Постанова

від 07.11.2012 по справі 2а/1270/7843/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7843/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представників позивача: Грибанової Ю.П. (довіреність від 09.04.2012 № 2/017-597),

Скоромної Н.І. (довіреність від 09.04.2012 № 2/017-598),

представника відповідача: Гайворонської О.В. (довіреність від 19.03.2012 № 459/9/10-000),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2012 № 0001232220, № 0001242220, № 0001252220, -

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2012 № 0001232220, № 0001242220, № 0001252220.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ДПІ в Артемівському районі м. Луганська було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Луганськенерголюкс», ПП «Іллекс Луганськ» та ПП «Електр-ОНН» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 22.08.2012 № 557/22-200/05400879, який підписано позивачем із запереченнями. Із вказаного акту перевірки слід, що перевіркою встановлено нікчемність правочинів між ПАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» та ПП «Луганськенерголюкс», ПП «Іллекс Луганськ», ПП «Електр-ОНН» з придбання позивачем товару у вказаних контрагентів, а також порушення з боку ПАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012 №0001242220 про нарахування податку на додану вартість у сумі 15 540,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 885,00 грн., №0001232220 про нарахування податку на прибуток у сумі 8940,00 грн. та штрафних (фінансових санкцій) на суму 2 235,00 грн., №0001252220 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 4 908,00 грн.

Позивач вважає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про порушення вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України та нікчемність договору №33Э від 20.05.2009, укладеного між ПАТ «Луганськгірмаш» та ПП «Електр-ОНН», договору №326С від 25.11.2010, укладеного між ПАТ «Луганськгірмаш» та ПП «Луганськенерголюкс» та договору №325С від 29.04.2010, укладеного між ПАТ «Луганськгірмаш» та ПП «Іллекс-Луганськ».

Позивач вважає, що посилання в акті перевірки від 22.08.2012 на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемності правочинів є вичерпним.

Вищевказані договори є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку. Зазначені договори не визнані недійсними в судовому порядку.

Крім того, позивач вважає, що посилання в акті перевірки від 22.08.2012 на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі №1-291/2011, як на підставу визнання договорів нікчемними, не можуть бути визнані обґрунтованими, виходячи з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у відношенні яких було постановлено вказаний вирок, ніколи не були ані засновниками, ані керівниками ПП «Іллекс Луганськ» та ПП «Луганськенерголюкс», ніякого відношення до створення та управління зазначеними підприємствами не мали. В акті перевірки від 22.08.2012 відсутні будь-які посилання на докази притягнення до кримінальної відповідальності засновників чи керівників ПП «Луганськенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганськ» за скоєння злочинів у сфері оподаткування. Інших підстав щодо обґрунтування нікчемності правочинів, укладених між ПАТ «Луганськгірмаш» та ПП «Луганськенерголюкс» і ПП «Іллекс Луганськ», в акті перевірки від 22.08.2012, не вказуються. Вказаним вироком встановлено, що вказані особи не були засновниками чи посадовими особами ПП «Луганськенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганськ», ніяких самостійних рішень щодо діяльності цих приватних підприємств не приймали.

Під час перевірки встановлено, що на виконання договорів, укладених ПАТ «Луганськгірмаш» з ПП «Електр-ОНН» (договір купівлі-продажу від 20.05.2009 №33Э), ПП «Іллекс Луганськ» (договір купівлі-продажу від 29.04.2010 №325с) та ПП «Луганськенерголюкс» (договір купівлі-продажу від 25.11.20110 №326с) видані податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури.

Реальність вчинених господарських операцій підтвердужють рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на перерахування коштів за отриманий товар, журнал реєстрації довіреностей, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, відомості руху ТМЦ, акти інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, картки складського обліку матеріалів, що підтверджують переміщення отриманого товару у позивача, лімітно-забірні картки, які підтверджують використання отриманого товару.

Доводи про те, що за вищевказаними контрагентами позивача не зареєстровано жодного транспортного засобу, який би дозволяв здійснювати транспортування вантажу, позивач вважає необґрунтованими, оскільки транспортний засіб може бути орендований або належати на праві власності (оренди) безпосередньо власнику або керівнику підприємства. Стосовно ПП «Електр-ОНН» позивач зазначив, що транспортування товару здійснювалося транспортним засобом, що належав єдиному власнику та директору ПП «Електр-ОНН» на праві сумісної власності.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що ПАТ «Луганськгірмаш» правомірно сформувало податковий кредит та валові витрати за наслідками придбання товару від ПП «Електр-ОНН», ПП «Іллекс Луганськ», ПП «Луганськенерголюкс» і підстави для донарахування ПДВ, податку на прибуток та зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у відповідача відсутні.

Представника позивача в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, підтримав доводи, викладені у раніше наданих суду письмових запереченнях проти адміністративного позову, в яких зазначив, що ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу № 470 від 08.08.2012 та направлення від 09.08.2012 № 365, виданих ДПІ, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування», код за ЄДРПОУ 05400879, з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс» (код за ЄДРПОУ 34791182), ПП «Іллекс Луганськ» (код за ЄДРПОУ 6827759), ПП «Електр-ОНН» (код за ЄДРПОУ 34870227). Направлення від 09.08.2012 № 365 та копія наказу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська від 08.08.2012 № 470 вручені 9 серпня 2012 року під розписку особисто головному бухгалтеру ПАТ «Луганськгірмаш» Скоромній Наталії Іванівні.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.08.2012 № 557/22-200/05400879, яким встановлено порушення:

1) п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 8 940 грн., в т.ч.: за І квартал 2010 року на суму 1 893,00 грн., за півріччя 2010 року на суму 2 928,00 грн. (у т.ч. 2-й квартал 2010 року - 1 035,00 грн.), за 3 квартали 2010 року на суму 2 928,00 грн., за 2010 рік на суму 8 940,00 грн. (в т.ч. ІV квартал 2010 року - 6 012,00 грн.);

2) п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду за жовтень 2010 року на 4 908,00 грн. та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 15 540,00 грн., в тому числі по періодах: березень 2010 року - 1 514,00 грн.; квітень 2010 року - 2 212,00 грн.; серпень 2010 року - 2 224,00 грн.; вересень 2010 року - 469,00 грн.; листопад 2010 року - 7 786,00 грн.; грудень 2010 року - 1 335,00 грн., за рахунок включення до складу валових витрат та податкового кредиту придбання ТМЦ у ПП «Луганськенерголюкс», ПП «Іллекс Луганськ» та ПП «Електр-ОНН», зв'язок яких не доведено з господарською діяльністю.

Перевіркою встановлено, що транспортування товару за договорами купівлі-продажу, укладеними ПАТ «Луганськгірмаш» з ПП «Електр-ОНН» (договір купівлі-продажу від 20.05.2009 №33Э), ПП «Іллекс Луганськ» (договір купівлі-продажу від 29.04.2010 №325с) та ПП «Луганськенерголюкс» (договір купівлі-продажу від 25.11.20110 №326с). відбувалось згідно ТТН, але згідно автоматизованої інформаційної системи АРМ «Бест Звіт» зазначені контрагенти позивача не мають транспортних засобів та не є платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Під час перевірки було враховано вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 по справі № 1-291/2011, яким доведено фіктивність господарські діяльності ПП «Луганськенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганськ». Діяльність контрагентів позивача базувалася на проведенні безтоварних операцій та незаконному формуванню податкового кредит та валових витрат.

Вся офіційна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганск» полягала у фіктивному підприємництві, для надання суб'єктам підприємницької діяльності послуг по незаконному формуванню податкового кредиту .

У результаті дослідження руху грошових коштів на рахунку ПП «Луганскенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганск» експертом встановлено, що у даних підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Зазначеним вироком суду доведено відсутність поставок товарів від ПП «Луганскенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганськ» підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ПП «Луганскенерголюкс», ПП «Іллекс Луганськ» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно акта перевірки ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 30.07.2012 №478/22-200/34870227 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Електр-ОНН» (код ЄДРПОУ 34870227) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс» за період з 01.11.2010 по 30.11.2010 та по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» за період з 01.07.2010 по 31.10.2010» встановлено завищення задекларованих ПП «Електр-ОНН» показників у рядку 1 Податкової декларацій з ПДВ «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» в сумі 38 067,00 грн. на порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а саме: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7.

ПП «Електр-ОНН» безпідставно завищено податкові зобов'язання за перевіряємий період за рахунок реалізації товарів отриманих від ПП «Луганскенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганськ» на загальну суму 38 067,00 грн.

На підставі вищенаведеного, перевіркою встановлено, що ПП «Луганськенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганськ» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів від постачальників та подальшого їх продажу на адресу ПП «Електр-ОНН», а в свою чергу ПП «Електр-ОНН» не могло постачати товари на адресу вищенаведених суб'єктів господарювання.

ПАТ «Луганськгірмаш» завищено валові витрати за перевіряємий період за рахунок включення до складу витрат на придбання ТМЦ від ПП «Електр-ОНН» (код ЄДРПОУ 34870227) за 2010 рік у сумі 24 049,00 грн., в т.ч. за 2010 рік - 24 049 грн. (у т.ч. за 4-й квартал 2010 року - 24 049,00 грн.), та завищено податковий кредит за перевіряємий період за рахунок отримання від ПП «Електр-ОНН» матеріалів на загальну суму 10 479,44 грн.., в т.ч. по періодам: серпень 2010 року на 2 223,79 грн., вересень 2010 року на 469,08 грн., жовтень 2010 року на 4 908,18 грн., листопад 2010 року на 2 878,39 грн.

Виходячи з наведеного, представник відповідача вважає, що адміністративний позов ПАТ «Луганськгірмаш» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2012 №0001232220, №0001232220 та №0001252220 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Луганський завод гірничого машинобудування» (далі - ПАТ «Луганськгірмаш»), ідентифікаційний код 05400879, має правовий статус юридичної особи.

Згідно п. 1.1 Статуту Публічне акціонерне товариство «Луганський завод гірничого машинобудування» перейменовано згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.02.2011 та раніше мало найменування Відкрите акціонерне товариство «Луганський завод гірничого машинобудування».

Згідно свідоцтва № 100332945 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №378979, позивач є платником податку на додану вартість.

ПАТ «Луганськгірмаш» знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податку від 07.04.2011 № 2738, належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 09.08.2012 по 15.08.2012 на підставі направлення від 09.08.2012 № 365, виданого ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС, Степаненко О.Д. - заступником начальнику відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, радником податкової служби 3 рангу, згідно з пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) та на підставі наказу від 08.08.2012 № 470, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування», код за ЄДРПОУ 05400879, з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 по взаємовідносинам з ПП «Луганськенерголюкс» (код за ЄДРПОУ 34791182), ПП «Іллекс Луганськ» (код за ЄДРПОУ 36827759), ПП «Електр-ОНН» (код за ЄДРПОУ 34870227).

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2012 за № 557/22-200/05400879, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «Луганськгірмаш»:

1) п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 8 940 грн., в т.ч.: за І квартал 2010 року на суму 1 893,00 грн., за півріччя 2010 року на суму 2 928,00 грн. (у т.ч. 2-й квартал 2010 року - 1 035,00 грн.), за 3 квартали 2010 року на суму 2 928,00 грн., за 2010 рік на суму 8 940,00 грн. (в т.ч. ІV квартал 2010 року - 6 012,00 грн.);

2) п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду за жовтень 2010 року на 4 908,00 грн. та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 15 540,00 грн., в тому числі по періодах: березень 2010 року - 1 514,00 грн.; квітень 2010 року - 2 212,00 грн.; серпень 2010 року - 2 224,00 грн.; вересень 2010 року - 469,00 грн.; листопад 2010 року - 7 786,00 грн.; грудень 2010 року - 1 335,00 грн.

30.08.2012 позивачем було подано до ДПІ в Артемівському районі м.Луганська Луганської області ДПС заперечення до акту перевірки від 22.08.2012 за № 557/22-200/05400879.

За результатами розгляду вищевказаних заперечень податковим органом висновки акту перевірки від 22.08.2012 за № 557/22-200/05400879 залишено без перегляду (відповідь від 05.09.2012 № 9233/10/22-214 на заперечення від 30.08.2012 б/н).

10.09.2012 на підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по платежу «Податок на прибуток підприємств» в сумі 11 175,00 грн., з яких: за основним платежем - 8 940,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 235,00 грн.;

- №0001242220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по платежу «Податок на додану вартість» в сумі 19 425,00 грн., з яких: за основним платежем - 15 540,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 885,00 грн.;

- №0001252220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 4 908,00 грн.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Правомірність проведення перевірки сторонами не заперечується.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу (який діє з 01.01.2011) Закон України «Про податок на додану вартість» № 168 (далі - Закон № 168) втратив чинність. Проте, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли вимоги Закону № 168, суд з урахуванням норм ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність дій податкового органу при визначенні позивачу податкового зобов'язання з ПДВ саме нормам Закону № 168.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Закон № 168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

До 01.04.2011 порядок справляння податку на прибуток підприємств визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон № 334), який втратив чинність (крім п. 1.20 статті 1, що діє до 01.01.2013 року), згідно з Податковим кодексом України.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону №334, для визначення зобов'язання позивача з податку на прибуток необхідно керуватися нормами Закону №334.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.05.2009 між ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» (Покупець) та ПП «Електр-ОНН» (Продавець) укладено договір № 33Э купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію.

29.04.2010 між ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» (Покупець) та ПП «Іллекс Луганськ» (Продавець) укладено договір № 325С купівлі-продажу, згідно якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору передати Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та сплатити за неї певну грошову суму.

25.11.2010 між ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» (Покупець) та ПП «Луганськенерголюкс» (Постачальник) укладено договір №326С купівлі-продажу, згідно якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору передати Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та сплатити за неї певну грошову суму.

В підтвердження виконання вищевказаних договорів купівлі-продажу позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення на перерахування коштів за отриманий товар, акти приймання, акти інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, журнали реєстрації довіреностей, прибуткові накладні, картки складського обліку матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що підприємствами-контрагентами позивача - ПП «Електр-ОНН», ПП «Іллекс Луганськ» та ПП «Луганськенерголюкс» не зареєстровано жодного транспортного засобу, який би дозволяв здійснити транспортування вантажу, оскільки транспортний засіб може бути орендований або належати на праві власності (оренди) безпосередньо власнику або керівнику підприємства.

З листа директора ПП «Електр-ОНН» ОСОБА_7 від 31.08.2012 № 9 слід, що весь товар згідно договору № 33Э від 20.05.2009 доставлявся ним до ПАТ «Луганськгірмаш» особисто автомобілем марки HONDA ACCORD, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який належав йому у 2010 році на праві сумісної власності (із дружиною). У жовтні 2011 року ОСОБА_7 продав цей автомобіль, після чого доставляв товар своїм контрагентам, в тому числі ПАТ «Луганськгірмаш», автомобілем марки HONDA ACCORD, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, що належить йому на праві сумісної власності (із дружиною). Весь товар, вказаний у податкових та видаткових накладних, виданий на ім'я ПАТ «Луганськгірмаш» у 2010, 2011, 2012 роках на підставі вказаного договору, був доставлений ОСОБА_7 особисто у повному обсязі.

Судом встановлено, що 21.10.2011 Брянківським районним судом Луганської області винесено вирок по кримінальній справі № 1-291/2011 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 3, 205 ч. 2, 15 ч. 2-191 ч. 5 КК України, ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.3, 205 ч. 2, 15 ч.2-191 ч. 5 КК України.

Однак, суд критично оцінює посилання податкового орану в акті перевірки від 22.08.2012 на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі №1-291/2011, як на підставу визнання договорів нікчемними, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у відношенні яких було постановлено вказаний вирок, ніколи не були ані засновниками, ані керівниками ПП «Іллекс Луганськ» та ПП «Луганськенерголюкс», ніякого відношення до створення та управління зазначеними підприємствами не мали. В акті перевірки від 22.08.2012 відсутні посилання на докази притягнення до кримінальної відповідальності засновників чи керівників ПП «Луганськенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганськ» за скоєння злочинів у сфері оподаткування. Інших підстав щодо обґрунтування нікчемності правочинів, укладених між ПАТ «Луганськгірмаш» та ПП «Луганськенерголюкс» і ПП «Іллекс Луганськ», в акті перевірки від 22.08.2012, не вказано. Вказаним вироком встановлено, що вказані особи не були засновниками чи посадовими особами ПП «Луганськенерголюкс» та ПП «Іллекс Луганськ», ніяких самостійних рішень щодо діяльності цих приватних підприємств не приймали.

В акті перевірки від 22.08.2012 зазначено, що перевіркою встановлено, що ПП «Луганськенерголюкс» та «ПП «Іллекс Луганськ» не здійснювали та не могли здійснювати операції з придбання товарів від постачальників та подальшого їх продажу на адресу ПП «Електр-ОНН», а в свою чергу ПП «Електр-ОНН» не могло постачати товари на адресу суб'єктів господарювання, отже правочини з зазначених операцій суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а отже моральним засадам суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган при винесенні податкових повідомлень-рішень від 10.09.2012 № 0001232220, № 0001242220, № 0001252220 діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тому суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 355,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1957 від 04.10.2012.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 12.11.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2012 № 0001232220, № 0001242220, № 0001252220 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012 №0001232220, № 0001242220, № 0001252220, прийняті Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» витрати по сплаті судового збору у розмірі 355,08 грн. (триста п'ятдесят п'ять гривень 08 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 1957 від 04.10.2012.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.11.2012.

СуддяТ.С. Ушаков