Постанова

від 13.02.2007 по справі 26/423-06-9461а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/423-06-9461А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" лютого 2007 р. Справа № 26/423-06-9461А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

за участю представників сторін в засіданнях суду 23.01.2007р., 13.02.2007р.:

від позивача Одинцова Л.М.,

від відповідача Мельник І.В.

розглянула апеляційну скаргу

Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову господарського суду Одеської області

від 15.11.2006р.

у справі № 26/423-06-9461А

за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ВАТ „Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма „Істр”

про стягнення 6232,33 грн.

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. відкрито апеляційне провадження у справі № 26/423-06-9461А за апеляційною скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2006р. розгляд даної справи в апеляційному порядку призначено на 23.01.2007р.

Вказані ухвали надіслані сторонам 26.12.2006р., тобто останні повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до вимог ст.150 КАС України в засіданні суду 23.01.2007р. оголошено перерву до 13.02.2007р.

Згідно із приписами ст.160 КАС України в судовому засіданні 13.02.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ВАТ „Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма „Істр” 6232,33 грн. (5960,53 грн. –адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, 271,80 грн. –пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій).

Постановою місцевого господарського суду від 15.11.2006р. (суддя Никифорчук М.І.) у позові відмовлено.

Судове рішення вмотивоване необґрунтованістю позовних вимог з огляду на зміст положень ч.1 ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, які не містять поняття тривалості праці. Крім того, на думку господарського суду першої інстанції, редакція Закону України, яким передбачено застосування пені за порушення термінів сплати штрафу, набрала чинності лише 01.01.2006 року, тому не розповсюджує свою дію на правовідносини, що мали місце в 2005 році.

Не погоджуючись із постановою суду, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Так, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом помилково, а саме без урахування приписів, зокрема, „Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві”, затвердженої Наказом Міністерства статистики від 07.07.1995р. № 171, зроблено висновок відносно дотримання товариством нормативу для працевлаштування інвалідів. Додатково відділення Фонду звертає увагу колегії суддів на ту обставину, що норма права, на підставі якої відбувається стягнення пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій, була чинна на протязі звітного періоду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови від 15.11.2006р., виходячи з наступного.

Згідно із приписами ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-XII із змінами для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Частинами 1,2 ст.20 вказаного Закону України передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

Положеннями „Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова – річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затвердженої Наказом Міністерства праці України від 29.12.2004р. № 338 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за № 1671/10270, встановлено, що у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (п.3.2 Інструкції), а у рядку 03 відображається кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених підприємством, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Показник рядка 03 визначається для підприємств, на яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4%, а для підприємств, на яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі (п.3.3 Інструкції). За змістом вказаної Інструкції показники рядків звіту 01,02 визначаються відповідно до пунктів 3.3.1 –3.3.3, з урахуванням п.2.1.9 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві.

Відповідно до вимог п.3.1 „Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві”, затвердженої Наказом Міністерства статистики від 07.07.1995р. № 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995р. за № 287/823 зі змінами (чинна до 01.01.2006р.), порядок визначення середньооблікової кількості штатних працівників, у звітності з праці чисельність працівників облікового складу наводиться не тільки на певну дату, а й в середньому за звітний період (за місяць, квартал, з початку року, рік). Для визначення чисельності працівників підприємства, (установи, організації за будь-який період (місяць, квартал, з початку року, рік) недостатньо мати чисельність працівників на дату, наприклад, тільки на початок або на кінець звітного періоду, тому що в цих показниках не враховуються зміни, що відбулися протягом розглянутого періоду.

Згідно із приписами п.п.3.3.2, 3.3.3 цієї Інструкції середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць...визначається шляхом ділення суми чисельності штатних працівників облікового складу за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові (неробочі) дні за період роботи, на загальне число календарних днів у звітному місяці. Середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 2,3,4...12.

Проаналізувавши зазначені вище спеціальні нормативно-правові акти, якими врегульовано питання щодо працевлаштування підприємствами (установами, організаціями) інвалідів, апеляційний господарський суд погоджується із доводами скаржника про невідповідність діючому законодавству висновку господарського суду Одеської області стосовно невизначення поняття „тривалість праці”, оскільки така позиція визначена судом без урахування положень легалізованих в установленому порядку підзаконних нормативно-правових актів, якими прямо передбачено обов'язок суб'єкта господарювання відображати в звіті за формою № 10-ПІ саме середньооблікову кількість штатних працівників-інвалідів за рік. При цьому, вказана кількість повинна вираховуватись із застосуванням приписів Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві.

Як вбачається з тексту звіту за формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів ВАТ „Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма „Істр” за 2005 рік, на підприємстві середньооблікова чисельність штатних працівників складає 114 осіб (рядок звіту 01) з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 5 осіб (рядок звіту 02); кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно вимог ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” дорівнює 5 особам (рядок звіту 03); фонд оплати праці штатних працівників –679,5 тис. грн. (рядок звіту 04); середньорічна заробітна плата штатного працівника –5960 грн. (рядок звіту 05); сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів –0 грн.

Список працюючих інвалідів –штатних працівників, які були зайняті на підприємстві протягом 2005 року, наданий відповідачем, свідчить, що 2 інваліда працювали протягом 12 місяців, 1 інвалід –11 місяців,1 інвалід –6 місяців, 1 інвалід –5 місяців, 2 інваліда –3 місяці.

Середньооблікова чисельність працівників-інвалідів (рядок 02) розраховується шляхом поділення середньооблікової чисельності працівників-інвалідів за всі місяці роботи (52) на кількість місяців (12), що становить 4,33 особи.

Приписами п. 3.4 „Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова –річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Враховуючи зазначене, у даному випадку чисельність працівників-інвалідів слід округлювати в бік зменшення, тобто до 0 (до нуля).

З огляду на наведене, ВАТ „Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма „Істр” невірно заповнило рядок 02 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вказавши в ньому цифру 5 замість цифри 4.

Згідно ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно із приписами п.3 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р.   № 314 (із змінами), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до вимог п.10 вказаного Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно із приписами п.14 названого Положення підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Колегія суддів зазначає, що названими нормативно-правовими актами на підприємства покладено обов'язки зі створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах доведеного нормативу та інформування про таке створення органів, уповноважених направляти інвалідів для працевлаштування, які не супроводжуються обов'язком розшукувати інвалідів на створені робочі місця, проте передують останньому.

Матеріалами справи підтверджується порушення товариством п.п.3,5,14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (із змінами), в 2005р., а саме: ВАТ „Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма „Істр” інформувало шляхом направлення звітів за формою 3-ПН Ізмаїльський міськрайонний центр зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, лише в період з червня по серпень 2005 року, провело атестацію без залучення представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, тобто в порушення діючого законодавства, не включило заходи щодо створення робочих місць для інвалідів до колективного договору.

Враховуючи наведене, невиконання обов'язків, покладених на підприємство Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Положенням про робоче місце інваліда”, затвердженим Постановою КМУ, щодо інформування про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, залучення працівників уповноважених органів для атестації робочого місця інвалідів, тощо, а також дотримання позивачем строків, встановлених ст.250 ГК України, господарський суд апеляційної інстанції вважає доводи відділення Фонду про невиконання відповідачем 4% нормативу обґрунтованими та правомірними.

З урахуванням того факту, що законодавче нововведення відносно стягнення пені (Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 31.05.2005р. № 2602-ІV) набрало чинності 22.06.2005 року правомірними є вимоги про стягнення пені за порушення термінів сплати зазначених санкцій.

Не приймаються до уваги посилання суб'єкта господарювання на здійснення ним публікацій в засобах масової інформації щодо наявних вакансій для працевлаштування інвалідів, оскільки названі публікації не можуть вважатись належним способом інформування уповноважених органів про наявність посад для працевлаштування інвалідів, у той час як звіти за формою № 3-ПН подавались товариством лише на протязі 3-ох місяців звітного періоду.

Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення слід скасувати як постановлене з порушенням норм матеріального права та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

                      Керуючись ст.ст.150,160,162,195,196,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів

                                               Постановила:

Постанову господарського суду Одеської області від 15.11.2006р. зі справи   № 26/423-06-9461А скасувати, позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ „Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма „Істр” на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 5960,53 грн. адміністративно-господарських санкцій та 271,80 грн. пені.

Постанова в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач

В.Т. Пироговський

Судді

В.І. Картере

В.І. Жеков