Ухвала

від 29.10.2012 по справі 2а-2374/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 р.Справа № 2а-2374/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. по справі № 2а-2374/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс 97"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс 97", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків, в якому просив:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків щодо призначення та проведення перевірки за результатами якої складено акт документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» №3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» код за ЄДРПОУ 36458576 в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97» код за ЄДРПОУ 36458576 з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп» (код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс» (код ЄДРПОУ 36962466), ТОВ «Пегас консалт» (код ЄДРПОУ 37212371) за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків щодо визнання правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс 97» (код ЄДРПОУ 36458576) з контрагентами вказаними у Акті документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» №3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» код за ЄДРПОУ 36458576 в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97» код за ЄДРПОУ 36458576 з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп» (код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс» (код ЄДРПОУ 36962466), ТОВ «Пегас консалт» (код ЄДРПОУ 37212371) за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011» нікчемними в силу припису закону;

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р. направлені на адресу ТОВ «Плюс 97» (код ЄДРПОУ 36458576), повністю.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс 97".

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо призначення та проведення перевірки за результатами якої було складено Акт документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97»№3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97»код за ЄДРПОУ 36458576 в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97»код за ЄДРПОУ 36458576 з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп»(код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс»(код ЄДРПОУ 36962466), ТОВ «Пегас консалт»(код ЄДРПОУ 37212371) за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011».

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо визнання правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс 97»(код ЄДРПОУ 36458576) з контрагентами вказаними у Акті документальної виїзної перевірки ТОВ "ПЛЮС 97" код за ЄДРПОУ 36458576 в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97»код за ЄДРПОУ 36458576 з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп»(код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс»(код ЄДРПОУ 36962466), ТОВ «Пегас консалт»(код ЄДРПОУ 37212371) за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011»нікчемними в силу припису закону.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс 97" сплачений судовий збір у розмірі 32.19 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс 97", пройшов процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання. Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харків.

У період з 14.12.2011 р. по 19.12.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу ДПІ у Московському районі м. Харкова від 14.12.2911 р. №2067, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс 97» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас консалт».

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2011 року за № 3828/23/36458576, згідно висновків якого перевіркою встановлено не підтвердження господарських операцій між ТОВ «Плюс 97» та постачальником ТОВ «Воннер груп» (код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас Консалт» виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, у зазначених обсягах наявні дефекти первинних документів за квітень 2011р., травень 2011р., червень 2011 р.; порушення п.138.1 ст. 138, п. 198.4, п. 198.3 ст.198 ПК України, ст.4, п.2 ст.3 , ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3458219грн, податок на додану вартість на загальну суму 2840900 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харків прийнято податкові повідомлення - рішення №0000152302 від 26.01.2012 р., яким до позивача за порушення п. 198.4, п. 198.3 ст.198 ПК України визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2840 901 грн., у тому числі: за основним платежем 2840900 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., та № 0000162302 від 26.01.2012 р.

Яким позивачу за порушення п.138.1 ст. 138 ПК України визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 458220 грн., у тому числі: за основним платежем - 3458219 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність дій відповідача при проведенні перевірки та складанні акта перевірки вимогам законодавства. Судове рішення мотивовано тим, що фактично, позапланової виїзної документальної перевірки на підприємстві ТОВ «Плюс 97», як зазначено у Наказі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків №2067 від 14.12.2011 р. не проводилось, чим посадовими особами при проведенні перевірки порушено п. 81.1. ст. 81 ПК України в частині наявності підстав та необхідних документів (направлень) для проведення перевірки.

Результати перевірки, викладені відповідачем в акті перевірки, здійснені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції, висновки перевірки зроблені лише на підставі наявних в ДПІ даних інформаційних баз, податкових декларацій, без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки, акт перевірки не містить посилань на первинні документи.

Суд першої інстанції вважав необґрунтованими висновки акту перевірки про нікчемність господарських операцій позивача з контрагентами у перевіряємий період, оскільки відповідачем не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період - недійсними.

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період, використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Суд мотивував судове рішення і тим, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Висновки акту документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» №3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97» з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас консалт» за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р. ґрунтувалися на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача, по інформації, отриманої від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська відповідно до листа №19067/7/23-318 від 01.08.2011 р. з матеріалами документальної виїзної перевірки ТОВ «Воннер Груп», листа №19135/7/23-115 від 01.08.2011 р. з матеріалами документальної виїзної перевірки ТОВ «Дніпроторгсервіс Плюс», акта від 01.08.2011 р. №1273/231/37212371 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Пегас-Консалт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 01.07.2011 р.». Зокрема, актами перевірки контрагентів позивача встановлено, що у ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас консалт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення транспортні засоби, та згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України усі правочини укладені із зазначеними контрагентами мають ознаки нікчемності». На підставі висновків акті перевірок контрагентів позивача ДПІ у Московському районі м. Харків в Акті №3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. зроблено висновок, що правочини укладені ТОВ «Плюс 97» із ТОВ «Воннер груп» (код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас Консалт» за 2-й квартал 2011 року в силу частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України також мають ознаки нікчемності, тому ТОВ «Плюс 97» занижено податок на прибуток на загальну суму 3 458 219 грн., податок на додану вартість на загальну суму 2 840 900 грн.

Стаття 78 Податкового кодексу України визначає обставини для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до абз. 5. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Колегія суддів зазначає, що в акті документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» № 3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. не зазначено місце проведення перевірки. При цьому документи, на які контролюючий орган посилається в акті, надані ТОВ «Плюс 97» до податкового органу 15.12.2011 року, про що свідчить відмітка про прийняття супровідного листа №14/12 від 14.12.2011 р. з підписом посадової особи Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків із датою «15.12.2011». Будь-яких запитів про надання документів податковим органом не надсилалось.

За таких обставин позапланової виїзної документальної перевірки на підприємстві ТОВ «Плюс 97», як зазначено у Наказі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків №2067 від 14.12.2011 р., фактично не проводилось, чим посадовими особами при проведенні перевірки порушено п. 81.1. ст. 81 ПК України в частині наявності підстав та необхідних документів (направлень) для проведення перевірки.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (надалі - наказ N 984), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль з дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом, державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проте, як свідчить зміст акта перевірки, її висновки зроблені лише на підставі наявних в ДПІ даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки. Акт перевірки не містить посилань на первинні документи, тому висновки перевірки здійснені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205, результати перевірки оформлюється складанням відповідного акта. Акт - це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р. слугували висновки акта перевірки від 19.12.2011 року за № 3828/23/36458576 про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п. 198.4, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягає в неправомірному формуванні податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з TOB "Воннер груп", ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас - Консалт», котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагентами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів враховує наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як свідчать письмові докази, 01.05.2011 р. між ТОВ «Плюс 97» і TOB "Воннер груп" укладено договір поставки, за умовами якого TOB "Воннер груп" (Постачальник) поставляє, а ТОВ «Плюс 97» (Покупець) приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу-прийом товару. (а.с.117-118).

Також, 01.04.2011 р. між ТОВ «Плюс 97» та ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс» укладено договір поставки, за умовами якого ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс» (Постачальник) поставляє, а ТОВ «Плюс 97» (Покупець) приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу-прийом товару. (а.с.147-148).

01.04.2011 р. між ТОВ «Плюс 97» та ТОВ «Пегас - Консалт» укладено договір поставки, за умовами якого ТОВ «Пегас - Консалт» (Постачальник) поставляє, а ТОВ «Плюс 97» (Покупець) приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу-прийом товару. (а.с.200-201).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до умов укладених вище договорів постачання контрагенти зобов'язуються поставити та надати у власність ТОВ «Плюс 97», а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар - секонд хенд.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами підтверджується видатковими накладними на суми, що віднесені позивачем до складу валових витрат (т.1, а.с. 130-140, 169-185, 217-231).

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Матеріалами справи підтверджено, що виконання договорів позивач отримав податкові накладні, виписані контрагентами на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договорами, за змістом та реквізитами отримані від контрагентів позивача податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 ПК України т.1, а.с. 120-129, 149-166, 202-216).

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно - транспортними накладними (т.1, а.с.141-146,186-199, 232-244).

Використання позивачем складського приміщення за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 114-В, к.2, що відповідає зазначеному в товарно - транспортних накладних пункту розвантаження, підтверджується договором оренди №1 від 23.07.2009 року, укладеним між ПП «А.П.С.» (Орендодавець) та TOB "Плюс 97" (Орендар) (т.2 а.с. 51-58).

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас консалт» у перевіряємий період та правомірність віднесення позивачем даних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Первинні бухгалтерські документи підтверджують розрахунки свідчать про реальність виконання господарських операцій, відповідають вимогам ст.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88).

Посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та на сьогоднішній день - Податковим кодексом України, які не містять норм, що наділяли б відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями давати оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, є виключною компетенцією судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем та його контрагентами, відповідач кваліфікує як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Відповідач не надав доказів та не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Таким чином, відповідач, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більше, їх нікчемності, відсутні підстави вважати законним прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Окрім того, згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. по справі № 2а-2374/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.