Постанова

від 06.11.2012 по справі 5011-55/4668-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа№ 5011-55/4668-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від Прокуратури: Кулакевич С.В. - прокурор прокуратури

від позивача: Павлов С.О. - представник

від відповідача-1: Наумець Я.С. - представник

від відповідача-2: не з»явився

від третьої особи - 1: не з»явився

від третьої особи-2: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Завод Ремдизель», Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод «Ремдизель»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 07.06.2012р.

у справі № 5011-55/4668-2012 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Завод Ремдизель», Державне підприємство Міністерства оборони України «Київський завод «Ремдизель»

3-і особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сікорький А.А., Фонд державного майна України

про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнового комплексу від 24.02.2004р.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Завод Ремдизель» про визнання недійсним договору від 24.02.2004 р., укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Київський завод «Ремдизель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Завод Ремдизель» про купівлю-продаж майнового комплексу, який розташований за адресою: вул. Електриків, 28 та складається з будівель: ковальсько-термічного цеху, адміністративно-побутового комплексу, центрального матеріального складу, арочного складу, приміщення складу - загальною площею 8442,70 кв., посвідченого 24 лютого 2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікорським А.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1233.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2012 р. у справі № 5011-55/4668-2012 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано недійсним договір від 24.02.2004 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Київський завод «Ремдизель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Завод Ремдизель», про купівлю-продаж майнового комплексу, який розташований за адресою: вул. Електриків, 28 та складається з будівель: ковальсько-термічного цеху, адміністративно-побутового комплексу, центрального матеріального складу, арочного складу, приміщення складу - загальною площею 8442,70 кв., посвідчений 24 лютого 2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікорським А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1233.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Завод Ремдизель» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд поновив строк позовної давності з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки загальний строк позовної давності становить три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Апелянт зазначає, що факт продажу майна підприємства боржника є беззаперечено відомий Міністерству оборони України та органам прокуратури з 2004 року, а тому є безпідставним твердження військової прокуратури про те, що зазначений факт став відомий лише у жовтні-листопаді 2012року після проведення перевірки.

Крім того, апелянт зазначає, що погодження на продаж майна підприємством ДП МОУ «КЗ» Ремдизель» були отримані згідно ст.18,19,20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та затверджені рішенням Господраського суду м.Києва у справі № 23/163, а отже сторони мали всі належні повноваження на укладення спірного договору та у повному обсязі виконали взяті на себе зобов»язання відповідно до чинного законодавства України.

Апелянт звертає увагу суду на те, згідно з п.4 плану санації, серед інших заходів по відновлення платоспроможності ДП МОУ «КЗ» Ремдизель» було передбачено реалізацію частини майна підприємства, в том числі нерухомого. План санації місить перелік споруд, які підлягали реалізації, та відомості про них, а саме: площа забудови 7446,77 кв.м., однак суд дійшов до помилкового висновку, що зазначена площа є загальною, оскільки загальна площа споруди визначається як сума площ усіх поверхів та у данному разі дорівнює 8 442,70 кв.м.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Київський завод «Ремдизель», не погодившись з прийнятим рішенням, звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючи на порушення місцевих судом норм матеріального та процессуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необгрунтованого рішення.

В судове засідання представники відповідача-2 та третіх осіб не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку учасників процесу, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, колегія встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2002 року по справі № 23\163, відповідно до ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрита процедура санації Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель».

Відповідно до пп. 1. п. 1 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» план санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника.

Згідно пп. 6 п.5 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.08.2003 року по справі № 23/163 суд затвердив план санації Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель», схвалений комітетом кредиторів 20.05.2003 р. та у відповідності до п.5 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» попередньо погоджений з органом уповноваженим управляти державним майном підприємства-боржника - Міністерством оборони України (надалі - План санації), продовжив строк процедури санації та повноваження керуючого санацією Шумило М.В. на шість місяців - до 07.03.2004р.

Суду не надані докази скасування у встановленому порядку ухвали Господарського суду м. Києва від 07.08.2003 року по справі № 23\163.

Наведене засвідчує, що План санації Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель» було затверджено Господарським судом м. Києва та погоджено з комітетом кредиторів і Міністерством оборони України, що відповідає всім вимогам діючого законодавства України.

У відповідності до положень ч.2 ст.18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» та п. 4 Плану санації, серед інших заходів по відновленню платоспроможності державного підприємства, передбачалася реалізація частини майна підприємства, в тому числі нерухомого.

На виконання заходів, визначених п.4 Плану санації, між Державним підприємством Міністерства оборони України «Київський завод» «Ремдизель», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» Завод Ремдизель» було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, який розташований за адресою: вул. Електриків, 28 та складається з будівель: ковальсько-термічного цеху, адміністративно-побутового комплексу, центрального матеріального складу, арочного складу, приміщення складу - загальною площею 8442,70 кв., посвідчений 24 лютого 2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікорським А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1233 (надалі - Договір купівлі-продажу майнового комплексу).

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі мотивував це тим, що «під час розгляду справи, було встановлено, що Міністерством оборони України та комітетом кредиторів Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель» було надано згоду на реалізацію майнового комплексу загальною площею 7446,77кв.м., однак державним підприємством «Київський завод «Ремдизель» в особі керуючого санацією державного підприємства Шумило В.М. було укладено договір купівлі - продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» Завод Ремдизель» на реалізацію майнового комплексу загальною площею 8442,70кв.м., чим, у порушення вимог ст. ст. 17, 18, 19, 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», з перевищенням наданих планом санації вищевказаного державного підприємства та законодавством повноважень, було укладено договір щодо реалізації майнового комплексу Державного підприємства «Київський завод «Ремдизель» на 995,93 м. кв. більше ніж це передбачено планом санації державного підприємства».

Однак, вищезазначений висновок суду першої інстанції помилково ототожнив терміни «площа забудови» та «загальна площа».

Так, положення, що містяться в додатку Д «Правила підрахунку загальної, корисної та розрахункової площ, будівельного об'єму, площі забудови та поверховості будинків» Державних будівельних норм України В. 2.2-9-99 (затверджених Держбудом України у 1999 році), визначають зазначені вище терміни наступним чином:

«Д.1 «загальна площа» - визначається як сума площ усіх поверхів; Д.7 «площа забудови» - визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи частини, що виступають».

Наведене вище засвідчує, що терміни «площа забудови» та «загальна площа», мають різне нормативне визначення, так як описують різні техніко-економічні показники об'єкту нерухомого майна.

Проте, законодавство не забороняє їх застосовування до одного і того ж об'єкту нерухомого майна, що має істотне значення для вирішення даної справи.

Матеріалами справи (план санації, Договір купівлі-продажу майнового комплексу, Свідоцтво про право власності на майновий комплекс, видане Головним Управлінням комунальної власності м. Києва серія МК номер №010007876 від 30.10.2003р. та довідка-характеристика Київського міського бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна від 12.12.2003р. № 775267) підтверджується і позивачем не заперечується, той факт, що за Договором купівлі-продажу майнового комплексу, об'єктом купівлі-продажу, виступають ті ж самі об'єкти нерухомого майна, реалізація яких передбачалась згідно п.4 Плану санації.

Однак, техніко-економічні показники, одних і тих самих об'єктів нерухомого майна, характеризуються в Договорі купівлі-продажу майнового комплексу та в Плані санації в квадратних метрах за різними техніко-економічними показниками, а саме: у Плані санації - площа забудови 7446,77 кв.м., а у Договорі купівлі-продажу майнового комплексу - загальна площа - 8442,70 кв.м..

Як вбачається з матеріалів справи, загальна площа об'єктів нерухомого майна, була визначена після отримання Державним підприємством Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель» документів, що підтверджують право власності державного підприємства на нерухоме майно, а саме 30.10.2003 р., які були відсутні на момент складання, погодження та затвердження Плану санації, а саме 07.08.2003 р., так як підставою для звернення керуючим санацією про отримання документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно державного підприємства, стало затвердження Господарським судом м. Києва 07.08.2003 року Плану санації Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель», п.4 якого, серед інших заходів по відновленню платоспроможності державного підприємства, передбачалася реалізація частини майна підприємства в тому числі нерухомого.

Зазначений вище План санації містить відомості про перелік об'єктів нерухомого майна, що підлягали реалізації, техніко-економічні показники яких, в Плані санації, характеризувались терміном «площа забудови» і були визначені в розмірі 7446,77кв.м..

Внаслідок ототожнювання поняття «площа забудови» і «загальна площа», що є порушенням норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що згідно Плану санації Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель» було надано згоду на реалізацію майнового комплексу загальною площею 7446,77 кв.м., що не підтверджується доказами наявними у справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не навів інших доказів, крім тверджень, що згідно Плану санації передбачена реалізація майнового комплексу загальною площею 7446,77 кв.м. та про те, що продано на 995,93 м. кв. більш ніж, це передбачено планом санації.

Крім того, позивачем не доведено той факт, що як на момент складання, погодження та затвердження Плану санації 07.08.2003 р. так і на момент укладення Договору купівлі-продажу майнового комплексу 24.02.2004 р. техніко-економічні показники будівель (споруд), які визначаються терміном «площа забудови», зазнали змін і відрізняються від площі забудови, визначеної в Плані санації, а саме 7446,77кв.м..

Наведене вище спростовує висновок суду першої інстанції про те, що в порушення вимог ст. ст. 17, 18, 19, 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», з перевищенням наданих планом санації вищевказаного державного підприємства та законодавством повноважень, було укладено договір щодо реалізації майнового комплексу Державного підприємства «Київський завод «Ремдизель» на 995,93 м. кв. більше ніж це передбачено планом санації державного підприємства.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що одною з основних засад судочинства в Україні є законність рішення суду.

Пунктом 10 ст. 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи про продовження санації, або про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2006 року по справі № 23/163 суд

затвердив мирову угоду від 14.03.2006р. та припинив провадження у справі.

Суду не надані докази скасування, у встановленому порядку, Ухвали Господарського суду м. Києва від 18.05.2006 року по справі № 23/163.

Наведене засвідчує, що у справі № 23/163 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель» була проведена процедура санації, мета якої була досягнута та відновлено платоспроможність Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод «Ремдизель» шляхом реалізації майна, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнового комплексу.

Факт продажу майна підприємства боржника-Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод «Ремдизель» є безперечно відомий, як органу уповноваженому управляти державним майном підприємства-боржника-Міністерству оборони України так і органам прокуратури, з 2004 року (що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи).

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зі змісту наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що для визнання спірного договору недійсним необхідною умовою є недодержання в момент укладення вказаного договору сторонами вимог, встановлених п.п.1-3,5 ст. 203 ЦК України, або наявність підстав, передбачених п.1 ст. 207 ГК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» Військова прокуратура Дарницького гарнізону входить до єдиної системи органів прокуратури України.

Військова прокуратура Київського гарнізону (регіональна військова прокуратура) починаючи з 2004 року проводить постійні перевірки діяльності Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель», про що свідчать лист № 1753 від Військової прокуратури та Постанови про відмову в порушенні кримінальних справ.

Представники органів прокуратури України неодноразово приймали участь у перевірках, судових засіданнях які відбувались по справі про № 23/163 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод» Ремдизель», та мали вільний доступ до всієї інформації стосовно вказаних документів, а саме плану санації та Договору купівлі-продажу майнового комплексу, однак жодних доказів, крім наведених в позовній заяві, не відповідності вимогам закону оскаржуваного договору позивачем не надано.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, дослідивши подані у справі докази, не вірно встановив, що укладений договір купівлі-продажу майна суперечить вимогам чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що Заступником військового прокурора Дарницького гарнізону в підтвердження позовних вимог не надано суду відповідних доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог,

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого суду не ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи та прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі.

Оцінюючи вищевикладені обставини справи, колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва підлягає скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити

В зв'язку з скасуванням рішення місцевого суду витрати апелянтів по сплаті державного мита слід покласти на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Завод Ремдизель» на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2012р. по справі № 5011-55/4668-2012 задовольнити.

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод «Ремдизель» на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2012р. по справі № 5011-55/4668-2012 задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2012р. по справі № 5011-55/4668-2012 скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України ( 03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Завод Ремдизель» (04176, м.Київ, вул. Електриків, 25, код ЄДРПОУ 31993369) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 536, 50 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Міністерства оборони України ( 03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський завод «Ремдизель» (04176, м.Київ, вул. Електриків, 25, код ЄДРПОУ 08247289) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 536, 50 грн.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 5011-55/4668-2012 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Мартюк А.І.