Постанова

від 25.01.2007 по справі 11/209-06-7061

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/209-06-7061

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" січня 2007 р. Справа № 11/209-06-7061

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Савицький Я.Ф.,

суддів  Лавренюк О.Т., Журавльов О.О.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 20.12.2006 р.

від позивача: Івановський В.В., довіреність №1/146 від 01.07.2006р.;

від відповідача: не з'явився;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.01.2007 р.

від позивача: Матвійчук К.В., довіреність №3 від 01.03.2006р.;

від відповідача: Гусаров О.Л., довіреність від 04.08.2006р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Малого приватного підприємства „АВІ” та Закритого акціонерного товариства „ПІК”

на рішення господарського суду Одеської області

від 10 листопада 2006р.

у справі №11/209-06-7061

за позовом Малого приватного підприємства „АВІ”

до Закритого акціонерного товариства „ПІК”

про стягнення 39071,48 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №149 від 11.12.2006р. у склад суддів здійснено заміну судді Гладишевої Т.Я. на суддю Журавльова О.О..

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд апеляційних скарг відкладено на 25.01.2007р.

В С Т А Н О В И Л А :

12.07.2006р. до господарського суду від МПП „АВІ” надійшла позовна заява до ЗАТ „ПІК” про стягнення боргу в сумі 33593грн., пені –5478,48грн., всього 39071,48грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2006р. по справі №11/209-06-7061 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2006р. по справі №11/209-06-7061 продовжено строк розгляду справи до 12.11.2006р..

          Рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. по справі №11/209-06-7061 (Власова С.Г.) частково задоволено позовні вимоги МПП „АВІ” до ЗАТ „ПІК” про стягнення 39071,48грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг –22396,83грн., 3098,74грн. –пені, 254,96грн. - держмита та витрати по сплаті ІТЗ –118 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що: 1)зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного договору, оскільки відповідачем не було сплачено вартість поставленого товару –нафтопродуктів на загальну суму 22396,83грн., то вказана позовна вимога підлягає задоволенню, так як позивачем належним чином доведено факт поставки нафтопродуктів за договором №1 купівлі-продажу від 10.01.2005р., а відповідачем не надано доказів оплати вказаного боргу; 2) не прийняті до уваги суду як необґрунтовані посилання відповідача на приписи ст. 601 Цивільного кодексу України як на підставу припинення провадження у справі в частині стягнення 22396,83грн. згідно з п. 1-1 ст.80 ГПК України, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, а згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, отже законом передбачено тільки право сторони звернутись до іншої сторони з вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог, крім того позивачем заперечується вказане зарахування однорідних вимог, так як перед відповідачем позивач свої зобов'язання в частині оплати матеріалів за договором, укладеним сторонами 13.06.2004р., виконав у повному обсязі, що підтверджується виписками з особистого рахунку позивача у Одеській обласній філії АКБ УСБ; 3) не приймаються також судом до уваги заперечення відповідача про те, що поставка нафтопродуктів здійснювалася позивачем не за договором №1 купівлі-продажу від 10.01.2005р., та позивачу не було направлено замовлення на поставку нафтопродуктів відповідно до п. 1.2. зазначеного договору , оскільки вказані заперечення спростовуються умовами п. 1.8 договору, якими встановлено, що заявки можуть бути подані як в письмовій, так і в усній формі; 4) не можуть бути задоволені у повному обсязі позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25% річних від простроченої суми заборгованості, так як в наданих позивачем суду рахунках №70 від 13.07.2005р., №74 від 15.07.2005р., №77 від 21.07.2005р., які були частково несплачені відповідачем, не зазначено строки оплати товару, так як претензія була направлена позивачем відповідачу лише 14.04.2006р., то й відповідач повинен був оплати поставлений товар в строк до 21.04.2006р., отже нарахування штрафних санкцій - 25% річних повинне розпочинатися з 21.04.2006р., згідно з розрахунку суду розмір 25% річних від суми основної заборгованості становить 3098,74грн.за період з 22.04.2006р. по 10.11.2006р.; 5) позовні вимоги в частині стягнення неотриманого прибутку в сумі 11196,17 грн., у зв'язку із збільшенням цін на аналогічний товар з моменту поставки до подачі позову, господарським судом першої інстанції не задоволені, так як ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, отже збитками є саме 22396,83грн. –сума основної заборгованості за договором, а не 11196,17 грн. –додатковий прибуток у разі своєчасної оплати основної заборгованості.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д та доповненнями та змінами до апеляційної скарги звернулося МПП „АВІ”, в яких просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006 року по справі №11/209-06-7061 в частині відмовлення у задоволенні позову, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача борг в сумі 33593 грн., відсотки в сумі 5478,48грн. та судові витрати, мотивуючи це тим, що : 1) відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки, які визначаються з врахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення  боржником вимог кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане. а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвали рішення, а тому господарський суд першої інстанції порушив норми чинного законодавства при відмові у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 11196,17грн.; 2) пунктом 5.2 договору №1 купівлі-продажу від 10.01.2005р. передбачено, що за  прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті поставленого товару, відповідач повинен сплатити позивачу 25% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, що становить 5478,48 грн..

Також, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 09.12.2006р. звернулося ЗАТ „ПІК”, в котрій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006 року по справі №11/209-06-7061, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з посиланням на те, що під час розгляду справи господарським судом встановлено лише 2 обставини, які не оспорювалися сторонами та не потребували доказування –факт укладення сторонами договору від 10.01.2005р. і факт отримання відповідачем партій нафтопродуктів, загальним обсягом 25,7 тон, усі інші обставини не знайшли свого документального підтвердження; відповідачем було надано накладні за 2004 рік, як докази того, що поставки позивачем партій нафтопродуктів ЗАТ „ПІК” здійснювались і до укладення 10.01.2005р. договору №1 купівлі-продажу нафтопродуктів, вказані докази спростовують твердження позивача про те, що поставки нафтопродуктів здійснювались виключно на умовах договору №1 купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.01.2005р.; визнавши встановленими обставини, що не підтверджуються будь-якими доказами, суд не з'ясував зміст „усних” замовлень, не перевірив, чи відповідала кількість нафтопродуктів, яка нібито-була „замовлена усною заявкою”, розміру товарної партії, що була фактично поставлена позивачем.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг МПП „АВІ” та ЗАТ „ПІК”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду слід залишити без змін, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2005р. між МПП „АВІ” (продавець) та ЗАТ „ПІК” (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, за яким продавець зобов'язаний передати нафтопродукти (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених дійсним договором, якість, асортимент товару, а також строк передачі кожної партії товару визначається у письмовому замовленні покупця, направленої на адресу продавця; ценз, вартість товару встановлюється у рахунку-фактурі, замовлення вважається прийнятим та узгодженим шляхом виставлення рахунку-фактури продавцем покупцю на підставі прийнятого замовлення, при цьому договором встановлено, що замовлення можуть бути подавані як у письмовій так і в усній формі.

Пунктами 2.1-2.2 договору №1 купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.01.2005р. передбачено, що продавець зобов'язаний передати у власність покупця товар у кількості та асортименті, визначеному в узгодженому сторонами замовленні до даного договору, продавець вважається виконавшим свої зобов'язання за договором з моменту передачі товару покупцю або його представнику.

А п.п. 2.3. договору №1 купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.01.2005р. встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, оплатити його вартість у розмірі, строки та на умовах, передбачених даним договором, нести усі видатки, пов'язані з товаром, після його прийняття.

Пунктом 3 вказаного договору сторонами передбачено умови та порядок передачі товару: на підставі узгоджених замовлень покупця продавець виставляє рахунок-фактуру, виставлення рахунку-фактури та прийняття покупцем рахунку-фактури до оплати свідчить про досягнення сторонами згоди про кількість, номенклатуру та вартість товару; передача товару здійснюється партіями, товар вважається переданим з моменту наливу товару в автотранспорт покупця, датою передачі товару вважається дата, вказана у транспортних документах; документом, підтверджуючим передачу товару на умовах даного договору є один з перелічених документів: 1)товарно-транспортна накладна (ТТН), 2) акт приймання-передачі; 3) видаткова накладна.

Моментом передачі товару покупцю, експедитору (перевізнику) є момент оформлення документів: товарно-транспортна накладна або акт приймання-передачі, чи видаткова накладна підписується представниками сторін, повноваження яких підтверджується довіреністю, яка видана в установленому законом порядку.

Підпунктом 3.8 вказаного договору передбачено, що загальна кількість відвантаженого товару може відрізнятися від передбаченого у замовленні в залежності від типів, які подаються під завантаження та розвантаження ємностей, інших умов, передбачених чинними нормами та правилами на +/- 10% від узгодженої кількості.

В разі завантаження товару понад об'єму, вказаного у замовленні, покупець зобов'язаний оплатити вказану частину товару в порядку, передбаченому п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. даного договору.

Відповідно до п. 4 зазначеного договору вартість товару по кожній партії визначається у рахунку-фактурі, покупець зобов'язаний проводити 100% передплату за товар у строки встановлені у рахунку-фактурі, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на рахунок продавця; в разі передачі продавцем покупцю товару в кількості, що перевищує узгоджену партію товару, покупець зобов'язаний на протязі трьох (банківських) днів з моменту отримання відповідного повідомлення продавця оплатити заборгованість, що виникла; в разі передачі продавцем покупцю товару в кількості, що перевищує узгоджену партію товару, покупець зобов'язаний на протязі 3 банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення продавця оплатити заборгованість, що виникла.

Пунктом 5.2 договору №1 купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.01.2005р. сторони передбачили відповідальність сторін за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, за яким покупець оплачує продавцю 25% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

На виконання умов договору МПП „АВІ” здійснювало передачу нафтопродуктів ЗАТ „ПІК”:

13.07.2005р. МПП „АВІ” поставило ЗАТ „ПІК” за рахунком №70 та накладною №131 мазут М-40 у кількості 7,50 тон на загальну суму 6750грн.;

15.07.2005р. МПП „АВІ” поставило ЗАТ „ПІК” за рахунком №74 та накладною №135 мазут М-40 у кількості 9,36 тон на загальну суму 8424грн.;

21.07.2005р. МПП „АВІ” поставило ЗАТ „ПІК” за рахунком №77 та накладною №139 мазут М-40 у кількості 8,9 тон на загальну суму 8811грн.;

Отримання ЗАТ „ПІК” товару підтверджується довіреністю ЯКГ №442492 від 01.07.2005р., виданою ЗАТ „ПІК” Лобчуку О.В. на отримання мазуту.

Як пояснено представником позивача в судовому засіданні, вказаний товар поставлено відповідачу відповідно до п. 3.9 договору – понаднормово, та до нього повинні застосовуватися умови п.п. 4.4 договору.

14.04.2006р. МПП „АВІ” звернулося до ЗАТ „ПІК” з претензією про сплату 22396,83грн. за поставлений мазут, вказану претензію було отримано ЗАТ „ПІК”.

За вказаний товар ЗАТ „ПІК” оплату не провело, що стало підставою для звернення продавця до господарського суду з позовом, при цьому МПП „АВІ” просить стягнути з відповідача борг у розмірі 33593грн. ( основний борг - 22396,83грн., збитки –в сумі 11196,17грн.), пеню –в сумі 5478,48грн. та судові витрати.

Позовні вимоги МПП „АВІ” щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 33593 грн. підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Вимогу щодо сплати заборгованості (претензію), як вказано позивачем, ЗАТ „ПІК” отримав 14.04.2006р., вказане не заперечує і представник ЗАТ „ПІК”.

Проте, відповідач не розрахувався належним чином за переданий товар, внаслідок чого у ЗАТ „ПІК” виникла заборгованість у розмірі 22396,83грн., котра підлягає стягненню відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, за якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовну вимогу МПП „АВІ” щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22396,83 грн. –заборгованості за отриманий товар відповідно до наданих до позову накладних.

Проте, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що задоволення позовної вимоги МПП „АВІ” про стягнення з відповідача 11196,17грн. (за змістом апеляційної скарги та позовної заяви визнається як збитки –неодержаний прибуток) неможливе у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та або правові наслідки, у сфері господарювання застосовуються таки види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 1-2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів. відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються також і не одержані управненою стороною доходи, які б вона одержала в разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог чинного законодавства; 2)додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що доходи, які б міг отримати МПП „АВІ”, якби його право не було порушено –це вартість поставленого та неоплаченого ЗАТ „ПІК” пального, тобто –22396,83 грн., саме це є збитками позивача в розумінні ст. 225 Господарського Кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України, і невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (несплати поставленого товару) станом на 21.04.2006р. завдало позивачу збитки саме у розмірі 22396,83 грн. – сума основної заборгованості за договором №1 від 10.01.2005р..

Колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності висновку господарського суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги МПП „АВІ” в частині стягнення з ЗАТ „ПІК” - неотриманого прибутку в сумі 11196,17 грн., у зв'язку із збільшенням ціни на аналогічний товар з моменту поставки до подачі позову, чим на думку позивача, було завдано останньому збитки у вигляді неотриманого прибутку, так як позивачем не доведено відповідно до ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, що в разі своєчасної сплати відповідачем заборгованості у розмірі 22396,83 грн., він міг би отримати додатковий прибуток –різницю у розмірі 11196,17 грн..

Частковому задоволенню підлягають позовні вимоги МПП „АВІ” щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, з огляду на таке.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.2. Договору № 1 від 10.01.2005 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, Покупець сплачує Продавцю 25% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, котра передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2. договору №1 від 10.01.2005р. встановлено, що покупець зобов'язується виконувати 100% передплату за Товар в строки встановлені в рахунку-фактурі. Проте, в наданих позивачем суду рахунках № 70 від 13.07.2005 р., № 74 від 15.07.2005 р., № 77 від 21.07.2005 р. (а.с.17-19, том 1), які були частково несплачені відповідачем, не зазначено строки оплати нафтопродуктів.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу, яка передбачає, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так як строк оплати поставленого товару не був встановлений позивачем в рахунках, направлених відповідачу, як того вимагає п. 4.2. Договору № 1 від 10.01.2005р., моментом пред'явлення вимоги щодо оплати поставленого покупцю товару за вказаними накладними та рахунками та накладними необхідно вважати дату направлення МПП „АВІ” претензії за вих. № 1/133 від 14.04.2006 р. (а.с.79, том 1).

З врахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був у строк до 21.04.2006 р. включно оплатити заборгованість за переданий МПП „АВІ” мазут, проте не виконав вказане зобов'язання.

ЗАТ „ПІК” у встановлений законом термін заборгованість не погасив, за таких обставин МПП „АВІ” правомірно просить стягнути з ЗАТ „ПІК” штрафні санкції, передбачені п. 5.2. договору №1 від 10.01.2005р., у розмірі 25% річних від суми заборгованості, проте необґрунтовано визначено момент та строк прострочення виконання зобов'язання покупцем.

Дослідивши розрахунок штрафних санкцій господарського суду першої інстанції, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає його належним чином обґрунтованим та визначеним згідно з чинним законодавством: розмір 25% річних від суми основної заборгованості в сумі 22396,83 грн., за період з 22.04.2006 р. по 10.11.2006 р., складає –3098,74 грн..

Не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду твердження ЗАТ „ПІК” в апеляційній скарзі про те, що передача нафтопродуктів позивачем здійснювалась не на підставі договору №1 від 10.01.2005р., оскільки в накладних №131 від 13.07.2005р., №135 від 15.07.2005р. та №139 від 21.07.2005р. вказано, що передача товару здійснюється на підставі договору, а оскільки на момент видачі вказаних накладних діяв договір №1 від 10.01.2005р., той немає правових підстав для того, щоб вважати вказані поставки товару бездоговірними.

Також суд апеляційної інстанції вважає цілком вірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань ЗАТ „ПІК” на приписи ст.601 ЦК України як на підставу припинення провадження у справі в частині стягнення 22396,83 грн. згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України (вх. вх.№№17911, 17924 від 21.08.2006 р.), так як відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, а згідно ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином законом передбачено тільки право сторони звернутись до іншої сторони з вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, МПП „АВІ” заперечувало проти часткового заліку зустрічних однорідних вимог (а.с.149, том 1) та надало докази відсутності заборгованості МПП „АВІ” перед ЗАТ „ПІК”, а саме Договір на поставку матеріалів укладеного сторонами 13.06.2004р., накладні за якими відповідач поставив позивачу цеглу, та виписки з особистого рахунку МПП „АВІ” Одеської обласної філії АКБ УСБ, котрі підтверджують оплату за поставлену цеглу (а.с. 107- 149  том 1).

Господарським судом першої інстанції також правомірно не прийнято до уваги заперечення ЗАТ „ПІК”, щодо не направлення покупцем продавцю замовлень відповідно до п.1.2. зазначеного договору, так як вказані заперечення спростовуються умовами пункту 1.8. зазначеного Договору яким встановлено, що заявки можуть бути подані як в письмовій, так і в усній формі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийняте у відповідності з чинним законодавством та обставинами справи, а отже, його слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.  

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. по справі №11/209-06-7061 залишити без змін, апеляційні скарги МПП „АВІ” та ЗАТ „ПІК” без задоволення.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                                     О. Т. Лавренюк

Суддя:                                                                                                    О.О. Журавльов