Ухвала

від 08.11.2012 по справі 2а-297/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 р. Справа № 82715/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Обрізка І.М., Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу розглянувши ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-297/12/1370 за позовом ТзОВ Магазин "Сюрприз" до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Магазин «Сюрприз» звернулось до львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0006171521 від 30.12.2011 року, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0006171521 від 30.12.2011 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин «Сюрприз» (СДРПОУ 23267094) 32 (тридцять дві) гривні 20 (двадцять) копійок судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції її оскаржила ДПІ у Галицькому районі м. Львова в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду від 29 березня 2012 року прийнята із неповним з'ясуванням обставин справи та постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення спору, а тому просять рішення суду першої інстанції скасувати, та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав та мотивів які викладені у апеляційній скарзі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено камеральну перевірку ТзОВ Магазин «Сюрприз», по результатах якої складено акт від 15.12.2011 р. № 4263/591/152/23267094 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість». На підставі такого акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р. № 0006171521, згідно з яким ТзОВ Магазин «Сюрприз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмір 154 055,00 грн.

По результатах господарської діяльності ТзОВ Магазин «Сюрприз» придбано в ТзОВ «Ценгрумікс Трейд» товари, відповідно отримані податкові накладні № 119 від 07.10.2011р. на суму 561 960,00, в т.ч. ПДВ - 93 659,96 грн., № 120 від 07.10.2011р. на суму 362370,00 грн., в т.ч. ПДВ - 60 395,05 грн., № 364 від 24.10.2011р. на суму 63094,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 515,68 грн. Як зазначено позивачем , що всі суми ПДВ по цих та інших податкових накладних включено до податкового кредиту по ПДВ. Позивач вважає що податковий кредит сформовано правомірно та на підставі належних документів - податкових накладних.

Позивач обґрунтовує свою правову позицію також тим, що податкова накладна від 07.10.2011р. № 119 на суму ПДВ 93659,96 грн. виписана та підтверджується розхідною накладною від 07.10.2011р. № 11603, виписаної ТзОВ «Центрумікс Трейд» на суму ПДВ -93659,96 грн., а також прийомним актом від 07.10.2011р. № ТВПР-00082 на суму ПДВ 93

660,00 грн.

Податкова накладна від 07.10.2011р. № 120 на суму ПДВ 60395,05 грн. виписана та підтверджується розхідною накладною від 07.10.2011р. № 11604, виписаної ТзОВ «Центрумікс Трейд» на суму ПДВ 60395,05 грн., а також прийомним актом від 07.10.2011р. № ТВПР-00084 на суму ПДВ 93660,00 грн.

Відображення вищевказаних сум ПДВ по придбаних товарах позивачем підтверджено і тим, що такі відображено в «Журналі-ордер і відомості по рахунку 63.100 Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками Центрумікс Жовтень 2011р.».

Отримані податкові накладні від 07.10.2011р. № 119 на суму ПДВ 93659,96 грн. та від 07.10.2011р. № 120 на суму ПДВ 60395,05 грн. відображено в «Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних».

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг:

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності):

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на мигну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно вимог ч. І ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до вимог п. 200.1 та 200.2 ст.200 ПК України, визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Позивач свою правову позицію обґрунтовує також порушенням норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Як вже було згадано вище, ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено камеральну перевірку підприємства, по результатах якої складено акт від 15.12.2011р. № 4263/591/152/23267094 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість». Згодом відповідачем оформлено зміни до акта перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по доводах позивача про те, що такі зміни прийнято з порушенням процесуальних норм. Так, оформлення результатів перевірок регулюється нормами ст. 86 ПК України, відповідно до вимог п. 86.2 ст.86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Позивач обґрунтовано посилається на те, що ні такою, ні іншими нормами не передбачено порядку внесення будь-яких змін чи доповнень до актів перевірок.

З яких правових підстав та причин внесено зміни до оформленого акта, відповідач не обґрунтував.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Оскільки податковим органом, конкретних доказів заперечень позовних вимог не представлено, то суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що порушення платником податків норм податкового законодавства в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. З ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А тому колегія суддів вважає, що сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-297/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.Я. Макарик

Судді :

І.М. Обрізко

О.О.Большакова