Постанова

від 04.02.2014 по справі 1570/5191/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5191/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Логістик" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року позов задоволено та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.08.2012 року №0006872200 та №0006882200.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що податковим органом, на підставі проведеної перевірки, встановлено безтоварність проведених операцій між позивачем та ТОВ "Рута-Ком", за листопад - грудень 2009 року, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому відповідачем правомірно винесено рішення про завищення розміру податку та застосування штрафних санкцій до підприємства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 26.07.2012 року по 01.08.2012 року, податковим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача, з питань достовірності задекларованих господарських відносин з ТОВ "Рута-Ком", за листопад-грудень 2009 року, про що складено акт №935/22/34871938 від 08.08.2012 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ним занижено податок на прибуток, за 4 квартал 2009 року, на загальну суму 68125 грн., та встановлено завищення підприємством розміру свого податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ у цей же період, на загальну суму 54500 грн.

Порушення полягає у тому, що у вказаний період позивачем укладено нікчемні (безтоварні) угоди з ТОВ "Рута-Ком", оскільки позивачем не підтверджено належними документами товарність проведених операцій.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.08.2012 року №0006872200 та №0006882200 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій, з податку на прибуток підприємств та з ПДВ, на 85156 грн. та на 68125 грн., відповідно.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість» - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 цього ж закону - податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005 року.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 вищевказаного закону - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купляються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Приписами абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товару (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2009 року, на загальну суму 68125 грн., що є порушенням вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та завищено розмір свого податкового кредиту з ПДВ, на загальну суму 54510 грн., що є порушенням п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість».

На формування вказаних сум вплинули господарські операції з придбання юридичних послуг, відповідно до договору №18 від 01.07.2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Рута-Ком", згідно з яким контрагент позивача зобов'язується надавати йому юридичні послуги. Загальний розмір сплати за вказані послуги, у листопаді-грудні 2009 року, склав 272 500 грн.

На підтвердження товарності проведених операцій судом зібрано наступні документи: копію договору (а.с.25), акти здачі \ прийняття робіт (а.с.29 - 30), картка рахунку (а.с.35), звіт виконаних робіт (а.с.37), податкова накладна (а.с.38-39), рахунок фактура (а.с.88, 92).

Судовою колегією досліджено дані документи та зроблено висновок, що ними не підтверджено товарність проведених операцій, з огляду на наступне.

В укладеному договорі не зазначається конкретний перелік юридичних послуг, які контрагент зобов'язується надати позивачу, так само як це не зазначено й у актах здачі \ прийняття послуг. У вказаних документах надані послуги вказано під загальною назвою "юридичні послуги", проте не розкрито сутності, характеру та кількості здійснених операцій (укладання договорів, складання позовних заяв, представництво у судах та інших органах державної влади тощо). Крім того, у наданому позивачем звіті проведених робіт вказано послуги, надані контрагентом у серпні 2008 року - жовтні 2009 року, тобто період, який є предметом спору у даній справі (листопад-грудень 2009 року), не зазначено у цьому документі, а тому неможливо встановити та підтвердити товарність заявлених позивачем операцій у цьому періоді, на загальну суму 272 500 грн.

Надані позивачем рішення Господарських судів від 15.09.2008 року та від 19.02.2009 року (а.с.76-78) взагалі жодним чином не відносяться до періоду листопада-грудня 2009 року, оскільки позивачем не зазначено які господарські операції здійснено між позивачем та контрагентом, у вказаний спірний період, за результатами винесення цих судових рішень.

За результатом встановлених обставин судова колегія приходить до висновку, що хоча надані позивачем документи й формально складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте ними не підтверджено товарність проведених операцій, а лише підтверджено перерахунок коштів, а тому відсутні підстави для зарахування позивачем сум, за вказаними операціями, до складу свого податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи, а тому це є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Логістик" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування рішень - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло