Ухвала

від 02.11.2012 по справі 2а/1270/6234/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2012 року справа №2а/1270/6234/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Газарян А.В.

з участю представників відповідача Іпатенко Г.О., Артюхової Л.Т.

представників позивача Макогон А.О., Радченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6234/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012р. задоволений позов Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, внаслідок чого скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 29 березня 2012 року №0002398013, №0002408013, №0002428013 та №0002438013.

Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга органу державної податкової служби мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи податкового органу про те, що підприємства контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність та надавати відповідні послуги. Операції позивача з його контрагентами не мали реального господарського характеру.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити її у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції заперечували.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог, викладених в апеляційних скаргах, відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» зареєстрований Алчевським виконавчим комітетом 30.03.1994 за №357/1, взято на податковий облік в ДПС 30.03.1994 року за №474, в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 10.01.2007р. за №4/29/018.

ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» зареєстровано як платник податку на додану вартість в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 10.01.2007р., свідоцтво від 12.01.2007р. №100011697, перереєстровано 06.03.2007р. №10026801, перереєстровано від 27.05.2011р. №10338502.

Відповідно до вимог п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.11 п. 78.1. ст.78, п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України, згідно наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби України та на підставі постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області Поветкіной Т.П. від 02.01.2012р. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «АМК» з питань достовірності нарахування податку па додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Луганська Інженерно - будівельна компанія», ТОВ «Компанія «Квік Дан», ТОВ «Кримсплав», ТОВ «Укртехпоставка», ТОВ «Веста Дніпро», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Інтер», ТОВ «ВКФ Вікс», ТОВ «ПДФ ХИМ», ТОВ «Ініос», ТОВ «Промекс», ТОВ «Лантанбуд», ТОВ «Промислова група Союз», за період з лютого 2009р. по січень 2012р.

За результатами проведеної перевірки працівниками відповідача було складено акт від 07.03.2012р. №85/08-3/05441447 (т.с.1 а.с.12-47), в якому відображені наступні порушення:

1) п.5.1 ст. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334-ВР, в результаті чого ПАТ «АМК» занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.02.2009р. по 31.03.2011р. на загальну суму 38 230 950 грн;

2) ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого ПАТ «АМК» занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.01.2012р. на загальну суму 59 727 грн;

3) п. п. 7.4.1 п.7.4. ст.7, п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/ВР, в результаті чого ПАТ «АМК» занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 4542 грн, а також порушення п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «АМК» було занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 13 397 грн;

4) в результаті зазначених порушень ПАТ «АМК» було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальному розмірі 3 541 142 грн.

У зв'язку з встановленими порушеннями податковим органом на підставі акту, складеного за результатами перевірки, були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 29.03.2012р. форми «П» №0002398013, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 38 230 950 грн. (т.с.1 а.с.58);

- від 29.03.2012р. форми «Р» №000240813, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 59 729 грн (т.с.1 а.с.60);

- від 29.03.2012р. форми «Р» №0002438013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 921 грн та визначені штрафні санкції у сумі 4318,50 грн (т.с.1 а.с.64);

- від 29.03.2012р. форми «В1» №0002428013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 3 541 142 грн та визначені штрафні санкції у сумі 885 226 грн (т.с.1 а.с.62).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Луганській області (скаргою № 026-477 від 13.04.2012р.) (т.с.1 а.с.66-70), яка залишена без задоволення (рішення №9292/10-408 від 14.06.2012р.) (т.с.1 а.с.71-76) та до Державної податкової служби України (скаргою №026-869 від. 26.06.2012р.) (т.с.1 а.с.77-82), яка також не задоволена (рішенням №13023/6/10-2115 від 23.07.2012р.) (т.с.1 а.с.83-86).

1 січня 2011 набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків і зборів, що стягуються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли у період з 01.02.2009р. по 30.01.2012р. року, до набрання чинності Податкового Кодексу України, в даному випадку слід застосовувати, разом із кодексом, норми Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість"», який діяв на момент виникнення даних правовідносин та визначав поняття платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітності та внесення податку до бюджету (далі Закон № 168).

Відповідно до пункту 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).

Підпункт 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктами 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, згідно підпунктів 137.1, 137.4 ст.137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (діючого на час прийняття оскаржуваного рішення) валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України. Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.02.2009р по 31.03.2011р.; заниження податку на прибуток до сплати за період з 01.04.2011р. по 31.01.2012р.; заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 4542 грн; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 3529324 грн; заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 13379 грн; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у сумі 11818 грн, а також неможливість підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також на не підтвердження факту надмірної сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання до Державного бюджету України.

Підставою таких висновків були тільки акти перевірок контрагентів, отриманих від податкових органів, а саме:

- акт «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Луганська інженерно - будівельна компанія» (код за ЄДРПОУ 33553744) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань податку на додану вартість за період з 01.01.11р. по 31.01.11р. по взаємовідносинах з ТОВ «Монтаж - Демонтаж проект» від 06.04.11р. №623 /231/33553744;

- акт «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Квік Дан» (код за ЄДРПОУ 37288477) з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10р. по 31.08.11р.» від 02.12.11р. №2005/236-37288477;

- акт «Про проведення документальної виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Кримсплав» (ЄДРПОУ 30476013) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011р.» від 04.04.2011р. №91/23-1/30476013;

- акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укртехпоставка» (ЄДРПОУ 32314748) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Фірма «Валісей» (код ЄДРПОУ 24232471) за лютий 2011р.» від 14.07.11р. №2361/23-2-17/32314748;

акт «Про результати документальної позапланової невиїзноїперевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.» від 11.11.2011р. №803/23-35554567;

- акт «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Єврозв'язок» (код ЄДРПОУ 33119083) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р.» від 25.03.2011 року №814/2305/33119083;

- акт «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ІТЕР» (код за ЄДРПОУ 33122033) з питань правильності визначення податку на прибуток з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.01.2001 року» від 09.03.2011р. №714/23-3/33122033;

- акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Веста-Дніпро» (код за ЄДРПОУ 36366187) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.» від 03.06.2011р. № 790/233/36366187;

- акт «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВИКС» (код ЄДРПОУ 37178598) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за листопад 2010р.» від 04.08.2011р. №1455/16/37178598;

- акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ПФД-Хім» (код за ЄДРПОУ 34384843) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період грудень 2010р.» від 04 .03.2011р. № 676 /23-3/34384843;

- акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промекс» (код за ЄДРПОУ 30009615) з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість за червень 2010 року» від 31.12.2010р. №3350/231-30009615;

- акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ІНІОС» (код за ЄДРПОУ 23464222) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Апірус-ХХІ» (код ЄДРПОУ 33766789) за період лютий 2011 року» від 30.06.2011 року № 3063/2305/23464222;

- акт про неможливість проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лантанбуд» (код ЄДРПОУ 37224664) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період жовтень 2010р. по серпень 2011р.» від 07.11.2011р. №2827/23-5/37224664.

З висновками відповідача, викладеними у акті № 85/08-3/054414447 від 07.03.2012р., який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, правомірно не погодився суд першої інстанції, оскільки при розгляді справи досліджувалися первинні документи, що доводять факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у тому числі факт сплати суми ПДВ у ціни придбаних товарів (послуг) на адресу постачальників таких товарів, які підтверджують наявність суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

При проведенні перевірки податковим органом також досліджувалися первинні документи, що знайшло відображення на сторінці 11 акту перевірки №85/08-3/05441447 від 07.03.2012р.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивачем надані суду первинні документи, а саме: договори, специфікації, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти приймання, прибуткові ордери, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, копії яких долучені до матеріалів справи (т.с.2 а.с.62-236).

Судом апеляційної інстанції були також були витребувані у позивача та долучені до матеріалів справи копії первинних документів щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Окрім того, позивачем також надані документи щодо підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у контрагентів у власній господарський діяльності, що спростовує висновок податкового органу про відсутність реального господарського характеру операцій між позивачем та його контрагентами.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується податку на додану вартість, контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Такий висновок відповідає вимогам п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також колегія суддів зазначає, що перевірка проводилась за постановою слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 02.01.2012 року.

Згідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом.

В матеріалах справи відсутні докази, що засвідчують набрання законної сили відповідного рішення суду по кримінальній справі, а тому, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень №0002398013, №0002408013, №0002428013, №0002438013 від 29.03.2012р.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень 29 березня 2012 року №0002398013, №0002408013, №0002428013 та №0002438013.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх безпідставними,

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6234/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6234/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 07 листопада 2012 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва