Рішення

від 05.11.2012 по справі 3/5007/1046/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" листопада 2012 р. Справа № 3/5007/1046/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Корзун Л.О. - керівник (паспорт серії ВМ 128136 вид. Червоноармійським РВ УМВСТ України в Житомирській області); Васинчук М.П. - представник за довіреністю №144 від 06.09.12 р. (дійсна до 31.12.12 р.)

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" (с. Старий Майдан Червоноармійського району)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім-Синтез" (м.Житомир)

про стягнення 22375,00 грн.

10.09.12 р. позивач Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк" (с. Старий Майдан Червоноармійського району) звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім-Синтез" (м. Житомир) про стягнення 22375,00 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що за попередньою усною домовленістю сторін відповідач факсом надіслав рахунок №666 від 26.12.2011р. з необхідними банківськими реквізитами та істотними умовами придбання товару, а позивач платіжним дорученням №313 від 26.12.11р. перерахував вартість дизпалива в розмірі 22375 грн. Незважаючи на оплату товару та заявленої претензії від 19.07.12 року про виконання зобов'язання щодо поставки дизельного палива, відповідач дотепер ухиляється від поставки товару. Однак заявленим позовом позивач просить стягнути з відповідача вартість недопоставленого товару на суму 22375, 00 грн., а також штрафні санкції за незаконне використання чужих коштів без визначення їх розміру, судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує повністю вимоги позивача, посилаючись на наступне: рахунок №666 від 26.12.11р. в факсограмі не є оригіналом зазначеного документа, що не відповідає ст. 36 ГПК України та не підписаний керівником підприємства , якому належить право підпису на договорах та фінансових документах; між сторонами не виникли господарські правовідносини через відсутність укладеного між ними господарського договору уповноваженими на його підписання особами; державна реєстрація зміни назви юридичної особи ТОВ "Нафтопостач ЛТД" на ТОВ "Оптім-Синтез" проведена 26.01.2012р., а не 26.12.11р.; позивач неправомірно посилається на претензію від 19.07.12р., оскільки за період з 19.07.12р. по теперішній час від позивача кореспонденція ні проста, ні рекомендована, з відміткою про вручення не надходила (а.с. 54-55).

В судове засідання 05.11.12р. прибули уповноважені представники позивача, які позовні вимоги підтримали, з підстав, наведених у позові, просять суд їх задовольнити.

В засідання суду 05.11.12р. представник відповідача не з'явився, однак заявленим до початку розгляду справи по суті клопотанням просить суд відкласти розгляду справи у зв'язку з його хворобою.

Господарський суд відхиляє клопотання відповідача , насамперед, з огляду на те, що 10 листопада 2012 року збігає строк вирішення спору. Окрім того, в ухвалах про порушення провадження від 12.09.12р. та про відкладення розгляду справи від 09.10.12р. та 22.10.12р. було роз'яснено сторонам спору про те, що господарський суд може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.), оскільки останній не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України. При цьому, господарський суд звертає увагу відповідача на те, що у разі неможливості взяти участь в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, керівник відповідача не позбавлений можливості взяти участь в засіданні суду особисто, а також направити для участі іншого представника як з числа працівників підприємства, так і найманого представника в порядку, визначеному ст. 28 ГПК України.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2011р. відповідачем ТОВ "Нафтопродукт ЛТД" (правонаступником якого є ТОВ "Оптім-Синтез") передано позивачу СВК "Маяк" факсимільним зв'язком рахунок №666 на оплату дизельного палива в кількості 2500 літрів по ціні 7,458333 на загальну суму разом з ПДВ - 22 375, 00 грн.

У рахунку №666 від 26.12.2011р. обумовлено наступне: 1) рахунок дійсний впродовж дня; 2) банківські реквізити відповідача; 3) назва товару, одиниця вимірювання, кількість, ціна за одиницю товару, загальна сума товару.

Окрім того, на рахунку №666 від 26.12.11р. у лівому верхньому куті зазначено "от", по середині вказано номер телефону з якого відправлено рахунок "48 0408", в правому верхньому куті вказано дату та годину "26 дек. 2011 11:26 стр1" його передачі (а.с. 4, 26).

На підставі зазначеного факсимільного рахунку №666 від 26.12.2011р. позивачем в той же день платіжним дорученням №313 від 26.12.2011р. перераховано відповідачу ТОВ "Нафтопродукт ЛТД" за реквізитами, вказаними у рахунку №666 від 26.12.2011р. кошти в сумі 22 375, 00 грн. в графі "призначення платежу" вказано - "За дизпаливо з доставкою згідно рах. №666 від 26.12.2011р. в т.ч. ПДВ - 3729, 17 грн." (а.с. 5).

Факт належного виконання позивачем свого обов'язку по перерахуванні коштів на рахунок відповідача на суму 22 375, 00 грн. за дизельне паливо підтверджується банківською випискою АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в графі якого "номер документа" вказано №313, в графі "кореспондент" вказано АБ "Укргазбанк", найменування контрагента "ТОВ "Нафтопостач ЛТД", призначення: за дизпаливо з доставкою зг. рах. №666 від 26.12.2011р., в графі "дата документа" та "дата операції" зазначена дата - 26.12.2011р., а в графі "дебет" зазначено суму 22375, 00 грн.

Банківську виписку аналогічного змісту також надано відповідачем в оригіналі від 26.12.2011р. ПАТ АБ "Укргазбанк" відділення "Житомирське обласне управління" №8.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому, позивач 19.07.2012р. за №115 звернувся до відповідача з претензією-вимогою виконати зобов'язання із поставки дизельного палива в натурі у відповідності до платіжного доручення №313 від 26.12.2011р. (рахунку №666 від 26.12.2011р.) в кількості 2500 літрів (а.с. 6-7).

Дану претензію позивач надіслав відповідачу рекомендованою з повідомленням кореспонденцією про вручення поштового відправлення від 19.07.2012р., яку вручено 01.08.12р. через уповноваженого представника відповідача Охрімчук (а.с. 27).

Господарським судом встановлено, що з урахуванням ст.ст. 253-255 ЦК України останнім днем строку виконання відповідачем вимоги позивача в натурі слід вважати 08.08.2012р.

Позивач з позовом до господарського суду про стягнення коштів в сумі 22375, 00 грн. звернувся - 10 вересня 2012р. (а.с. 2-3).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, сторонами спору, відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, є суб'єкти господарювання, а отже виникнення правовідносин між ними регулюється нормами Господарського кодексу України як спеціального кодифікованого акту та субсидіарно (додатково) нормами Цивільного кодексу України в частині, що не врегульована спеціальним законодавчим актом.

Статтею 174 ГК України передбачено, що підставами виникнення господарського зобов'язання, зокрема, є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також з угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Як визначено у ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, ф а к с о г р а м а м и, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Чинним законодавством України не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення договору купівлі - продажу дизельного пального між суб'єктами господарювання, отже укладення такого договору у спрощений спосіб є правом його сторін.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд уповноважений вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази та їх перевіряти.

У зв'язку з вище викладеним, господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що рахунок №666 від 26.12.2011р. переданий ним засобами факсимільного зв'язку позивачу не є належним та допустимим доказом у справі відповідно до ст.ст. 34, та 36 ГПК України. Більше того, відповідач , не подавши зазначений рахунок до матеріалів справи в оригіналі допустив зловживання своїми процесуальними правами, оскільки відповідно до ч.2 ст. 22 ГПК України сторони спору з о б о в ' я з а н і вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відхиляє господарський суд також доводи відповідача про те, що рахунок №666 від 26.12.2011р. не підписаний директором підприємства, оскільки доказів на підтвердження цим доводам стороною спору не подано.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У частині 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначені обов'язкові реквізити первинних документів до числа яких належить рахунок №666 від 26.12.2011р. Так, первинний документ обов'язково повинен містити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У рахунку №666 від 26.12.2011р. зазначена посада особи "директор" та міститься її підпис, а також відбиток гербової печатки юридичної особи, який не є обов'язковим реквізитом зазначеного первинного документа.

Тому, своїми запереченнями проти позову відповідач ставить під сумнів достовірність власного бухгалтерського обліку, що тягне за собою встановлену законом відповідальність керівника підприємства ( ч.3 ст. 8 та ч. 8 ст. 9 України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Оскільки ч. 7 ст. 179 ЦК України відсилає до Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступні правила останнього.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору ( ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття ( ч.2 цієї статті).

У рахунку №666 від 26.12.2011р. наявні всі істотні умови договору, оскільки обумовлено строк його дії - один день, предмет та ціна договору ( дизельне паливо в кількості 2500 літрів по ціні 7,458333 на загальну суму разом з ПДВ - 22 375, 00 грн.).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною ( ч.1 ст. 642 ЦК України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у м е ж а х с т р о к у д л я в і д п о в і д і вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, с п л а т и л а в і д п о в і д н у с у м у г р о ш е й тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом ( ч.2 цієї статті).

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (ст. 643 ЦК України).

Доказом прийняття позивачем пропозиції відповідача в межах строку для відповіді є оплата товару платіжним дорученням №313 від 26.12.2011р.

Встановлені судом факти дають підстави дійти висновку, що сторони спору станом на 26.12.2011р. уклали господарський договір у спрощений спосіб.

Зобов'язання за договором, укладеним у спрощений спосіб мають двосторонній характер , тобто покладають як на позивача, так і на відповідача певні обов'язки, при цьому в зобов'язаннях за договором кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 358 ЦК України сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

У ч.4 цієї статті передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, зміст ст. 526, ст. 538 ч. 1 ст. 622 ЦК та зміст ч.3 ст. 193 ГК України дають підстави для висновку про те, що в цих Кодексах проводиться принцип реального виконання зобов'язання.

Тому, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК У, ст. 525 ЦКУ).

Виходячи із приписів ст.193 ГК України та 526 ЦК України належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У частині 2 ст. 530 ЦК України обумовлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було погоджено строк передачі дизельного палива, позивач 19.07.12р. надіслав відповідачу претензію з вимогою про поставку товару - дизельного палива в кількості 2500 л. в натурі, яку відповідачем отримано 01.08.11 року. Отже, з урахуванням ст.ст. 253-255 ЦК України, останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання в натурі щодо поставки товару слід вважати 08.08.2012р.

Окрім того, у статті 197 ГК України зазначено, що господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

У ч. 1 ст. 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

У платіжному дорученні №313 від 26.12.2011р. на перерахування коштів обумовлено наступне: "За дизпаливо з д о с т а в к о ю згідно рах. №666 від 26.12.2011р. в т.ч. ПДВ - 3729, 17 грн." (а.с. 5).

Однак , як свідчать матеріали справи, відповідач зобов'язання із поставки товару позивачу так і не виконав.

За приписами ч.2 ст. 693 ГПК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання ).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у р а з і н а с т а н н я т а к о ї у м о в и покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити свої право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).

Позивач таким правом скористався та вчинив прямий позов до відповідача про повернення коштів в сумі 22375, 00грн.

Право покупця вимагати від продавця повернути суму попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, унаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару й виникає нове грошове зобов'язання з повернення отриманих коштів.

Як наголошується у п. 2 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально - правових підстав позову).

Таким чином, господарський суд встановив підстави для задоволення позовних вимог позивача за правовим механізмом, передбаченим ч.2 ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено судом позивачем інших позовних вимог до відповідача, зокрема, штрафних санкцій, фактично не заявлено.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору та витрати адвоката покладаються на відповідача повному обсязі, оскільки з вини якого виник спір, що зумовило позивача звернутися за захистом свого права до господарського суду.

На підставі ст.ст. 255, 530, 532, 622, 641, 642, 643, 645, 663, 693 ЦК України, ст.ст. 55, 174, 179, 180-181, 197 ГК України, керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптім-Синтез" (10029, місто Житомир, вулиця Чапаєва, будинок 7, код ЄДРПОУ 37019902) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" (12051, Житомирська область, Червоноармійський район, село Старий Майдан, вул. Леніна, будинок 7, код ЄДРПОУ 03744474):

- 22 375,00 грн. основного боргу;

- 1609,50 грн. - судового збору;

- 1 500,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено " 12.11.12р."

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (12051, с. Старий Майдан, Червоноармійського р-ну, Житомирської області, вул. Леніна, 7) (простим або на вимогу -нарочним)

3- відповідачу (10029, м. Житомир, вул. Чапаєва, 7) рек. з повід.