Рішення
від 21.06.2012 по справі 5015/1194/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.12 Справа№ 5015/1194/12

за позовом ТзОВ "Косичка"

до відповідача ФОП ОСОБА_1

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, стягнення заборгованості по орендній платі, неустойки, завданих збитків та повернення орендованого майна

ціна позову: 36602,86грн

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Качмар І.О.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -ОСОБА_3- представник, довіреність матеріалах справи

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Косичка»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, стягнення заборгованості по орендній платі, неустойки, завданих збитків та повернення орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 29.03.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12год. 00хв. 19.04.2012р. Розгляд справи відладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 19.04.2012р., 03.05.2012р., 23.05.2012р., 18.06.2012р., в тому числі у зв'язку з хворобою судді. В судових засіданнях 21.05.2012р., 05.06.2012р. оголошувались перерви. Строк розгляду спору продовжено за клопотанням Відповідача.

В судових засіданнях здійснювалась технічна фіксація судового процесу за клопотанням представника Відповідача.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідмолення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представників Сторін про оголошення ухвал), зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: клопотання про долучення до матеріалів справи документів від 03.05.2012р., 22.05.2012р., 21.06.2012р. та від 19.04.2012р. з додатками згідно опису; пояснення з додатками згідно опису від 22.05.2012р., 23.05.2012р. та від 21.06.2012р.; копії конвертів та повідомлень (квитанцій) до них.

Крім того, 29.05.2012р. до господарського суду Львівської області надійшло офіційне пояснення засновника товариства Позивача.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 26.04.2012р., 29.05.2012р. та від 08.06.2012р. (задоволено); клопотання про продовдження строків розгляду справи від 23.05.2012р.; клопотання про відкладення розгляду справи від 03.05.2012р. (задоволено); оригінал накладної з відбитком печатки ФОП ОСОБА_4 та конверт зі вмістом про надіслання кореспонденції Позивачу; оригінал опису вкладення від 23.01.2012р. про скерування кореспонденції Позивачу та поштової квитанції №139425 від 23.12.2012р., а також листа Позивачу від 22.01.2012р.; клопотання про долучення до матеріалів документів від 23.05.2012р. з додатками згідно опису; відповідь на пояснення; відзив на позовну заяву; копії результатів пошуку поштових відправлень.

Крім того, конверт, надісланий Відповідачеві судом 10.05.2012р., повернувся із зазначенням причини повернення, - за закінченням терміну зберігання.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення заборгованості з орендної плати за лютий 2012р. у розмірі 3500грн.

25.02.2010р. Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування Майно, площею 48м 2 , розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (далі -Майно), що знаходиться у приватній власності Орендодавця на підставі Договору купівлі-продажу №08/07 від 09.07.2007р.

Підтвердженням перебування Майна у власності Позивача є витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. №18594812 від 21.04.2008р.

Відповідно до п.6.1 Договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором по акту приймання-передачі Майна, який підписується не пізніше 01.03.2010р. Позивач передав Відповідачу обумовлене Договором оренди майно, що підтверджується Актом прийому-передачі від 25.02.2010р.

Згідно п.3.1 Договору, за користування майном Орендар сплачує орендну плату, яка встановлюється у розмірі 2400грн. за кожен місяць оренди. Відповідно до п.3.3 Договору, орендна плата за кожен місяць оренди сплачується Орендарем Орендодавцю не пізніше до 05 числа поточного місяця. Відповідно до п.3.7 Договору, сума орендної плати, вказана у п.3.1 Договору, може бути змінена. Додатковою угодою від 24.02.2011р. до Договору орендну плату збільшено та встановлено її розмір 3500грн . за кожен місяць.

Позивач зазначає, та Відповідач не заперечує, що Відповідачем не оплачено орендну плату за лютий 2012р. згідно Договору.

Проте, Відповідач зазначає, що в лютому та березні намагався здійснити орендну плату згідно Договору, проте, кошти не перераховувались на рахунок Позивача. Відповідач також стверджує, що у квітні отримав відповідь на своє звернення від 10.04.2012р. з відділу роздрібного обслуговування малого та середнього бізнесу Львівського відділення №600 Департаменту роздрібних продаж Західного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк» (далі -Лист Банку), де вказувалось, що проплата на ТОВ «Косичка»на поточний рахунок № 26001000001027 не була виконана у зв'язку із закритим рахунком даної організації.

З врахуванням вищенаведеного Відповідач зазначає, що не здійснив орендну плату за лютий 2012р. згідно Договору, оскільки Позивач не попередив Відповідача про зміну свого рахунку .

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, згідно доводів Сторін, в тому числі відповіді Відповідача на пояснення, сплата орендної плати за попередні місяці здійснювалась настуним чином -Відповідач передавав кошти за орендну плату особисто директору товариства Позивача, а та вносила ці кошти в подальшому на рахунок Позивача.

Крім того, Договором, в тому числі розділом 3 (Орендна плата) не визначено обов'язку Відповідача та не встановлено порядку перерахування орендної плати на рахунок Позивача. Також, у Договорі відсутній обов'язок Сторін повідомляти контрагента про зміну своїх реквізитів в частині реквізитів рахунку. Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. З врахуванням наведеного суд зазначає, що обов'язку перерахування орендної плати на рахунок Позивача у Відповідача не існувало, та отримання від Відповідача такої на свій рахунок та подальшого зарахування не існувало і у Позивача.

Проте, незважаючи на наведене, в матеріалах справи відсутні, Відповідачем не наведені доводи та не представлені докази, а також не заявлено клопотання про витребування таких, і про спробу здійснення сплати орендної плати Відповідачем Позивачу у термін, встановлений п.3.3 Договору.

Доводів ж чи доказів звернення Відповідача до Позивача (після отримання інформації про закриття рахунку Листом Банку) про повідомлення порядку (чи безпосередньо рахунку) сплати орендної плати також Відповідачем не представлено, та в матеріалах справи такі відсутні.

Крім того, згідно п.4 ч.1 ст.532 Цивільного кодексу України, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.

Проте, незважаючи також і на вищенаведене, Відповідачем не наведено доводів та не представлено доказів виконання зобов'язання щодо здійснення оплати орендної плати за лютий 2012р. за місцезнаходженням Позивача. Обставина щодо можливості виконання Відповідачем такого зобов'язання за місцем реєстрації Позивача, оскільки місцем реєстрації Позивача є місцезнаходження Майна, не доводять виконання ним у порядку, встановленого законодавством, даного грошового зобов'язання.

Крім того, в матеріалах справи відсутні, Відповідачем не наведені доводи та не представлені докази, а також не заявлено клопотання про витребування таких, звернення Відповідача до Позивача з проханям повідомлення порядку здійснення оплати орендної плати, пересилання такої Позивачу, чи зарахування такої на депонований рахунок нотаріуса, нотаріальної контори з наступним повідомленям Позивачу.

Відповідно ж до ст.537 Цивільного кодексу України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Проте, крім всього вищенаведеного суд зазначає, що доказом того, що Відповідачу було відомо про зміну банківського рахунку Позивача є виписка з такого, відповідно до якої, 12.01.2012р. Відповідачем особисто сплачено на новий рахунок Позивача орендну плату згідно Договору за січень 2012р. в розмірі 3500грн.

Відтак, доводи Відповіда про те, що йому не було відомо про реквізити банківського рахунку Позивача, дійсного станом на час виникнення обов'язку щодо здійснення орендної плати за лютий 2012р., не заслуговують на увагу та спростовуються всім вищенаведеним.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі недоведеність Відповідачем виконання чи спроби виконання ним грошового зобов'язання за Договором в частині оплати за лютий 2012р. у порядку, встановленого Договором та Цивільним кодексом України, беручи до уваги також незаперечення Відповідачем відсутності факту виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати за лютий 2012р. згідно Договору, суд приходить до висновку про порушення Відповідачем грошового зобов'язання в частині здійснення сплати орендної плати згідно Договору за лютий 2012р. з вини Відповідача.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо розміру орендної плати, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача згідно Договору та додаткової угоди до Договору за лютий1 2012р. суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, згідно п.3.1 Договору, за користування майном Орендар сплачує орендну плату, яка встановлюється у розмірі 2400грн. за кожен місяць оренди; відповідно до п.3.7 Договору, сума орендної плати, вказана у п.3.1 Договору, може бути змінена; додатковою угодою від 24.02.2011р. до Договору орендну плату збільшено та встановлено її розмір 3500грн. за кожен місяць.

Відповідно до п.9.1 Договору та як встановлено судом (доведення ззначено нижче), строк дії Договору закінчився 2 8 .02.2012р .

У лютому 2012 року було 2 9 календарних днів; дана обставина визнається господарським судом загальновідомою, а відтак, в силу ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, не потребує доведення.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі встановлення розміру орендної плати у розмірі 3500грн. за місяць , та того, що строк дії Договору закінчився 28.02.2012р., тобто 29.02.2012р. Договір не діяв, в суда відсутні підстави для стягнення орендної плати згідно Договору за календарний день місяця - 29.02.2012р.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає і про невірне проведення Позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати за лютий 2012р. в розмірі 3500грн., оскільки розмір такої становить 3379,31грн. (3500/29*28).

Враховуючи вищенаведене, положення Договору та вищенаведені положення законодавства, та недоведеність Відповідачем виконання чи спроби виконання ним грошового зобов'язання за Договором в частині оплати за лютий 2012р. у порядку, встановленого Договором та Цивільним кодексом України, беручи до уваги також незаперечення Відповідачем відсутності факту виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати за лютий 2012р. згідно Договору, а відтак, порушення Відповідачем грошового зобов'язання в частині здійснення сплати орендної плати згідно Договору за лютий 2012р. з вини Відповідача, перевіривши правильність проведеного розрахунку, а також враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази, а також не заявлено про необхідність витребування таких, щодо здійснення Відповідачем сплати боргу з орендної плати згідно Договору за лютий 2012р. повністю чи частково, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу з оплати орендної плати за лютий 2012р. в розмірі 3379,31грн., в частині стягнення 120,69грн. боргу за Договором слід відмовити.

Щодо виселення Відповідача із нежитлового приміщення та зобов'язання Відповідача передати орендоване майно по акту приймання-передачі Позивачу.

Відповідно до п.9.1 Договору, цей Договір вступає в силу з 25.02.2010р. та діє до 28 .02. 2012р. Згідно п.1 ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до п.9.5 Договору , чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено. Відповідно до п.4.6 Договору, Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у Роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237, що заінтересована сторона може подати заяву про припинення договору і до закінчення строку його дії.

24 .01. 2012р . та 13 .02. 2012р . Позивачем направлено Відповідачу повідомлення про закінчення Договору, небажання продовження, та вимогою про погашення заборгованості з орендної плати. Підтвердженням надіслання даних повідомлень є наявні в матеріалах справи фіскальні поштові чеки №3549 від 24.01.2012р. та №5241 від 13.02.2012р. з описами вкладення у цінні листи з відбитками поштових штемпелів, даними конверту про надіслання повідомлення.

Також, 07 .03. 2012р . Позивач звернувся до Відповідача з нотаріально завіреною заявою, в якій знову повідомляв про закінчення строку Договору та небажання його продовжувати, а також просив звільнити орендоване приміщення та сплатити заборгованість по орендній платі.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Договір оренди від 25 лютого 2010 року є припиненим з закінченням строку на який його було укладено, тобто з 28 лютого 2012 року.

Щодо доводів Відповідача про неправильність та неповноту зазначення у вищеописаних повідомленнях Позивача адреси відповідача суд зазначає, що такі спростовуються даними описів вкладення у цінні листи, даними адреси Відповідача, вказаних у повідомленнях нотаріуса, та даними запису адреси Відповідача, що вказана на наявному у матеріалах справи копії конверту з відбитками поштового штемпеля (оригінали документів оглянуті судом).

Крім цього суд зазначає, що відповідно до п.9.5 Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок протермінування Орендарем платежу орендної плати на термін понад один календарний місяць; в цьому випадку Договір модже бути розірвано Орендодавцем в односторонньому порядку.

Як встановлено судом вище, Орендар прострочив здійснення орендного платежу згідно Договору за лютий 2012р. більше, ніж на місяць.

Відповідно до вищенаведених нотаріальних повідомлень Позивача Відповідачу, Позивач звертався до Відповідача повідомленням про закінчення строку дії Договору, в тому числі і у зв'язку з порушенням Відповідачем п.3.3 Договору (строк здійснення сплати орендної плати).

Відповідно до п.2.3 Договору, у разі припинення цього Договору, Майно повертається Орендарем Орендодавцю; Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання передачі. Згідно ч.ч.1, 2 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, незважаючи на наведене, станом на час розгляду спору Майно Відповідачем Позивачу не повернуто.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, керуючись положеннями п.п.2.3, 4.6, 9.1, 9.5 Договору, вищезазначеними нормами законодавства, в тому числі ст.530, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.284, 291 Господарського кодексу України, беручи до уваги встановлений Договором строк закінчення його дії 28.02.2012р., повідомлення Позивача Відповідачу у встановлений термін про припинення дії Договору, враховуючи також прострочення більш ніж на місяць виконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати орендної плати згідно Договору, та враховуючи наявну у Договорі підставу з цього приводу на одностороннє розірвання Договору та нотаріальне повідомлення з цих підстав Позивача Відповідачу, суд приходить до висновку про те, що 29.02.2012р. Договір припини свою дію, а відтак, позовні вимоги щодо виселення Відповідача із нежитлового приміщення та зобов'язання Відповідача передати орендоване майно по акту приймання-передачі Позивачу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 4725грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та 5366,66грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди.

Щодо штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати.

В розрахунку до ціни позову Позивач наводить розрахунок штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати, який проводить виходячи з суми орендного платежу 3500грн., розміру відсотків -3% річних, кількості днів прострочення -45 днів (які розраховує за період з 05.02.2012р. по 22.03.2012р.).

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.3. Договору: за несвоєчасну сплату орендної плати за користування майном Орендар сплачує штраф у розмірі трьох відсотків від розміру однієї місячної орендної плати за кожен день протермінування платежу.

Крім того, щодо підставності стягнення штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати суд зазначає, що порушення строку сплати орендної плати встановлено вище в мотивувальній частині рішення суду щодо стягнення основного боргу. Крім того, відповідно до вищезгаданої довідки Банку від 12.04.2012р. №601/13-079 та доводів Позивача, які не заперечені представником Відповідача, Відповідачем також допускались порушення термін проведення розрахунків за Договором протягом лютого 2010р. по січень 2011р. загальною тривалістю 79 календарних днів.

Проте, перевіривши правильність проведення розрахунку суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки, враховуючи п.3.3 Договору, першим днем порушення строку виконання зобов'язання є 06 число поточного місяця. Відтак, період, за який можна проводити розрахунок строку протермінованого платежу, повинен розпочинатись 06.02.2012р. Проте, незважаючи на наведене, Позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку кількості календарних днів, оскільки за період з 06.02.2012р. по 22.03.2012р. кількість календарних днів становить не 45, а 46. З даного приводу суд зазначає, що з врахуванням вимог п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги відсутність відповідного клопотання, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд зазначає, що вимога Позивача щодо стягненя з Відповідача 4725грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати підлягає до задоволення.

Щодо неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди

Неустойку в розрахунку Позивач розраховує виходячи з суми орендного платежу -3500грн., коефіцієнту 2, строку прострочення повернення майна - 23 дня (з 28.02.2012р. по 22.03.2012р.).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Первіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки не правильно вказано період, з якого починається строк для обчислення неустойки, - 28.02.2012р., так як 28.02.2012р., як встановлено вище в мотивувальній частині рішення, Договір ще діяв. Проте, за період з 29.02.2012р. по 22.03.2012р. кількість днів протермінування становить 23 дні, як і вказано Позивачем в розрахунку.

Крім того, Позивачем допущено помилку при визначенні розміру плати за період з 29.02.2012р. по 22.03.2012р. Оскільки, розмір місячної орендної плати становить 3500грн. Відтак, розмір плати за 1 день лютого (29.02.2012р.) становить (3500*2/29*1) 241,38грн. Також, розмір плати за 22 дні березня 2012р. становить (3500*2/31*22) 4967,74грн. З врахуванням наведеного суд зазначає, що розмір подвійної плати за період з 29.02.2012р. по 22.03.2012р. становить (241,38+4967,74) 5209,12грн.

Факт невиконання Відповідачем обов'язку щодо повернення Майна у строк, встановлений Договором, доведено та описано вище в мотивувальній частині рішення при розгляді вимог про виселення Відповідача із нежитлового приміщення та зобов'язання Відповідача передати орендоване майно по акту приймання-передачі Позивачу.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведенного розрахунку, суд зазначає, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 5366,66грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди підлягає до задоволення в розмірі 5209,12грн., в частині стягнення 157,54грн. неустойки слід відмовити.

Щодо стягнення 23011,20грн. збитків (упущеної вигоди) .

Також, відповідно до ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. З врахуванням вищенаведеного, в тому числі не встановлення іншого Договором, суд зазначає, що окрім неустойки, передбаченої ст.785 Цивільного кодексу України, Орендодавець має право вимагати відшкодування збитків, завданих затримкою повернення речі.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

20.02.2012р. між Позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладено попередній договір оренди приміщення площею 48 метрів квадратних за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до п.4 якого, розмір місячної орендної плати повинен становити 23011,20грн.

Крім того, в Попередньому договорі встановлено, що власне договір повинен бути укладений не пізніше 03.03.2012р.

Згідно ст.765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. З врахуванням того, що п.3 Попереднього договору не передбачено, що основний договір повинен містити умови щодо строку передання майна у найм, та вцілому Попередній договір і не визначає таких положень щодо основного, суд приходить до висновку, що Позивач повинен був б передати майно у найм не пізніше 03.03.2012р.

Суд погоджується з доводами Позивача про те, що у зв'язку з тим, що Відповідач своєчасно не повернула орендованого майна та не звільнила приміщення за адресою: АДРЕСА_1, Позивач не зміг виконати Попередній договір оренди та вчасно передати в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 вказане Майно.

Згідно доводів Позивача, це завдало йому збитків у вигляді не отриманої орендної плати за березень 2012р. в сумі 23011,20грн. Перевіривши правильність розрахунку втраченої вигоди за березень 2012р суд зазначає, що, як встановлено вище, Основний договір повинен був бути укладений не пізніше 03.03.2012р. Відтак, беручи до уваги суму оренди (23011,20грн.) суд визначає розмір упущеної (втраченої) вигоди за березень пропорційно кількості днів, протягом яких повинна була б бути сплачена орендна плата (з 03.03.2012р. по 31.03.2012р., - 29днів) пропорційно до кількості календарних днів місяця (31, що в розумінні ч.1 ст.35 ГПК України не потребує доведення). Відтак, розмір плати за цей березень 2012р. згідно Основного договору становив б 21266,61грн.

Проте, при перевірці правильності визначення розміру збитків суд зазначає, що такі Позивачем завищено неправомірно, оскільки не враховано строку, протягом якого Майно повинно бути передано згідно Договору, невірно розраховано кількість днів можливої оренди в березні 2012р., не враховано пропорційнійсть розміру суми збитків відповідно до розміру встановленої орендної плати згідно Договору; також, суд бере до уваги укладення Позивачем попереднього договору до моменту закінчення строку дії Договору, та, враховуючи розмір орендної плати, встановленої у попередньому договорі, та кількості днів з моменту закінчення строку дії Договору (28.02.2012р.) до моменту, коли повинен був бути укладений основний договір (03.03.2012р.), - кількість днів 4, з врахуванням необхідності повернення майна Відповідачем, підписання акту звірки та передання майна третій особі, суд враховує сприяння Позивача збільшенню розміру збитків, та, в порядку ч.2 ст.616 ЦК України, зменшує їх розмір.

Суд зазначає, що Відповідачем розмір збитків не заперечено протягом розгляду справи.

Проте, Відповідачем заперечено підставність стягнення збитків виходячи з надіслання Позивачу листа від 22.01.2012р. про намір скористатись переважним правом на укладення договору найму на новий строк та відсутності затвердження попереднього договору загальними зборами у відповідності до п.8.3 Статуту Позивача.

Щодо доводів Відповідача про надіслання Позивачу листа від 22.01.2012р. про намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму листі до Позивача від 22.01.2012р. зазначає, що Договір діє до 28.02.2012р. та Відповідач має намір скористатись своїм переважним правом на укладення договору найму на новий строк .

Відповідно до ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України та положень ч.1 ст.285 Господарського кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Як докази надсилання Позивачу вказаного листа від 22.01.2012р. Відповідачем представлено опис вкладення з відбитком поштового штемпеля від 23.01.2012р., поштове відділення № 23 , та поштова квитанція № 139425 з відбитком поштового штемпеля від 23.01.2012р., поштове відділення № 23 .

Проте, відповідно до листа Поштамту-Центральне відділення зв'язку №1 Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»№05-06-322 від 20.06.2012р., проведеною службовою перевіркою встановлено наступне. Так, рекомендований лист № 790 23 00 139425 , був прийнятий до пересилання 22.05.12р . у відділенні поштового зв'язку Львів-23 надійшов 23.05.12р. у відділення поштового зв'язку Львів-поштамт за адресою: м.Львів, вул.Січових Стрельців,13, ТзОВ «Косичка»та вручений 06.06.12р. відправнику п.Говірко під розписку у книзі ф.8.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що спростовуються доводи Відповідача про надіслання Позивачу 23.01 .2012р. листа від 22.01.2012р. про намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, оскільки такий лист було прийнято до пересилання лише 22.05.12р .

Крім того, згідно вищенаведеної відповіді «Укрпошти», лист отриманий не Позивачкем, а безпосередньо Відповідачем .

Щодо відсутності затвердження укладеного попереднього договору у відповідності до п.8.3 Статуту Позивача.

Відповідно до п.8.3 Статуту товариства Позивача, до компетенції загальних зборів учасників Товаристваи належить затвердження укладених директором Товариства будь-яких договорів, що стосуються нерухомого майна товариства через відповідне рішення засновника.

З приводу наведеного суд зазначає, що Статутом товариства Позивача не визначено, що укладені договори набувають сили для Товариства з моменту їх затвердження засновником. Крім того, враховуючи положення ст.640 та глави 53 Цивільного кодексу України загалом, не передбачено узгодження якогось з органів сторін.

Крім того, у п.8.3 Статуту не визначено, в якій формі повинно бути відповідне рішення чи погодження засновника.

Відповідно ж до офіційного пояснення єдиного (згідно Статуту) засновника товариства Позивача ОСОБА_9, яке надійшло до суду 29.05.2012р, він повністю обізнаний про діяльність ТзОВ «Косичка», Йому відомо про всі договори та інші правочини які кладає Товариство з своїми контрагентами. Зокрема, він проінформований про Договір; йому також відомо про неналежне виконання Відповідачем Договору, у зв'язку з чим він не схвалює подальше підтримання будь-яких договірних відносин з Відповідачем.

Також, засновником товариства Позивача повідомлено суд, що з ним погоджено, та ним, як засновником, схвалено укладення 20.02.2012р. між Позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 попереднього договору оренди приміщення площею 48 метрів квадратних за адресою: АДРЕСА_1; укладення вказаного договору було спрямоване на гарантування Орендареві надання в оренду вказаного приміщення та принесення прибутку Позивачу від передачі в оренду власного майна.

Дуда Марія Василівна, будучи директором ТзОВ «Косичка», свою діяльність як директор здійснює з відома засновника та у чіткому погодженні із засновником. Також, підтвердженням довіри засновника директору товариства Позивача є видана ним довіреністю директору Товариства на представництво інтересів засновника на території України.

З приводу доводів Відповідача про те, що станом на момент укладення попереднього договору засновник товариства Позивача не перебував в Україні суд зазначає, що згідно даних паспорта засновника ОСОБА_9, він дійсно не перебував 20.02.2012р. на території України, проте, наведене не спростовує можливості погодження останнім укладення такого Договору.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків у вигляді упущеної вигоди за березень 2012р. підлягають до задоволення в розмірі 8536,41грн., в решті частині вимоги щодо стягнення збитків слід відмовити.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.06.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 27.06.2012 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд зазначає, що Позивачем сплачено судовий збір виключно за подання позовної вимоги майнового характеру, відтак, з Позивача на користь спеціального фонду Державного бюджету України слід достягнути 1073грн. судового збору як за подання позовної вимоги немайнового характеру.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.121, 129 Конституції України, ст.ст.2, 4 3 , 4 5 , 4 7 , 18, 20, 21, 33-35, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Виселити фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) із нежитлового приміщення площею 48 метрів квадратних що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться в приватній власності товариства з обмеженою відповідальністю „Косичка" (79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 13, Код СДРПОУ: 19169026) на підставі договору купівлі продажу № 08/07 від 09.07.2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18594812 від 21.04.2008 року.

3. Зобов'язати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код:НОМЕР_1) передати орендоване майно - нежитлового приміщення площею 48 метрів квадратних що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. по акту приймання-передачі товариству з обмеженою відповідальністю „Косичка"(79000, м.Львів, вул. Січових стрільців, 13, Код СДРПОУ: 19169026).

4. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код:НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Косичка" (79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 13, Код СДРПОУ: 19169026) 3379,31грн. основного боргу, 4725грн. штрафу, 5366,66грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди, 8536,41грн. збитків (упущеної вигоди), 2038,70грн. судового збору.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Косичка" (79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 13, Код СДРПОУ: 19169026) на користь спеціального фонду державного бюджету України 1073грн. судового збору.

6. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення21.06.2012
Оприлюднено15.11.2012
Номер документу27439377
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5015/1194/12

Ухвала від 21.05.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 07.07.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Рішення від 21.06.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 23.05.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 19.04.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Постанова від 06.11.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Хабіб М.І.

Ухвала від 31.10.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 23.10.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Хабіб М.І.

Ухвала від 04.09.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Хабіб М.І.

Ухвала від 09.08.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Хабіб М.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні