Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-7810/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. № 2а-7810/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Драгоморецького С.В., Станкевича А.О.,

відповідача Базарника Б.І., Рождественської Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень -рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби , в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.09.2012 року № 0000352341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 20 305 грн. 30 коп. та від 05.09.2012 року № 0000362341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 22 070 грн. 98 коп., у тому числі за основним платежем -17 656,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -4 414,20 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність у податкового органу підстав для проведення документальної позапланової виїзної документальної перевірки товариства та безпідставність висновків , викладених в акті перевірки від 22.08.2012 р. №921/22-40/34260197, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товарів та послуг, придбаних підприємством у ТзОВ «БК Київбудмонтаж», у зв'язку із відсутністю поставок товарів та послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що сторони належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, дійсність господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Посилання відповідача про порушення товариством вимог Податкового кодексу України є безпідставними, тому спірні податкові повідомлення -рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представники позивача Драгоморецький С.В., Станкевич А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача Базарник Б.І. Рождественська Л.П. в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Проведеною ДПІ у Галицькому районі м. Львова документальною позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ «Ді.Ві.Ес.»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «БК Київбудмонтаж»(ЄДРПОУ 37143832) за вересень 2011 року, результати якої оформлені актом від 22.08.2012 р. №921/22-40/34260197, встановлено неправомірне відображення підприємством у податковому обліку господарських операцій по придбанню у ТзОВ «БК Київбудмонтаж»товарів та послуг. В ході проведення перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.04.2012 року № 961/22-2/37143832 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК Київбудмонтаж»»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року, дані АІС «Облік платників податків», АІС «ТАХ», АІС «Бест Звіт», ІС «Зустрічні перевірки», АІС ДПА у Львівській області. Встановлено, що ТзОВ «БК Київбудмонтаж»відсутнє за податковою адресою згідно реєстрації. На момент складання довідки про неможливість проведення зустрічної звірки, стан платника згідно бази даних АІС ОР -припинено, не знято з обліку. Встановлено, що у ТзОВ «БК Київбудмонтаж»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні виробничі потужності, основні фонди, виробничі активі, складські приміщення, транспортні засоби, спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної діяльності підприємства, що вказує на те, що воно не здійснювало господарську діяльність в розумінні пп.14.1.36 Податкового кодексу України, а здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. В ході перевірки не встановлено факту передачі робіт (послуг) від ТзОВ «БК Київбудмонтаж»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі робіт, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів тощо, що свідчить про безтоварність господарських операцій та нікчемність угод. Відтак, у ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з контрагентом ТзОВ «БК Київбудмонтаж». Вважають спірні податкові повідомлення -рішення від 05.09.2012 року № 0000352341 та № 0000362341 законними. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.», як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, зареєстрований Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 01.01.2009 року (код ЄДРПОУ 34260197) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова з 01.01.2009 року за № 14141020000011425.

ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.03.2006 року № 301401010000.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ді.Ві.Ес.»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «БК Київбудмонтаж»(код ЄДРПОУ 37143832) за вересень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 22.08.2012 р. № 921/22-40/34260197.

Як вбачається з акту від 22.08.2012 р. № 921/22-40/34260197, податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Ді.Ві.Ес.»:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: завищено податковий кредит за вересень 2011 року по операціях з ТОВ «БК Київбудмонтаж»в сумі 17 656, 78 грн., що призвело до заниження ПДВ на суму 17 656, 78 грн.;

- пп. 138.1.1, пп. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено витрати за ІІІ-й квартал 2011 року в сумі 88 283,91 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 20 305,30 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення -рішення від 05.09.2012 року:

- № 0000352341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 20 305 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем -20 305 грн. 30 коп.,

- № 0000362341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 22 070 грн. 98 коп., у тому числі за основним платежем -17 656 грн. 78 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 414 грн. 20 коп.

ТзОВ «Ді.Ві.Ес.»подало заперечення на акт від 22.08.2012 р. № 921/22-40/34260197, які відповідно до листа ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 8931/22-40 від 04.09.2012 року податковим органом не були взяті до уваги.

Позивач податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012 року № 0000352341 та № 0000362341 в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаних позивачем робіт від ТзОВ «БК Київбудмонтаж», витрати по яких здійснено без їх фактичного придбання у зв'язку з нікчемністю правочину, укладеного з вказаним контрагентом.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.04.2012 року № 961/22-2/37143832 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТзОВ «БК Київбудмонтаж»»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року, дані АІС «Облік платників податків», АІС «ТАХ», АІС «Бест Звіт», ІС «Зустрічні перевірки», АІС ДПА у Львівській області, згідно яких ТзОВ «БК Київбудмонтаж»відсутнє за податковою адресою, у нього відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні виробничі потужності, основні фонди, виробничі активі, складські приміщення, транспортні засоби та спеціалісти. З урахуванням цього податковий орган робить висновок про те, що в діяльності ТзОВ «БК Київбудмонтаж»вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, коли такі операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та які не мають реального характеру. Оскільки ТзОВ «БК Київбудмонтаж»порушило свої податкові зобов'язання, принципи господарювання та цивільне законодавство, то угоди, укладені ТзОВ «Ді.Ві.Ес.»з таки постачальником, є нікчемними.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі -Податковий кодекс).

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку -статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судом встановлено, що ТзОВ «Ді.Ві.Ес.»в охоплений перевіркою період в вересні 2011 року мало правовідносини по придбанню товарів і послуг у ТзОВ «БК Київбудмонтаж».

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «БК Київбудмонтаж»позивачем представлено наступні документи:

- акт виконаних робіт № 29/09-01 на загальну суму 105 940,69 грн., в т. ч. ПДВ - 17 656,78 грн. (а.с. 35), згідно якого були проведені, зокрема, роботи по заповненню стін мінеральними плитами, монтажу вітробар'єра, фрезерування і виготовлення касет та облицювання фасаду композитними панелями;

- рахунок постачальника № 2909-01 від 29.09.2011 року на загальну суму 105 940,69 грн., в т. ч. ПДВ - 17 656,78 грн. (а.с. 36);

- податкову накладну № 301 від 29.09.2011 року на загальну суму 105 940,69 грн., в т. ч. ПДВ - 17 656,78 грн. (а.с. 37).

Як було встановлено судом та підтверджено вказаними документами, ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» придбавало у ТзОВ «БК Київбудмонтаж»будівельно-монтажні роботи та послуги на загальну суму 105 940,69 грн. в т. ч. ПДВ - 17 656,78 грн..

Позивач повністю розрахувався з продавцем за придбані послуги, що підтверджується копіями платіжних доручень за 19.10.2011 року та 29.09.2011 року з наявними на них відмітками банку.

Згідно Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.09.2012 року, видами діяльності за КЕВД ТзОВ «Ді.Ві.Ес.»є: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, установлення столярних виробів, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, будівництво житлових і нежитлових будівель (а. с. 60-63), ТзОВ «БК Київбудмонтаж»: малярні роботи та скління, інші роботи з завершення будівництва, інші монтажні роботи, будівництво будівель і водних споруд (а.с.64-67).

Крім цього, у ТзОВ «БК Київбудмонтаж»наявна ліцензія на провадження робіт господарської діяльності, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури (серія АГ № 573197), видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією 28.01.2011 року (а.с.71-72).

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, придбання ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» у ТзОВ «БК Київбудмонтаж»робіт та послуг здійснювалось з метою виконання договору будівельного підряду № 24/06-01, укладеного 26.06.2011 року з ТзОВ «Комфорт-Сервіс Р»(нова назва - ТзОВ «Вент - Ресурс»), предметом якого є виконання робіт по виготовленню та монтажу утеплення та облицювання фасаду композитними панелями приміщень магазину «Сільпо», що на вул. Боженка, 107 в м. Києві власними і залученими силами та засобами, з власних будівельних матеріалів (а.с.151-156).

Оскільки у підприємства відсутня достатня кількість працівників для виконання такого обсягу робіт, то воно співпрацювало з ТзОВ «БК Київбудмонтаж»та укладало цивільно-правові договори з фізичними особами на виконання робіт, підтвердженням чого є штатні розписи працівників ТзОВ «Ді.Ві.Ес.»станом на 06 вересня та 01 жовтня 2011 року (а.с. 135-136) та цивільно-правові договори від 08.08.2011 року, укладені ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» з п'ятьма особами з ксерокопіями паспортів та ідентифікаційних номерів останніх (а.с. 91-108).

На підтвердження факту виконання робіт за договором будівельного підряду № 24/06-01 від 26.06.2011 року позивачем представлено: акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень-жовтень 2011 року (а. с. 76-86); податкові накладні (а. с. 87-90, 147); розрахунки між ТзОВ «Ді.Ві.Ес.»та ТзОВ «Вент - Ресурс»(а. с. 137); виписки з банківських рахунків (а. с. 138-145, 148-150).

Порівняльний аналіз даних актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень-жовтень 2011 року з даними акту виконаних робіт № 29/09-01 щодо видів робіт і витрат свідчить, що виконані ТзОВ «БК Київбудмонтаж»роботи відповідають тим видам робіт, які були виконанні на об'єкті магазину «Сільпо», що на вул. Боженка, 107 в м. Києві.

Аналіз господарської операції та представлених позивачем первинних документів дає суду підстави вважати, що господарська операція між ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» з ТзОВ «БК Київбудмонтаж»відповідала тим видам діяльності, яку здійснювали ці суб'єкти господарювання відповідно до наданих їм в установленому законом порядку дозвільних документів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі -Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі -Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання послуг (робіт) у ТзОВ «БК Київбудмонтаж», послуги надані, на суму отриманих послуг виписано податкові та видаткові накладні, здійснено розрахунок за отримані послуги, у відповідності до виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.12.2010 року № 100317356 ТзОВ «БК Київбудмонтаж»на час здійснення взаєморозрахунків з позивачем було платником ПДВ (а. с. 70).

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» з ТзОВ «БК Київбудмонтаж» по придбанню послуг (робіт) та використання їх в господарській діяльності позивача та спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з цими контрагентами в період, охоплений перевіркою.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» та ТзОВ «БК Київбудмонтаж», суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем не представлено суду будь -яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Стосовно доводів податкового органу з посиланням на відомості акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.04.2012 року № 961/22-2/37143832 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК Київбудмонтаж»»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року, дані АІС «Облік платників податків», АІС «ТАХ», АІС «Бест Звіт», ІС «Зустрічні перевірки», АІС ДПА у Львівській області про нікчемність правочинів між позивачем та вказаним контрагентом у зв'язку із відсутністю останнього за податковою адресою згідно реєстрації, відсутністю можливості проведення зустрічної звірки, оскільки стан платника згідно бази даних АІС ОР -припинено, проте не знято з обліку, то такий був предметом оскарження в судовому порядку і з цього приводу є відповідна постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року №2а-4911/12/1370.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).

Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно доводів позивача про відсутність у податкового органу підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, то суд зазначає, що посадові особи податкового органу були допущенні на підприємство, їм були надані всі необхідні документи і така перевірка фактично була проведена з дозволу платника податків.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 05.09.2012 року № 0000352341 та від 05.09.2012 року № 0000362341.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 05.09.2012 року № 0000352341 та від 05.09.2012 року № 0000362341, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 423 грн. 76 коп., сплаченого за платіжним дорученням №3693 від 06.09.2012 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби від 05 вересня 2012 року № 0000352341.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби від 05 вересня 2012 року № 0000362341.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.»423 (чотириста двадцять три) грн. 76 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 05 листопада 2012 року.