Ухвала

від 31.07.2012 по справі 2а-2985/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 р.Справа № 2а-2985/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Калитки О. М. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.,

за участю:представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012р. по справі № 2а-2985/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод"

до Харківської об'єднаної державної податкооїа інспекціїу Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" (надалі - позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0011052340 та №0011042340 від 31.01.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року адміністративний позов ТОВ "Перероблюючий завод" задоволено у повному обсязі, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення №0011052340 та №0011042340 від 31.01.2012 року.

Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на незаконність згаданої постанови, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, відповідач просить апеляційний суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року, та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Перероблюючий завод".

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що подана відповідачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Перероблюючий завод" зареєстроване Харківської районною державною адміністрацією Харківської області 06.05.2004 року, перебуває на обліку в Харківській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області №423901 видами діяльності ТОВ "Перероблюючий завод" за КВЕД є інші види оптової торгівлі, дослідження і розробки в галузі природних наук, дослідження і розробки в галузі технічних наук, надання інших комерційних послуг, збирання та зниження інших відходів, оброблення неметалевих відходів та брухту.

Фахівцями Харківської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Перероблюючий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складений акт №2898/234/32943460 від 23.12.2011 року, яким встановлено порушення, зокрема:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1 п.139 ст.139 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток до сплати у розмірі 730891,00 грн., в тому числі за 4 кв. 2010 р. - 180834,00 грн., за 1 кв. 2011 р. - 307383,00 грн., 2 кв. 2011 р. - 242674,00 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено суму податку на додану вартість на суму 838462,00 грн., в тому числі за грудень 2010 р. на суму 144667,00 грн., за січень 2011 р. - 100002,00 грн., за лютий 2011 р. - 83838,00 грн., за березень 2011 р. - 103812,00 грн., за квітень 2011 р. - 175735,00 грн., за травень 2011 р. - 120996,00 грн., за липень 2011 р. - 109412,00 грн.;

- абз. "е" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, внаслідок чого занижено податок у січні - вересні 20111 року у сумі 6591,41 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Харківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0011052340 від 31.01.2012 року , яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 901982,75 грн., в тому числі 838462,00 грн. за основним платежем та 63520,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0011042340 від 31.01.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 776100,50 грн., в тому числі 730891,00 грн. за основним платежем та 45209,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Виходячи з відомостей, викладених в акті перевірки №2898/234/32943460 від 23.12.2011 року вбачається, що підставою для висновку, зокрема, щодо заниження суми податку на прибуток до сплати у розмірі 730891,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість на суму 838462,00 грн., стали довідки щодо контрагента позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме:

- довідка №459/18-015/31558882 від 29.03.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Слобожанський" (код 31558882) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 рік та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 рік;

- довідка №958/18-015/31558882 від 30.05.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Слобожанський" (код 31558882) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік;

- довідка №151/18-015/3155882 від 12.09.2011 р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ТБ "Слобожанський" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Перероблюючий завод" та повноти відображення обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 рік.

На підставі зазначених довідок відповідачем зроблено висновок, з посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ ТБ "Слобожанський", про заниження позивачем суми податку на прибуток за 4 кв. 2010 р. - 180834,00 грн., за 1 кв. 2011 р. - 307383,00 грн., 2 кв. 2011 р. - 242674,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 144667,00 грн., за січень 2011 р. - 100002,00 грн., за лютий 2011 р. - 83838,00 грн., за березень 2011 р. - 103812,00 грн., за квітень 2011 р. - 175735,00 грн., за травень 2011 р. - 120996,00 грн., за липень 2011 р. - 109412,00 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу, що викладені в акті перевірки №2898/234/32943460 від 23.12.2011 року, виходячи з таких обставин.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ ТБ "Слобожанський " (генеральний підрядник) було укладено договір генерального підряду на виконання робіт від 10.03.2005 року №01-ГП. Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що генеральний підрядник зобов'язується виконати будівельні і монтажні роботи, а також роботи з рекультивації земель згідно проекту реконструкції цеху №5 АТЗТ "ПХР "Перероблюючий завод" в с.м.т. Рогань Харківського району Харківської області - ІІ-а черга, забезпечення невідкладних протипаводкових заходів, безперебійної роботи гідротехнічних споруд об'єкту, поетапного закриття об'єкту (арх. №777/1-S), а також інші будівельні і ремонтно-будівельні роботи із погодженням із замовником, власними силами або шляхом укладення субпідрядних договорів. Додатковими угодами №1 від 30.12.2006 р. та №2 від 30.12.2008 р. строк дії вказаного договору продовжується, зокрема, до 31.12.2015 року.

Також, між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ ТБ "Слобожанський" (виконавець) було укладено договір на технічне обслуговування полігону із захоронення твердих побутових відходів №04-ТО від 30.04.2010 року. Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що виконавець зобов'язується по завданню замовника здійснити роботи з технічного обслуговування полігону із захоронення твердих побутових відходів з метою більш ефективного використання його в роботі замовника. Пунктом 1.2 договору передбачено, що для забезпечення ефективної роботи замовника виконавець зобов'язується виконати наступні види робіт: складування твердих побутових відходів у котловани, планування твердих побутових відходів по тілу полігону та їх ущільнення на всій площі полігону, яка використовується.

У матеріалах справи наявні відповідні документи на підтвердження реальності та фактичного виконання господарських операцій між "Перероблюючий завод" та ТОВ ТБ "Слобожанський" згідно з укладеними між цими суб'єктами господарювання договорами, а саме: податкові накладні, акти виконаних робіт на технічне обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів, акти приймання виконаних будівельних робіт, договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів, витяги з робочих проектів, журнали реєстрації автотранспорту, табелі обліку робочого часу, накази, штатний розпис, платіжні доручення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові накладні, виписані ТОВ ТБ "Слобожанський", відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, ст.201 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що на час укладання та виконання договору ТОВ ТБ "Слобожанський" було зареєстровано як юридична особа та платником податку на додану вартість.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ТОВ ТБ "Слобожанський" виконало свої зобов'язання за договором №04-ТО від 30.04.2010 року, від 10.03.2005 року №01-ГП, а ТОВ "Перероблюючий завод" прийняло роботи та послуги за цими договорами та відобразило їх у податковому та бухгалтерському обліку. Відповідну суму з придбання робіт та послуг у ТОВ ТБ "Слобожанський" позивач включив до складу податкового кредиту та валових витрат.

Порядок формування податкового кредиту у перевіряємому періоді регулювався відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Так, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було додержано законодавчо визначений перелік підстав, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що сама по собі несплата податку контрагентами покупця (в тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування покупцем податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів відмічає, що аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не може знаходитись у залежності від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат, та порядок їх визначення встановлено ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, то відповідними документами податкового обліку мають вважатися бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

П. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ ТБ "Слобожанський" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Здійснивши аналіз вищезазначених положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПК України, колегія суддів приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною господарської діяльності суб'єкту господарювання, яка, в свою чергу, направлена на одержання доходу.

Як вже було відмічено, одним з видів діяльності ТОВ "Перероблюючий завод" за КВЕД, згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області №423901 є, зокрема, збирання та зниження інших відходів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що придбання позивачем будівельних і монтажних робот, а також робіт з рекультивації земель згідно проекту реконструкції цеху №5 АТЗТ "ПХР "Перероблюючий завод", робіт по технічному обслуговуванню полігону із захоронення твердих побутових відходів по вищезазначеними договорами з контрагентом ТОВ ТБ "Слобожанський" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки є складовою частиною основної діяльності ТОВ "Перероблюючий завод", що направлена на одержання доходу.

При цьому, до матеріалів справи позивачем були надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання послуг та робіт, які призначені для подальшого використання у господарській діяльності ТОВ "Перероблюючий завод".

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПК України з реалізації права на формування податкового кредиту та відображення валових витрат по операціях з ТОВ ТБ "Слобожанський", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування та декларації з податку на прибуток, що не заперечується відповідачем. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, під час розгляду справи відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено факт порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ ТБ "Слобожанський".

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарськог кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Крім того, не можуть бути прийняті до уваги висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ ТБ "Слобожанський" персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, оскільки такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Перероблюючий завод" та ТОВ ТБ "Слобожанський" та правомірності віднесення позивачем відповідних витрат до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми та сум валових витрат, повністю підтверджуються наявними у справі матеріалами та не були спростовані відповідачем під час апеляційного перегляду.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012р. по справі № 2а-2985/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 06.08.2012 р.