Постанова

від 12.11.2012 по справі 2а-13419/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2012 року 10:41 № 2а-13419/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Плюс» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 04.05.2012р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгул-Плюс»(далі по тексту -позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 04.05.2012р. №0001232260 та №0001242260.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 08.11.2012р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Плюс»за результатами якої 23.04.2012р. складено акт №123/22-60/32919595 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Т ЕНД Т УКР»(код ЄДРПОУ 34350484) за періоди з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. та 01.10.2011р. по 31.10.2011р. (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення ч. 5 статті 203, ч. 1 та 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбані товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Т ЕНД Т УКР»; статей 185, 138, п. 198.6 статті 198, п. 201.6, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ в розмірі 97 394,25грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 97 394,25грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 97 394,25грн., в тому числі за серпень 2011 року в розмірі 97 394,25грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 04.05.2012р. прийняті податкові повідомлення -рішення №0001232260, яким за порушення ст. 185, 138, п. 198.6 статті 198, п. 201.6, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 55 175,31грн., в тому числі 44 140,25грн. -основний платіж та 11 035,06грн. -штрафні санкції та №0001242260, яким за порушення ст. 185, 138, п. 198.6 статті 198, п. 201.6, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 53 254грн. за серпень 2011 року.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Т ЕНД Т УКР»(Виконавець) укладено договір №TDA-ІР-01-04.10 від 23.04.2010р. , згідно умов якого, Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати послуги пов'язані з розповсюдженням інформації, проведення рекламної компанії про особу чи товар, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів такої інформації та їх інтерес щодо таких особи чи товару, а Замовник -приймати та оплачувати послуги на умовах договору.

На виконання умов вказаного договору контрагентом виписані наступні податкові накладні: №26 від 30.08.2011р. на суму 584 365,5грн., у тому числі ПДВ 97 394,25грн. та №41 від 20.10.2011р. на суму 482 112грн., у тому числі 80 352грн. ПДВ.

Як вбачається з Акту перевірки, в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Т ЕНД Т УКР»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., від 28.02.2012р. №98/23-4/34350484, зазначено наступне:

«Товари (послуги) реалізовані ТОВ «Т ЕНД Т УКР»(код ЄДРПОУ 34350484) підприємству ТОВ «Інгул-Плюс»були придбані у ТОВ «Макротрейд»(код ЄДРПОУ 36895070).

В акті Бориспільської ОДПІ про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротренд" код ЄДРПОУ 36895070, з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період квітень 2010 - вересень 201lp.p від 28.10.2011р. №719/23-2/36895070 зазначено наступне:

•Зареєстроване за адресою: 08300 Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 84.

Згідно висновку щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ВПМ Бориспільської ОДПІ:

•Директор (головний бухгалтер, засновник) -ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ІПН-НОМЕР_1.

•Проведено обстеження податкової адреси: 08300 Київська обл., м. Бориспіль, вул. Січнева, буд. 40А. Опитано власника будівлі ПП «ОСОБА_2»який зазначив, що договір оренди приміщення не укладався, та приміщення підприємством не використовувалось.

•Місцезнаходження ОСОБА_1 не встановлено. Директор ТОВ «МАКРОТРЕНД»ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. фактично не проживає, про що складено рапорт проведеної бесіди з мешканцями квартири від 17.10.11р.

•Направлено матеріали на проведення почеркознавчого дослідження вих. №3174/7/26-34 від 28.07.2011 року. Висновок спеціаліста №179 від 17.10.2011 року. Підписи від імені ОСОБА_1 в договорі № 136 від 30 березня 2011 року та договорі №557 від 14 квітня 2010 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

•Інформація щодо залучення осіб на підставі оформленого доручення до реєстрації СПД, та постановку на облік в ДПІ, отримання свідоцтва платника ПДВ та довідки за 4-ОПП підприємства в юридичній справі платника відсутня.

•Згідно листа комунального підприємства бюро технічної інвентаризації №919 від 20 жовтня 2011 року, нерухоме майно за СПД не зареєстроване.

Направлено матеріали на проведення почеркознавчого дослідження вих. №3174/7/26-34 від 28.07.2011р. Висновок спеціаліста №179 від 17.10.201р. Підписи від імені ОСОБА_1 в договорі №136 від 30.03.2011р. та договорі №557 від 14.04.2010р., виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що усі операції купівлі -продажу за ТОВ «МАКРОТРЕНД»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

З даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договорів ТОВ «Т ЕНД Т УКР»та ТОВ «МАКРОТРЕНД»мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, які лише анульовані 29.08.2012р. та 05.12.2011р.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В судовому засіданні в якості свідка допитано директора ТОВ «Т ЕНД Т УКР»- ОСОБА_3, який підтвердив факт підписання податкових накладних та здійснення господарських відносин з ТОВ «Інгул-Плюс».

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Т ЕНД Т УКР»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення ч. 5 статті 203, ч. 1 та 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України та статей 185, 138, п. 198.6 статті 198, п. 201.6, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 04.05.2012р. №0001232260 та №0001242260 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Плюс»підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Плюс»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 04.05.2012р. №0001232260.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 04.05.2012р. №0001242260.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 12.11.2012р.

Суддя В.В. Амельохін