Постанова

від 15.11.2006 по справі 26/423-06-9461а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/423-06-9461А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" листопада 2006 р.Справа  № 26/423-06-9461А

За позовом : Одеського обласного відділення Фонду України соціального захисту

інвалідів

до відповідача : відкритого акціонерного товариства „Ізмаїльська виробничо -

комерційна фірма „Істр”

про стягнення 6 232,33 грн.

Суддя      М.І.Никифорчук

за участю представників :

від позивача : Одинцова Л.М. за довіреністю;

від відповідача : Мельник І.В. за довіреністю;

Суть спору : 3аявлено вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 р. в сумі 5960,53 грн. та пені  в сумі 271,80 грн.

Представник позивача вимоги підтримує.

Представник відповідача вимоги не визнає повністю, надав відзив на позов, у якому зазначений, що підприємством виконаних встановлений Законом 4%-ний норматив для працевлаштування інвалідів, та крім того, підприємство своєчасно та належним чином інформувало Управління парці та соціального захисту інвалідів про вільні  робочі місця та друкувало у газеті „Курьер тижня” об*яви про це.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд, -            

                                                      у с т а н о в и в :

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським  судам  відповідно  до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські   суди   за   правилами   Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",  із змінами, (далі - Закон) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов  для задоволення їх потреб у відновленні  здоров'я,  матеріальному забезпеченні, посильній  трудовій та громадській діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 19 вказаного Закону із змінами, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків   від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо  працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця".

Згідно з частиною 2 цієї ж статті із змінами, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом, якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону".

Згідно з частиною 1 статті 20 цього ж Закону із змінами, підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі,  організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві  (об'єднанні), у відповідній установі, організації".

Згідно частини 3 цієї ж статті сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів  (обов'язкових платежів).

Згідно частини 5 статті 20 вказаного Закону із зазначеними вище змінами внесеними, суми штрафних санкцій, що надійшли до Фонду соціального захисту інвалідів, використовуються на фінансування Фондом заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно –спортивної (за поданням Національного комітету спорту  інвалідів України) та професійної реабілітації інвалідів і надання цільової позики (на поворотній основі з терміном повернення до трьох  років) на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.   

Згідно пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. ( далі –«Порядок сплати…») суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N 3510 або в установах   комерційних банків за балансовим рахунком N 2510. Штрафні санкції сплачуються  підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно звіту підприємства за 2005 р., складеного по формі № 10-ПІ,  Поштова-річна, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.12.2004 р. № 338 середньооблікова чисельність працюючих  на  підприємстві у 2005 р. складала 114 осіб, ( код рядка  у звіті 1).

Відповідно до наданого розрахунку сум штрафних санкцій за 2005 звітний рік, який складений відповідно до вимог вищевказаного «Порядку  сплати …»:

1. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, становить 4% від середньої чисельності штатних працівників на підприємстві, та складає 5 робочих місць ( код рядка звіту 03).

2. Фактична кількість робочих місць, зайнятих інвалідами, розраховується як середньооблікова шляхом підсумку зазначеної кількості відпрацьованих інвалідами повних місяців та діленням одержаної суми на 12 місяців, та складає 4 робочих місця ( код рядка у звіті 02 ).

3. Кількість незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів визначається різницею між нормативом і фактичною кількістю робочих місць, зайнятих інвалідами, та складає 1 робоче місце, ( код рядка у звіті 02)

4. Середньорічна заробітна плата штатного працівника визначається діленням сум, нарахованих із фонду оплати парці штатних працівників на середньооблікову чисельність штатних працівників, та складає 5960,53 грн. ( код рядка у звіті 05)

5. Сума штрафних санкцій визначається як добуток середньорічної заробітної плати на кількість робочих місць, незайнятих інвалідами, та складає 5960,53 грн.

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу визначено відповідно до п.3.3.1 –3.3.3 Інструкції за статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарству, затвердженої Наказом Міністерства статистики України від            7 липня 1995 р. N 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1995 р. за             N 287/823, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 18 лютого 1999 року N 67.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 19 від 10.01.2002 р. на виконання постанови Верховної Ради України від  14  жовтня 1994 р.  N  205  "Про введення в дію Закону України "Про  внесення  змін  до  Закону  Української  РСР  "Про   основи  соціальної  захищеності  інвалідів  в  Українській РСР"  затверджено «Положення  про  робочі  місця  інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів»( далі –Положення).

Згідно пункту 14 Положення, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно пункту 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту  інвалідів  про створення  (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно пункту 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно  відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології,    атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому  в даному пункті не сказано про обов*язок підприємства утворити спеціальну комісію по працевлаштуванню інвалідів.

Результатом працевлаштування є укладання трудового договору між працівником, тобто інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом, відповідно до вимог ст. 21 КЗпП України. Тому безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства ( об*єднання), установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.

Таким чином з вказаного Положення випливає обов*язок підприємства по :

- створенню в межах доведеного нормативу за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів;

-  розробленню  заходів щодо створення робочих місць для інвалідів;

-  включенню їх до колективного договору;

-  інформування центрів зайнятості,  місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту  інвалідів  про створення  (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- атестуванню спеціальною    комісією підприємства     за    участю    представників    МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,  громадських   організацій   інвалідів.

Згідно вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що у вказаному вище звіті підприємства зазначено про  зайнятість інвалідами 5  робочих місця з 5 вакантних.

Зі списку працюючих інвалідів –штатних працівників, що були зайняті у підприємстві у 2005 р. вбачається, що на підприємстві фактично працювало 7 інвалідів, один із яких помер. При  цьому ці інваліди працювали не повний рік. Тому застосовуючи шлях математичного округлення фактично відпрацьованого часу, позивач вважає, що на підприємстві фактично не було створено одне робоче місце.

Вимогами  частини 1 статті  20 вказаного Закону не передбачено поняття тривалості праці інваліда на підприємстві. Таким чином, з цього випливає, що підприємство виконало встановлений норматив, оскільки всі робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів були фактично зайняті працюючими інвалідами, які працювали на підприємстві.   

Отже, підприємством був повністю виконаний встановлений Законом вказаний норматив, тому підстав для задоволення позову немає.

Відносно вимог про стягнення пені, згідно зазначеної позивачем частини 2 статті 20 вказаного Закону, господарський суд вважає зазначити таке.

Зазначена прокурором у позові редакція статті 20 вказаного Закону, в якій мова йде про застосування до підприємств, установ та організацій адміністративно-господарських санкцій   та застосування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, згідно редакції Закону N 2960-IV від 06.10.2005р. „Про внесення змін до деяких законодавчих   актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” діє з 1 січня 2006 р. та розповсюджується на правовідносини, що виникнуть між сторонами у 2006 р., а не у 2005 р. як зазначено у позові.

Крім того, вимогами статті 20 вказаного Закону в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005р. не передбачено стягнення пені.

З цих підстав застосування цих вимог закону відносно нарахування пені та зазначення  про застосування саме адміністративно –господарський санкцій є неправильним та передчасним.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, статтями 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  господарський суд, –

п о с т а н о в и в :

У позові –відмовити.

 Постанова може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її проголошення.

        Суддя                                                                                 Никифорчук М.І.