Ухвала

від 05.03.2013 по справі 2а-2985/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2013 р. м. Київ К/9991/52452/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року

у справі № 2а-2985/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Перероблюючий завод"), звернулося до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Перероблюючий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 2898/234/32943460 від 23.12.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , п.138.2, п.138.8 ст. 138 , п.п.139.1 п.139 ст. 139 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток до сплати у розмірі 730891,00 грн., в тому числі за 4 кв. 2010 р. - 180834,00 грн., за 1 кв. 2011 р. - 307383,00 грн., 2 кв. 2011 р. - 242674,00 грн.; п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено суму податку на додану вартість на суму 838462,00 грн., в тому числі за грудень 2010 р. на суму 144667,00 грн., за січень 2011 р. - 100002,00 грн., за лютий 2011 р. - 83838,00 грн., за березень 2011 р. - 103812,00 грн., за квітень 2011 р. - 175735,00 грн., за травень 2011 р. - 120996,00 грн., за липень 2011 р. - 109412,00 грн.; абз. "е" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України , внаслідок чого занижено податок у січні - вересні 2011 року у сумі 6591,41 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0011052340 від 31.01.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 901982,75 грн., в тому числі 838462,00 грн. за основним платежем та 63520,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0011042340 від 31.01.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 776100,50 грн., в тому числі 730891,00 грн. за основним платежем та 45209,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР , (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно з п.10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України (далі -ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України , сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ ТБ "Слобожанський " (генеральний підрядник) було укладено договір генерального підряду на виконання робіт від 10.03.2005 року №01-ГП. Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що генеральний підрядник зобов'язується виконати будівельні і монтажні роботи, а також роботи з рекультивації земель згідно проекту реконструкції цеху №5 АТЗТ "ПХР "Перероблюючий завод" в с.м.т. Рогань Харківського району Харківської області - ІІ-а черга, забезпечення невідкладних протипаводкових заходів, безперебійної роботи гідротехнічних споруд об'єкту, поетапного закриття об'єкту (арх. №777/1-S), а також інші будівельні і ремонтно-будівельні роботи із погодженням із замовником, власними силами або шляхом укладення субпідрядних договорів. Додатковими угодами № 1 від 30.12.2006 року та № 2 від 30.12.2008 року строк дії вказаного договору продовжується, зокрема, до 31.12.2015 року.

Крім того, між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ ТБ "Слобожанський" (виконавець) було укладено договір на технічне обслуговування полігону із захоронення твердих побутових відходів №04-ТО від 30.04.2010 року. Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що виконавець зобов'язується по завданню замовника здійснити роботи з технічного обслуговування полігону із захоронення твердих побутових відходів з метою більш ефективного використання його в роботі замовника. Пунктом 1.2 договору передбачено, що для забезпечення ефективної роботи замовника виконавець зобов'язується виконати наступні види робіт: складування твердих побутових відходів у котловани, планування твердих побутових відходів по тілу полігону та їх ущільнення на всій площі полігону, яка використовується.

Фактичне виконання зазначених договорів підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт на технічне обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів, актами приймання виконаних будівельних робіт, договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, витягами з робочих проектів, журналами реєстрації автотранспорту, табелями обліку робочого часу, наказами, штатним розписом, платіжними дорученнями.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зроблено висновок, що на час перевірки, договори укладені ТОВ "Перероблюючий завод" з ТОВ ТБ "Слобожанський" були сторонами виконані належним чином, позивач прийняв роботи та послуги та повністю їх оплатив.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Отже, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 року - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов