Постанова

від 12.11.2012 по справі 1570/5191/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/5191/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЛОГІСТИК" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЛОГІСТИК" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2012 року № 0006872200 та № 0006882200. Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що в період з 26.07.2012 року по 01.08.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «РУТА-КОМ»за період листопад 2009 року, грудень 2009 року. В акті зроблено висновки про порушення позивачем: п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 68125 грн., в т.ч 4 квартал 2009 року в сумі 68125 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.4.5 п 7.4 п.п.7.5.1. п.7.5. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54500 грн., в тому числі: за листопад 2009 року на суму 45425 грн.; за грудень 2009 року на суму 9075 грн. На підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. № 0006872200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 85156 грн. та №0006882200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 68125 грн. Позивач вважав, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, які спростовуються наявними первинними документами та доводять протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення. Крім того, позивач зазначав, що перевірку взагалі було здійсненно за межами правового поля, з порушенням ст.78 ПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з наведених підстав.

Представник відповідача надав заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав, вважаючи податкові повідомлення-рішення від від 20.09.2012 р. № 0006872200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 85156 грн. та №0006882200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 68125 грн. - законними, а вимоги позивача безпідставними, а тому просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «РЕАЛ-ЛОГІСТИК» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 15561020000025170 від 22.01.2007 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.01.2007 року, код ЄДРПОУ 34871938.

ТОВ «РЕАЛ-ЛОГІСТИК» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.01.2007 року за № 24704, станом на 27.06.2012 року перебуває на обліку в ДПІ у Біляївському районі Одеської області.

В період з 26.07.2012 року по 01.08.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «РУТА-КОМ»за період листопад 2009 року, грудень 2009 року, на підставі якої складений акт № 935/22/34871938 від 08.08.2012 року.

В акті зроблено висновки про порушення позивачем: п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 68125 грн., в т.ч 4 квартал 2009 року в сумі 68125 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.4.5 п 7.4 п.п.7.5.1. п.7.5. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54500 грн., в тому числі: за листопад 2009 року на суму 45425 грн.; за грудень 2009 року на суму 9075 грн.

На підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. № 0006872200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 85156 грн. та №0006882200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 68125 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, 01.07.2008 року ТОВ «РУТА-КОМ», що надалі іменується «Виконавець», в особі директора Орлик В.В., що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТОВ «РЕАЛ-ЛОГІСТИК», що надалі іменується «Клієнт», в особі директора Семенової О.Ю., що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали договір № 18, згідно якого Виконавець зобов"язується надавати Клієнту юридичні послуги з питань щодо здійснення господарської діяльності за плату, а Клієнт зобов"язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату наданих послуг. Склад, обсяг та вартість юридичних послуг, що надає Виконавець Клієнтові визначається сторонами в додатках до цього договору, що є його невід"ємними частинами.

В додатку № 1 до договору відображено склад юридичних послуг, що вони мали бути надані ТОВ "РУТА- КОМ" позивачу: судове представництво для стягнення заборгованості з ДП "Херсонський річковий порт".

Судом встановлено, що всі умови договору від 01.07. 2008 р. № 18 сторонами були виконані: Постановою Вищого Господарського Суду України від 21.05. 2009 р. № 8/401-08 були в повному обсязі задоволені позовні вимоги ТОВ "РЕАЛ-ЛОГСТИК" до ДП "Херсонський річковий порт" на загальну суму 1228624,99 грн. Переважну частину заборгованості портом станом на 01.01. 2011 р. було повернуто, що підтверджується карткою аналітичних розрахунків з портом, до акту виконаних ТОВ "РУТА-КОМ" робіт за договором від 01.07. 2008 р. № 18 сторонами було складено звіт, в якому детально відображено склад наданих послуг.

Твердження відповідача про порушення приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині не зазначення прізвища особи, якою надані юридичні послуги в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), суд не бере до уваги, оскільки послуги надавались юридичною особою, і в актах вказане прізвище і ініціали директорів Позивача та ТОВ "РУТА-КОМ".

Крім того, позивачем на підтвердження факту здійснення господарської операції між підприємствами також надані: податкова накладна №4 від 30.11.2009р.; податкова накладна №15 від 30.12.2009р; податкова накладна №263 від 15.07.2010р; виписки банку, які підтверджують розрахунки між сторонами.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 335/94-ВР (діючого на момент спірних правовідносин).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинного в період господарських відносин позивача з контрагентами), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі -Закон №168/97), визначені виключні підстави для віднесення сум до податкового кредиту та відшкодування їх з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного датою, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3. 7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Факт одержання та оплати позивачем вартості придбаних послуг за договором підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, наданими позивачем в ході розгляду справи, які перелічені судом вище.

Системний аналіз вищенаведених положень Закону України "Про податок на додану вартість" дозволяє зробити висновок про те, що платник податку (в даному випадку - позивач) виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, що фактично і було зроблено.

Крім того, норми податкового законодавства, чинного на момент господарських відносин позивача з контрагентом, передбачали всього один випадок, при якому податкова накладна визнається недійсною, - при заповненні її особою, яка не зареєстрована платником ПДВ і якій не присвоєний індивідуальний податковий номер (п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., який діяв на час проведення операцій за договором між позивачем та контрагентом). Тільки в цьому випадку податковий кредит по ПДВ не може вважатися підтвердженим.

Платник податку на додану вартість -покупець товару на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов"язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленному законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб"єкта господарювання.

Окрім того, розглядаючи підстави проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з акту № 935/22/34871938 від 08.08.2012 року, підставною проведення документальної позапланової виїзної переврки є п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, згідно якої документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

Таким чином, з приписів вказаних норм вбачається, що невиїзна позапланова документальна перевірка проводиться лише у тому разі, якщо платник податків не надав у 10 робочих днів пояснення та їх документальне підтвердження.

Як встановлено в ході розгляду справи, перевірці, за результатами якої були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, передував зроблений відповідачем запит документів, що містився в листі від 29.05.2012 р. № 1331/10/22. Вказаний запит зроблений відповідачем з посиланням на п.73.5 ст.73 ПК України, який регулює питання проведення зустрічних звірок, а не подання інформації платником податків на письмовий запит органу ДПС. Крім того, цей лист від 29.05.2012 року не містив підстав для надіслання запиту та печатки органу ДПС, що його надіслав.

На цей запит позивачем було надано відповідь (лист від 22.06. 2012 р. № 003) з посиланням на абзац 11 п. 73.3. ст.73 ПКУ, згідно якої у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, на думку суду, позивач обгрунтовано не надав відповідачу запитувані документи на підставі абз. 11 п.73.3 ПК України.

За таких обставин, у відповідача не виникло передбачених п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РЕАЛ-ЛОГІСТИК».

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що перевіркою встановлено розбіжності між даними Системи автоматичного співставлення податкових зобов"зань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в листопаді та грудні 2009 року у ТОВ «РУТА-КОМ», тобто розбіжності між податковим кредитом з ПДВ ТОВ «РЕАЛ-ЛОГІСТИК»та податковим зобов"язаннями ТОВ «РУТА-КОМ».

Оскільки, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Тобто невключення контрагентом позивача сум сплаченого останнім у вартості послуг ПДВ до податкових зобов"язань з ПДВ не може створювати негативні наслідки для самого позивача.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість своїх рішень.

Таким чином, суд вважає позов обгрутнованим та задовольняє його в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, судові витрати, понесені позивачем та підтвердженні належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України у розмірі 1532,81 грн.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 159-164, КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЛОГІСТИК" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 20.08.2012 року № 0006872200 та № 0006882200.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Біляївському районі Одеської області стягнути судові витрати у розмірі 1532,81 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять дві гривні 81 копійка) із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 34871938) шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст виготовлено 12 листопада 2012 року.

Суддя: В.В.Андрухів