Постанова

від 29.10.2012 по справі 2а-2740/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 р. № 2а-2740/12/1370

м. Львів

14 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представників позивача Дяків О.М.

представник відповідача не прибув

третя особа не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000942321, №0000952321, №0000213311 прийнятих 15.03.2012р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином. У судових засіданнях проти позову заперечував повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачем не підтверджено фактичності здійснення господарських операцій із вказаними у акті перевірки контрагентами, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Від залученої судом до участі у розгляді справи третьої особи без права самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення у справі щодо характеру виконаних робіт. Розгляд справи просить проводити без участі представника.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, допитав свідків та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова з 30.01.2012р. по 17.02.2012 року проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля України»(код ЄДРПОУ 32483750) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. про що 24.02.2012р. складено акт №26/22-1006/32483750 (т.1 а.с.14-35).

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 15.03.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000942321 (а.с.37) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 382781 грн. (321170 грн. -основний платіж, 61611 грн. -штрафна санкція), податкове повідомлення-рішення №0000952321 (а.с.38) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 13874 грн. (13873 грн. - основний платіж, 1 грн. -штрафна санкція) та податкове повідомлення рішення №0000213311 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 12729,20 грн.

Підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є викладений у акті перевірки висновок відповідача (а.с.35) про порушення позивачем:

- п.5.1 ст.5 пп.5.2.1, п.5.2 ст.5, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР ( у редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) та п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139; п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 321 170 грн., у тому числі: за 11 квартал 2010 на суму - 240684грн.. за IV квартал 2010 на суму - 5 760 грн.. за II квартал 2011 на суму 74 726грн.

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, пп.14.1.181 ст.14, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на 13 873грн., в тому числі: лютий 2011 в сумі 13873грн.

- п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями) - відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 12 729,20 грн.

Зазначені у акті перевірки порушення полягають у тому, що господарські операції позивача із зазначеними у акті перевірки контрагентами є безтоварними, правочини з вказаними контрагентами є нікчемними, відтак позивачем безпідставно завищено валові витрати, занижено податок на прибуток, неправомірно сформовано податковий кредит та порушено порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки у позивача відсутні платіжні документи, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем (повірений) з товариством з обмеженою відповідальністю "Крупецький комбікормовий завод" (довіритель) договору доручення №4 від 29.10.2010р. (т.3 а.с.1-3), за умовами якого позивач зобов'язався придбати для довірителя обладнання технологічного комплексу для приготування комбікормів відповідно до переліку погодженого у додатку 1 до договору (т.3 а.с.4) та провести його монтаж.

На виконання умов вказаного договору позивач передав довірителю згідно довіреності на отримання (т.3 а.с.5) придбане обладнання згідно видаткової накладної (т.3 а.с.6).

Для виконання робіт по монтажу придбаного для ТзОВ "Крупецький комбікормовий завод" обладнання позивач уклав договір з ПП "Львів-Металбуд" №11/12-16 від 15.12.2010р. (т.3 а.с.45). Виконання робіт ПП "Львів-Металбуд" підтверджується актам приймання виконаних будівельних робіт (т.3 а.с.46-50), договірною ціною (т.3 а.с.51), локальним кошторисом (т.3 а.с.52-59). Оплату робіт виконаних ПП "Львів-Металбуд" позивач провів згідно платіжного доручення (т.1 а.с.117) та отримав від ПП "Львів-Металбуд" податкову накладну (т.1 а.с.119).

Про виконання договору доручення позивачем та ТзОВ "Крупецький комбікормовий завод" підписано акт про виконання доручення від 07.06.2012р. (т.3 а.с.7). Оплату за обладнання та послуги позивач отримав від ТзОВ "Крупецький комбікормовий завод" у безготівковому порядку згідно долучених до справи копій платіжних доручень (т.3 а.с.8-44).

Позивачем (виконавець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (замовник) договір №10/5-м від 25.11.2010р. (т.1 а.с.46-47), відповідно до якого позивач зобов'язався провести роботи по монтажу сушильно-складського комплексу фірми ТОВ АФ "Маяк" згідно з переліком обладнання, вказаного у додатку (т.1 а.с.48) на місці його встановлення в смт. Котельва, Котелевський район Полтавська область. Загальна вартість робіт згідно договору становить 664560 грн.

Для виконання всіх передбачених вказаним договором робіт, позивач для виконання частини робіт уклав договір з Корпорацією "Галтрансрембуд" №1205/11 від 12.05.2011р. (т.1 а.с.104-105) на суму 187910,40 грн. та договір з ПП «Львів-Металбуд»№10/12-10 від 27.12.2010р. (т.2 а.с.139) на суму 369910,27 грн.

Виконані корпорацією "Галтрансрембуд" роботи позивач прийняв згідно акта приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.106-107), оплату провів згідно платіжних доручень (т.1 а.с.174-178) та отримав податкові накладні (т.1 а.с. 161-164, 169). Виконані ПП «Львів-Металбуд»роботи позивач прийняв згідно акта приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.141-145, т.2 а.с.156-157), оплату провів платіжним дорученням №1249 від 30.12.2010р. (т.1 а.с.116) та отримав податкову накладну (т.1 а.с.118,

У подальшому від позивача всі роботи прийнято замовником - ТзОВ «Ерідон-Тех»згідно акта здачі-приймання робіт і послуг (т.1 а.с.49).

Позивачем (виконавець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (замовник) договір №11/1-м від 21.02.2011р. (т.2 а.с.194), відповідно до якого позивач зобов'язався провести роботи по монтажу та пуско-наладці сушильно-складського комплексу згідно з переліком обладнання, вказаного у додатку (т.2 а.с.195) на місці його встановлення в м. Андрушівка Андрушівського району Житомирської області та здати їх по актах замовнику. Загальна вартість робіт згідно договору становить 611520 грн.

Для виконання всіх передбачених вказаним договором робіт, позивач для виконання частини робіт уклав договір з Корпорацією "Галтрансрембуд" №1905/11 від 19.05.2011р. (т.2 а.с.203) на суму 138127,55 грн. та договір з ПП «Львів-Металбуд»№17/01-1 від 17.02.2011р. (т.2 а.с.206) на суму 288127,55 грн.

Про виконання корпорацією "Галтрансрембуд" робіт позивач отримав довідки про вартість виконаних робіт (т.2 а.с.204-205), а виконані роботи ПП «Львів-Металбуд»позивач прийняв згідно акта приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.207-208), по договірній ціні (т.2 а.с.209) та відповідно до локального кошторису (т.2 а.с.210-221).

У подальшому від позивача всі роботи прийнято замовником ТзОВ «Ерідон-Тех»згідно акта здачі-приймання робіт і послуг (т.2 а.с.196), а позивачем видано ТзОВ «Ерідон-Тех»податкові накладні (т.1 а.с.152, 154, 156, т.2 а.с.197-199), оплата виконаних робіт проведена згідно з платіжними дорученнями (т.1 а.с. 158-160 т.2 а.с.200-202).

Позивачем (виконавець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Вініл Агро" (замовник) договір №9/05-С від 20.11.2009р. (т.2 а.с.231), відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи і надати замовникові послуги з сервісного обслуговування обладнання сушильно-складського комплексу.

Для виконання передбачених вказаним договором робіт, позивач для виконання частини робіт уклав договір з ПП «Львів-Металбуд»№28/02-3 від 28.02.2011р. (т.2 а.с.237) на суму 78479,75 грн. згідно договірної цини (т.2 а.с.239-240).

Виконані ПП «Львів-Металбуд»роботи позивач прийняв згідно акта приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.241-242), довідка про вартість виконаних робіт (т.2 а.с.243), підсумкова відомість ресурсів (т.2 а.с.244-248).

У подальшому всі роботи від позивача прийнято замовником ТзОВ "Вініл Агро" згідно акта здачі-приймання робіт і послуг (т.2 а.с.232), позивачем виписано ТзОВ "Вініл Агро" податкові накладні (т.2 а.с.233-234) та отримано від ТзОВ "Вініл Агро" оплату виконаних робіт згідно з платіжними дорученнями (т.2 а.с.235-236).

Позивачем (повірений) укладено з фермерським господарством «Омеляненко»договір доручення №1 від 30.11.2009р. (т.1 а.с.61-62), за умовами якого позивач зобов'язався придбати для довірителя обладнання технологічного комплексу для зерносушіння, зберігання зерна відповідно до переліку погодженого у додатку 1 до договору та провести його монтаж.

На виконання умов вказаного договору позивач передав довірителю згідно довіреності на отримання (т.1 а.с.124, 126, т.3 а.с.5) придбане обладнання відповідно до видаткової накладної (т.1 а.с.123, 125, т.2 т.3 а.с.6) та виписав податкові накладні (т.1 а.с.127, 131).

Для виконання вказаного договору позивачем (замовник) укладено з ТзОВ «Спцелеваторстрой»договір №91/04-10 від 02.04.2010р. (т.1 а.с. 79-81), відповідно до якого ТзОВ «Спцелеваторстрой»зобов'язалося виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту «Зерносушильний комплекс»в с. Іванівка Новоукраїнського району Кіровоградської області загальною вартістю 1112500 грн.

Факт ввезення позивачем призначеного для монтажу обладнання підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків фактур та вантажних-митних декларацій (т.2 а.с.1-21), довідкою про вартість виконаних ТзОВ «Спецелеваторстрой»робіт (т.1 а.с.77, 82, 84,87) та актами виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.78, 83, 85, 86).

Про виконання договору доручення позивачем та фермерським господарством «Омеляненко» підписано акт про виконання доручення від 05.08.2011р. (т.1 а.с.63).

Оплату за обладнання та послуги позивач отримав від ТзОВ «Омеляненко»згідно платіжного доручення (т.2 а.с.160) та виписав ТзОВ «Омеляненко»податкову накладну (т.2 а.с.158).

Позивачем (комітент) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія»(комісіонер) договір комісії №19-04-10 від 19.04.2010 року (т.1 а.с.64-65), відповідно до умов якого комісіонер зобов'язався за плату від свого імені укласти за рахунок позивача договори щодо продажу сільськогосподарської техніки з третіми особами.

Відповідно до додатку №1 до вказаного договору (т.1 а.с. 65-66), сторони погодили товар - обладнання для зерна, вартістю 1470200 грн.

Позивачем передано комісіонеру обумовлений товар відповідно до видаткової накладної №РН-000003 від 30.06.2010р. (т.1 а.с.150) згідно виданої довіреності (т.1 а.с.151)

Про виконання договору доручення сторонами складено 30.06.2010 акт №1 здачі прийняття-робіт (надання послуг) (т.1 а.с. 66) і позивачем отримано податкову накладну (т.1 а.с.203

Позивачем укладено з ТзОВ «Бранка Нова»договір №15/12-01 від 15.12.2010р. (т.1 а.с.67), за яким позивач зобов'язався провести ремонт технологічного обладнання на основному виробництві ТзОВ «Бранка Нова»на загальну суму 10518,55 грн.

Для виконання вказаних робіт позивач уклав з ПП «Львів-Металбуд»договір №14/12-01 від 14.12.2010р. (т.1 а.с.72). на суму 9995,23 грн. Про виконані роботи складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.73) та акт приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.74-76), податкова накладна №0000056 від 25.02.2011 р. (т.1 а.с.88).

Про виконання робіт позивачем складено довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.68), отримано оплату від ТзОВ «Бранка Нова»згідно платіжних доручень (т.1 а.с.146-149) та виписано податкову накладну (т.1 а.с.144)

Позивачем (виконавець) укладено з ТзОВ «Галичина-Захід»договір №10/4-м від 12.10.2010 року (т.1 а.с.69), відповідно до якого позивач зобов'язався провести монтаж лінії переробки сої і рапса ТзОВ «Галичина Захід»на суму 255242,40 грн.

Для виконання вказаних робіт позивач уклав з ПП «Львів-Металбуд»договір №12/10-15 від 12.10.2010р. (т.1 а.с.108), які виконані відповідно до актів виконаних робіт між позивачем та ПП «Львів-Металбуд»(т.1 а.с.90-93, т.2 а.с.171-175), довідки про вартість виконаних ПП «Львів-Металбуд»робіт (т.1 а.с.94) та позивачем отримана від ПП «Львів-Металбуд»податкова накладна №0000057 від 25.02.2011р. (т.1 а.с.89) і №0000001075 від 25.10.2010р. (т.1 а.с.109)

Оплата робіт ПП «Львів-Металбуд»позивачем проведена платіжними дорученням (т.1 а.с.110).

Від ТзОВ «Галичина Захід»позивач отримав оплату у безготівковому порядку згідно долучених до справи копій платіжних доручень (т.1 а.с.141-143) та виписав ТзОВ «Галичина Захід»податкові накладні (т.1 а.с.135, 139 т.2 а.с.165)

Позивачем (виконавець) укладено з приватною агрофірмою «Подоляка»(замовник) договір №02/7-С від 20.07.2007р. (т.2 а.с.183-184), відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи і надати замовникові послуги пов'язані із навчанням персоналу, наданням йому технічних консультацій, сервісним ремонтом та обслуговуванням сушильного комплексу.

Для виконання передбачених вказаним договором робіт, позивач для виконання частини робіт уклав договір з ПП «Львів-Металбуд»№03/03-2 від 03.03.2011р. (т.2 а.с.177) на суму 98030,16 грн. згідно договірної ціни (т.2 а.с.180).

Виконані ПП «Львів-Металбуд»роботи позивач прийняв згідно акта приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.178-179), локального кошторису (т.2 а.с.182), підсумкової відомості ресурсів (т.2 а.с.181).

У подальшому всі роботи виконані ПП «Львів-Металбуд», позивачем передано замовнику ПА «Подоляка»згідно акта здачі-приймання робіт і послуг (т.2 а.с.185), позивачем виписано ПА «Подоляка»податкову накладну (т.2 а.с.186) та отримано кошти за оплату виконаних робіт згідно з платіжними дорученнями (т.2 а.с.187).

Позивачем (замовник) укладено з фізичною собою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) договір про надання послуг №10/1-НП від 18.10.2010р. (а.с.1 а.с.50), відповідно до якого виконавець зобов'язався надати позивачеві послуги з посередництва з пошуку клієнтів на закупівлю ними продукції у позивача, надання консультацій з питань інформатизації та послуг у сфері інформатизації, ремонт машин і приладів за дорученням замовника, надання інших комерційних послуг та договір №1101-НП від 05.04.2011р. (т.1 а.с.51) про надання консультацій з питань інформатизації.

Про надання послуг сторонами складено акти здачі-приймання послуг (т.1 а.с.52-60) та позивачем проведено їх оплату відповідно до долучених до справи платіжних доручень (т.1 а.с.179-202).

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з контрагентами щодо придбання товарів і надання послуг, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності, договори позивача не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат, є безпідставними.

Також у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом четвертим п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР та Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів та послуг не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Крім того, допитані судом як свідки працівники ПП "Львів-Металбуд" підтвердили виконання робіт за укладеними договорами з позивачем, і в матеріалах справи містяться копії посвідчень працівників ПП "Львів-Металбуд" (т.1 а.с.238-242), чим спростовуються доводи податкового органу про неможливість ПП "Львів-Металбуд" виконувати будівельно-монтажні роботи через відсутність необхідних трудових ресурсів.

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до Закону України «Про підприємництво»підприємницька діяльність щодо надання (отримання), консультаційних та інформаційних послуг не тільки не заборонена, але й не потребує ліцензування.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», а державні органи та їх посадові особи - за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом».

Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України.

Тому щодо висновків податкового органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства отриманих послуг, зокрема, консультативних та з питань інформатизації, суд вважає, що в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання таких послуг.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на консультаційні чи послуги по інформатизації.

Отже, для підтвердження включення витрат на консультаційні та бухгалтерські послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

У матеріалах справи відсутні докази того, що отримані позивачам послуги на відповідають змісту статутної діяльності позивача чи їх вартість на відповідає рівню розумних і звичайних цін на такі послуги.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону та п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем з контрагентами укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив виписані ПП "Львів-Металбуд" податкові накладні (т.1 а.с.88,89) у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з контрагентами, і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб контрагентів позивача до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності вказаних у акті перевірки контрагентів позивача. Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Пунктом 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 N 637 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 року N 265/95-ВР, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані згідно ст. 3 вказаного Закону проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки відповідно до п.6 ст. 9 вказаного Закону не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок;

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У матеріалах справи містяться звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт з долученими підтверджуючими документами про використання коштів, які містять необхідні реквізити, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (т.2 а.с.38-125), відтак викладений у акті перевірки висновок відповідача про відсутність у позивача платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 12 729,20 грн. та порушення п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 є безпідставним.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідно до ч.2 ст.71 КАС України на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2146 грн. (т.1 а.с.3), такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №0000942321, №0000952321, №0000213311 від 15.03.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ріля Україна»(м. Львів вул. Навроцького 1, ЄДРПОУ 32483750) судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2012 року о 10:00 год.

Суддя Коморний О.І.