Рішення

від 10.11.2006 по справі 11/209-06-7061

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/209-06-7061

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2006 р.Справа  № 11/209-06-7061

За позовом: Малого приватного підприємства „АВІ”.

До відповідача: Закритого акціонерного товариства „ПІК”.

про стягнення  39071,48 грн.

Суддя              Власова С.Г.

Представники:

від позивача: Бандура Б.Ю., Матвійчук К.В., Івановський В.В. (за довіреністю);

від відповідача: Гусаров О.Л. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: 12.07.2006 р. за вх. № 8522 Мале приватне підприємство „АВІ” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „ПІК” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 33593,00 грн. та пені в сумі 5478,48 грн., а всього 39071,48 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 21.07.2006 р. за вх. № 17909 надав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача борг в сумі 33593,00 грн. та проценти в сумі 5478,48 грн., 12.10.2006 р. за вх. № 22350 заяву про додаткове обґрунтування позовних вимог, 08.11.2006 р. додаткові документи по справі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 21.08.2006 р. за вх. № 17911 та вх. № 17924 надав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення 22396,83 грн., 11.09.2006 р. за вх. № 19341 заперечення на позов, 31.10.2006 р. за вх. № 24139 додаткові пояснення до заперечень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

10.01.2005 р. сторони уклали Договір № 1 купівлі-продажу нафтопродуктів (далі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого „Продавець” –Позивач, зобов'язався передати нафтопродукти (далі –Товар) у власність „Покупця” –Відповідача, а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.  

Позивач вказує, що на виконання умов зазначеного Договору в період з січня по жовтень 2005 р. здійснив поставку нафтопродуктів (Мазут М-40) на загальну суму 231886,20 грн.

Відповідачем свої зобов'язання належним чином не виконав, оплату за поставлені нафтопродукти здійснив часткову в сумі 209489,37 грн. Заборгованість за поставлений в липні 2005 р. Мазут М-40 складає 22396,83 грн.

Позивач також зазначив, що 14.04.2006 р. звернувся до Відповідача з претензією             № 1/133, але відповідь на претензію та оплату не отримав.

Відповідно до п. 5.2. Договору Позивач нарахував Відповідачу 25% річних від суми заборгованості, що станом на 10.07.2006 р. складає 5478,48 грн.

Крім того, посилаючись на те ,що з моменту поставки до теперішнього  часу (дата надходження позовної заяви до суду –12.07.2006 р.) ціна на аналогічний товар (Мазут М40) збільшена більш ніж у двічі, Позивач вважає, що у зв'язку з цим йому завдано збитки у вигляді неотриманого прибутку в сумі 11196,17 грн. Відповідно до перерахунку ціни поставленого товару, сума боргу Відповідача, з урахуванням неотриманого прибутку складає  33593,00 грн.

21.08.2006 р. за вх. № 17909 Позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що відповідно до п. 4.2. Договору, Відповідач зобов'язався здійснювати 100% передплату в строки, встановлені в рахунку-фактурі. В рахунках, які Позивач надав Відповідачу не зазначений строк оплати, тобто фактично строк оплати Договором не встановлений.

Згідно з частиною 1, ст. 693 ЦК України , якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач наполягає та тому, що хоча точний строк оплати і не встановлений Договором - оплата повинна відбутись в період з моменту отримання Відповідачем рахунку до моменту здійснення Позивачем поставки Товару, оскільки Договором передбачена оплата за Товар на умовах передплати. Після отримання у власність Товару Відповідач повинен негайно зробити його оплату, оскільки такий обов'язок у нього виник ще до отримання Товару. Враховуючи, що Відповідач не здійснив попередню оплату Товару, та з огляду на те, що поставка товару все ж таки відбулась, Позивач вказує, що можна застосовувати положення ст. 538 ЦК України, відповідно до якої виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4, ст. 538 ЦК України). Тобто поставка Товару Позивачем в разі невиконання Відповідачем обов'язку щодо його попередньої оплати зобов'язує Відповідача виконати свій обов'язок.

Враховуючи викладене, Позивач вказує, що розпочав нарахування відсотків відповідно до п. 5.2. Договору, саме з моменту здійснення поставки Товару Відповідачу.

Позивач також уточнив, що в позовній заяві помилково назвав нараховані Відповідачу відповідно до Договору проценти - пенею.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 11.04.2006 р. за № 19341 надав заперечення на позов, в якому зазначив, що відповідно до п. 1.2. Договору кількість Товару, а також строк передачі кожної партії Товару встановлюється в письмовій заявці Покупця, направленої  Продавцю. Відповідач зазначив, що доказів того, що передані Покупцю партії нафтопродуктів згідно накладних № 131 від 13.07.2005 р, № 135 від 15.07.2005 р., № 139 від 21.07.2005 р. були поставлені у погодженій кількості Позивач не надав. Відповідач також вважає, що поставлена Позивачем партія нафтопродуктів у розмірі 25,76 тн. є позадоговірною і тому заборгованості по її оплаті у Відповідача не виникало.

Відповідач також вказує, що у зв'язку з тим, що у Позивача перед Відповідачем існують зобов'язання по оплаті поставлених Позивачу будівельних матеріалів, вважає за доцільне припинити ці зобов'язання відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Також Відповідач зазначив, що вимоги Позивача щодо перерахунку ціни поставлених нафтопродуктів, у зв'язку з чим заборгованість зросла на 11196,17 грн. не відповідають діючому законодавству України.

12.10.2006 р. за вх. № 22350 Позивачем надана заява про додаткове обґрунтування позовних вимог в якій останній зазначає, що на виконання умов Договору Позивач в період з січня по жовтень 2005 року постійно здійснював поставку нафтопродуктів (на загальну суму 231886,2 грн., в тому числі ПДВ). Позивач вказує, що всі зазначені поставки здійснював не поза договором, а на підставі усних заявок Відповідача. Відповідач постійно сплачував отриманий Товар (всього Відповідач оплатив отриманий відповідно до зазначеного Договору на суму 209489,37 грн.). Партії Товару, які Відповідач не оплатив, він також замовив в усній формі та для його прийому видавав відповідні довіреності.

Позивач вказує, що відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін (ч. 3 ст. 670 ЦК України).

Позивач наполягає на тому, що Відповідач прийняв Товар, та мав намір прийняти саме таку кількість Товару, оскільки видав відповідні довіреності, та за таких обставин зобов'язаний сплатити отриманий Товар саме на умовах Договору, тобто з урахуванням положень Договору про відповідальність сторін та норм законодавства щодо збитків, тощо.

31.10.2006 р. за вх. № 24139 Відповідач надав додаткові пояснення до заперечень, в яких зазначив, що додатковими доказами того, що поставка позивачем партії нафтопродуктів загальним обсягом 25,76 тон за накладними № 131 від 13.07.2005 р., № 135 від 15.07.2005 р., № 139 від 21.07.2005 р. здійснювалась не на умовах Договору № 1 купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.01.2005 р. Відповідач вказує, що в зазначених накладних міститься посилання на договір без номера та дати, як і в накладних, що надані позивачем.

Також Відповідач вказує, що відповідно до витягу із журналу реєстрації вихідної кореспонденції ЗАТ "ПІК" на адресу ПП "АВІ" жодної письмової Заявки, передбаченої             п.п. 1.2., 1.3., 3.2., 3.8  Договору не направлялось.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Посилання Відповідача на  приписи ст.601 ЦК України як на підставу припинення провадження у справі в частині стягнення 22396,83 грн. згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України (вх. вх.№№17911, 17924 від 21.08.2006 р.) суд вважає необгрунтованими оскільки            відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, а згідно ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Отже законом передбачено тільки право сторони звернутись до іншої сторони з вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, Позивач заперечував проти часткового заліку зустрічних однорідних вимог (а.с.149, том 1) та надав суду докази відсутності заборгованості  Позивача  перед Відповідачем, а саме Договір на поставку матеріалів укладеного сторонами 13.06.2004 р., накладні за якими Відповідач  поставив Позивачу цеглу, та виписки з особистого рахунку  Позивача Одеської обласної філії АКБ УСБ  ,що підтверджують оплату  за поставлену цеглу (а.с. 107- 149  том 1).

Судом також не приймаються до уваги заперечення Відповідача, щодо здійснення Позивачем поставки нафтопродуктів не за договором № 1 купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.01.2005 р., а також стосовно того, що Відповідачем не направлялись Позивачу заявки відповідно до п.1.2. зазначеного Договору, оскільки ці заперечення спростовуються умовами пункту 1.8. зазначеного Договору яким встановлено, що заявки можуть бути подані як в письмовій, так і в усній формі.

Так у 2005 році Позивачем за договором № 1 купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.01.2005 р. поставлено Відповідачу товару (Мазут М-40) на загальну суму 231886,20 грн. Відповідачем частково оплачено поставлений товар у сумі 209489,37 грн., що підтверджується витягом з особового рахунку Позивача (а.с.12-38 том. 2).

Наявна заборгованість Відповідача на день подачі позову ,складає 22396,83 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 22396,83 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. Договору № 1 від 10.01.2005 р. за прострочку виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, Покупець сплачує Продавцю 25% річних від простроченої суми заборгованості.

Згідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2. Договору № 1 від 10.01.2005 р. встановлено, що Покупець зобов'язується виконувати 100% передоплату за Товар в строки встановлені в рахунку-фактурі.

В наданих Позивачем суду рахунках № 70 від 13.07.2005 р., № 74 від 15.07.2005 р.,         № 77 від 21.07.2005 р. (а.с.17-19, том 1), які були частково несплачені Відповідачем, не зазначено строки оплати Товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦКУ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Оскільки строк оплати поставленого товару не був встановлений Позивачем в рахунках направлених Відповідачу, як того вимагає п. 4.2. Договору № 1 від 10.01.2005 р., моментом пред'явлення вимоги щодо оплати поставленого Відповідачу товару за вказаними накладними необхідно вважати дату направлення Позивачем претензії за вих № 1/133 від 14.04.2006 р. (а.с.79, том 1). З урахуванням приписів ст. 530 ЦКУ, Відповідач повинен був строк до 21.04.2006 р. включно оплатити заборгованість за поставлений Позивачем Товар.

Судом не приймаються до уваги твердження Відповідача, з посиланням на ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якою встановлено, що „якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок”, стосовно того, що після отримання у власність Товару Відповідач повинен негайно зробити його оплату, оскільки такий обов'язок у нього виник ще до отримання Товару, оскільки зазначене твердження спростовується тим, що приписи ч. 2 ст. 530 ЦКУ встановлюють, як саме кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що доповнює положення закону закріплені ч. 4 ст. 538 ЦКУ.

Відповідач у встановлений законом термін заборгованість не погасив. З огляду на викладене Позивачем правомірно застосовано до Відповідача санкції передбачені п. 5.2. Договору № 1 від 10.01.2005 р. у вигляді 25% річних від суми заборгованості, однак необґрунтовано встановлено момент та термін прострочення зобов'язання Відповідачем.

Згідно розрахунку суду, розмір 25 % річних від суми основної заборгованості у розмірі 22396,83 грн., за період з 22.04.2006 р. по 10.11.2006 р., складає –3098,74 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача неотриманого прибутку в сумі 11196,17 грн., у зв'язку із збільшенням ціни на аналогічний товар, з моменту поставки до подачі позову ,чим на думку Позивача, було завдано останньому збитки у вигляді неотриманого прибутку, судом не задовольняються з огляду на наступне.

Відповідно п.п. 2 до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Із змісту зазначеної статті вбачається, що доходи які б міг отримати Позивач, якби його право не було порушено –це вартість поставленого та неоплаченого Відповідачем пального, тобто –22396,83 грн. Саме це є збитками Позивача у розумінні ст. 22 Цивільного Кодексу України. І саме невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором (неоплати поставленого товару) завдало Позивачу збитки саме у розмірі 22396,83 грн. –сума основної заборгованості за Договором № 1 від 10.01.2005 р.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не довів суду, що у разі своєчасної сплати Відповідачем 22396,83 грн., він міг би отримати додатковий прибуток у розмірі 11196,17 грн., хоча ст. 22 ЦК України чітко встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача неотриманого Позивачем прибутку у розмірі 11196,17 грн. задоволенню не підлягають, як необґрунтовані та такі, що протирічать діючому законодавству.

З огляду на викладене, уточнені позовні вимоги Малого приватного підприємства „АВІ” до Закритого акціонерного товариства „ПІК” про стягнення  боргу в сумі 33593,00 грн. та процентів в сумі 5478,48 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 22396,83 грн. основного боргу та 3098,74 грн. пені, як обґрунтовані та підтвердженні наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на сторони пропорційно задоволених вимог, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

                    Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „ПІК” (Одеська область, Комінтернівський район, смт. Н. Беляри, п/р 26009215961 в АКБ МТБ в м. Іллічівськ, код 05467033) на користь Малого приватного підприємства „АВІ” (65000, м. Одеса, вул. Михайлівська, 25, п/р 26001692500940 в ООФ АКБ УСБ в м. Одесі, МФО 328016, код 22462221) –22396,83 грн. основної заборгованості, 3098,74 грн. –пені, 254,96 грн. держмита; 77 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позову –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписане 13.11.2006 р. в порядку статті 85 ГПК України.