Ухвала

від 01.10.2012 по справі 2а-1670/2835/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/2835/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства " Голтекс Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2012р. по справі № 2а-1670/2835/12

за позовом Приватного підприємства " Голтекс Україна"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Голтекс - Україна", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 23.09.2011 року № 0009402301/3056, № 0009412301/3057 та податкову вимогу № 2074/2005 від 28.11.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення підприємством до складу валових витрат та податкового кредиту ПДВ сум по взаємовідносинам із контрагентами - ПП "Астелікс -2007", ПП "Арона Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап". Разом з тим, оскільки господарські операції із вищезазначеними контрагентами мали реальний характер, то позивач мав встановлене законом право на їх віднесення до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, податковим органом під час проведення перевірки, за результатом якої були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було порушено встановлений діючим законодавством України порядок проведення перевірок, та як наслідок встановлені за її наслідками порушення позивачем вимог діючого законодавства України, не можуть враховуватись при визначенні позивачу суми грошового зобов'язання. Таким чином, висновки податкового органу про узгодженість спірної суми податкового зобов'язання є неправомірними, в зв'язку з чим, оскаржувана вимога про сплату боргу також підлягає скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Голтекс - Україна" відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про обґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок правомірності нарахування суми податкового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та винесення спірної податкової вимоги.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача, представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Голтекс - Україн" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 16.08.2011 року по 31.08.2011 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення від 15.08.2011 року № 3677/003677, наказу № 4192 від 15.08.2011 року та постанови ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області про призначення позапланової документальної перевірки, була проведена виїзна позапланова перевірка ПП "Голтекс-Україна" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибутку підприємства по взаємовідносинам з ПП "Алерт", ПП "Алерт Плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Арона Сервіс", ПП "Саланг ТМ", ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП Оріль", ПП "Астелікс-2007", ПП "Алькасар плюс" за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 6568/23-209/33672497 від 07.09.2011року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме заниження податку на додану вартість в сумі 40951 грн.;

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/97-ВР, а саме занижено податок на прибуток в сумі 51188 грн.

Також у висновках акту перевірки зазначено, що згідно податкових повідомлень-рішень № 0002532301/865 від 23.03.2011 року визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 618355 грн., № 0002582301/866 від 23.03.2011 року визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 435177,50 грн. по взаємовідносинам з ПП "Астелікс-2007", ПП "Арона-Сервіс", ПП "Асіст" та ТОВ "Інтермаксервіс".

На підставі вищезазначеного акту, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0009402301/3056 від 23.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 76782 грн., у т.ч. за основним платежем 51188 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 25594 грн.;

- № 0009412301/3057 від 23.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 61426, 50 грн., у т.ч. за основним платежем 40951 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20475,50 грн.

У зв'язку з несплатою позивачем у встановлений законом строк узгодженої суми податкового зобов'язання, Кременчуцькою ОДПІ 28.11.2011 року була винесена та направлена на адресу позивача податкова вимога № 2074/2005 на загальну суму податкового зобов'язання у розмірі 136860,94 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки під час розгляду була встановлена фактична відсутність господарських відносин між позивачем та його контрагентами., через відсутність у ПП "Голтекс-Україна" власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, то висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, в зв'язку з чим, визначення суми грошового зобов'язання на підставі спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним. Оскільки позивачем не було у встановлений законом строк сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання, то податковим органом було правомірно направлено на адресу підприємства вимогу про сплату боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.3. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як свідчать матеріали справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами -ПП "Астелікс -2007", ПП "Арона Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап".

Так, ТОВ "Інтермаксервіс" поставлено позивачу товар та надано транспортні послуги. Господарські операції були оформлені податковими, видатковими накладними, рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Договір поставки, укладений із ТОВ "Інтермаксервіс", позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи не надано.

Згідно баз даних Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "Інтермаксервіс", стан платника на теперішній час - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, вид діяльності - роздрібна торгівля пальним.

Кременчуцькою ОДПІ направлено запити до Кіровоградської ОДПІ від 13.01.2011 року № 545/7/23-209 та від 15.02.2011року № 2056/7/23-209 щодо проведення перевірки підтвердження отриманих від ПП "Голтекс-Україна" відомостей стосовно відносин з контрагентом. Отримано відповіді від 01.02.2011 р. № 768/7/23-50 та від 22.02.2011 року № 1468/7/23-50 згідно яких провести зустрічну звірку не надається можливим, так як підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Згідно наданих пояснень ОСОБА_1.(засновник, директор та головний бухгалтер підприємства) він з 13.09.2008 року займає посаду директора формально, всі повноваження делеговані гр.ОСОБА_2 (заступник директора), після 21.05.2008 року жодного відношення до фінансово-господарської діяльності товариства не має.

Також, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ "Алівіс" з приводу надання транспортних послуг, які були оформлені первинними документами, а саме податковою накладною, рахунком-фактурою, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Договір про надання транспортних послуг, укладений із ТОВ "Алівіс", позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи надано не було.

Згідно баз даних Кременчуцької ОДПІ ТОВ "Алівіс" має стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність платника за місцезнаходженням. Згідно з поданими деклараціями ТОВ "Алівіс" за 2 квартали 2010 р. чисельність працюючих становила 0 осіб (дані декларації з комунального податку, декларація за 3, 4 квартали 2010 року не подавалась): основні фонди на підприємстві відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ПП "Маркап" з приводу поставки товару, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії податкових та видаткових накладних. Договір поставки, укладений із ПП "Маркап", позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи надано не було.

Згідно баз даних Кременчуцької ОДПІ, ПП "Маркап" має стан - ліквідаційна процедура за рішенням суду. Тобто, в ході проведення перевірки та під час розгляду справи в суді неможливо підтвердити факт поставки товару та дослідити ланцюг постачання до виробника та/або імпортера.

Під час судового розгляду було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ПП "Арона Сервіс", згідно із якими контрагент поставив позивачу товар та надав транспортні послуги. Операції з поставки товару та надання транспортних послуг оформлені податковими, видатковими накладними, рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Договір поставки, укладений із ПП "Арона Сервіс", позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи надано не було.

Згідно баз даних Кременчуцької ОДПІ, ПП "Арона Сервіс" має стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність платника за місцезнаходженням. В ході проведення перевірки було направлено лист на підприємство про надання пояснень та документального підтвердження відомостей стосовно відносин з контрагентом. Відповідь на день підписана акту не отримана.

Також, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ПП "Астелікс-2007" з приводу поставки товару та надання транспортних послуг, які були оформлені податковими, видатковими накладними, рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Договір поставки, укладений із ПП "Астелікс-2007", позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи надано не було.

Згідно баз даних Кременчуцької ОДПІ, ПП "Астелікс-2007" має стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність платника за місцезнаходженням. Кременчуцької ОДПІ направлено запит до Чутівського відділення Карлівської МДПІ від 15.02.2011 року № 2052/7/23-211 щодо проведення перевірки підтвердження отриманих ПП "Голтекс-Україна" відомостей стосовно відносин з контрагентом. Отримано відповідь від 23.02.2011 року № 90/7/23-107 щодо неможливості проведення зустрічної перевірки -акт від 19.01.2011 року про не встановлення місцезнаходження юридичної особи. 25.01.2011 року підприємству анульовано свідоцтво платника ПДВ на підставі п.184.1ж ст. 184 Податкового кодексу України.

У період що перевірявся, позивач мав господарські відносини із ПП "Алерт" з приводу поставки товару та надання транспортних послуг, які були оформлені податковими, видатковими накладними, рахунками-фактури. Укладеного із ПП "Алерт" договору поставки позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи надано не було.

Згідно баз даних Кременчуцької ОДПІ, ПП "Алерт" має стан платника - місцезнаходження не встановлено. В ході проведення перевірки було направлено лист на підприємство про надання пояснень та документального підтвердження відомостей стосовно відносин з контрагентом. Відповідь на день підписана акту не отримана.

Крім того, позивач мав господарські відносини із з ПП "Асіст" з приводу поставки товару та надання транспортних послуг, які були оформлені податковими, видатковими накладними, рахунками-фактури. Укладеного із ПП "Асіст" договору поставки позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи надано не було.

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по вищезазначеним господарським взаємовідносинам, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Підприємствам дозволено ці бланки виготовляти самостійно за умови, що ці форми не є бланками суворої звітності та будуть містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 р. № 207 (далі - Постанова №207) затверджено вичерпний перелік документів, які повинні бути у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця при здійсненні перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Так, згідно з вимогами Постанови № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, такими документами є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; документи на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому водію юридичної особи необхідно мати також дорожній лист з відмітками про проведення перед рейсових медичного огляду та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно із вимогами п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи не було надано доказів, які підтверджували факт транспортування та отримання товару по вищезазначеним договірним відносинам, а саме товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та довіреностей, що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Позивачем до суду не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат у зв'язку з придбанням товару.

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ПП "Голтекс-Україна" не має власних складських приміщень, оскільки передача ТМЦ відбувається на території та об'єктах, що належать іншим СПД. Фактично згідно податкової звітності у постачальників ПП "Голтекс-Україна" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вище зазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "Астелікс -2007", ПП "Арона Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначених суб'єктів господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається можливості фактичного здійснення контрагентами - ПП "Астелікс -2007", ПП "Арона Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап". господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів; порушення ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами із постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 ПК України.

ПП "Астелікс -2007", ПП "Арона Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап" було виписано на адресу позивача податкові накладні.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, витрати по якій можуть бути віднесені до складу валових витрат, та яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентами господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту ПДВ сум на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного визначення суми витрат, які потребують оподаткуванню та обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу засобами поштового зв'язку, проте були повернуті із зазначенням підстав "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.10 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи вищезазначені положення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими 16.11.2011 року.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки позивачем спірні податкові повідомлення-рішення не було у встановлений законодавством строк оскаржено у судовому або адміністративному порядку, то визначена на їх підставі сума податкового зобов'язання набула статусу узгодженої, в зв'язку з чим, відповідачем було правомірно та обґрунтовано винесено та направлено позивачу податкову вимогу № 2074/2005 від 28.11.2011 року.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок незаконності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, через порушення перевіряючими встановленої діючим законодавством процедури проведення перевірки, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом ДПІ у Київському районі м. Харкова, як податкового органу.

Відповідно до пп.78.1.11 п.78.1. ст. 78 ПК України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;.

Відповідно до п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 25.07.2011 року заступником начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майором податкової міліції Васильченко Ю.В. винесена постанова про призначення документальної перевірки ПП "Голтекс-Україна" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибутку підприємства по взаємовідносинам з ПП "Алерт", ПП "Алерт Плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Арона Сервіс", ПП "Саланг ТМ", ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП Оріль", ПП "Астелікс-2007", ПП "Алькасар плюс" за період з 01.06.2008 року по теперішній час.

На виконання даної постанови начальником Кременчуцької ОДПІ був винесений наказ № 4192 від 15.08.2011 року про проведення позапланової перевірки ПП "Голтекс-Україна" та видано направлення на проведення перевірки № 3677/003677 від 15.08.2011 року. Вказані документи отримані працівником ПП "Голтекс-Україна" головним бухгалтером ОСОБА_4, про що зроблений підпис посадової особи позивача на направленні на перевірку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності у перевіряючи встановленого законом права на проведення перевірки ПП "Голтекс-Україна".

Як зазначено в акті перевірки, дана перевірка проводилась в приміщенні Управління податкової міліції ДПА у Полтавській області, в зв'язку із вилученням всіх первинних бухгалтерських документів на підприємстві працівниками СВ ПМ ДПА у Полтавській області на підставі протоколу обшуку від 20.05.2011 року.

Співробітники ПП "Голтекс-Україна", а саме директор Жмак А.М. та головний бухгалтер ОСОБА_4, відмовились від підписання акту перевірки.

Даний акт був направлений позивачу поштою, який повернувся на адресу Кременчуцької ОДПІ 12.09.2011 року із зазначенням підстави "відмова прийняття документів".

Таким чином, оскільки перевірка позивача була проведена у відповідності із вимогами діючого законодавства, встановлені за її наслідками порушення були підтверджені під час судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку про законність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, та як наслідок обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року, який набрав законної сили, гр. ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 28, ч. 2, 3 ст. 358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по підприємствах ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс-2007", ПП "Алькарас Плюс".

Також, у висновку акту перевірки № 6568/23-209/33672497 від 07.09.2011 року зазначено, що згідно податкових повідомлень-рішень № 0002532301/865 від 23.03.2011 року визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 618355 грн., № 0002582301/866 від 23.03.2011 року визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 435177,50 грн. по взаємовідносинам з ПП "Астелікс-2007", ПП "Арона-Сервіс", ПП "Асіст" та ТОВ "Інтермаксервіс".

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачу у судовому порядку. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року по справі №2а-1670/8134/11, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року, позовну заяву ПП "Голтекс-Україна" було залишено без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Позивачем же, в порушення вищезазначених норм не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентами договірних відносин, а відтак правомірності формування суми валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентами - ПП "Астелікс -2007", ПП "Арона Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року по справі 2а-1670/2835/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства " Голтекс Україна" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2012р. по справі № 2а-1670/2835/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.