Постанова

від 26.04.2012 по справі 2а/0470/10231/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/10231/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю. при секретаріЦалко Ю.В., за участю: представника позивача - Самоткан Є.В., представника відповідача -Чарікова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2011 року Приватне підприємство «НАФТАТРАНССЕРВІС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 20.12.2011 року було об'єднано адміністративну справу № 2а/0470/10231/11 за позовом Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000062303 об'єднати в одне провадження зі справою № 2а/0470/15397/11 за позовом Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2011 року № 0001172301 та № 0001162301 та від 04.11.2011 року № 0001592301 та № 0001622301 та присвоєно об'єднаній справі № 2а/0470/10231/11 для їх спільного розгляду та вирішення.

Ухвалою суду від 18.04.2012 року було допущено правонаступництво та замінено первинного відповідача - Центральну міжрайонну державну податкову інспекцію її правонаступником - Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами проведених перевірок були зроблені протиправні висновки щодо наявності встановлених порушень вимог чинного законодавства під час проведення відповідних фінансово-господарських операцій. На підставі вказаних Актів перевірок були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення № 0001172301 від 29.07.2011 року, № 0001162301 від 29.07.2011 року, № 0001592301 від 04.11.2011 року, № 0001622301 від 04.11.2011 року, № 0000062303 від 24.05.2011 року Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000062303 Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0001172301 від 29.07.2011 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0001162301 від 29.07.2011 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0001592301 від 04.11.2011 року;

- податкове повідомлення-рішення № 0001622301 від 04.11.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що дії Центральної міжрайонної державної податкової інспекції щодо винесення оскаржуваних рішень є законними та здійсненими у відповідності до чинного законодавства України, позовні вимоги Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.06.1999 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС», код ЄДРПОУ - 30442560, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Приватне підприємство «НАФТАТРАНССЕРВІС» було взято на облік платників податків в Центральній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платників податків від 17.01.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 22.04.2011 року по 29.04.2011 року на підставі наказу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 21.04.2011 року за № 397, направлення від 22.04.2011 року за № 243 посадовою особою податкового органу було проведено позапланову перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрнафтотрейд» за січень 2011 року. Перевірку проведено з відома директора Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС» та головного бухгалтера, копія наказу та направлення була вручена останньому під підпис.

Результати перевірки були оформлені відповідачем у відповідному Акті від 29.04.2011 року № 636/235/304425560 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС», код ЄДРПОУ - 30442560, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрнафтотрейд», код ЄДРПОУ - 35275445, за січень 2011 року». Відповідно даних вказаного Акту перевірки відповідачем були зроблені наступні висновки щодо наявності встановлених порушень вимог чинного законодавства, а саме:

порушення ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним підприємством «НАФТАТРАНССЕРВІС» при придбанні та продажу товарів, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 152 429, 00 грн.;

відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за січень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000062303, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 152 429, 00 грн. - за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн.

Позивач не погодився із вказаними висновками Акту перевірки та в порядку, передбаченому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України надав відповідні заперечення на Акт перевірки від 29.04.2011 року за № 636/235/304425560.

У відповідь відповідач надав Висновок від 24.05.2011 року № 12794 щодо результатів розгляду заперечень на Акт перевірки від 29.04.2011 року за № 636/235/304425560 та податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000062303/0, відповідно до якого було встановлено порушення ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним підприємством «НАФТАТРАНССЕРВІС» при придбанні та продажу товарів, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 152 429, 0 грн., відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за січень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 134 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із вищевказаними висновками позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000062303 в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області. Рішенням останньої від 29.07.2011 року № 22498/10/25-008 - було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000062303 Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 430, 00 грн. (за основним платежем - 152 429, 00 грн., за штрафними санкціями - 1, 00 грн.), а скаргу - без задоволення.

Крім того, судом встановлено, що в Акті перевірки відповідачем була зроблена помітка про те, що оскільки перевіряються взаємовідносини Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрнафтотрейд» лише за січень 2011 року, та враховуючи те, що декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року до відповідача станом на 27.04.2011 року - не надана, по причині не настання граничного терміну надання декларації з податку на прибуток, то питання включення сум до валових витрат та валових доходів, які відображено в журналах ордерах та рах. 63.1 та 36.1: у розмірах - 9 258 985, 00 грн. та 9 505 249, 00 грн. - буде досліджено у разі проведення комплексної планової чи позапланової перевірки за І квартал 2011 року.

Отже, у період з 17.06.2011 року по 01.07.2011 року на підставі наказу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 17.06.2011 року № 623, направлень від 17.06.2011 року № 353-355 службовцями відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.05.2011 року.

Відповідно даних вказаного Акту перевірки копія наказу відповідача «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС» від 17.06.2011 року № 623 була вручена під підпис головному бухгалтеру - 17.06.2011 року. Дану документальну позапланову виїзну перевірку позивача було проведено з відома та у присутності директора Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС» та головного бухгалтера на підставі направлень від 17.06.2011 року № 353-355.

В Акті перевірки відповідачем були зроблені наступні висновки щодо виявлених порушень вимог чинного законодавства:

- пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму, що складає - 469 785, 00 грн. у тому числі за: ІІ квартал 2010 року - 68 913, 00 грн.; І квартал 2010 року - 400 872, 00 грн.;

- пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35 343, 00 грн., а саме: квітень 2010 року - 18 222, 00 грн., травень 2010 року - 15 015, 00 грн., червень 2010 року - 16 752, 00 грн., січень 2011 року - від'ємне значення у розмірі 14 646, 00 грн.;

- відповідно до ст. ст. 202, 203, 234, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, правочини, здійсненні у січні 2011 року Приватним підприємством «НАФТАТРАНССЕРВІС» з ПП «Оріон» та ПАТ «Укртатнафта», ПП «Лукойл Україна», ТОВ «НВП «Присадки», ПП «Амаграм», ТОВ «Західна нафтогазова компанія», які мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Ці правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами, в результаті чого в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на 67 841, 00 грн., завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 70 000, 00 грн.; п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Приватним підприємством «НАФТАТРАНССЕРВІС» завищено суму валового доходу за І квартал 2010 року на 350 000, 00 грн., завищено валові витрати за січень 2010 року на суму 339 207, 00 грн.;

- здійснені у січні 2011 року правочини Приватним підприємством «НАФТАТРАНССЕРВІС» з ТОВ «Укрпромтехенерго» та підприємствами-покупцями мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Ці правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами, в результаті чого в порушення: пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на 463 714, 00 грн., завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 476 201, 00 грн.; п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено суму валового доходу за І квартал 2010 року на 2 381 003, 00 грн., завищено валових витрат за січень 2010 року на суму 2 318 568, 00 грн.

Відповідачем на підставі вищевказаного Акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.07.2011 року № 0001162301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у сумі 469 785, 00 грн. - за основним платежем, за штрафними санкціями - 17 229, 25 грн.; № 0001172301 від 29.07.2011 року за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - у сумі 35 343, 00 грн., за штрафними санкціями у сумі - 12 497, 25 грн.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргою від 26.08.2011 року № 130 до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області. Рішенням останнього від 06.09.2011 року № 26414/10/25-008 граничний строк розгляду скарги продовжено до 30.10.2011 року включно. 28.10.2011 року Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким:

визнано необґрунтованими висновки акту перевірки щодо завищення валового доходу та податкового зобов'язання по операціям з ПП «Оріон» з огляду на відсутність в матеріалах перевірки пояснень посадових осіб Приватного підприємства «Оріон» стосовно непричетності до господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності, реєстрації підприємства, порушення кримінальної справи за ст. 205 Кримінального кодексу України та інших доказів, які можуть бути підставою для висновку про недійсність укладених угод;

визнано необґрунтованими висновки акту перевірки щодо завищення валових витрат та завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціям позивача з ПП «Амаграм», ТОВ «НВП «Присадки», ТОВ «Західна нафтогазова компанія», ПП «Лукойл Україна», ПАТ «Укртатнафта», з огляду на наявність первинних документів;

податкові повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишено без змін, а скаргу в цій частині без задоволення;

збільшено позивачу грошові зобов'язання з податку на прибуток на 2 698, 25 грн. та податку на додану вартість на 2 159, 00 грн.

Відповідачем на підставі вищевказаного рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001592301 та № 0001622301 від 04.11.2011 року.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши порядок та результати проведених позапланових перевірок позивача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання;

отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Отже, ст. 78 Податкового кодексу України, однією з підстав для проведення позапланової перевірки визначено отримання податковим органом постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Статтею 82 Податкового кодексу України, визначено тривалість проведення податковими органами планових та позапланових перевірок.

Судом встановлено, що 05.07.2011 року за вих. № 110 позивачем була надана начальнику Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області заяву про недопущення посадових осіб податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до якої позивач повідомив про неможливість допущення посадових осіб Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до проведення документальної позапланової перевірки понад терміни, визначені нормами податкового законодавства для проведення такого виду перевірок.

Пунктом 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови слідчого СУ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області від 16.06.2011 року начальником Центральної міжрайонної державної податкової інспекції прийнято наказ від 17.06.2011 року № 623, яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з 01.04.2010 року по 31.05.2011 року, яку заплановано було розпочати з 17.06.2011 року, без зазначення періоду проведення перевірки. За результатами вказаної перевірки відповідачем винесено вищевказаний Акт від 08.07.2011 року № 5102/230/30442560.

З огляду на вимоги ст. 82 Податкового кодексу України позивач належить до категорії - інші платники податків, оскільки, як зазначає позивач, за останні чотири послідовні звітні квартали обсяг доходу від усіх видів діяльності позивача не перевищує 500 000 000, 00 грн., а також загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби за такий самий період не перевищує 12 000 000, 00 грн. Отже, відповідно до направлень на проведення позапланової перевірки від 17.06.2011 року за №№ 353-355, відповідачем було визначено термін проведення позапланової перевірки у 20 робочих днів.

Відповідно до вимог абз. 4 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, продовження строків проведення позапланових перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більше як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більше як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більше як на 5 робочих днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не були надані на підтвердження правомірності своїх дій будь-яких доказів щодо продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період 01.04.2010 року по 31.05.2011 року.

Тому, суд зазначає, що відповідачем були порушені вимоги чинного законодавства щодо терміну проведення перевірки документальної позапланової виїзної позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.05.2011 року.

Щодо висновків, викладених в Акті перевірки від 29.04.2011 року № 636/235/30442560 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС», код ЄДРПОУ - 30442560, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компанія «Укрнафтотрейд», код ЄДРПОУ - 35275445, за січень 2011 року», то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2011 року між ТОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» та Приватним підприємством «НАФТАТРАНССЕРВІС» (далі - ПП «НАФТАТРАНССЕРВІС») було укладено договір поставки нафтопродуктів № 002/01/2011 - УНТ, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» зобов'язується передати в погоджені строки, а ПП «НАФТАТРАНССЕРВІС» прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в додатках на кожну партію товару до даного договору, умови поставки - ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Відповідно до додатку № 1 від 18.01.2011 року до вищевказаного договору поставки, постачальник - ТОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» зобов'язується передати, а покупець - ПП «НАФТАТРАНССЕРВІС» прийняти та оплатити дизельне паливо ЕН590 сорт F, на умовах поставки - CPT ст. Грекувата Придніпровської залізниці (у відповідності до правил «Інкотермс»), у кількості 101, 45 тон, за ціною 7 512, 50 грн. (за тону), на загальну суму 914 571, 75 грн.

Судом встановлено, що зобов'язання між контрагентами за вищевказаним договором були виконанні належним чином та у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а саме: договір поставки нафтопродуктів від 18.01.2011 року № 002/01/2011-УТН, додатком до договору за № 1від 18.01.2011 року, актом приймання-передачі від 18.01.2011 року, видатковою накладною РН-0000002, податковою накладною від 18.01.2011 року, накладною на маршруті № 32087472 на транспортування товарів залізничним транспортом, регістрами бухгалтерського обліку, взаєморозрахунком між сторонами в безготівковій формі.

Суд зазначає, що згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Крім того Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В Акті перевірки від 29.04.2011 року були зроблені висновки про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» та ПП «НАФТАТРАНССЕРВІС» від 18.01.2011 року, які ґрунтуються на посиланнях щодо встановленої відсутності підприємства за юридичною адресою, не надання позивачем до перевірки первинних документів та відсутність у сторін договору достатніх виробничих потужностей, працівників, складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення діяльності в обсягах задекларованих показників.

Отже, дані висновки відповідача є протиправними, та не можуть бути підставою для визнання вищевказаного правочину нікчемним.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що висновки відповідача щодо нікчемності встановлених правочинів ґрунтувались на підставі тверджень щодо безтоварності проведених господарських операцій між контрагентами за укладеними правочинами. Також, посилаючись на ненадання до перевірки постачальником - ТОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» первинної документації, що підтверджує здійснення цих господарських операцій.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами), передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Також, нормою ст. 14 Податкового кодексу України також зазначено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що безтоварність господарських операцій означає відсутність її реального характеру.

Натомість судом були досліджені надані позивачем первинні документи на підтвердження реального характеру господарських операцій та відсутності ознак нікчемності правочинів, зроблені відповідні висновки щодо правомірності проведених правочинів та реальності характеру господарських операцій.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в самому Акті перевірки відповідачем зазначено, що позивач має три автозаправочні станції, розташовані за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Марійська, 1а; м. Апостолове, вул. Калініна, 50, смт. Високопілля, Херсонської області, дві виробничі споруди, для здійснення виробничої діяльності, одна з яких, власне нафтобаза, на підприємстві працює 90 працівників, позивачем використовується у своїй діяльності 15 нафтовозів, а загальна балансова вартість основних фондів складає - 6 896 054, 14 грн.

А тому, висновки відповідача щодо встановленої безтоварності господарських операцій, а як наслідок їх нікчемності є протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пп. а) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд вказує на те, що аналіз норм ст. ст. 185, 188, 198 Податкового кодексу України, свідчить про наявність вичерпного переліку підстав для виключення зі складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, а саме: за відсутності підтвердження цих операцій належним чином оформлених первинних документів.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000062303 Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 152 429, 00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 1, 00 грн. - було винесене відповідачем протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства, на підставі хибних висновків щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, та підлягає скасуванню.

Щодо висновків, викладених в Акті перевірки від 08.07.2011 року № 5102/230/30442560 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «НАФТАТРАНССЕРВІС», код ЄДРПОУ - 30442560, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 року - 31.05.2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року - 31.05.2011 року», суд зазначає таке.

Зокрема, у вищевказаному Акті перевірки відповідачем були зроблені протиправні та безпідставні висновки щодо наявності ознак нікчемності та стверджень щодо нікчемності в силу припису закону правочинів, здійсненних у січні 2011 року Приватним підприємством «НАФТАТРАНССЕРВІС» з ПП «Оріон» та ПАТ «Укртатнафта», ПП «Лукойл Україна», ТОВ «НВП «Присадки», ПП «Амаграм», ТОВ «Західна нафтогазова компанія».

03.01.2011 року між позивачем та ПП «Оріон» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 08-0301. Предметом зазначеного договору є обов'язок постачальника передати покупцю в погоджені сторонами строки нафтопродукти, відповідно до накладних, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити зазначений товар, а саме: поставка масел моторних М10Г2К та МГЕ46В.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору умови поставки товару - самовивіз. Судом були досліджені копії видаткових накладних: № РН - 0000065 від 13.01.2011 року, № РН - 0000091 від 17.01.2011 року, № РН - 0000155 від 21.01.2011 року, № РН - 0000247 від 28.01.2011 року. Відповідно о вказаних накладних позивачем зі свого складу було відпущено ПП «Оріон» на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 12 від 13.01.2011 року, № 11 від 17.01.2011 року, № 10 від 21.01.2011 року, № 9 від 28.01.2011 року, нафтопродукти, а саме: масло моторне М10Г2К та масло МГЕ46В, про що видано податкові накладні: № 0000125 від 13.01.2011 року, № 0000132 від 17.01.2011 року, № 0000202 від 21.01.2011 року, № 0000367 від 28.01.2011 року. Оплата вартості поставлених нафтопродуктів, відповідно до п. 5.2 договору, відбувалась шляхом 100 % передплати, на підставі рахунку № 101 від 13.01.2011 року, виставленого позивачем на ім'я ПП «Оріон», копії відповідних первинних документів наявні в матеріалах справи. Регістрами бухгалтерського обліку, копії яких є наявними в матеріалах справи, підтверджується належне виконання сторонами договору своїх зобов'язань.

Отже, проведення відповідних господарських операцій належно відображено позивачем в податковому обліку та підтверджено первинними документами. Паспорти якості та копії сертифікатів відповідності на продукцію в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не можуть бути первинними документами, адже первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Крім того, як вже зазначалось умовою поставки нафтопродуктів є самовивіз нафтопродуктів зі складу постачальника. А тому висновки відповідача щодо нікчемності укладеного правочину з урахуванням обставин справи, аналізу вищевказаних норм законодавства є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, 03.01.2011 року між ПП «НАФТАТРАНССЕРВІС» та ПП «Оріон» було укладено договір на відпуск нафтопродуктів по талонах № 09-0301, відповідно до умов якого ПП «НАФТАТРАНССЕРВІС» зобов'язується відпускати ПП «Оріон» по талонах нафтопродукти, а останній - сплачувати ПП «НАФТАТРАНССЕРВІС» їх вартість у відповідності до умов вказаного договору. На отримання сплачених нафтопродуктів ПП «НАФТАТРАНССЕРВІС» видає, а ПП «Оріон» отримує за довіреністю, видатковою накладною, талонами за номіналом, серіями, номерами та видами нафтопродуктів, які будуть отоварені в момент пред'явлення талонів на АЗС. Для здійснення заправки представник покупця - ПП «Оріон» має надати оператору АЗС талон.

Відповідно до видаткових накладних: № РН - 0000001 від 03.01.2011 року, № РН - 0000002 від 03.01.2011 року, № РН - 0000012 від 05.01.2011 року, № РН - 0000013 від 05.01.2011 року, позивачем відпущено ПП «Оріон» на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 8 від 03.01.2011 року, № 6 від 03.01.2011 року, № 7 від 05.01.2011 року, № 14 від 05.01.2011 року, талони на нафтопродукти, а саме: на бензин А-92, бензин А-76, бензин АИ-95, дизельне паливо, дизельне паливо (євро), бензин АИ-98, газ скраплений СПБТ, про що видано податкові накладні: № 0000005 від 03.01.2011 року, № 0000006 від 03.01.2011 року, № 0000030 від 05.01.2011 року, № 0000031 від 05.01.2011 року. Оплата вартості нафтопродуктів по талонах відповідно до умов договору відбувалась шляхом 100 % передплати на підставі рахунку № 100 від 03.01.2011 року, виставленого позивачем на ім'я ПП «Оріон». Виконання взаємних зобов'язань за даним договором підтверджується регістрами бухгалтерського обліку, відповідні копії первинних документів є наявними в матеріалах справи.

Також як вже було зазначено вище, паспорти якості та сертифікати відповідності на продукцію не можуть бути первинними документами та не можуть впливати на відображення цих операцій в податковому обліку. Щодо тверджень відповідача про ненадання первинних документів, підтверджуючих транспортування нафтопродуктів, то суд зазначає, що умовами договору було передбачено, що на відпуск нафтопродуктів за талонами, місцем зберігання нафтопродуктів є АЗС позивача, а відпуск покупцю нафтопродуктів з АЗС проводиться при пред'явленні останнім талону/талонів на відповідний вид нафтопродуктів. Отже, й транспортування відповідно здійснюється покупцем самостійно. Також як вже зазначалось вище, відсутні будь-які підстави для тверджень, що вказаний правочин є нікчемним або має ознаки нікчемності та не був спрямований на реальне настання юридичних наслідків.

26.07.2010 року між позивачем та ТОВ «Укрпромтехенерго» було укладено договір поставки нафтопродуктів № УП-00210. Предметом зазначеного договору є обов'язок постачальника передати покупцю в погоджені сторонами строки нафтопродукти, відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до видаткової накладної № 1-00000009 від 18.01.2011 року ТОВ «Укрпромтехенерго», на підставі специфікації № 0004 до договору поставки, постановлено залізничним транспортом на умовах CPT Грекувата позивачу нафтопродуктів, а саме: дизельне паливо автомобільне (ЕН-590), сорт F, вид ІІ, що підтверджується накладною на маршрут або групу вагонів («залізнична накладна») від 18.01.2011 року № 32082977 та накладною № 32107973 про досилку. Факт прийому нафтопродуктів позивачем від ТОВ «Укрпромтехенерго», що підтверджується актом прийому-передачі нафтопродуктів № УП-000009 від 18.01.2011 року. На поставлені нафтопродукти ТОВ «Укрпромтехенерго» видано податкову накладну від 18.01.2011 року № 15. Оплата вартості нафтопродуктів здійснена повністю, на підставі рахунку фактури-№ 4 від 18.01.2011 року, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2011 року. Копіями регістрів бухгалтерського обліку, наявних в матеріалах справи також підтверджується повне взаємне виконання зобов'язань за укладеним договором. Тому, суд зазначає, що також відсутні підстави для визнання вказаного правочину нікчемним, тому висновки відповідача і в цій частині є хибними.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» укладено договір на відпуск нафтопродуктів по талонах № УП-00210. Предметом зазначеного договору є обов'язок постачальника передати покупцю в погоджені строки сторонам нафтопродукти, відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити зазначений товар. Відповідно до видаткової накладної: № РН - 0000002 від 18.01.2011 року та акту приймання-передачі № НТС-000001 від 18.01.2011 року ТОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» поставлено на умовах СРТ Грекувата дизельне паливо ЕН 590 в кількості 101, 450 т, на підставі додатку № 1 до договору поставки від 18.01.2011 року, про що видано податкову накладну: № 3 від 18.01.2011 року. Оплата вартості нафтопродуктів по талонах відповідно до п. 3 додатку № 1 до Договору відбувалась шляхом 100 % передплати на підставі рахунку № СФ-0000002 від 18.01.2011 року, виставленого ТОВ «Компанія «Укрнафтотрейд» на ім'я позивача, що підтверджується відповідними первинними документами. Поставка зазначених нафтопродуктів здійснена залізничним транспортом, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів № 32087472 від 18.01.2011 року.

Таким чином, суд зазначає, що в даному випадку також відсутні підстави для тверджень, що вказаний правочин є нікчемним, а висновки відповідача щодо відсутності паспортів та копій сертифікатів відповідності на продукцію та документів, що підтверджують транспортування нафтопродуктів на адресу позивача є хибними, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Висновки відповідача про безтоварність операцій з огляду на недостатність виробничих потужностей, працівників, складських приміщень, інших основних виробничих потужностей, працівників, складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах, задекларованих позивачем показників - є безпідставними та протиправними, адже як вже було вказано вище податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій. А безтоварність господарських операцій означає відсутність її реального характеру, отже і в цій частині своїх висновків відповідач припустився помилки.

Суд зазначає, що аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для виключення зі складу витрат при визначенні оподаткованого доходу, сум витрат, щодо яких відсутнє відповідне підтвердження первинними документами.

В Акті перевірки від 08.07.2011 року відповідачем також був зроблений помилковий висновок щодо наявності невідповідності обсягів переміщення бензину А-92 у квітні 2010 року, у кількості 2, 855 т. Адже, відповідно до копії Реєстру 2, який є додатком до акту перевірки до загального переліку товарно-транспортних накладних, які є підставою для відображення в бухгалтерському обліку операцій з переміщення бензину А-92 зі складу на АЗС, відповідачем помилково включено об'єм переміщення бензину автомобільного А-95, що відображений в товарно-транспортній накладній від 24.04.2010 року за № 383. Відповідно до останньої позивач переміщував бензин А-95 у кількості 4, 566 т та бензин А-92 у кількості 1, 721 т, натомість в реєстрі 2 зазначено бензин А-92 у кількості 4, 566 т, відповідно до товарно-транспортної накладної 23.04.2010 року переміщувалось 6, 95 т бензину А-92. Тому, висновок відповідача щодо наявності невідповідності обсягів переміщення бензину А-92 у квітні 2010 року, у кількості 2, 855 т - є хибним.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами), до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, не підлягають включенню до складу валових витрат, витрати підприємства на придбання товарів (послуг), які в подальшому не використовуються у власній господарській діяльності та/або витрати, понесені платником податків для придбання товарів (послуг), які не підтверджено відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, що не відповідає дійсності щодо обставин справи.

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 ст. 7 вищевказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, суд зазначає, що не підлягають включенню до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не призначаються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А тому висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту також є хибними, адже правомірність підтвердження виконаних господарських операцій за вищевказаними договорами підтверджується відповідними первинними документами та матеріалами справи відповідно.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на аналіз норм чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, а саме: № 0001172301 від 29.07.2011 року; № 0001162301 від 29.07.2011 року; № 0001592301 від 04.11.2011 року; № 0001622301 від 04.11.2011 року - є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги об'єднаної адміністративної справи підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «НАФТАТРАНССЕРВІС» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області № 0000062303 від 24.05.2011 року; № 0001172301 від 29.07.2011 року; № 0001162301 від 29.07.2011 року; № 0001592301 від 04.11.2011 року; № 0001622301 від 04.11.2011 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 23.04.2012 року.

Суддя А. Ю. Рищенко