Постанова

від 06.11.2012 по справі 5015/1194/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.12 Справа № 5015/1194/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, б/н від 24.07.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 21.06.2012 року;

у справі № 5015/1194/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Косичка", м. Львів

до відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Стебник

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, повернення орендованого майна та стягнення 36 602, 86грн., в т.ч. заборгованості по орендній платі, штрафу, неустойки, завданих збитків

За участю представників:

позивача:Дуда М.В.- директор, Качмар І.О. -представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: ОСОБА_3 -представник ( довіреність в матеріалах справи)

Апеляційна скарга прийнята до провадження згідно з ухвалою суду від 09.08.2012р. колегією суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І, суддів Данко Л.С., Якімець Г.Г.

У зв'язку з перебуванням судді Якімець Г.Г. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2012р. до складу колегії суддів замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гриців В.М.,у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.06.2012р. у справі № 5015/1194/12 (суддя Фартушок Т.Б.), позовні вимоги ТзОВ "Косичка" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задоволені частково.

Вирішено виселити фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 із нежитлового приміщення площею 48 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться у приватній власності ТзОВ „Косичка" на підставі договору купівлі - продажу № 08/07 від 09.07.2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18594812 від 21.04.2008 року( п.2 резолютивної частини рішення).

Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 передати орендоване майно - нежитлове приміщення площею 48 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. по акту приймання-передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Косичка"( п.3 резолютивної частини рішення).

Присуджено до стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Косичка" 3379,31грн. основного боргу, 4725грн. штрафу, 5366,66грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди, 8536,41грн. збитків (упущеної вигоди) та 2038,70грн. судового збору (п.4 резолютивної частини рішення).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою від 07.07.2012р. виправлено описку в п.4 резолютивної частини рішення: замість числа 5 366,66 , вказано число 5209,12.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, зокрема, тим, що позивач надсилав відповідачу повідомлення про закінчення строку дії договору оренди та небажання його продовжувати, що.відповідач не сплатив орендної плати за лютий 2012р., не повернув майна після закінчення строку дії договору, який припинив дію з 29.02.2012р..

Відповідач не погодився з рішенням, подав апеляціну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати повністю та постановити нове рішення. Скаржник зазначає, зокрема, що в договорі не визначено порядку сплати орендної плати, у звязку з чим за усною домовленістю кошти на оплату орендної плати передавались в руки директору товариства Дуді М.В., а директор вносила кошти на рахунок товариства. В лютому 2012р. виник спір між сторонами, тому відповідач намагався самостійно сплатити орендну плату на поточний рахунок позивача. Орендна плата за лютий 2012р. не була сплачена, оскільки позивач закрив свій рахунок в ПАТ «Укрсоцбанк», проте не повідомив про його зиіну. Відтак, на думку відповідача, відсутня його вина у простроченні сплати орендної плати та відсутні підстави для стягнення штрафу.

Відповідач вважає, що договір є продовженим на новий строк, оскільки він не отримував жодних повідомлень від позивача про припинення дії договору оренди та небажання його продовжувати, тому відсутні підстави для виселення, повернення майна, стягнення неустойки за неповернення майна та збитків.

В судовому засіданні 23.10.2012р. представник відповідача (скаржника) усно уточнив вимоги апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду скасувати в частині виселення відповідача з орендованих приміщень, зобов'язання передати майно позивачу, стягнення штрафу, неустойки та збитків, в цій частині постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В частині стягнення боргу з орендної плати погодився з рішенням місцевого суду.

Позивач у відзиві від 27.08.2012р. заперечує проти доводів скражника, зазначає, що 24.01.2012р. та 13.02.2012р.надсилав відповідачу повідомлення про закінчення строку дії договору оренди та небажання його продовжувати. Крім того, 07.03.2012р. звертався до відповідача із заявою через нотаріуса, в якій також повідомляв про закінчення дії договору оренди та про небажання його продовжувати. Тому місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про припинення дії договору у зв'язку із закінченням строку , на який його було укладено. Позивач вважає необгрунтованими доводи відповідача про неможливість сплатити орендну плату за лютий 2012р., зазначає, що неодноразово звертався до відповідача про сплату боргу, реквізити для сплати орендної плати були відомі відповідачу. Крім того, відповідач міг сплатити орендну плату на депозитний рахунок нотаріуса.

В судовому засіданні 06.11.2012р. представники сторін підтримали свої доводи. Представник відповідача просив скасувати рішення місцевого суду в частині виселення відповідача з орендованих приміщень, зобов'язання передати майно позивачу, стягнення штрафу, неустойки та збитків, та в цій частині постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В частині стягнення боргу з орендної плати погодився з рішенням місцевого суду.

Представники позивача просили залишити рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, апеляціний суд суд встановив наступне.

25.02.2010р. позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого позивач передає відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 48 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1.

Орендна плата встановлена в розмірі 2 400грн. в місяць, яка сплачується до 5 -го числа поточного місяця.(п.3.1 та 3.3 договору).

За умовами договору (п.9.1 договору) він вступає в силу з 25.02.2010р. та діє до 28.02.2012р.

Приміщення передане відповідачу по акту приймання-передачі від 25.02.2010р.

Додатковою угодою №1 від 24.02.2011р. сторони внесли зміни до договору від 25.02.2010, встановивши орендну плату в розмірі 3500грн. в місяць.

24.01.2012р. позивач надіслав відповідачу за його місцезнаходженням: АДРЕСА_2 повідомлення про припинення 28.02.2012р. дії договору оренди та небажання його продовжувати на новий строк (лист від 24.01.2012р., опис вкладення та фіскальний чек в матеріалах справи, т.1, а.с. 16).

Відповідач не сплатив орендної плати за лютий 2012р. у встановлений строк, у зв'язку з чим позивач надіслав 13.02.2012р. повідомлення про звільнення приміщення до 17.02.2012р.(повідомлення, опис вкладення, докази його надсилання в матеріалах справи, т. 1, а.с.17).

Відповідач пояснює, що до лютого 2012р. кошти на оплату орендної плати за усною домовленістю передавались в руки директору товариства Дуді М.В., а директор вносила кошти на рахунок товариства У 2012р. між сторонами виник спір, тому за лютий 2012р. відповідач намагався самостійно сплатити орендну плату на поточний рахунок позивача. Проте, кошти не були перераховані позивачу, оскільки позивач закрив свій рахунок в ПАТ «Укрсоцбанк», а відповідача не повідомив про зміну свого рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив 12.01.2012р. орендну плату за січень 2012р. в сумі 3500,00грн. на рахунок позивача № 2600501375997 в першому Львівському відділенні Центральної філії ПАТ «Кредобанк»( т.1 а.с. 48).

З матеріалав справи також вбачається, що на звернення відповідача від 10.04.2012р. Львівське відділення №600 ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило, що проплата на поточний рахунок ТзОВ «Косичка»№ 26001000001027 не була виконана у зв'язку із закриттям рахунка.

В заявах від 07.03.2012р., надісланих відповідачу через нотаріуса на адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, позивач вимагав звільнити приміщення до 14.03.2012р. та передати приміщення за актом приймання-передачі. Відділення зв'язку повернуло заяви 09.04.2012р. за закінченням терміну зберігання.

Відповідач орендованих приміщень не звільнив,не передав позивачу, орендної плати за лютий 2012р.не сплатив.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляціної скарги, Львівский апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне .

В силу ст.759 ЦК, ст.283 ГК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір та строк внесення якої встановлюється договором ( ст.762 ЦК, ст. 286 ГК).

Згідно з частиною 4 ст.284 ГК строк договору найму визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однніє із сторін сторін про припинення договору або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.02.2010р. позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 48 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1. Строк дії договору встановлений до 28.02.2012р.

До закінчення терміну дії договору( 24.01.2012р. та 13.02.2012р.) та після закінчення (07.03.2012р.через нотаріуса) позивач надсилав відповідачу повідомлення про припинення дії договору з 28.02.2012р., небажання його продовжувати та необхідність звільнення приміщень.

Доводи відповідача про те, що він не отримував жодних повідомлень від позивача про припинення дії договору оренди та небажання його продовжувати не можуть братися судом до уваги, оскільки всі повідомлення надіслані за належним місцезнаходженням відповідача( АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1). З матеріалів справи вбачається, що повідомлення, надіслані відповідачу 24.01.2012р. та 13.02.2012р. на адресу: АДРЕСА_2, не поверенені позивачу. Поверення відділенням зв'язку повідомлень, надісланих через нотаріуса, за закінченням строку зберігання, свідчить про небажання відповідача їх отримати, та не може бути доказом неповідомлення позивачем відповідача про припинення договору оренди.

Отже, в силу частини 2 ст.291 ГК, п.9.1 та п.9.5 договору оренди він припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який був укладений, та небажанням позивача продовжувати його дію.

В рішенні місцевий суд дійшов висновку, що договір припинив свою дію з 29.02.2012р. З огляду на те, що строк дії договору встановлений до 28.02.2012р.(п.9.1 договору) апеляційний суд не погоджується з таким висновком місцевого суду та вважає, що договір припинив свою дію 27.02.2012р.о 24.00год.

Внаслідок припинення договору оренди у відповідача виник обов'язок негайно повернути майно позивачу по акту приймання -передачі відповідно до частини 1 ст. 785 ЦК та п.2.2,п.4.6 договору. Свого обов'язку відповідач не виконав, майно не повернув.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про підставність позову в частині виселення відповідача з орендованих приміщень та зобов'язання передати орендоване майно позивачу по акту приймання-передачі та вважає необгрунтованими доводи відповіда про те, що договір оренди є продовженим на новий строк.

.

У зв'язку з неповернення орендованого майна позивач вправі стягнути з відповідача на підставі частини 2 ст.785ЦК неустойку в розмірі подвійної платиза користування річчю за час прострочення.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що відповідач не сплатив орендної плати за лютий 2012р. З огляду на закінчення дії договору 27.02.2012р., за лютий 2012р. підлягала до сплати орендна плата в сумі 3 258,62грн.(3500,00 : 29 = 120, 689грн. х 27 = 3258.62). Таким чином, висновок місцевого суду, що розмір заборгованості з орендної плати за лютий 2012р. становить 3 379,31 грн. є помилковим.

Отже, неустойка за неповернення орендованого майна за період з 28.02.2012р. по 22.03.2012р. становить 5450,50грн ( 120,689 + 120,689 = 241,38грн. плата за користування за 28,29 лютого 2012р. + 2483,87грн. плата за користування за 22 дні березня 2012р. (3500,00 : 31 х 22 ) = 2725,25 х 2). Однак, за вказаний період позивач заявив до стягнення неустойку в сумі 5 366,66грн.Заявлення до стягнення неустойки в меншому розмірі, ніж належиться, це право позивача..Місцевий суд задоволив неустойку в сумі 5209,12грн.(ухвала від 07.07.2012р. про виправлення описки), виходячи, як зазначено вище, із помилкового висновку про закінчення дії договору з 29.02.2012р.Відтак, до стягнення підлягає неустойка в сумі 5 366,66грн.

.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду про стягнення штрафу в сумі 4725грн. за несвоєчасну сплату орендної плати з огляду на наступне.

За несвоєчасну сплату орендної плати договором (п.8.3 договору) пердбачена відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 3 % від місячної орендної плати за кожен день протермінування платежу.

Штрафні санкції за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір не передбачений законом або договором ( ч. 6 ст. 231 ГК).

Згідно із ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, передбачений договором штраф за своєю правовою природою є пенею, оскільки він сплачується в залежності від кількості днів протермінування сплати орендної плати.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися в договорі.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частина 2 ст.551 ЦК).

Водночас, відповідно до ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тобто, названим Законом розмір пені, яка підлягає стягненню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, обмежений подвійним розміром облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, за період з 05.02.2012р. по 22.03.2012р. підлягає стягненню штраф (пеня) в сумі 62,27грн., виходячи із названого вище боргу з орендної плати за лютий 2012р. в сумі 3258,62грн. та подвійної облікової ставки НБУ( 7,75%х 2), яка діяла в цей період.

Враховуючи сплату відповідачем орендної плати за січень 2012р. на рахунок позивача в Львівському відділенні Центральної філії ПАТ «Кредобанк», а також встановлене ст.537 ЦК право боржника у разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання виконати свій обов'язок шляхом внення коштів у депозит нотаріуса, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо необгрунтованості доводів відповідача про неможливість сплати орендної плати за лютий 2012р.та відсутність його вини у простроченні платежу.

Як на доказ збитків (упущеної вигоди) за березень 2012р. в сумі 23011,20грн., позивач посилається на попередній договір, укладений 20.02.2012р.з ФОП ОСОБА_7, за умовами якого сторони зобов'язались укласти не пізніше 03.03.2012р. договір оренди нежитлового приміщення площею 48 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 та домовились про щомісячний розмір орендної плати в сумі 23011,20грн.

Згідно з ч.3ст.635 ЦК зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що основний договір не укладений сторонами. Позивачем не доведено, доказів не подано, що позивач чи інша сторона попереднього договору направляла другій стороні пропозицію про його укладення. Отже, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припинене.

Позивачем також не доведено, доказів не подано, що основний договір оренди з ФОП ОСОБА_7 не був укладений з причини неповернення майна відповідачем. За таких обставин апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено, що він міг отримати орендну плату за березень 2012р. в сумі 23011,20грн., але отримав її саме з вини відповідача, відтак, не доведені збитки( упущена вигода), заявлені до стягнення.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору місцевий суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які є недоведеними (щодо збитків), неправильно застосував норми матеріального права( щодо штрафу), внаслідок чого задоволив позовні вимоги в тих сумах, які вказані в п.4 резолютивної частини рішення, з урахуванням ухвали від 07.07.2012р про виправлення описки в п.4 резолютивної частини рішення.

Таким чином, рішення місцевого суду в частині п.4 резолютивної частини, з урахуванням ухвали від 07.07.2012р.про виправлення описки в рішенні, належить змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 258,62грн.основного боргу, 62,27грн.шрафу, 5 366,66грн.неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди та 1455,00грн.судового збору.

В решті рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно заявленим та задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 21.06.2012 року у справі № 5015/1194/12 в частині пункту 4 резолютивної частини рішення, з урахуванням ухвали від 07.07.2012р. про виправлення описки в п.4 резолютивної частини рішення, змінити, виклавши в наступній редакції:

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний

№ НОМЕР_1, місцезнаходження: 81172, АДРЕСА_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Косичка", ідентифікаційний код19169026, місцезнаходження: 79000, м. Львів, АДРЕСА_1, - 3 258,62грн. основного боргу, 62,27грн.шрафу, 5 366,66грн.неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди та 1455,00грн. судового збору.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Косичка", ідентифікаційний код19169026, місцезнаходження: 79000, м. Львів, АДРЕСА_1, на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місцезнаходження: 81172, АДРЕСА_2, - 484,78грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Гриців В.М .

Суддя Данко Л.С.