Ухвала

від 15.07.2015 по справі 2а-7810/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м. Львів № 9104/179182/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

06.09.2012 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді.Ві.Ес.» (надалі ТзОВ «Ді.Ві.Ес.») звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000352341, № 0000362341 від 05.09.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення - рішення № № 0000352341, № 0000362341 від 05.09.2012 року.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.

Представник апелянта Квасниця Н.Б. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» за вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 921/22-40/34260197 від 22.08.2012 р. яким встановлено порушення ТзОВ «Ді.Ві.Ес» :

- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, завищено податковий кредит за вересень 2011 року по операціях з ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» в сумі 17 656,78 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 17 656,78 грн.

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України в результаті чого завищено витрати за ІІІ-квартал 2011 року в сумі 88 283,91 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 20 305,3 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000352341 від 05.09.2012 року форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 20 305,30 грн. та № 0000362341 від 05.09.2012 р., форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» на суму - 22 370,98 грн. з яких - 17 656,78 грн. основний платіж та - 4 414,2 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішеннь є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про фіктивний характер господарських операцій та нікчемність правочину між позивачем ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» та його контрагентом ТзОВ «БК «Київбудмонтаж».

Як видно з матеріалів справи, позивач ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» в охоплений перевіркою період у вересні 2011 р. мав правовідносини щодо отримання послуг - будівельно-монтажних робіт у ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» на загальну суму 105940,69 грн., в тому числі ПДВ - 17 656,78 грн. (а.с. 75).

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження здійснення реальності господарських операцій ТзОВ «Ді.Ві.Ес.» із даним контрагентом, позивач надав акт виконаних робіт 29/09-01, рахунок постачальника № 2909-01 від 29.09.2011 року, податкову накладну № 301 від 29.09.2011 р., копії платіжних доручень від 19.10.2011 р., 29.09.2011 р., ліцензію ТзОВ «БК Київбудмонтаж» на провадження господарської діяльності із створенням об'єктів архітектури від 28.01.2011 р., договір будівельного підряду № 24/06-01 від 26.06.2011 р., , штатні розписки працівників, договори від 08.08.2011 р., (а.с.37).

На момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних позивач та його контрагент включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявні свідоцтва платника податку на додану вартість які не були анульовані.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами по наданню послуг та використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладені ним інших договорів, а також формування своїх податкових зобов'язань.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що представлені позивачем первинні документи підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій, дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з контрагентом та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з контрагентом в період охоплений перевіркою.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року у справі за № 2а-7810/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: В.З. Улицький

Р.М. Шавель