Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2а-5641/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р.Справа № 2а-5641/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-5641/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агропродторг"(правонаступника Акціонерного товариства закритого типу "Агропродторг")

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Агропродторг"(правонаступник Акціонерного товариства закритого типу "Агропродторг") (далі - ПАТ "Агропродторг"), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (надалі відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0002542305/0 та №0002532305/0 від 04.08.2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 04.08.2009 № 0002542305/0, № 0002532305/0.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 09 квітня 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

У вказаній ухвалі Вищий адміністративний суд України вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено питання щодо умов поставки товару. У зв'язку з наведеним, при новому розгляді справи суду слід врахувати, що певні порушення постачальником товару вимог податкового законодавства самі по собі не впливають на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

При новому розгляді справи, Харківським окружним адміністративним судом ухвалено постанову від 17.07.2012 року, якою адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ПАТ "Агропродторг", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 32762043, місцезнаходження: 30755093, м. Харків, просп. Леніна, 56. З 16.03.2000 року за №11806 підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, з 31.03.2009 року позивач перебував на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, на час розгляду справи - у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. З 09.09.1999 року ПАТ "Агропродторг" зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Агропродторг" з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 24.06.2009 року по 15.07.2009 року.

Результати перевірки оформлені актом від 22.07.2009 року №3690/23-05/30755093 (т.1.а.с.25-64).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 4.491.755 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 1.450.900 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 663.524 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 1.010.936 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 1.366.395 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"зі змінами та доповненнями, в результаті чого ПАТ "Агропродторг" занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті в бюджет у сумі 3.537.645 грн., у тому числі у: квітні 2008 року у сумі 363.225 грн., травні 2008 року у сумі 437.500 грн., червні 2008 року у сумі 359.995 грн., липні 2008 року у сумі 16.142 грн., серпні 2008 року у сумі 214.876 грн., вересні 2008 року у сумі 194.385 грн., жовтні 2008 року у сумі 323.712 грн., листопаді 2008 року у сумі 348.111 грн., грудні 2008 року у сумі 24.321 грн., січні 2009 року у сумі 162.262 грн., лютому 2009 року у сумі 294. 565 грн., березні 2009 року у сумі 798. 551 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 04.08.2009 року прийняті спірні податкові повідомлення -рішення: - № 0002542305/0, яким ПАТ "Агропродторг" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 5.306.467,5 грн., у т.ч. 3.537.645 - за основним платежем та 1.768.822,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1,а.с.13); - №0002532305/0, яким ПАТ "Агропродторг" встановлено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 8.305.051,8 грн., у т.ч. 4.491.775 грн. за основним платежем та 3.813.296,8 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями (т.1,а.с.12).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", яке полягає в неправомірному формуванні податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ПП "Неля", котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно отримана податковим органом інформація про те, що ПП "Неля" придбало товар на підставі нікчемного правочину і в подальшому реалізувало його позивачеві.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що у перевіряємому періоді позивач -АТЗТ "Агропродторг" мав господарські взаємовідносини з підприємством ПП "Неля", код ЄДРПОУ 300827779.

За період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року відповідно до договорів поставки №1/08-2П від 17.03.2008 року (т.1,а.с.90-91), №7/04-1П від 07.04.2008 року (т.1.а.с.92), №5/05-2П від 05.05.2008 року (т.1,а.с.103), укладених між позивачем - АТЗТ "Агропродторг", та Приватним підприємством "Неля", позивач придбав соняшник на загальну суму 4.870.200 грн., в тому числі податок на додану вартість -811.700 грн.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами підтверджується видатковими та податковими накладними, які надано до матеріалів справи.

З досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних вбачається, що вони оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні під час судового розгляду справи відповідачем не наведено.

Розрахунки між позивачем та ПП "Неля" проведено на повну суму поставки -4.870.200 грн. в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера, які містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи також слідує, що за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року відповідно до договорів поставки №3/06-1П від 03.06.2008 року (т.1.а.с.129), №25/06-1П від 25.06.2008 року (а.с.т.1,а.с.126-127), №7/07-1П від 07.07.2008 року (т.1.а.с.197), №11/07-6ПШ від 11.07.2008 року (т.1.а.с.192), №14/07-6ПШ від 14.07.2008 року (т.1,а.с.191), №16/07-6ПШ від 16.07.2008 року (т.1.а.с.198), №21/07-6ПШ від 21.07.2008 року (т.1.а.с.199), №18/07-6ПШ від 18.07.2008 року (т.1.а.с.196), №21/07-08 від 21.07.2008 року (т.1.а.с.200), №24/07-6ПШ від 24.07.2008 року (т.1.а.с.195), №25/07-6ПШ від 25.07.2008 року (т.1.а.с.201), №29/07-6ПШ від 29.07.2008 року, №31/07-6ЯФ від 31.07.2008 року (т.1.а.с.193), №1/08-5ПШ від 01.08.2008 року (т.1.а.с.248), №1/08-5ЯФ від 01.08.2008 року (т.1.а.с.247), №18/08-1ПШ від 18.08.2008 року (т.1.а.с.246), №4/09-5П від 04.09.2008 року (т.2.а.с.63), №11/09-5П від 11.09.2008 року (т.2.а.с.62), №12/09-5П від 12.09.2008 року (т.2.а.с.61), №1/10-7П від 01.10.2008 року (т.2.а.с.78), №2/10-4П від 02.10.2008 року (т.2.а.с.79), №3/10-5П від 03.10.2008 року (т.2.а.с.77), №27/10-4П від 27.10.2008 року (т.2.а.с.66), №3/11-10П від 03.11.2008 року (т.3,а.с.7), №3/11-4П від 03.11.2008 року (т.3,а.с.6), №4/11-8П від 04.11.2008 року (т.3,а.с.4), №19/11-8П від 19.11.2008 року (т.3,а.с.5), №28/11-5П від 28.11.2008 року (т.3,а.с.3), №1/12-8П від 01.12.2008 року (т.3,а.с.73), №1/12-4П від 01.12.2008 року (т.3,а.с.72), №5/12-5ПШ від 05.12.2008 року (т.3,а.с.74), №19/12-ПШ від 19.12.2008 року (т.3,а.с.75), №3/01-1П від 03.01.2009 року (т.3,а.с.121), №19/01-1П від 19.01.2009 року (т.3,а.с.120), №22/01-1К від 22.01.2009 року (т.3,а.с.123), №23/01-1Я від 23.01.2009 року (т.3,а.с.126), №23/01-21ПШ від 23.01.2009 року (т.3,а.с.125), №26/01-4П від 26.01.2009 року (т.3,а.с.124), №02/02-4П від 02.02.2009 року (т.3,а.с.171), №03/02-2П від 03.02.2009 року (т.3,а.с.168), №22/01-4П від 11.02.2009 року, №17/02-3П від 17.02.2009 року (т.3,а.с.170), №24/02-2П від 24.02.2009 року (т.3,а.с.169), №3/03-2П від 03.03.2009 року (т.3,а.с.246), №4/03-3П від 04.03.2009 року (т.3,а.с.250), №12/03-2П від 12.03.2009 року (т.3,а.с.248), №19/03-2П від 19.03.2009 року (т.3,а.с.249), №31/03-6П від 31.03.2009 року (т.4.а.с.1), №13/03-1П від 13.06.2009 року, укладених між позивачем та Приватним підприємством "Неля", позивач придбав соняшник, кукурудзу, пшеницю та ячмінь на загальну суму 16.690.221,11 грн., у тому числі податок на додану вартість -2.781.703,52 грн.

На вказані поставки позивач отримав видаткові накладні та податкові накладні, які надано до матеріалів справи.

Податкові накладні, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні не зазначено.

Розрахунки між позивачем та ПП "Неля" проведено на повну суму поставки -16.490.221,11 грн. в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера, які містяться в матеріалах справи.

До складу валових витрат позивачем за період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року віднесено суму у розмірі 4.058.500 грн., за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року віднесено суму у розмірі 13.908.517 грн.

Дослідивши питання щодо фактичного придбання товару, проаналізувавши умови поставки товару, та вивчивши надані позивачем первинні документи, суд першої інстанції дійшов висновків про реальність здійснення вказаних угод між позивачем і його контрагентом, а отже правомірність віднесення до податкового кредиту відповідних періодів сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи слідує, що за укладеними між позивачем та ПП "Неля" договорами, позивач - ПАТ "Агропродторг" (покупець) придбавав у ПП "Неля" ТМЦ - соняшник, кукурудзу, ячмінь, пшеницю.

Зі змісту договорів вбачається, що обов'язок по транспортуванню товару був покладений на продавця - ПП "Неля", а саме: постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару своїми силами та за свій рахунок на склад покупця - ПАТ "Агропродторг", обов'язок продавця щодо постачання вважається виконаним після того, як він надав продукцію в розпорядження покупця на складі, реквізити якого зазначає покупець, при цьому, договори не містять вказівки щодо того, що дані реквізити повинні бути зазначені письмово, окрім цього, продукція вважається поставленою з одночасним наданням продавцем у розпорядження покупця накладної.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Факт отримання позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, належно складеними накладними, податковими накладними.

За усіма укладеними між позивачем та ПП "Неля" договорами поставки, був здійснений повний розрахунок: квитанції до прибуткового касового ордера, що підтверджують компенсацію вартості ТМЦ, отриманого ПАТ "Агропродторг" від ПП "Неля", додано до матеріалів справи.

Придбані товарно-матеріальні цінності за зазначеними договорами зберігались позивачем на хлібоприймальних підприємствах, складські квитанції на зерно також додані до матеріалів справи, а саме: № 813 від 04.11.2008р., № 818 від 05.11. 2008р., № 836 від 25.11.2008р.

Відповідно до п. 3.2.1 Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11 липня 2005р. № 310 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо власник зерна протягом доби завозить однорідні за якістю партії зерна, сертифіковане підприємство складає реєстр накладних за формою № 3ХС-3 (додаток 1), у якому вказуються дані аналізу середньодобової проби. На підставі реєстру відповідно до Постанови КМУ від 11.04.2003р. № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно" виписується складська квитанція на зерно за встановленою формою, або, на бажання поклажодавця, складське свідоцтво на зерно у порядку, визначеному Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. № 198, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2003р. за № 605/7926. Також згідно п. 2.16 Інструкції про проведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року № 661, сертифікований зерновий склад на підставі реєстру форми 3ХС-3 (3ХС-4) оформляє одночасно з прийняттям зерна на зберігання складську квитанцію. а складське свідоцтво - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003р. за № 605/7926.

Колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на те, що наявність згаданих вище документів також підтверджено даними акту ДПІ № 3690/23-05/30755093 від 22.07.2009 року та не заперечується відповідачем.

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме: реалізовано ТОВ "Кернел-Трейд", що також відображено у акті перевірки. Відповідні договори поставки, накладні, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри накладних додані до матеріалів справи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.02.2007р. № 1324, яка додана до матеріалів справи, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин - є основним видом діяльності позивача.

Контролюючим органом в акті перевірки також не відображено фактів заниження або завищення валових доходів підприємства та податкових зобов'язань з ПДВ з операцій реалізації товару, придбаного у ПП "Неля", в тому числі, не встановлено відсутність поставок товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача з приводу безтоварності здійснених операції, оскільки це спростовуються належними доказами, а саме: складськими квитанціями на зерно, які відповідно до статті 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 року N 37-IV, є документом який підтверджує прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Пунктом 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продук ції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (вклю чаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний пе релік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Нормами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що контрагенти платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Приписами п.п.11.2.1, п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, то сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Викладене спростовує висновки відповідача про відсутність об'єкту, який підпадає під визначення ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та про порушення підприємством п. 5.1., п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону.

З урахуванням вищенаведеного, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8.305.051,8 грн., у т. ч. 4.491.755 грн. за основним платежем та 3.813.296,8 грн. - штрафних санкцій суд вважає безпідставним.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 2.748.370 грн. за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року, що підтверджується податковими накладними, отриманими АТЗТ "Агропродторг" від ПП "Неля", про що зазначено в акті перевірки та за період з 01.04.2008 по 31.05.2008 року включено до складу податкового кредиту на суму 811.700грн., що підтверджується податковими накладними, отриманими АТЗТ "Агропродторг" від ПП "Неля", і також зазначено в акті перевірки.

У відповідності до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передба ченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, ПП "Неля" було зареєстровано платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №27715572.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примір никах. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунко вим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахуван ня податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", передбачено, що не дозволя ється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не під тверджені податковими накладними.

Згідно з нормами п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування" за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст. 9) та не визначено права (ст. 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Посилання відповідача на те, що у ПП "Неля" за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року за даними податкових декларацій з податку на додану вартість, загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ складає 0 грн., тобто ПП "Неля" не задекларувало дохід та податкові зобов'язання з податку на додану вартість від вищезазначених операцій з продажу товару на користь позивача, а також посилання відповідача на наявність у ланцюгу постачання товарів ПП "Киптех" (код 31115583), який знято з податкового обліку 21.01.2006 року за № 43/786 та скасовано державну реєстрацію суб'єкта господарювання 22.02.2006 року № 10731280000008716, отже, податки вказаним підприємством не сплачувались, і з яким безпосередньо у позивача господарських відносин не було, не можуть бути враховані, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податків на включення суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту з правильністю відображення зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та фактичною сплатою податку постачальником товару, а тим більше - контрагентом такого постачальника.

Колегія суддів також враховує роз'яснення, надані в п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до яких норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Чинне законодавство України на сторону цивільно - правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь - які неправомірні дії будь - кого з постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи наведене, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1 ст. 7 Закону "Про ПДВ" є безпідставним.

Окрім того, згідно висновку експертного економічного дослідження Харківського науково - дослідного інституту ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса № 2733 від 03.03.2012р., висновки акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 3690/23-05/30755093 від 22.07.2009р. в частині заниження ПАТ "Агропродторг" податку на прибуток у сумі 4.491.755 грн. внаслідок недотримання вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та в частині заниження податку на додану вартість на 3.537.645 грн. внаслідок недотримання вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. Закону України "Про ПДВ" - документально не підтверджуються.

Стосовно висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Неля", суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про порушення позивачем за правочином, укладеним з ПП "Неля", частини другої ст. 215, частини першої ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблено з огляду на те, що ПП "Неля" придбало товар в результаті нікчемного правочину і в подальшому отриману продукцію реалізовано позивачу. Відповідач також зазначає, що ПП "Неля" 28.04.2009 року до податкового органу надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року №2870, відповідно до якого сума валових доходів від продажу товарів, у тому числі на адресу позивача, зменшено підприємством на суму 5.719.130 самостійно, у ПП "Неля" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіреного періоду, основним постачальником товару, який наче б то придбавався ПП "Неля" та в подальшому продавався АТЗТ "Агропродторг" був ПП "Киптех" (код 31115583), який знято з податкового обліку 21.01.2006 року за № 43/786 та скасовано державну реєстрацію суб'єкта господарювання 22.02.2006 року № 10731280000008716.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншою законодавства, затверджених Наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005 р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5.306.467,5 грн., у т.ч. 3.537.645,00 за основним платежем та 1.768.822,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд вважає безпідставним.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-5641/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.