказує на недоведеність відповідними доказами наявності у нього заборгованості перед позивачем за договором.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 31.07.2012р.

Ухвалою від 31.07.2012р. розгляд скарги відкладено на 18.09.2012р. у зв'язку з неявкою представника позивача та необхідністю витребування у сторін додаткових документів.

Згідно з розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. у складі колегії здійснено заміну судді Агрикової О.В. на суддю Алданову С.О. у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.

Ухвалою від 18.09.2012р. розгляд скарги відкладено на 24.10.2012р. у зв'язку з клопотанням представника позивача та невиконанням позивачем ухвали суду від 31.07.2012р. щодо надання додаткових документів.

24.10.2012р. у судовому засіданні оголошено перерву до 05.11.2012р.

У судовому засіданні 05.11.2012р. представниками сторін надані усні пояснення у справі, позивачем та відповідачем надано документи, які витребовувались згідно ухвал суду від 31.07.2012р. та від 18.09.2012р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛАЙН" (експедитор) та Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (клієнт) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом як по території України, так і в міжнародному сполученні № 01/11/18/03-п (далі - Договір, а.с. 8-9).

Відповідно до умов, викладених у п.1.1 Договору експедитор зобов'язується за дорученням клієнта за винагороду укласти від свого імені та за рахунок клієнта договори, спрямовані на забезпечення виконання робіт по організації транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх та експортно-імпортних операцій клієнта автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

У пункті 1.2 Договору сторони визначили, що доручення на виконання робіт експедитором оформлюються заявками клієнта на перевезення вантажів, в яких вказуються конкретні умови для відповідного виконання умов Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору ціна кожної послуги визначається окремо і вказується у заявці.

Згідно з п. 1.4 Договору сумою Договору вважається сума виставлених рахунків-фактур за цим Договором.

Пунктом 2.1.10 Договору передбачено, що клієнт зобов'язаний здійснити своєчасну оплату робіт експедитора згідно умов, передбачених цим Договором і заявкою.

Розділом 3 Договору сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунків, згідно якого оплата вартості робіт експедитора, які виконуються за Договором, здійснюється на протязі 5 днів з моменту отримання акту виконаних робіт, оригіналів або ксерокопії CMR (ТТН), завіреного виконавцем перевезення з відміткою вантажоодержувача шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок експедитора, якщо інші умови не обумовлені в заявці.

Згідно з п. 3.4 Договору вартістю робіт називається сума, погоджена сторонами при складанні заявки і містить в собі витрати Експедитора і його комісійну винагороду за виконання робіт.

У пункті 3.5 Договору встановлено, що датою надання послуги є дата підписання акту виконаних робіт. Якщо заявкою передбачена доставка зібраного вантажу, оформленого декількома накладними, то термін підписання акту починається з моменту найпізнішого розвантаження.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що у разі затримки оплати рахунків експедитора, клієнт виплачує експедиторові штраф у розмірі 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Свої позовні вимоги до відповідача позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов Договору відповідачу було надано експедиторські послуги на загальну суму 21 900 грн., що підтверджується відповідними накладними та рахунками-фактур, проте, на думку позивача, відповідач порушив умови Договору, оскільки за надані позивачем послуги не розрахувався, а також не підписав надіслані йому акти здачі-приймання виконаних робіт, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 21 900 грн. З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму основного боргу з урахуванням встановленого Договором штрафу у сумі 1379,70 грн. та 90,63 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав доведеним факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, пославшись на наявність накладних та рахунків-фактур, виставлених позивачем відповідачу, а також на непідписання останнім актів здачі-приймання виконаних робіт, та дійшов висновку, що внаслідок порушення відповідачем умов Договору в частині оплати, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 21 900 грн., як підлягає стягненню.

Проте, колегія суддів з урахуванням встановлених у даній справі обставин, не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

За своєю правовою природою, укладений між позивачем та відповідачем договір містить умови, які характерні як договору транспортного експедирування, так і договору перевезення.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

За приписами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Пунктом 2.1.10 Договору передбачено, що клієнт зобов'язаний здійснити своєчасну оплату робіт експедитора згідно умов, передбачених цим Договором і заявкою.

Розділом 3 Договору сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунків, згідно якого оплата вартості робіт експедитора, які виконуються за Договором здійснюється на протязі 5 днів з моменту отримання акту виконаних робіт, оригіналів або ксерокопії CMR (ТТН), завіреного виконавцем перевезення з відміткою вантажоодержувача шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок експедитора, якщо інші умови не обумовлені в заявці.

Згідно з п. 3.4 Договору вартістю робіт називається сума, погоджена сторонами при складанні заявки і містить в собі витрати Експедитора і його комісійну винагороду за виконання робіт.

Проте, позивач не надав в суді першої інстанції заявок відповідача за Договором № 01/11/18/03-п від 18.01.2011р. на підтвердження вартості робіт (послуг), погодженої сторонами згідно з умовами Договору, а також доказів витрат експедитора.

У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції неодноразово витребовував від позивача ухвалами зазначені документи, однак позивач не надав їх суду. В судовому засіданні представник позивача та його керівник пояснили, що заявки згідно з умовами Договору не оформлялися, а організація перевезення вантажу здійснювалася позивачем за усною домовленістю по кожному конкретному випадку. Надані ж в суді апеляційної інстанції копії платіжних доручень про оплату за транспортні послуги ФОП Козін О.В., ФОП Куштим О.І., ТОВ «Кремтрансавто», ТОВ «Гарант», на підтвердження витрат експедитора за Договором, не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки, по-перше, не містять відмітки банку, по-друге, зі змісту призначення платежу неможливо встановити, що оплата стосується перевезення саме за Договором від 18.01.2011р., укладеного між сторонами спору.

Надані відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції докази оплати (виписки з банку) не містять посилань на те, що підставою оплати був Договір від 18.01.2011р.

Рахунок № 8 від 21.01.2011р., згідно з яким було здійснено оплату за транспортно-експедиційні послуги платіжним дорученням № 1195 від 10.03.2011р. не містить також посилань на те, що ці послуги здійснено за Договором від 18.01.2011р.

Таким чином, позивач не надав і матеріали справи не містять доказів того, що ним надавалися послуги саме за Договором від 18.01.2011р. (відсутні заявки, не погоджена вартість робіт (послуг), відсутні належні докази витрат експедитора).

Крім того, відсутність заявок свідчить про те, що сторони не погодили такі істотні умови Договору як предмет (стосовно якого саме вантажу, маршруту перевезення замовлено експедиційні послуги) та ціна послуг, а отже такий Договір не можна вважати укладеним у розумінні ст. 180 ГК України.

Колегія суддів враховує, що відповідачем заперечується наявність заборгованості за виконані саме за Договором роботи та надані послуги перед позивачем, а також наявність між сторонами спору правовідносин щодо організації разових перевезень вантажів, які виникли до моменту укладення Договору від 18.01.2011р., що є підставою позову у даній справі, а також під час дії цього Договору без оформлення заявок, як це передбачено умовами Договору.

Акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), які надсилались позивачем відповідачу, підписані позивачем та третіми особами та не містять підпису та печатки відповідача (а.с.17, 21, 25, 29-31).

Обов'язковою передумовою здійснення оплати клієнтом (відповідачем) за виконані роботи (надані послуги) за Договором від 18.01.2011р. є виставлення позивачем відповідачу відповідних рахунків на оплату, а також надіслання відповідних актів виконаних робіт та оригіналів або ксерокопій CMR (ТТН).

Відтак, позивач має довести не лише факт виконання робіт саме за Договором, а також надати докази виставлення (надіслання) відповідачу передбачених Договором документів на оплату.

З матеріалів справи вбачається, що документи, надані суду на підтвердження виконання своїх обов'язків з Договором (в тому числі документи надані сторонами на виконання ухвал суду від 31.07.2012р. та від 18.09.2012р.), як то Акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), податкові накладні, рахунки - фактури посилань на те, що вказані роботи (послуги) виконувалися саме за Договором від 18.01.2011р. не містять. Зокрема, ні в Акті № 7 від 22.01.2011р. здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), а також рахунку-фактурі № 8 від 21.01.2011р. будь-яких посилань на те, що вказані в них роботи (послуги) здійснювались за Договором від 18.01.2011р. не містять. При цьому, слід зазначити, що хоча в рахунках-фактурах № 5 від 18.01.2011р., № 7 від 21.01.2011р., № 37 від 28.02.2011р., № 40 від 02.03.2011р. та № 44 від 10.03.2011р. і є вказівка на угоду № 01/11/18/03-п від 18.01.2011р., проте зазначені рахунки-фактури було надано позивачем вже в суді апеляційної інстанції, доказів їх надіслання (виставлення) відповідачу, позивачем суду не надано.

Більше того в матеріалах справи відсутні також докази надіслання позивачем відповідачу оригіналів або ксерокопій CMR (ТТН), які, відповідно до п.3.1 Договору є підставою для оплати відповідачем (клієнтом) вартості виконаних робіт.

Колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи наявні підписані обома сторонами Акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №№ 1, 2, 3 та 4 від 13-14 січня 2011р., які з огляду на заперечення відповідача щодо наявності у нього заборгованості за Договором та за відсутності інших доказів виконання позивачем робіт (послуг) за Договором від 18.01.2011р. (відповідні Акти та рахунки-фактури за період з 18.01.2011р. по 10.03.2011р. без посилання на Договір від 18.01.2011р., або відсутні докази їх надіслання відповідачу), дають підстави дійти висновку щодо існування між сторонами відповідних правовідносин, пов'язаних з експедируванням та перевезенням, як до укладення Договору, так і після його укладення. Проте, на думку колегії суддів, вказані обставини можуть бути підставою для заявлення вимог в іншому провадженні.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження позовних вимог, зокрема не доведено виконання робіт (послуг) саме за Договором на суму 21900грн. та порушення відповідачем договірного обов'язку сплатити за їх виконання, а тому позовні вимоги не є обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відтак висновок суду першої інстанції про доведеність та документальне підтвердження вимог позивача є помилковим і в позові слід відмовити з наведених вище підстав.

Стосовно вимог про стягнення штрафу та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 18.01.2011р. щодо несвоєчасної оплати за виконані роботи (надані послуги) і позов в цій частині не підлягає задоволенню у зв'язку з його необґрунтованістю, колегія суддів вважає, що застосування до відповідача штрафу, передбаченого п.3.2 Договору, наразі як і застосування відповідальності у вигляді стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань згідно ст. 625 ЦК України, є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині також слід визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, дійшовши помилкового висновку про доведеність і обґрунтованість позовних вимог у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав наведених вище.

Таким чином, оскаржуване судове рішення прийнято судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи позивача, викладені у поясненнях, правомірності наведеної у апеляційній скарзі позиції не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Зазначене, відповідно до ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення господарського суду м. Києва від 23.05.2012р. у справі № 5011-13/5477-2012 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги розподіляються згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2012 р. у справі № 5011-13/5477-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2012 р. у справі № 5011-13/5477-2012 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛАЙН" до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про стягнення заборгованості відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРО ЛАЙН" (код 37141568) на користь Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» (код 14294471) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 804,75 грн.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 5011-13/5477-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст складено та підписано 08.11.2012р.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Алданова С.О.

Чорногуз М.Г