Ухвала

від 01.11.2012 по справі 2а-1582/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 р. Справа № 29746/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бета - Маркет» до Львівської митниці про визнання протиправним податкового повідомлення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Бета - Маркет» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 01.01.2009 року по 10.11.2009 року митне оформлення ввезеного товару здійснювалося Львівською митницею і будь-яких зауважень, претензій чи порушень за цей період митним органом до товариства заявлено не було, тобто, всі митні процедури щодо товару, який ввозився ТзОВ «Бета-Маркет», в тому числі визначення митної вартості товару, були здійсненні відповідно до вимог чинного законодавства України. За вказаний період ні посадові особи позивача, ні декларант, який здійснював декларування ввезених товарів, до адміністративної, чи будь-якої іншої відповідальності за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД, не притягувалися. Актом перевірки не встановлено, ким саме вчинено порушення Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, УКТ ЗЕД, та Основних правил інтерпретації класифікації товарів, що призвело до зміни митної вартості товару. Оскільки при проведенні митного огляду посадовими особами відповідача проведено перевірки ВМД, зокрема граф 31, 35, 38 ВМД, і за результатами цих перевірок митницею оформлено ВМД, то у відповідача були відсутні підстави стверджувати про порушення вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, УКТ ЗЕД, та Основних правил інтерпретації класифікації товарів.

Просить суд визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення форми «Р» від 01.02.2010 року № 1, яким визначено суму податкового зобов'язання ТзОВ «Бета-Маркет» за платежем податок на додану вартість 8208,04 грн., в тому числі 7341,04 грн. за основним платежем та 867,00 грн., за штрафними санкціями та стягнути з відповідача всі судові витрати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску їх через митний кордон України повинно здійснюватися шляхом прийняття митним органом рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою. Відтак, підставними є заявлені позовні вимоги, оскільки, відповідач мав змогу виявити будь-які порушенні, ще при митному оформленні, однак ним цього зроблено не було.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В основному покликається на те, що на підставі п.п. «в» 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону, п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 249, 265 МКУ, Закону України від 05.04.2001 року «Про Митний тариф України», п. 4.3. статті 4, 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та відповідно до «Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, та Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов'язань», затвердженого наказом Державної митної служби України від 11 травня 2006 року № 370, Львівська митниця правомірно донарахувала суму податкового зобов'язання ТОВ «Бета-Маркет»: ПДВ за основним платежем у сумі 7 341,04 грн. і 867,00 грн. штрафних санкцій, та виставила податкове повідомлення форми «Р» від 01 лютого 2010 року № 1.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що як вбачається із Акту №к\043\209000000\0020844214 від 07.12.2009 року про результати камеральної перевірки на предмет правильності визначення бази оподаткування товару, оформленого за кодом 3901109000 згідно УКТ ЗЕД ТзОВ «Бета-Маркет», код ЄДРПОУ 20844214 за період з 01.01.2009 року по 10.11.2009 року встановлено порушення вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби від 09.07.1997 року № 307, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 24.09.1997 року за № 443/2247 (із змінами і доповненнями) та порушення вимог УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05.04.2001 року № 2371-ІІІ «Про митний тариф України» (із змінами і доповненнями) та Основних правил інтерпритації класифікації товарів.

Податкове зобов'язання ТзОВ «Бета-Маркет» щодо сплати податку на додану вартість, визначене за результатами перевірки, становить 7341,04 грн. Кошти у сумі 7341,04 грн., а також штрафні санкції відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ підлягають сплаті до Державного бюджету України. Окрім того Актом перевірки від 07.12.2009 року зазначено, що відповідно до зовнішньоекономічних договорів, укладених між ТзОВ «Бета-Марет» та ВАТ «Нафтан» завод «Полімір», м. Новополоцьк, Вітебська область, Біларусь, ввезено на митну територію України товар «полімери етилену в первинних формах: полімери високого тиску (не лінійні) у вигляді гранул...». Країна виробництва: Біларусь. Товар переміщувався у поліетиленових мішках по 25 кг. Актом встановлено, що ввезений товар оформлено у митному відношенні в режимі ІМ 40 за кодом УКТ ЗЕД 3901109000 згідно вантажно-митних декларацій, зазначених у додатку 2 до акту. Львівською митницею стверджено, що за період з 01.01.2009 року по 10.11.2009 року, за який проведено перевірку, нею було оформлено 51 операцію митного оформлення ввезених позивачем товарів.

З податкового повідомлення форми «Р» від 01.02.2010 року вбачається, що таке винесено на підставі акта перевірки № к\043\209000000\0020844214 від 07.12.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ТзОВ «Бета-Маркет» за платежем податок на додану вартість 8203,04 грн., в тому числі 7341,04 грн. за основним платежем та 867,0 0 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з вантажних митних декларацій та декларацій митної вартості з проставленими митним органом відміток про визначення митної вартості та про сплату податків і зборів при ввезенні позивачем на митну територію України 20000 кг поліетилену високого тиску у вигляді гранул: від 01.10.2009 року; від 07.09.2009 року; від 03.07.2009 року; від 22.05.2009 року; від 10.03.2009 року; від 09.02.2009 року ці письмові докази підтверджують те, що відповідачем за період з 01.01.2009 року по 10.11.2009 року, було оформлено 51 операцію митного оформлення ввезених позивачем товарів з прийняттям рішення про визначення митної вартості товару, що стало базою для нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість. Із пояснень представників сторін в судовому засіданні вбачається, що з 10.11.2009 року Львівською митницею митна вартість ввезеного товару не змінювалася.

Варто зазначити, що правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень є пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що якщо митні органи, приймаючи вантажно-митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з огляду на наступне.

Пунктом 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань. платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Відтак, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи.

Нормами ст. 69 Митного кодексу України встановлено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Отже, аналіз зазначених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, проте таких обставин у цій справі судом не встановлено.

Тому, проаналізувавши вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків окружного суду щодо підтвердженої неправомірності дій митного органу щодо безпідставного прийняття податкових повідомлень про нарахування позивачу податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури УКТЗЕД, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи.

Враховуючи вищевикладене, випливає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року по справі № 2а-1582/10/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик