Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а-1887/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.10.12Справа №2а-1887/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

представник позивача - Царінник Нонна Володимирівна,

представник відповідача-Бойко Ірина Валеріївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваклін" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваклін" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 серпня 2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1887/12/2770. Іншою ухвалою від 17 серпня 2012 р.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з підстав, що у ньому наведені.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов про необгрутованість позовних вимог виходячи з такого.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ „Акваклін" з питань дотримання вимог податкового законодавства Україні (податку на прибуток та податку на додану вартість) по фінансово -господарських взаємовідношеннях з ПП „Кліпертон" (код ЄДРПОУ 37114639), за період діяльності з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складений акт № 24/22-1/32294072/1181/10 від 11 квітня 2012р.

Згідно з актом перевірки встановлено завищення платником валових витрат з податку на прибуток на загальну суму 147075 грн. за рахунок декларування витрат на придбання ТМЦ (миючих засобів), які оформлені від імені підприємства ПП „Кліпертон", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 36769 грн., а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 29415 грн. у відповідном податковому періоді - вересні 2010р., за рахунок декларування у декларації з ПДВ податкового кредиту по податковим накладним, на придбання ТМЦ (миючих засобів), які оформлені від імені підприємства ПП „Кліпертон".

Матеріалами перевірки та з урахуванням матеріалів кримінальної справи №051201100099, встановлено, що ПП „Кліпертон" (юридична адреса: м. Одеса, вул.. Градоначальницька, 10, оф.15) засновано ОСОБА_3, яка є одночасно й директором та бухгалтером цього підприємства, інших працюючих осіб на підприємстві немає. Основний вид діяльності ПП „Кліпертон" -оптова торгівля фруктами та овочами.

Генеральною прокуратурою України відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу №0512201100099 за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 Кримінального кодексу України, за фактом створення фіктивного підприємства ПП „Кліпертон" у травні 2010 року.

Згідно з протоколом допиту від 28.07.2011, ОСОБА_3 як обвинувачена дала свідчення, що визнає свою провину у скоєні злочину -створенні фіктивного підприємства ПП „Кліпертон", та пояснила, що погодилась на реєстрацію підприємства на своє ім'я за винагороду, без наміру здійснювати від його імені будь-яку діяльність, у тому числі підприємницьку. Обвинувачена ОСОБА_3 стверджує, що не розуміла та не усвідомлювала своїх дій та їх наслідків при підписанні документів у нотаріуса та в інших установах та організаціях, після підписання незрозумілих їй документів печатки та жодних документів по підприємству не отримувала, діяльність від імені підприємства не здійснювала та жодних бухгалтерських, податкових та інших документів як директор ПП „Кліпертон" не підписувала.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 06.06.2012 у справі №1512/6466/12, що набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.27, 205 ч.2 Кримінального кодексу України, а саме у пособництві у фіктивному підприємництві шляхом створення Приватного підприємства „Кліпертон". Так, судом встановлено, що після перереєстрації на ім'я ОСОБА_3 ПП „Кліпертон" та призначення її якості директора, вона участі у діяльності підприємства не брала, документи фінансово-господарської звітності не підписувала, розрахункових рахунком підприємства не керувала та не розпоряджалась, грошові кошти з розрахункових рахунків не знімала.

Разом з тим, невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ПП „Кліпертон", від імені його номінального директора та засновника, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала у створенні підприємствам-контрагентам умов для умисного ухилення від сплати податків шляхом здійснення безтоварних операцій, в результаті чого державі спричинено збитки в особливо великих розмірах.

Окремо слід звернути увагу на той факт, що документально (письмово) взаємовідносини між позивачем та ПП „Кліпертон" оформлені не були (до перевірки договір на придбання товару не надано), що суперечить положенням про письмову форму договору, встановлену ст.208 Цивільного кодексу України, а також не надано документів, які б підтверджували рух (транспортування) товару від продавця (м. Одеса) до покупця (м. Севастополь).

Так, згідно з положенням розділу 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 №2344-ІІІ та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, (далі-Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, відповідно до п. 11.5 розділу 11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Таким чином, оскільки позивач є у даному випадку учасником транспортного процесу - вантажоотримувачем і, він також повинен мати екземпляр товарно-транспортної накладної.

Позивач мотивує свою незгоду з висновками акту перевірки та прийнятими на підставі цього акту податковими повідомленнями-рішеннями тим, що на час здійснення господарських операцій ПП „Кліпертон" мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано платником податку на додану вартість, тобто фактично, на думку позивача, наявність податкових накладних та оплати за товар є безумовним свідченням того, що операція з поставки відбулася, а дані податкового оліку є достовірними.

Виходячи з того, що ОСОБА_3 заперечує свою участь в здійсненні господарської діяльності від імені товариства, що підтверджено матеріалами кримінальної справи, правочини, складені від імені ПП „Кліпертон" з ТОВ „Акваклін", й виписані на підставі них податкові накладні, є нікчемними, оскільки при їх укладанні порушені вимоги ст.203 Цивільного Кодексу України щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, а також моральним принципам суспільства, щодо вільного та такого, що відповідає внутрішній волі волевиявлення учасника правочину (у ОСОБА_3 взагалі не було волевиявлення на здійснення правочинів з ТОВ „Акваклін").

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою недійсності правочину (ч.1 ст.215 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч.1 ст.216 Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки наслідком укладення правочинів між ТОВ „Акваклін" та ПП „Кліпертон" є включення ТОВ „Акваклін" сум з ПДВ до складу податкового кредиту по виписаних за вказаними правочинами ПП „Кліпертон" податкових накладних, то такі суми з ПДВ є непідтвердженими та не підлягають включенню до складу податкового кредиту, відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а віднесення ПП „ФИН" до складу валових витрат сум грошових коштів, оформлених як витрати на придбання ТМЦ від ПП „Кліпертон", є неправомірним та таким, що суперечить п.5.1, пп. 5.3.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не включаються суми будь-яких витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит ...складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" при підтверджені права платника на включення витрат до валових та податковий кредит, першочерговими вимогами є зв'язок діяльності підприємства з господарською діяльністю та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно з п.18 Порядку „Про затвердження форми податкової накладної і порядку її заповнення", затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 всі складені екземпляри податкової накладної підписуються особою, уповноваженим платником податків здійснювати постачання товарів (послуг)...».

Як зазначено вище, громадянка ОСОБА_3 будучи нібито директором, бухгалтером і власником ПП „Кліпертон", згідно з слідчою інформацією, будь-якої фінансово-господарської діяльності не вела, статутний фонд не формувала, печатку ПП „Кліпертон" не одержувала, договорів не укладав і не підписувала і нікого на це не уповноважувала.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 08.09.2009 та підтримується Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2010, справа К-13590/10.

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вказане свідчить про укладання правочинів між ТОВ „Акваклін" та ПП „Кліпертон" із порушенням вимог ст.203 та ст.228 Цивільного кодексу України, та відповідно до ч.1, ч. 2 ст.215, ч.1, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України такі правочини є нікчемними. Таким чином, первинні документи, що складені від імені ПП „Кліпертон", суперечать законодавчим і нормативним актам, не відповідають суті та не несуть доведеності змісту здійсненної операції, та не є документами, що можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського і податкового обліків.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави, а тому підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності (ПП „Кліпертон"), але суперечать законодавчим і нормативним актам, і такі що не відповідають суті і не несуть довідності щодо змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського і податкового обліку.

Зокрема, думка щодо неправомірності формування даних податкового обліку за первинними документами без фактичного здійснення господарської операції наведена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому необхідною умовою є також дослідження реальності господарської операції, за результатами якої платником формуються дані податкового обліку, зокрема, фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності тощо.

Окрім того, Вищим адміністративним судом України у вищезгаданому листі від 02.06.2011 підтримується думка, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

До того ж, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 08.09.2009 та підтримується Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2010, справа К-13590/10.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Така ж думка викладена й в ухвалі Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 у справі № 2а-138/11/2770.

При цьому наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені обставини свідчать, що відповідачем повністю виконаний обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, а доводи, що наведені позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог спростовуються наявними доказами, тому судом до уваги не приймаються.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваклін" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень відмовити в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 16.10.2012 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя М.М. Кравченко