Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а/0570/8893/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/8893/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С.В

при секретарі Задніпровській В.О

за участю

представника позивача - Гукасян А.Ю. (за довіреністю),

представників відповідача - Ахрамєєвої І.В., Якушевої Т.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля» до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Сайд Маркет» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., ПП «Інвест Пром» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 1157/22/36596236 від 11.06.2012р.; зобов'язання утриматись від використання акту № 1157/22/36596236 від 11.06.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Еко-вугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Сайд Маркет» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., ПП «Інвест Пром» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. та зобов'язання вилучити з АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «ТД «Еко-вугілля», оформленої актом № 1157/22/36596236 від 11.06.2012р. і поновити в ній дані, що містяться в наданих ТОВ «ТД «Еко-вугілля» податкових звітах з податку на додану вартість.

В подальшому, відповідно до письмової заяви від 13.09.2012р., позивач збільшив позовні вимоги і також просить визнати протиправними дії відповідача щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «ТД «Еко-вугілля» та ПП «Сайд Маркет» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., між ТОВ «ТД «Еко-вугілля» та ПП «Інвест Пром» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Сайд Маркет» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., ПП «Інвест Пром» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 1157/22/36596236 від 11.06.2012р. На думку позивача перевірка проведена відповідачем з порушенням діючого законодавства. Позивач зазначає про порушення відповідачем при проведенні перевірки приписів пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1., п. 78.4. ст. 78, п.п.79.1. та 79.2. ст. 79, п. 85.1. ст. 85, п. 198.6. ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України і ст.234 Цивільного кодексу України.

Звертає увагу, що відповідачем безпідставно в зазначеному акті зроблені висновки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Сайд Маркет» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. та ПП «Інвест Пром» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., оскільки висновки не грунтуються на фактичних обставинах укладення та виконання правочинів, при проведенні зазначеної перевірки податковим органом використані документи, дослідження яких не передбачено Податковим кодексом України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та документи на їх підтвердження, просить позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, надали письмові заперечення та пояснення, аналогічні викладеним в них, просять у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля», є юридичною особою, ідентифікаційний код 36596236, зареєстрований Виконавчим комітетом Єнакіївської міської ради Донецької області 23.09.2009р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 231238. Позивач є платником податку на додану вартість, знаходиться на податковому обліку в Єнакіївській ОДПІ Донецької області ДПС.

В період часу з 28.05.2012р. по 01.06.2012р. відповідачем згідно із пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 22.05.2012р. № 108 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з платниками податків ПП «Сайд Маркет» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. та ПП «Інвест Пром» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 11.06.2012р. №1157/22/36596236.

В акті перевірки вчинено запис про те, що при перевірці, крім податкової звітності, наданої позивачем, використано акт від 05.03.2012р. № 556/236-36526593 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Сайд Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.07.2011р. та акт від 28.02.2012р. № 509/236-37156752 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. Зазначено про встановлення відхилень між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ПП «Сайд Маркет» у січні 2011 року в сумі 1826810,11 грн. та податковими зобов'язаннями ПП «Інвест Пром» на загальну суму 84622809,76 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 11039415,41 грн., за травень 2011 року - 14484245,29 грн., за червень 2011 року - 15541426,87 грн., за липень 2011 року - 14706078, 23 грн., за серпень 2011 року - 14704871,43 грн., за вересень 2011 року - 14146772,53 грн.

З посиланням на вищезазначені акти перевірок контрагентів позивача відповідачем зроблено висновок про відсутність у ПП «Сайд Маркет» та ПП «Інвест Пром» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та наявність згідно з частиною 1 статті 203, статтями 215 та 228 Цивільного кодексу України ознак нікчемності укладених з підприємствами угод, у зв`язку з чим завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 86474329,21 грн. та завищено суму податкового кредиту на 86449619,87 грн.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 14.1.202. п. 14.1. ст. 14, п.п. 44.1. та 44.6. ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1.-198.3., п. 198.6. статті 198, п.п. 201.1. і 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За результатами зазначеної перевірки відповідачем податкові повідомлення-рішення не приймались.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ПП «Сайд Маркет» та ПП «Інвест Пром», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме правильність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також обставина правомірності проведення відповідачем зазначеної вище перевірки.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ПП «Сайд Маркет» та ПП «Інвест Пром» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Сайд Маркет» укладено договір поставки від 17.01.2011р. № 15/П-уг, згідно з яким постачальник (ПП «Сайд Маркет») зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар, ціна, якість і обсяги якого визначені в додатках до договору, які є його невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 9.8. договір діє до 31.12.2011р., а при відсутності письмових заяв про припинення дії договору він вважається пролонгованим на один календарний рік.

Пунктом 2.2. договору визначено, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах поставки FCA ст. відправника (Інкотермс 2000 року). Датою поставки є дата штемпеля станції вантажовідправника в залізничній накладній (п. 2.6. договору). По кожній партії товару продавець протягом 10 календарних днів від дати поставки повинен надати покупцю 1 екземпляр наступних документів: посвідчення якості, копію залізничної квитанції, рахунок-фактуру, акт приймання-передачі, податкову накладну.

Виконання умов укладеного між позивачем та ПП «Сайд Маркет» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: специфікаціях до договору, рахунках-фактурах, актах приймання-передачі вугільної продукції, податкових накладних.

Товар передавався та приймався керівниками підприємств відповідно до статті 65 Господарського кодексу України, якою передбачено, що керівники підприємств без доручення діють від імені підприємства.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі, що також підтверджено наявною в матеріалах справи банківською довідкою про рух грошових коштів по розрахунковим рахунках позивача. Даний факт не є спірним між сторонами.

Крім того, на підтвердження обставини того, що поставки товару мали реальний характер, позивачем надані до матеріалів справи копії сертифікатів якості вугілля та залізничних квитанцій.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПП «Інвест Пром» укладено договір поставки від 31.01.2011р. № 16, згідно з яким постачальник (ПП «Інвест Пром») зобов'язується поставити і передати у власність покупця продукцію коксохімічного виробництва у відповідності з асортиментом, якістю, строками, в обсязі, за цінами та на умовах, передбачених в додатках (специфікаціях) до договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар. Відповідно до пункту 9.5. договір діє до 31.12.2011р. і може бути пролонгованим шляхом укладення додаткової угоди.

Пунктом 2.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах поставки FCA ст. відправника (Інкотермс 2000 року).

Виконання умов укладеного між позивачем та ПП «Інвест Пром» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: специфікаціях до договору, рахунках-фактурах, актах приймання-передачі вугільної продукції, податкових накладних.

Товар передавався та приймався керівниками підприємств відповідно до статті 65 Господарського кодексу України, якою передбачено, що керівники підприємств без доручення діють від імені підприємства.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі, що також підтверджено наявною в матеріалах справи банківською довідкою про рух грошових коштів по розрахунковим рахунках позивача. Даний факт не є спірним між сторонами.

Крім того, на підтвердження обставини того, що поставки товару мали реальний характер, позивачем надані до матеріалів справи копії сертифікатів якості вугілля та залізничних квитанцій.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

В судовому засіданні встановлено і не заперечувалось представником відповідача, що товар за вищевказаними договорами позивачем було отримано і використано при здійсненні подальшої господарської діяльності. Оскільки даний факт не є спірним між сторонами, він, у відповідності до приписів ст. 72 КАС України, приймається судом до уваги.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Судом встановлено, що контрагенти позивача - ПП «Сайд Маркет» та ПП «Інвест Пром» знаходяться на податковому обліку в Алчевській ОДПІ у Луганській області, на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на додану вартість, що підтверджується відповідними актами Алчевської ОДПІ від 05.03.2012р. № 556/236-36526593 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Сайд Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.07.2011р. та від 28.02.2012р. № 509/236-37156752 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, контрагенти позивача - ПП «Сайд Маркет» та ПП «Інвест Пром» наділені правом видачі податкових накладних, що обумовлює їх спеціальну податкову правосуб'єктність.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що ПП «Сайд Маркет» та ПП «Інвест Пром» під час укладення та виконання спірних договорів були зареєстровані як юридичні особи і були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальники позивача ПП «Сайд Маркет» та ПП «Інвест Пром» на час здійснення господарських операцій мали статус юридичної особи, і, як наслідок, мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів.

Судом встановлено, що Алчевською ОДПІ у Луганській області складені акти від 05.03.2012р. № 556/236-36526593 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Сайд Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.07.2011р. та від 28.02.2012р. № 509/236-37156752 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.

Із зазначених актів перевірок судом вбачається, що Алчевською ОДПІ первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, в тому числі щодо взаємовідносин з позивачем при укладенні і виконанні спірних правочинів, не досліджувалися, немає жодного посилання на наявність чи відсутність таких взаємовідносин, відсутня інформація про те, що правочини, укладені позивачем з ПП «Сайд Маркет» та ПП «Інвест Пром», є нікчемними, у зв'язку з чим суд зазначає, що податковим органом висновки в зазначених актах перевірок зроблені на припущеннях, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами, що, у відповідності до вимог діючого законодавства, ст. 83 ПКУ, є неприпустимим.

Таким чином, акти Алчевської ОДПІ у Луганській області від 05.03.2012р. № 556/236-36526593 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Сайд Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.07.2011р. та від 28.02.2012р. № 509/236-37156752 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. не можуть вважатися належними доказами, що свідчать про обставини укладення нікчемних правочинів позивачем з ПП «Сайд Маркет» і ПП «Інвест Пром» та відсутність реального виконання спірних договорів.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що правочини, укладені позивачем з ПП «Сайд Маркет» і ПП «Інвест Пром» є нікчемними, суд враховує, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В ході розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалось.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що у відношенні посадових осіб позивача та його контрагентів - ПП «Сайд Маркет» і ПП «Інвест Пром» кримінальні справи за фактами виконання спірних правочинів не порушувались.

Доводи відповідача про те, що господарські операції за цими правочинами не мали реального характеру через відсутність залізничних накладних (квитанцій) спростовуються тим, що приймання вугільної продукції здійснювалося керівником підприємства, а її поставки здійснювалися шляхом систематичного завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами. Відсутність у позивача залізничних накладних (квитанцій) не може обумовити позбавлення його права на податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, оскільки це право підтверджується первинними та податковими документами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, що наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочинів, укладених з ПП «Сайд Маркет» і ПП «Інвест Пром», та правильності їх відображення в податковому обліку позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірні договори з ПП «Сайд Маркет» і ПП «Інвест Пром» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкових зобов'язань та податкового кредиту сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем пп.14.1.202. п. 14.1. ст. 14, п.п. 44.1. та 44.6. ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1.-198.3., п. 198.6. статті 198, п.п. 201.1. і 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених між ТОВ «ТД «Еко-вугілля» та ПП «Сайд Маркет» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., між ТОВ «ТД «Еко-вугілля» та ПП «Інвест Пром» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Сайд Маркет» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., ПП «Інвест Пром» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 1157/22/36596236 від 11.06.2012р., суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, право і порядок призначення та проведення якої визначені ст.ст. 75, 78 та 79 ПКУ.

Так, статтею 79 ПКУ визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Обставини для проведення документальної перевірки, визначені ст. 78 ПКУ, зокрема пп.78.1.1. п. 78.1., на який посилається відповідач, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлялись на адресу позивача відповідні письмові запити від 04.04.2012р. № 2013/10/22-6/121 та №2013/10/22-6/120, які отримані головним бухгалтером ТОВ «ТД «Еко-вугілля» Сгібневою О.В., про що свідчить її підпис на них. Витребувані документи надані у встановлений Кодексом строк не були.

Як встановлено в судовому засіданні на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПКУ керівником податкового органу (відповідача) прийнято наказ від 22.05.2012р. № 108 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Еко-вугілля» та сформовано відповідне письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, які були поштою направлені відповідачем в адресу позивача у зв'язку з його відмовою від їх отримання, про що свідчить відповідний акт від 23.05.2012р. № 37/22/36596236, засвідчена судом копія якого наявна в матеріалах справи. Як зазначено, вказані вище наказ та повідомлення 24.05.2012р. направлені позивачеві засобом поштового зв'язку, свідченням чого є відповідне повідомлення про вручення представнику позивача зазначених документів 07.06.2012р.

Таким чином, враховуючи зазначене, що свідчить про дотримання відповідачем порядку проведення перевірки, встановленого ПКУ, обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги в цій частині, є необґрунтованими і судом не приймаються до уваги.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від використання акту №1157/22/36596236 від 11.06.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Еко-вугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Сайд Маркет» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., ПП «Інвест Пром» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., - вони також не підлягають задоволенню, оскільки суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач, при виконанні покладених на нього діючим законодавством повноважень. Твердження позивача про можливе в майбутньому порушення відповідачем прав та інтересів позивача при використанні вказаного акту перевірки не приймаються судом до уваги, оскільки, у відповідності до приписів ст. 2 КАС України, захисту адміністративними судами підлягають лише права та інтереси особи, порушені на момент її звернення до суду.

З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «ТД «Еко-вугілля», оформленої актом № 1157/22/36596236 від 11.06.2012р. і поновити в ній дані, що містяться в наданих ТОВ «ТД «Еко-вугілля» податкових звітах з податку на додану вартість, суд наголошує, що у відповідності до приписів ст. 74 ПКУ податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 затверджено Порядок про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Зазначеним Порядком визначений порядок внесення змін до автоматизованої системи «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» і передбачено, що вона повинна відображати фактичні задекларовані платником податків показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань.

Узгодження податкових зобов'язань, у відповідності до вимог діючого податкового законодавства, можливо при наданні платником податків до податкового органу податкової звітності із самостійно визначеними сумами податкових зобов'язань, або після узгодження у встановленому діючим податковим законодавством порядку рішення податкового органу про визначення суми грошового зобов'язання платникові податків з того чи іншого виду податку або збору. Враховуючи обставини даної справи, відповідачем за наслідками проведеної перевірки і на підставі зазначеного вище акту перевірки рішення (податкове повідомлення-рішення) не приймалось, а тому позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вище викладене, позовні вимоги ТОВ «ТД «Еко-вугілля» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у відповідності до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17, 18, 33-35, 41, 42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля» до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби щодо визнання правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля» (код ЄДРПОУ 36596236) та Приватним підприємством «Сайд Маркет» (код ЄДРПОУ 36526593) за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., і між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля» та Приватним підприємством «Інвест Пром» (код ЄДРПОУ 37156752) за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля» здійснені витрати по сплаті судового збору у сумі 8 (вісім) грн. 05 коп.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 22.10.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 16.10.2012р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.