Постанова

від 30.10.2012 по справі 2а-2000/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.10.12Справа №2а-2000/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Єньшиній Н.Б.,

за участю представників:

позивача - Ляскіна Олексія Євгеновича, довіреність № б/н від 22.02.12, НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м.Севастополі 13.04.1999;

відповідачів - Кирюхіної Яніни Миколаївни, довіреність №2265/9/10-039 від 19.10.2012, Летючої Діани Геннадіївни, довіреність № 30/9/10-039 від 14.03.2012, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Альвир" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Альвир" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000210221 від 19.06.2012 про збільшення Приватному підприємству "Альвир" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 049 333, 50 грн., з яких 2 686 584, 00 грн. податок на додану вартість та 362 749, 50 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Податкового кодексу України в частині формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. Позивач зазначив, що податковий кредит сформований ним на підставі наявних належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують придбання товарів безпосередньо для використання у його господарської діяльності. Товари дійсно були ним придбані у контрагентів та наміру ухилятися від оподаткування у позивача не було. Протилежного відповідачем не встановлено, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 серпня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2000/12/2770, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, з підстав викладених у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили у позові відмовити з мотивів, наведених у запереченні (арк. с. 52-56).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС у період з 12.03.2012 по 16.03.2012 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Альвир" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена - Плюс", ТОВ "Укрхолод" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої 22.03.2012 складений Акт №21/22-1/30746780/426/10.

За наслідками перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС винесене податкове повідомлення-рішення №0000210221 від 12.04.2012 про збільшення ПП "Альвир" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 049 337, 50 грн., з яких 2 686 584, 00 грн. податок на додану вартість та 362 753, 50 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результати розгляду скарги №2757/7/10-225 19.06.2012 було скасоване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5 грн., замість 1 грн., як передбачено п.7 підрозд.10 розд. ХХ Податкового кодексу України.

19.06.2012 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000210221 про збільшення ПП "Альвир" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 049 333, 50 грн., з яких 2 686 584, 00 грн. податок на додану вартість та 362 749, 50 грн. штрафна (фінансова) санкція.

З приводу встановлення відповідачем порушення ПП "Альвир" вимог ч.ч. 1,5 ст.203, пп.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно Акту перевірки Акт №21/22-1/30746780/426/10 податковим органом встановлені порушення:

- ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини, які укладені ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Укрхолод" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ПП "Альвир" з постачальниками ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Укрхолод", порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди придбання є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у частині завищення податкового кредиту по вказаним постачальникам, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся у сумі 2 686 584, 00 грн.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приватне підприємство "Альвир" ЄДРПОУ 30746780 зареєстровано юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру. Також ПП "Альвир" станом з 27.01.2000 року зареєстровано платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя видано свідоцтво №39516920.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що між ПП "Альвир" та ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "Укрхолод" були укладені відповідні договори постачання нафтопродуктів.

В ході виконання договірних відносин вказані контрагенти видали ПП "Альвир" податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені податкові накладні підписані, скріплені печатками підприємств продавців, які на момент їх видачі зареєстровані як юридичні особи та мали статус платника ПДВ, що підтверджується матеріалами справи (арк. с. ).

Факт господарських операцій ПП "Альвир" з ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "Укрхолод" щодо постачання нафтопродуктів підтверджується виданими товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями. На нафтопродукти позивачем отримані сертифікати відповідності та паспорти якості, які досліджувалися в ході судового розгляду та копії яких долучені до матеріалів справи (арк. с.169-179).

Крім того, реальність здійснення господарських операцій підтверджується товарно-транспортними накладними та актами прийому-передачі, складеними представниками ПП "Альвир" та представником ТОВ "Компанія Тегра", актом взаєморозрахунків між ПП "Альвир" з ТОВ "Компанія Тегра", довіреностями на отримання палива на ім'я представника ПП "Альвир" (арк..с. 102-146, 147-149, 151-169).

Позивачем в якості доказів надані реєстри податкових накладних на відвантаження товару на адресу підприємств покупців та звіти РРО, що підтверджує наступну реалізацію палива ПП "Альвир" та доводить використання придбаного у конрагентів палива в своїй господарській діяльності (арк..с.179-186).

Матеріалами справи підтверджується факт оплати палива через банківські установи ПП "Альвир" на адресу ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "Укрхолод".

В той же час відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені не у відповідності із вимогами чинного законодавства України, встановленим ст.201 Податкового Кодексу України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Відповідачем також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про те, що реалізоване в 2011 році паливо через сіть АЗС ПП "Альвир" в роздріб та відвантажене мількооптовим покупцям, придбане позивачем у інших осіб.

Крім того, не було надано доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, оскільки господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності за КВЕД, зазначених в довідці АА №622333 від 05.04.2012.

Не надано доказів незвичності цієї операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "Укрхолод".

Крім того, відповідач в акті перевірки та запереченнях на позов зазначає, що у ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "Укрхолод" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тобто згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені ПП "Альвир" з контрагентами (покупцями та постачальниками) мають ознаки нікчемності.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, всупереч вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарської операції з придбання товарів.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно пп.36.1, пп.36.5 ст. 36, п.38.1 ст. 38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Отже, враховуючи той факт, що складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсною спірної операції з підстав невідповідності її вимогам закону, або вчинення її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відсутність на праві власності у контрагентів позивача будь-яких об'єктів нерухомості, автотранспорту та іншого устаткування не значить про відсутність такого майна на праві користування відповідно до ЦК України. Питання оренди, лізингу, залучення інших організацій на договірній основі ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "Укрхолод" відповідачем не вивчались та не перевірялись.

Що стосується пояснень ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, які працювали в ТОВ "Вік Авто" та не здійснювали автоперевезень в м.Севастополь для ПП "Альвир". Суд зазначає, що їх пояснення знаходяться в протиріччі з даними первинних документів. Зокрема ТТН, виданих ТОВ "Компанія Тегра", проте перевірку з даного питання відповідач не проводив, первинні документи ТОВ "Вік Авто" не досліджувалися та не перевірялися. Відомостей про те, що зазначені особи перебували в трудових відносинах з ТОВ "Вік Авто" в перевіряємий період, інших процесуальних документів, які б встановлювали відповідні обставини відповідачем суду надано не було.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на порушення наведених норм права в акті перевірки №21/22-1/30746780/426/10 ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС правочинів, вчинений між ПП "Альвир" та ТОВ "Компанія Тегра", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "Укрхолод", визначено нікчемними з перевищенням повноважень, передбачених ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя ДПС зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ПП "Альвир" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 049 333, 50 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 19.06.2012 №0000210221 повинно бути скасовано як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 30.10.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000210221 від 19 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 049 333, 50 грн., у тому числі зі штрафних санкцій 362 749, 50 грн.

2. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ЄДРПОУ 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37, ЄДРПОУ 24691463) на користь Приватного підприємства "Альвир" (99029, м. Севастополь, вул. Ген.Лебедя, 47, ЄДРПОУ 30746780) судові витрати у розмірі 2 204 грн.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Гавура