Рішення

від 06.11.2012 по справі 28/201/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.12 Справа № 28/201/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Луганськвуглепереробка", м. Алчевськ

до P&P ENRGYGAS Sp. z. o.o. s.k., м. Варшава, Польща

про стягнення 108 190 грн. 73 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Алейникова Т.Г., представник за довіреністю б/н від 17.11.2011;

від відповідача: представник не прибув

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 104 024 грн. 08 коп. за поставлене вугілля по контракту № LUP-EXP/11/10 від 01.02.2011, 3% річних у сумі 1162 грн. 78 коп., штрафних санкцій у сумі 3003 грн. 87 коп., послуг на правову допомогу у сумі 600 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчать матеріали справи.

Суд повідомляв відповідача про час та місце слухання справи шляхом звернення суду до Міністерства юстиції Республіки Польща з судовим дорученням про вручення процесуальних документів у справі у відповідності до Угоди між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща про застосування двомовних бланків клопотань про надання правової допомоги у цивільних справах (дата підписання: 10.01.2011) та Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, укладеного у місті Києві 24 травня 1993 року.

Суд, враховуючи думку позивача, вважає за можливе розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача, явка якого не визнавалась судом обов'язковою, неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено контракт № LUP-EXP від 01.02.2011, за умовами якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) покупає вугілля в асортименті, кількості, в строки, за якісними характеристиками і за цінами, вказаними в додатках до даного договору, узгоджені сторонами і є його невід'ємними частинами.

Загальна сума контракту орієнтовано складає 2 000 000 євро.

Відповідно до р.3 контракту розрахунок за даним контрактом здійснюється в євро (п. 3.1). Покупець здійснює повну оплату протягом 30 календарних днів з моменту оформлення ГТД або коносамента по фактично поставленому обсягу товару, шляхом перерахування на валютний рахунок грошових коштів на підставі рахунку продавця (п. 3.2).

За умовами п. 9 контракту всі спори та розбіжності, що виникають при виконанні даного контракту, вирішуються сторонами шляхом узгодження та переговорів. Якщо врегулювання таких спорів або розбіжностей не досягнуто, то спірні питання підлягають передачі на розгляд до господарського суду України. Сторони зобов'язуються виконати рішення суду у строк, встановлений в рішенні. Рішення суду є обов'язковим для обох сторін.

Позивач на виконання умов контракту здійснив поставку вугілля в вагоні № 60560661 за накладною СМГС № 22 495 409 49889814 від 18.02.2011, у вагоні № 67388082 за накладною СМГС № 22 495 409 49189657 від 18.02.2011, у вагоні 67703728 за накладною СМГС № 22 495 409 491 89 475 від 18.02.2011 та митними деклараціями №№ 702020001/2011/000570, 702020001/2011/000569, 702020001/2011/000571

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки (інвойси) № 01.02.2011 №1/02-2011 на суму 3031,65 євро, №2/02-2011 на суму 3043,8 євро, № 3/02-2011 на суму 3081,6 євро (а.с. 23-25), на загальну суму 9157,05 євро, що еквівалентно 104 024 грн. 08 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 01.08.2011, та виставив претензію № 1205-1 від 12.05.2011, в якій просив відповідача виплатити заборгованість у сумі 9152,05 євро (а.с. 39-40).

Відповідач оплату за товар не провів, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання контракту № LUP-EXP від 01.02.2011, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачені підстави визначення підсудності справ судам України. Так, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

За умовами п. 9 контракту всі спори та розбіжності, що виникають при виконанні даного контракту, вирішуються сторонами шляхом узгодження та переговорів. Якщо врегулювання таких спорів або розбіжностей не досягнуто, то спірні питання підлягають передачі на розгляд до господарського суду України.

Позивачем були вжиті заходи щодо вирішення сторонами питання необхідності проведення відповідачем оплати, про що свідчить претензія позивача (а.с.31), направлена відповідачу 11.07.2011, що підтверджується кур'єрською накладною (а.с. 40). Оскільки відповідач претензійні вимоги позивача не виконав, відповіді на претензію не надав, позивач скористався своїм правом звернення до господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право»право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно ст. 29 Закону України «Про міжнародне приватне право»підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, до правовідносин сторін застосовується чинне законодавство України, що регулює спірні відносини сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 3.2 контракту покупець здійснює повну оплату протягом 30 календарних днів з моменту оформлення ГТД або коносамента по фактично поставленому обсягу товару, шляхом перерахування на валютний рахунок грошових коштів на підставі рахунку продавця.

Митні декларації оформлені 17.02.2011, тому строк оплати товару настав 19.03.2011.

Позивачем доведено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 104 024 грн. 08 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню 3% річних у сумі 1162 грн. 78 коп., штрафних санкцій у сумі 3003 грн. 87 коп.

Розділом 4 «Штрафні санкції»передбачено, що спірні питання по якості товару будуть вважаться вирішеними після того, як продавець за своїм бажанням проведе експертизу в іншій незалежній лабораторії. Якщо середні показники між показниками лабораторії продавця та покупця будуть також спірними, то кінцеве рішення буде приймати третя незалежна лабораторія. У разі недопоставки оплаченого товару продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 0,1% від вартості недопоставленої кількості товару за кожний день прострочки (п. 4.1). Претензії по кількості товару розглядаються продавцем на підставі оригіналів актів перевантажування залізничного пасажирського та вантажного сполучення та завірених копій залізничних накладних, наданих покупцем продавцю протягом 20 днів з моменту надходження товару на станцію призначення (п. 4.2).

Інших видів відповідальності за порушення сторонами своїх зобов'язань за умовами контракту останніми не передбачено.

За розрахунком позивача заявлені ним штрафні санкції за своєю правовою природою є пенею.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України пеня є штрафною санкцією, яка застосовується у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За Цивільним кодексом України пеня є різновидом неустойки, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 624 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Отже, сторони повинні були погодили умови договору щодо відповідальності сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору шляхом внесення відповідних умов до договору.

Відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Сторони взагалі у контракті не передбачали відповідальність покупця за прострочення оплати товару.

За таких обставин, підстав для нарахування пені не вбачається, тому у задоволенні вимог позивача про стягнення пені слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач 3% річних обчислив у сумі 1162 грн. 78 коп. за період з 19.03.2011 по 01.08.2011.

Даний розрахунок є обґрунтованим, тому ці вимоги підлягають до задоволення.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення послуг на правову допомогу у сумі 600 грн.

Так, позивачем та адвокатом Тарасовим А.А. було укладено договір № 21/07-2011 про надання юридичних послуг від 21.07.2011, за умовами якого виконавець (адвокат) зобов'язується надати замовнику (позивачу) визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в судових органах України, у господарській справі за позовом замовника до відповідача у даній справі про стягнення заборгованості за контрактом № LUP-EXP від 01.02.2011, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

За послуги, обумовлені договором, замовник оплачує виконавцю винагороду, яка складається з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг, та гонорару в розмірі 600 грн., на підтвердження чого виконавець надає відповідну квитанцію.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони оплачуються адвокату стороною, якій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Ч. 3 ст. 48 ГПК України визначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Отже, Господарським процесуальним кодексом України передбачено відшкодування витрат за послуги, надані лише адвокатом , а не будь-яким представником.

Відповідно до приписів ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

До матеріалів справи додана копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 921 гр. Тарасову Андрію Анатолійовичу (а.с. 56) та надані докази перерахування витрат на послуги адвоката у сумі 600 грн. (видатковий касовий ордер від 05.08.2011, копія звіту про використання коштів від 05.08.2011 № АО-000008), які приймаються судом до уваги.

Отже, позивачем підтверджений факт отримання послуг адвоката у заявленій сумі та представництво останнім інтересів позивача у даній справі.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що витрати на послуги адвоката відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача , адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, при судовому розгляді справи у разі звернення позивача до адвоката ці послуги у разі задоволення позову відшкодовуються за рахунок відповідача. Оскільки даний позов заявлено обґрунтовано, то вимоги позивача про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката також є обґрунтованими і повинні бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача.

Крім того, дані витрати є співрозмірними до ціни позову і не є явно завищеними.

За таких обставин, ці вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення суми боргу, 3% річних. У задоволенні вимог по стягненню пені слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Луганськвуглепереробка" до P&P ENRGYGAS Sp. z. o.o. s.k. про стягнення 108 190 грн. 73 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з P&P ENRGYGAS Sp. z. o.o. s.k. , 00-873 Warszawa, ul. Ogrodowa 49a, lok. 35 NIP 527-261-88-05, Regon 142184317, (00-873, Варшава, вул. Огродова, 49а, б. 35, індивідуальний реєстраційний номер 527-261-88-05, основний реєстраційний номер 142184317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглепереробка», м. Алчевськ, вул. Гмирі, 20а/16, ідентифікаційний код 35629663, заборгованість у сумі 104 024 грн. 08 коп., 3% річних у сумі 1162 грн. 78 коп., витрати на правову допомогу у сумі 600 грн., державне мито у сумі 1051 грн. 87 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229 грн. 45 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Луганськвуглепереробка" до P&P ENRGYGAS Sp. z. o.o. s.k. про стягнення штрафних санкцій у сумі 3003 грн. 87 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.11.2012 .

Суддя І.В. Семендяєва