Постанова

від 29.10.2012 по справі 2а-12305/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 жовтня 2012 року 10 год. 03 хв. № 2а-12305/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Мажари О.Є., представника відповідача Бондаренка А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ААКХ" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 29 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 07 вересня 2012 року надійшов позов приватного підприємства "ААКХ" (також далі за текстом - позивач, ПП "ААКХ") до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 березня 2012 року № 0000842250 та від 06 липня 2012 року № 0002122250 (також далі за текстом - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) .

Ухвалою суду від 11 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю. Зокрема, пояснив, що в оскаржуваних рішеннях та документах, пов'язаних з їх прийняттям, зазначено старе найменування позивача - приватне підприємство "Експрес пошта" (також далі за текстом - ПП "Експрес пошта") , однак на час звернення до суду з позовом найменуванням позивача, зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є ПП "ААКХ".

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 29 жовтня 2012 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки порушень позивачем чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 06 по 16 березня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 21 березня 2012 року № 86/22-50/31280671 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрейдком" (також далі за текстом - ТОВ "Укртрейдком") за період із 01 січня по 31 грудня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки) , згідно з висновками якого, перевіркою виявлено заниження позивачем ПДВ у загальному розмірі 221482,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року - 69206,00 грн., за листопад 2011 року - 73994,00 грн., за грудень 2011 року - 78282,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) .

Перевірку проведено відповідно до підпункту 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст.ст. 81, 82 ПК України, на підставі наказів від 05 березня 2012 року № 49 та від 15 березня 2012 року № 109, копії яких вручено особисто під розписку законному представнику позивача 06 березня 2012 року та 15 березня 2012 року.

На підставі акту перевірки, 28 березня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 0000842250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "ПДВ" у розмірі 221482,00 грн. за основним платежем та у розмірі 55370,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а 06 липня 2012 року, з урахуванням рішення Державної податкової служби у місті Києві від 26 червня 2012 року № 5127/7/12-114 (також далі за текстом - рішення ДПС у місті Києві) , - рішення № 0002122250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "ПДВ" у розмірі 55370,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішення № 0000842250 позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення, зокрема, до Державної податкової служби України (також далі за текстом - ДПС України) скарги (вх. № 11022/06 від 09 липня 2012 року), за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 30 липня 2012 року № 13536/6/10-2115 про залишення скарги без задоволення, а вказаного рішення, з урахуванням рішення ДПС у місті Києві, прийнятого за розглядом первинної скарги позивача, - без змін.

Суд не погоджується із позицією представника позивача щодо протиправності оскаржуваних рішень, виходячи з наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, перевірку позивача проведено на підставі постанови від 06 січня 2012 року про призначення позапланової перевірки, у якій зазначено, що у провадженні СВ ПМ державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва знаходиться кримінальна справа № 79-00227, порушена за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205 ч. 2, 212 ч. 3 Кримінального кодексу України (також далі за текстом - кримінальна справа) .

У ході розслідування кримінальної справи виявлено, що директор та засновник ТОВ "Укртрейдком" зареєстрував вказане товариство за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії протоколу допиту свідка від 28 грудня 2011 року, директор та засновник ТОВ "Укртрейдком" підписував документи фінансово-господарської звітності вказаного товариства, не розуміючи їх суті, печатку на документах фінансового-господарської звідності не ставив, оскільки такі дії здійснювала інша особа.

26 грудня 2011 року під час обшуку офісного приміщення конвертаційного центру вилучено, зокрема, печатку ТОВ "Укртрейдком".

Враховуючи викладене та зважаючи, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "Укртрейдком", призначено перевірку позивача з метою встановлення повноти нарахування та достовірності сплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету.

Зокрема, 01 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ "Укртрейдком" укладено договір № 21-ДП (також далі за текстом - договір) , за умовами якого ТОВ "Укртрейдком" зобов'язалось надавати позивачу послуги з кур'єрської доставки відправлень на території міста Києва та України, а позивач - оплатити вказані послуги.

Згідно з підпунктом 3.1 п. 3 договору, позивач здійснює оплату кур'єрських послуг шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "Укртрейдком" коштів на основі акту прийому-передачі наданих послуг та рахунку-фактури протягом 3 (трьох) банківських днів із дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

У ході перевірки виявлено, що на виконання умов договору ТОВ "Укртрейдком" виписано податкові накладні (перелік на стор. 9-10 акту перевірки), на підставі яких позивачем протиправно сформовано податковий кредит.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, фактичного здійснення господарських операцій не відбулось. Документів, які б підтверджували фактичне здійснення таких операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Укртрейдком", представником позивача не надано, хоча про доцільність їх надання судом зазначалось у кожному судовому засіданні.

Викладені положення та обставини, за переконанням суду, є підтвердженням протиправності формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Укртрейдком", без фактичного здійснення господарських операцій за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надав.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "ААКХ" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "ААКХ" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 березня 2012 року № 0000842250, яким приватному підприємству "ААКХ" (ідентифікаційний код 31280671) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу 14010100) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 276852,50 грн. (Двісті сімдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні п'ятдесят копійок), та № 0002122250, яким приватному підприємству "ААКХ" (ідентифікаційний код 31280671) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу 14010100) у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 55370,50 грн. (П'ятдесят п'ять тисяч триста сімдесят гривень п'ятдесят копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, передбачені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 05 листопада 2012 року