Постанова

від 23.10.2012 по справі 0870/6461/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року о 16 год. 11 хв. Справа № 0870/6461/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю представників сторін

позивача - Боганової О.І. (довіреність від 13.06.2012р. №93)

відповідача - Калініченка В.В. (довіреність від 16.03.2012р. №17/10/10)

Кондратенко Ю.О. (довіреність від 03.08.2012р. №5480/10/10)

Стародубцевої І.І. (довіреність від 03.08.2012р. №5478/10/10)

Шавло Р.О. (довіреність від 03.05.12 №1960/10/10)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива-плюс», м.

Запоріжжя

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива-плюс», звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, в якому просять визнання недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002120153 від 15.05.2012 з податку на додану вартість на суму 5 138 301,00 грн., №0002130153 від 15.05.2012 щодо зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 51 922,00 грн. та №0017210151 від 15.05.2012 з податку на прибуток на суму 3 962 612,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що податковим органом неправомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення та зроблено висновок викладений в акті перевірки про те, що за 2010 рік питома вага вартості сільського господарських товарів (послуг) позивача становила менше 50 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно. Також зазначають, що свій помилковий висновок відповідач зробив керуючись результатами планової виїзної перевірки позивача, проведеної в листопаді 2010 року за результатами якої складено акт від 19.11.2010 та донараховано позивачу ПДВ на суму 50546грн., оскільки податковий орган вважав, що саме з 01.01.2010 року позивач втратив право бути платником фіксованого сільськогосподарського податку та застосовувати спеціальний режим оподаткування ПДВ, а отже мав нараховувати та сплачувати податки на загальних підставах.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до позову, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, викладених у письмових запереченнях, поясненнях по справі та просили в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначають, що під час проведення перевірки позивача, відповідно до наданих документів встановлено, що за 2010 звітний податковий період валовий дохід від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менше 75 відсотків загальної суми валового доходу, що є порушенням вимог Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», а отже позивач не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки об'єктом оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності або надана у користування, у тому числі на умовах оренди. Під час перевірки податковим органом було встановлено відсутність належним чином укладених договорів оренди земельних ділянок, які використовувались підприємством, а саме вони не пройшли державної реєстрації, а отже такі земельні наділи не можуть підпадати під поняття об'єкт оподаткування.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» згідно свідоцтва про державну реєстрацію №10791200000000132 від 29.01.03р. зареєстровано Бердянською районною державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 32263039 (а.с.117 т.1).

На підставі направлень від 10.04.11 виданих Бердянською ОДПІ Запорізької області №2202247, 220248, 220249, 220250, 220252, 220252, згідно ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, на підставі наказу №179 від 10.04.2012 у період з 10.04.2012 по 17.04.2012р., в подальшому термін проведення перевірки продовжувався з 18.04.2012 до 19.04.2012 відповідно до наказу №198 від 17.04.2012 Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки був складений акт від 26.04.2012р. №013/22-11/32263039 (а.с.9-65 т.1), відповідно до якого податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» (а.с.63-64 т.1).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 15.05.2012р. №0002120153, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 138 301 грн. ( 4 720 612,75 грн. за основним платежем та 417 688,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), форми «В4» від 15.05.2012р. №0002130153, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 51 922 грн., форми «Р» від 15.05.2012р. №0017210151, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3 962 612,75 грн. ( 3 927 015 грн. за основним платежем та 35 597,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.66-68).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків. Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

Актом документальної перевірки ТОВ Агрофірма «Нива - плюс» від 26.04.2012р. встановлено отримання доходу по операціям із реалізації зернових, вартість яких не включається до складу виручки від реалізації продукції власного виробництва, неправомірне використання спеціального режиму оподаткування передбаченого законодавством для сільськогосподарських виробників. Також податковим органом під час перевірки встановлено та викладено у висновках акту, що за перевірений період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. ТОВ АФ «Нива-плюс» задекларовано орендну плату за земельні ділянки в сумі 389616,63 грн., податковою декларацією №9006617247 від 31.01.11р. ТОВ Агрофірма «Нива - плюс» задекларувала орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності 325,8985га.

В судовому засіданні представником позивача в обґрунтування правомірного перебування ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» на спеціальному режимі оподаткування ПДВ та відповідно бути платником фіксованого сільськогосподарського податку в 2010-2012 роках посилається на видану податковим органом реєстраційну довідку платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2012 рік, строк дії якої до 31.12.2012 року (а.с.144 т.1), а отже податковий орган видавши такому платнику спеціального оподаткування зазначену довідку вже фактично підтвердив його право знаходитись на спрощеному режимі і не може проводити додаткові перевірки та ставити під сумнів законність та правомірність перебування позивача на такому податку.

Проте суд не може погодитись з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Як слідує з наявного в матеріалах справи Свідоцтва №100190361 ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість (а.с. 8 т.1).

Також з наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача слідує, що для видачі довідки платника фіксованого сільськогосподарського податку, позивач самостійно звертається до податкової інспекції із такою заявою та долучає документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності (ч.4 ст.2 ЗУ «Про фіксований сільськогосподарський податок»). Тобто отримавши передбачені переліком документи, податковий орган не має права ставити під сумнів достовірність поданих заявником даних або відмовляти на отримання такої довідки, але в подальшому під час перевірок податковою інспекцією перевіряється правомірність перебування такого платника фіксованого податку на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до п.1, п.7 ст.2 Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Під час перевірки податковим органом ТОВ Агрофірма «Нива-плюс», згідно наданих документів, та порушень викладених в пунктах 3.5.8 акту перевірки встановлено, що за 2010 звітний податковий період валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, що є порушенням вищезазначених норм законодавчих актів та ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Суд погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком (далі - ФСП) для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (ст.302 ПК України).

Відповідно до п.308.1 ст.308 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку подають до 1 лютого поточного року, зокрема, відомості (довідку) про наявність земельних ділянок. У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, прийнятим 25 жовтня 2001 року. Законом України від 06.10.98 р. N 161-ХІУ «Про оренду землі» (у редакції Закону України від 02.10.2003 р. N 1211-ІУ (далі - Закон N 161)), Цивільним кодексом України, законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, та договором оренди землі.

Договір на оренду землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161- ХІУ (зі змінами та доповненнями).

Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. N 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі».

Як встановлено статтею 18 Закону N 161, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (зі змінами та доповненнями), встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. При цьому приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 р. N 2073.

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представником позивача, що на момент перевірки частина договорів оренди землі, яку використовували у своїй господарській діяльності ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» не пройшли державної реєстрації, а саме на загальну площу 1532,7204 га ріллі відсутні належним чином укладені договори оренди.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 02.10.12 року для огляду в судове засідання представником позивача були надані оригінали договорів оренди землі, які використовувались підприємством у своїй господарській діяльності, після детального дослідження яких судом встановлено наступне.

Як слідує з наданих договорів оренди земельних ділянок, які є як належним чином зареєстровані так і не зареєстровані, загальна кількість використовуваних підприємством площ за 2010 рік склала 3166,0779 га (в тому числі рілля 2360,867), з яких у загальному податковому розрахунку фіксованого податку на 2010 рік від 29.01.2010р. №9000094833 відображено 2692,037 га.

В судовому засіданні представником відповідача надані пояснення, що оскільки під час перевірки позивача були виявлені розбіжності у площах орендованих земель, податковий орган в усному порядку звернувся до керівника підприємства із запитом та отримав договори укладені підприємством з фізичними особами та нотаріально завіреними, проте ці договори земельних ділянок на загальну площу 474,0479 га в звіті позивача не були відображені, що в свою чергу також підтверджувалось поясненнями самих посадових осіб.

Таким чином суд погоджується з твердженнями відповідача, що оскільки питома вага площ земельних ділянок, які використовувались підприємством в супереч діючому законодавству (1532,7204 га), в загальному обсязі ріллі (2361 га згідно відомостей статистичної звітності форми 50-сг за 2010 рік) в 2010 році складає 64,91827%, то сума доходу, отримана підприємством з цих земель повинна відображатись та оподатковуватись підприємством на загальних підставах.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у 2010 році підприємством використовувалось площі земель сільськогосподарського призначення на загальну площу 1532,7204 га ріллі без належним чином укладення договорів оренди як це вимагається Законом України «Про оренду землі».

Що стосується використання позивачем земельних площ у 2011 році, судом встановлені та підтвердженні матеріалами справи наступні обставини.

У 2011 році підприємство самостійно задекларувало у податковому розрахунку фіксованого податку на 2011 рік №9000177054 від 31.01.2011р., загальну площу 1812,501га.

Згідно довідки про розмір площі земель сільськогосподарського призначення №74 від

року, яка видана відділом Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру, станом на 01 січня 2011 року у сільськогосподарського підприємства - юридичної особи ТОВ АФ «Нива-плюс» у власності, постійному користуванні чи оренді перебувають земельні ділянки загальною площею 1487,251га. Тобто розбіжність склала на площу 325,25га. (1812,501га- 1487,251га)

В ході перевірки підприємством надана довідка №37 від 12.04.2012 року, в якій зазначено, що станом за 2011 рік загальна площа земельних ділянок складала приблизно 2530,0 га та пояснення що ТОВ АФ «Нива-плюс» з 2003 року по теперішній час обробляє земельні ділянки мешканців с. Луначарського згідно договорів оренди загальною площею 474,0409га, вказані договори оренди не пройшли державну реєстрацію і не найшли відображення у податковій звітності. Згідно пояснень підприємство використовувало земельні ділянки на загальну площу 3004,0409га.

Відповідно до статистичної звітності форма № 4-сг (річна), поданої ТОВ АФ «Нива-плюс» до відділу статистики у Бердянському районі посівна площа відображена платником ф.№4-сг 2545,00га. Відповідно до статистичної звітності форма № 29-сг (річна), наданої ТОВ АФ «Нива- плюс» до відділу статистики у Бердянському районі ф.№29-сг - 2843,00га як рілля. Таким чином сіножаті 258,65га та пасовища 66,65га підприємством не відображені в статистичної звітності.

Питома вага площ земельних ділянок, які використовувались підприємством в супереч діючому законодавству 1516,7899 га, в загальному обсязі ріллі (2361 га, згідно відомостей статистичної звітності форми 50-сг за 2011 рік) в 2011 році складає 64,24353%. У зв'язку з цим, сума доходу, отримана підприємством з цих земель повинна відображатись та оподатковуватись підприємством на загальних підставах.

Як слідує з матеріалів справи та наданих з цього приводу пояснень представника відповідача, під час перевірки, відповідно до наданих документів, ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» отримано доходу від здійснення господарської діяльності за 2011 рік по операціям із реалізації зернових, вартість яких не включається до складу виручки від реалізації продукції власного виробництва, на суму на суму 13776,3 тис. грн. (21443,9*64,2%) по операціям із реалізації зернових отриманих з незаконно використаної ріллі загальною площею 1516,7899 га, яка складає 64,2 % загальної площі ріллі у 2011р. (2361 га), які використовувались підприємством в порушення Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексом України, договорів оренди землі, описання якого наведене вище.

Таким чином, позивачем у 2011 році використовувались площі земель сільськогосподарського призначення без належним чином укладених договорів оренди земельних ділянок на загальну площу 1516,7899 га ріллі.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (ст. 155 Податкового кодексу України) для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.

У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу, прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг), що не відноситься до сільськогосподарської продукції, оподатковується у загальному порядку.

Виходячи із вищезазначеного, суд дійшов висновку, що оскільки підприємство має питому вагу сільськогосподарської продукції в її з загальному обсязі менше 50% (34,19% за 2010 рік та 35,4% за 2011 рік), у відповідності до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР та ст. 155 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» повинно сплачувати податок на прибуток приватних підприємств на загальних підставах, у відповідності до ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ повинно сплачувати податок на додану вартість на загальних підставах, сплачувати інші податки та збори згідно діючого законодавства.

Також слід звернути увагу, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу, згідно наданих документів, за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. встановлено, що ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» згідно п.1, п.7 ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» з 01.10.2010 року не є платником фіксованого сільськогосподарського податку та повинно сплачувати податки у наступному звітному періоді, тобто з 01.10.2010 року, на загальних підставах, в т.ч. податок на прибуток підприємств, у зв'язку з чим перевіркою повноти визначення доходів за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. встановлено їх заниження на суму 22771247 грн., в т. ч.: за 4 квартал 2010 року у сумі 1809178 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 10592577 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 739506 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 5476407 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 4153579 грн.

Що стосується інших порушень викладених в акті перевірки та на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Перевіркою відображення приросту запасів за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. встановлено, що ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» здійснювало оцінку вибуття запасів за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО), які обліковуються на бухгалтерських рахунках: 20 «Виробничі запаси», 22 «малоцінні швидкозношувані предмети», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари».

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями, які діяли в перевіряємому періоді) - платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З наданих цього приводу пояснень в судовому засіданні представником відповідача слідує, що проведеною перевіркою вищезгаданого показника, за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р., згідно наданих документів до перевірки, встановлено в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями, які діяли в перевіряємому періоді) підприємством не включено до складу валових доходів у такому звітному періоді суму перевищення балансової вартості запасів на кінець звітного періоду, тобто на 01.01.2011 року, в порівнянні з початком звітного періоду 01.10.2010р. на суму 442100 грн., а саме: балансова вартість запасів на кінець звітного періоду по рахунку 20 «Виробничі запаси» складає - приріст 199900 грн.; балансова вартість запасів на кінець звітного періоду по рахунку 22 «МШП» складає - приріст 4400 грн.; балансова вартість запасів на кінець звітного періоду по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» складає - приріст 233100 грн.; балансова вартість запасів на кінець звітного періоду по рахунку 28 «Товари» складає - приріст 4700 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива-плюс» - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара