Постанова

від 07.11.2012 по справі 3/20/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/20/2012/5003    РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2012 року                                                                 Справа № 3/20/2012/5003   Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого  судді                          Василишин А.Р. судді                                                   Юрчук М.І. ,  судді                                                   Олексюк Г.Є.    при секретарі Довгалюк О.П. за участю представників сторін: позивача: не з'явився відповідача: не з'явився розглянувши апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Кріптон"  на рішення господарського суду Вінницької області від 13 вересня 2012 року у справі              № 3/20/2012/5003 (суддя Колбасов Ф.Ф.) за позовом Приватного підприємства "Кремінь" до  Приватного підприємства "Кріптон"   про стягнення  79 844 грн. 00 коп.. ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Кремінь" (надалі-Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 3-6) про стягнення з Приватного підприємства "Кріптон" (надалі–Відповідач) заборгованості в розмірі 79 844 грн. 00 коп..   Рішенням місцевого господарського суду від 13 вересня 2012 року (т. 2, а.с.          28-34) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 79 844 грн. 00 коп. основного боргу. Судові збір в розмірі 1 609 грн. 50 коп. покладено на Відповідача.   Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 42-45) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької від 13 вересня 2012 року по даній справі скасувати частково та прийняти нове рішення, яким  позов задоволити частково. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу  (т. 2, а.с. 50-54), в якому з підстав, висвітлених в цьому відзиві, просить рішення господарського суду Вінницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.   В судове засідання від 7 листопада 2012 року представники Позивача та Відповідача не з'явилися. Про дату, час і місце судового розгляду Позивач та Відповідач були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам   (т. 2, а.с. 48, 49). Причини неявки своїх повноважених представників Позивач та Відповідач суду не повідомили. Водночас, разом з апеляційною скаргою на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання Відповідача (т. 2, а.с. 55) в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Відповідач просив суд розглянути дану справу без участі його уповноваженого представника. Враховуючи усе вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача та Відповідача. Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного. Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 4 жовтня 2011 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання послуг охорони (т. 1, а.с. 16-19; надалі-Договір). Даний Договір підписаний уповноваженими представниками Позивача та Відповідача та скріплений печатками Позивача та Відповідача. Відповідно до умов Договору: Позивач зобов'язався надати послуги Відповідачу по охороні матеріальних цінностей та інших цінностей, що знаходяться на території Відповідача (участок  № 8 на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, їх транспортуванню дотриманню контрольно-пропускного режиму встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку Відповідача, та забезпечення комерційної безпеки). Розділом 3 Договору сторони встановили, що: вартість послуг по охороні даного об'єкту становить згідно кошторису 8 500 грн. 00 коп. в місяць; вартість послуг по охороні об'єкта визначається згідно калькуляції цін на послуги охорони за місяць в національній валюті України; вказана калькуляція дійсна протягом 90 днів з моменту подання її замовнику; ціни Позивач формує з урахуванням ринкових цін, розмірів податків, зарплати, інших витрат, які несе Позивач. В розділі 4 Договору Відповідач погодили, що Відповідач зобов'язався сплачувати послуги Позивачу авансом в наступному порядку: (не пізніше 1, 15 числа поточного місяця перераховувати, на розрахунковий рахунок Позивача місячну вартість послуг, виходячи із розрахунку наведеного в розділі 3 Договору;  платежі здійснюються Відповідачем платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Позивача. Також у розділі 4 Договору Позивач та Відповідач передбачили, що за кожний місяць обома сторонами підписуються акти виконаних робіт; якщо одна з сторін не підписує акти виконаних робіт, такі роботи автоматично зараховуються, як виконані в повному обсязі. Відповідно до розділу 7 Договору Позивач та Відповідач визначили, що: Договір складений на визначений строк з 4 жовтня 2011 року по 29 грудня 2011 року; Договір може бути автоматично продовжений ще на один строк, якщо ні одна із сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору не потребує його розсторгнення; кожна із сторін має право самостійно розірвати Договір через місяць, після письмового повідомлення другої сторони; письмове повідомлення про розірвання Договору повинно бути передано особисто або заказним листом. Крім того даним розділом визначено, що Позивач в будь-який час може розірвати Договір, якщо Відповідач: ліквідує підприємство/крім випадків реорганізації/; будь-яким чином істотно змінить умови Договору; не проводитиме оплату або затримуватиме платежі, обумовлені Договором; ухилятиметься від виконання зобов'язань по Договору. З матеріалів справи вбачається що Відповідач не вчиняв жодних дій на розірвання Договору. Відповідно, в силу дії Договору, він автоматично продовжував свою дію.   Дослідивши матеріали справи, колегія суду зауважує, що Позивач відповідно до                         умов Договору надав Відповідачу за період з 4 жовтня 2011 року по 15 липня 2012 року послуги з охорони об'єкта на загальну суму 79 844 грн. 00 коп., що підтверджується наступними доказами: Договором; рахунками-фактурами (т.1, а.с. 24-33); актами про виконання робіт (т. 1, а.с. 34-43); листами з електронної пошти (т. 2, а.с. 10-20); табелями обліку робочого часу (т. 1, а.с. 110-123); відомостями про нарахування заробітної плати (т. 1, а.с. 124-147); виписками із наказів про призначення на посаду охоронника (т. 1, а.с. 148-149; т. 2, а.с. 1-9). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2012 року рахунки-фактури за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року та акти виконаних робіт за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року були вручені  бухгалтеру Відповідача (т.1, а.с. 59). Водночас, рахунок за липень 2012 року № 85 (т. 1, а.с. 33) було направлено Відповідачу рекомендованим листом від 27 серпня 2012 року, що підтверджується фіскальним чеком (т. 1, а.с. 94) та описом вкладення (т. 1, а.с. 95). В той же час, як вбачається з наявних у справі матеріалів, Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором щодо оплати вартості наданих послуг з охорони об'єкту не виконав. 25 квітня 2012 року Позивачем було направлено Відповідачу претензію (т. 1,         а.с. 55-57) про сплату суми заборгованості за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року. Дану претензію Позивача щодо сплати боргу Відповідач залишив без відповіді та без задоволення. Відповідно, заборгованість Відповідача перед Позивачем, за період з 4 жовтня 2011 року по 15 липня 2012 року, склала 79 844 грн. 00 коп.. Доказів погашення суми заборгованості, Відповідач в суді першої та апеляційної інстанції не надав. Згідно статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами, але за аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.           Згідно пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. В силу дії статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. У відповідності до статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України: однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору; в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу. Таке ж положення містить і статті 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Водночас, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір є договором про надання послуг. В силу дії статті 901 Цивільного кодексу України: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Водночас, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи Відповідача висвітлені у апеляційній скарзі щодо закінчення дії Договору з 29 грудня 2011 року, виходячи з наступного. Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Згідно з частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України: при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України: строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Враховуючи викладене, строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів. Згідно статті 905 Цивільного кодексу України: строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Колегія суду констатує, що  згідно розділу 7 Договору, сторони визначили, що Договір був складений на визначений строк з 4 жовтня 2011 року по 29 грудня 2011 року, а також те, що Договір може бути автоматично продовжений ще на один строк, якщо ні одна із сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору не потребує його розсторгнення. Тобто, сторони в Договорі передбачили його автоматичну пролонгацію на той же строк та на таких самих умовах, які були передбачені Договором, якщо проти цього не заперечує Позивач та Відповідач. При цьому з умов Договору не вбачається обмеження можливої кількості таких пролонгацій. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що з матеріалів справи вбачається обізнаність Відповідача з фактом продовження виконання Позивачем в 2012 році своїх обов'язків по Договору і, по суті, погодження Відповідачем з продовженням його дії, оскільки Відповідач не направив Позивачу жодного письмового повідомлення про розірвання Договору. Також, як вбачається з матеріалів справи, Позивач з 15 липня 2012 року перестав надавати послуги по охороні згідно Договору, що вказує не скористання ним своїм правом розірвати Договір в зв'язку з не проведенням Відповідачем оплат за Договором. Враховуючи усе вищевказане, на основі статей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, колегія суду приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в розмірі 79 844 грн. 00 коп..   В той же час, Рівненський апеляційний господарський суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не спростовують законності прийнятого судового рішення (такими, що спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові, та наявними у справі доказами). Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача –без задоволення. Судові витрати за подачу апеляційної скарги, суд залишає за Відповідачем. Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд  – ПОСТАНОВИВ: 1.  Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кріптон" залишити без задоволення. 2. Рішення господарського суду  Вінницької області від  13.09.12 року у справі         № 3/20/2012/5003 залишити без змін. 3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. 4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. 5. Справу № 3/20/2012/5003 повернути  на адресу господарського суду  Вінницької області.   Головуючий  суддя                                                                      Василишин А.Р. Суддя                                                                                              Юрчук М.І.   Суддя                                                                                              Олексюк Г.Є.