Постанова

від 09.11.2012 по справі 1570/3840/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/3840/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Токмілової Л.М.

при секретарі -Ігнатенко М.Ю.

за участю: представників позивача -Марціяш О.І.

представника відповідача -Копиця С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємства «Агро-Фірма «Полєвік»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0004412210 від 12.06.2012 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 384009,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 96002,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2012 року до суду звернулось приватне підприємство «Агро-Фірма «Полєвік»з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004412210 від 12.06.2012 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 384009,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 96002,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 28.05.2012 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Агро-Фірма «Полєвік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року. За наслідками перевірки було складено акт від 28.05.2012 року № 2098/22-1/35118982, у якому податковим органом встановлено, що правочини, укладені позивачем з ПП «ТПК «Аркадія»підпадають під ознаки нікчемності відповідно. На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004412210 від 12.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 508304,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 124785,00 грн. Позивач вважає зазначене рішення є протиправним, оскільки, воно суперечить діючому законодавству. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 384009,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 96002,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с. 3-5).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004412210 від 12.06.2012 року було прийнято на підставі акту перевірки, який був складений за результатами проведення планової виїзної перевірки ПП «Агро-Фірма «Полєвік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року. Представник відповідача зазначив, що перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено суму ПДВ у розмірі 508304,00 грн. Перевіркою, проведеною відповідачем, встановлено недійсність правочинів між ПП «Агро-Фірма «Полєвік» та ПП «ТПК «Аркадія», оскільки, контрагента позивача визнано банкрутом за рішенням суду №7/573-10-5462 від 22.03.2011 року та знято з обліку як платника податків. Представник відповідача, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 384009,00 грн. винесено правомірно, тому позивачу слід відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 16 липня 2012 року судом замінено відповідача -Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Приватне підприємство «Агро-Фірма «Полєвік»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 21.05.2007 року за № 1 556 105 0005 027974.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 26.04.2012 року по 21.05.2012 року на підставі направлень від 13.04.2012 року № 001026/607, № 001024/605, від 10.04.2012 року № 000137/537, від 13.04.2012 року № 001025/606, № 001023/604, від 30.03.2012 року № 000617/459 виданих ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС головним державним податковим ревізор-інспектором Кулачко Н.С., старшим державним податковим ревізор-інспектором Кокшаровою К.В., головним державним податковим ревізор-інспектором Чертухіною Т.Г., головним державним податковим ревізор-інспектором Худик В.Р., головним державним податковим ревізор-інспектором Шевченко О.Б., старшим державним податковим ревізор-інспектором Фокіною Ю.Д. згідно вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку ПП «Агро-Фірма «Полєвік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС складено акт від 28.05.2012 року № 2098/22-1/35118982 про планову виїзну перевірку ПП «Агро-Фірма «Полєвік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року (а.с.9-48). У висновках вказаного акту, зокрема, зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в зв'язку із чим встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у загальній сумі 508304,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004412210 від 12.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 508304,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 124785,00 грн. (а.с.8).

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 384009,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 96002,00 грн., суд виходить з наступного.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, досліджуючи питання щодо недійсності угод, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про те, що угоди між ПП «Агро-Фірма «Полєвік»та ПП «ТПК «Аркадія»укладені в серпні 2010 року мають ознаки нікчемності та визнані нікчемними актом ДПІ у Приморському районі м.Одеси № 1049/23-5 від 17.03.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ТПК «Аркадія»щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Агро-Фірма «Полєвік» за період серпень-вересень 2010 року.

Суд з даними висновком не погоджується виходячи з наступного.

Позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ПП «ТПК «Аркадія», а саме: 01.08.2010 року уклав договір поставки сільгосппродукції № 01/08-10 та додаткові угоди до нього № 1 від 31 серпня 2010 року та № 2 від 31.08.2012 року (а.с.80-84). Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується видатковими накладними (а.с. 85-107), які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, вищезазначені документи підтверджують факт реального настання правових наслідків за правочином.

Згідно вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних

документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI. Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Судом встановлено, що контрагентом були видані позивачу податкові накладні (а.с.123-135).

Факт поставки товару підтверджується товаро-транспортними накладними (а.с.138, 141, 144, 147, 148, 151, 154, 157 - 158, 161- 185).

Факт отримання товару ПП «Агро-Фірма «Полєвік»підтверджується складськими квитанціями на зерно та реєстрами накладних на прийняте зерно з визначення якості по середньодобовому зразку (а.с. 136, 137, 140, 142, 143, 145, 146, 149, 150, 152, 153, 155, 156, 159, 160). Факт сплати коштів за товар підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру, які наявні в матеріалах справи.

Доводи відповідача про те, що ПП «ТПК «Аркадія» визнано банкрутом за рішенням суду №7/573-10-5462 від 22.03.2011 року та знято з обліку як платника податків, а тому угоди не спрямовані на реальне настання наслідків, суд вважає, необґрунтованими, оскільки, вищезазначений договір було виконано сторонами в серпні 2010 року. Отже, до моменту коли юридичну особу було визнано банкрутом.

Щодо посилання податкової в акті перевірки про нікчемність правочину, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП «Агро-Фірма «Полєвік»та ПП «ТПК «Аркадія»та підтверджували висновки акту перевірки.

Під час розгляду справи, судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані в встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість - також немає.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що ПП «Агро-Фірма «Полєвік» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угоди, яка суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, судом не встановлено.

Суд вважає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «ТПК «Аркадія»і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби №0004412210 від 12.06.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 05 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 158 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Агро-Фірма «Полєвік»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0004412210 від 12.06.2012 року -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № №0004412210 від 12.06.2012 року в частині збільшення ПП «Агро-Фірма «Полєвік»суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 384009,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 96002,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Агро-Фірма «Полєвік»(65014, м.Одеса, вул.Базарна, 28, код ЄДРПОУ 35118982) судовий збір у розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 09 листопада 2012 року.

Суддя Л.М.Токмілова

09 листопада 2012 року.

.