Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-13419/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13419/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-Плюс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС № 0001232260 та № 0001242260 від 04 травня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено перевірку ТОВ «Інгул-Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з TOB «Т ЕНД Т УКР» (код ЄДРПОУ 34350484) за періоди з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт № 123/22-60/32919595 від 23 квітня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбані товарів (робіт, послуг) у TOB «Т ЕНД Т УКР»; ст. ст. 185, 138, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ в розмірі 97 394, 25 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 97 394, 25 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 97 394, 25грн., в тому числі за серпень 2011 року в розмірі 97 394, 25грн.

На підставі вказаного відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001232260 від 04 травня 2012 року, яким за порушення ст. 185, 138, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 55 175, 31 грн., в тому числі 44 140, 25 грн. - основний платіж та 11 035, 06грн. - штрафні санкції та № 0001242260 від 04 травня 2012 року, яким за порушення ст. 185, 138, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 53 254, 00 грн. за серпень 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, проте вони були залишені без змін.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблений висновок, що угоди між ТОВ «Інгул-Плюс» та TOB «Т ЕНД Т УКР» укладені без мети настання реальних наслідків.

Відповідач при цьому посилався на висновки Акту перевірки TOB «Т ЕНД Т УКР» складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, а також на Акт Бориспільської ОДПІ Київської області про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Макротренд» (код ЄДРПОУ 36895070) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період квітень 2010 року - вересень 2011 року №719/23-2/368955070 від 28 жовтня 2011 року.

Як вбачається з даних Актів перевірок між TOB «Макротренд» та TOB «Т ЕНД Т УКР» укладені договори №136 від 30 березня 2010 року та №557 від 14 квітня 2010 року згідно яких TOB «Т ЕНД Т УКР» отримувало послуги від TOB «Макротренд» які є начебто нікчемні, оскільки підписи від імені ОСОБА_4, як директора підприємства, у вищезазначених договорах нібито виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

23 квітня 2010 року TOB «Інгул-Плюс» та TOB «Т ЕНД Т УКР» уклали договір №TDA-IP-01-04.10 про надання рекламних послуг.

Відповідно до умов даного договору позивач отримав від TOB «Т ЕНД Т УКР» в серпні 2011 року рекламі послуги та в повному обсязі розрахувався за них.

Згідно ж Акту перевірки відповідача від 23 квітня 2012 року ТОВ «Інгул-Плюс» не могло отримати такі послуги, оскільки він не мав можливості їх надати в зв»язку з їх нікчемністю. А, отже, і правочин учасниками якого є TOB «Інгул-Плюс» та TOB «Т ЕНД Т УКР» також, на думку представників відповідача, є нікчемним.

Проте, з вказаними доводами податкового органу колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та TOB «Т ЕНД Т УКР» (Виконавець) укладено договір №TDA-IP-01-04.10 від 23 квітня 2010 року, згідно умов якого, Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати послуги пов'язані з розповсюдженням інформації, проведення рекламної компанії про особу чи товар, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів такої інформації та їх інтерес щодо таких особи чи товару, а Замовник - приймати та оплачувати послуги на умовах договору.

На виконання умов вказаного договору контрагентом виписані податкові накладні № 26 від 30 серпня 2011 року на суму 584 365, 50 грн., у тому числі ПДВ 97 394, 25 грн. та № 41 від 20 жовтня 2011 року на суму 482 112, 00 грн., у тому числі ПДВ - 80 352, 00 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Т ЕНД Т УКР» підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) по виконанню вищезазначених договорів, а перерахування коштів позивачем на користь ТОВ «Т ЕНД Т УКР» підтверджується виписками з рахунку позивача.

Отже, операції позивача з ТОВ «Т ЕНД Т УКР» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Т ЕНД Т УКР» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, угода, яка укладена між позивачем та TOB «Т ЕНД Т УКР», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21 березня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 20 березня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.