Рішення

від 08.11.2012 по справі 5011-30/9008-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/9008-2012 08.11.12

За первісним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»

Про стягнення 24 289,70 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»

До Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київреклама»

Про визнання договору недійсним

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін (за первісним позовом):

Від позивача Тарапон С.С. представник за довіреністю № 196-5/КР від 03.01.12.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»(далі -відповідач) про стягнення 16 110,81 грн., а саме: 15 043,76 грн. -основний борг, 530,29 грн. - пеня, 528,70 грн. -15% річних, 8,06 грн. -збитків від інфляції. Також позивач просить витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем за Договором № 840/767/11 від 30.08.11. по оплаті за користування місцем для розміщення рекламних засобів, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»виникла заборгованість, що зумовило нарахування позивачем пені, 15% річних та збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.12. порушено провадження у справі № 5011-30/9008-2012, розгляд справи було призначено на 19.07.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.12. в зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.12. про порушення провадження у справі та поданим ним клопотанням, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 31.07.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено на 17.08.12.

10.08.12. від позивача через відділ діловодства Господарського суду мста Києва надійшло клопотання, відповідно до якого Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на підставі ст. 22 ГПК України збільшує свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 328,41 грн., а саме: 17 261,36 грн. -основний борг, 530,29 грн. -пеня, 528,70 грн. -15% річних, 8,06 грн. -збитків від інфляції. За наслідками розгляду вказану заяву прийнято господарським судом.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.08.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 5011-30/9008-2012 передано судді Смирновій Ю.М. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.12. суддею Смирновою Ю.М. прийнято дану справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 13.09.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.12. справу № 5011-30/9008-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

В судовому засіданні 13.09.12. представником відповідача подано письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»проти позову заперечує з підстав, викладених в запереченнях.

За результатами судового засідання 13.09.12., розгляд справи № 5011-30/9008-2012 ухвалою Господарського суду міста Києва на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 02.10.12.

13.09.12. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано зустрічну позовну заяву до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про визнання договору № 840/767/11 від 30.08.11., укладеного між позивачем та відповідачем за первісним позовом недійсним з моменту його підписання та повернення сторін за договором у первісний стан.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»посилається на невідповідність договору № 840/767/11 від 30.08.11. вимогам ст. 203 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.12. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»до розгляду з первісним позовом.

01.10.12. представником позивача за первісним позовом через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»в задоволенні зустрічного позову з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 02.10.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.10.12.

10.10.12. від позивача за первісним позовом через відділ діловодства Господарського суду мста Києва надійшло клопотання, відповідно до якого Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на підставі ст. 22 ГПК України збільшує свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24 289,70 грн., а саме: 23 222,65 грн. -основний борг, 530,29 грн. -пеня, 528,70 грн. -15% річних, 8,06 грн. -збитків від інфляції.

За результатами судового засідання 18.10.12., вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.11.12.

В судовому засіданні 08.11.12. представник позивача за первісним позовом підтримав свої позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення, поданої 10.10.12. та проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 08.11.12. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/9008-2012.

В судовому засіданні 08.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову.

01.04.04. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(далі -Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»(Розповсюджувач) було укладено Договір № 840/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Розповсюджувачу надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу (-ів) (надалі - РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі -права тимчасового користування), за умови повного дотримання Розповсюджувачем Договору та порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов Договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги для розміщення РЗ, своєчасно і згідно з умовами Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Відповідно до п. 3.1 Договору, адресні програми на пріоритет -це перелік місць для розміщення РЗ, на які за Розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, відомості про Розповсюджувача, дату та строк дії Пріоритету, відомості про базовий тариф.

Згідно з п. 3.2 Договору, адресні програми на Право тимчасового користування -це перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на Право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано та скріплено печатками адресну програму на пріоритет № 1, адресну програму на пріоритет № 2, адресну програму на право тимчасового користування № 3.

Сторони домовились, що ціною Договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, Договору, згідно встановлених за Розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах (п. 6.1 Договору).

Приписами п. 6.5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

У відповідності до п. 6.6 Договору плата за Право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

Згідно з п. 6.7 Договору рахунок Підприємства, із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за Право тимчасового користування, підтверджує факт надання Права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим Договором порядку. Зазначений рахунок одночасно є актом приймання-передачі згідно Договору за відповідний розрахунковий період.

Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі в разі встановлення пріоритету; своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок Підприємства плату за Право тимчасового користування (п. п. 5.2.3, 5.2.4 Договору).

Приписами п. 8.1 Договору сторонами погоджено, що Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору не виконав в повному обсязі свого обов'язку по оплаті за користування місцем для розміщення рекламних засобів з січня по вересень 2012 року включно, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування останнім пені, 15% річних та збитків від інфляції.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору, позивачем виставлялись відповідачу наступні рахунки (наявні в матеріалах справи): № 50326 від 24.01.12. на суму 3 030,72 грн., № 50328 від 14.01.12. на суму 1 001,50 грн., № 50696 від 03.02.12. на суму 2 141,14 грн., № 52924 від 14.03.12. на суму 2 217,60 грн., № 54478 від 13.04.12. на суму 2 217,60 грн., № 55736 від 10.05.12. на суму 2 217,60 грн., № 56856 від 14.06.12. на суму 2 217,60 грн., № 58091 від 12.07.12. на суму 2 217,60 грн., № 59421 від 15.08.12. на суму 2 217,60 грн., № 59662 від 07.09.12. на суму 3 696,00 грн., рахунок-коригування № 59660 від 31.08.12. до рахунку-фактури № 59421 від 15.08.12. на суму 47,69 грн., на загальну суму 23 222,65 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов зазначеного вище Договору, не було в повному обсязі сплачено на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" плати за надані послуги.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за надані позивачем послуги з січня по вересень 2012 року включно, становить 23 222,65 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 222,65 грн. заборгованості по оплаті наданих послуг.

Відповідно до п. 6.9 Договору, у разі прострочення термінів сплати, визначених Договором, розмір несплаченої суми плати може коригуватися з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 530,29 грн. -пені.

Приписами п. 7.2 Договору встановлено, що Підприємство має право застосувати до Розповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення плати -пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені й встановлено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»на користь позивача підлягає стягненню 530,29 грн. -пені, розрахунок якої є вірним.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 528,70 грн. -15% річних та 8,06 грн. -збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що крім штрафних санкцій Підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування 15 (п'ятнадцять) відсотків річних від простроченої суми.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що всі індекси інфляції, за період, в якому нараховувались збитки від інфляції, мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань, становить -43,72 грн.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача 8,06 грн. -збитків від інфляції слід відмовити.

При цьому, здійснивши перерахунок 15% річних, суд встановив, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»на користь позивача підлягає стягненню 528,70 грн. -15% річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються за первісним позовом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

По зустрічному позову.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»про визнання договору № 840/767/11 від 30.08.11., недійсним з моменту його підписання та повернення сторін за договором у первісний стан суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи зустрічний позов про визнання Договору недійсним, позивач за зустрічним позовом посилаючись на норми ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, вказує на те, що Договір № 840/767/11 від 30.08.11. не був спрямований на настання реальних наслідків, які ним передбачені, та був вчинений відповідачем за зустрічним позовом без права вчиняти відповідний правочин.

Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що установлена ним вивіска є саме вивіскою, а не зовнішньою рекламою, обґрунтовуючи вказане ст. ст. 8, 9 Закону України «Про рекламу», та вказує на те, що місце для розміщення об'єктів зовнішньої реклами належить йому на праві власності, а не перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

З усього викладеного позивач за зустрічним позовом дійшов висновку, що для розміщення вивіски йому не потрібно було отримувати дозвіл та укладати з відповідачем відповідний договір.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу»(далі - Закон), зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Приписами ч. 6 ст. 9 Закону, абз. 8 п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03. № 2067 (далі - Правила) встановлено, що вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Згідно з п. 3 Правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Далі, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 15.04.11. № 565 затверджено Порядок розміщення інформаційних вивісок у місті Києві (далі - Порядок), абз. 3 пункту 3 якого визначено, що інформаційна вивіска - конструктивний елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення (крім випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів до придбання товару або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо такого товару, загальною площею до 2,0 кв. метрів. У разі, коли площа інформаційної вивіски перевищує 2,0 кв. метри, вона вважається зовнішньою рекламою та потребує отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами відповідно до окремого порядку, що затверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, позивачем за зустрічним позовом подано заяву від 15.08.11. № 1707 для отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та направлено лист № б/н від б/д разом з узгодженим з балансоутримувачем будинку № 12 на бульв. Дружби народів в м. Києві, яким є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло», бланк дозволу.

За результатами розгляду зазначеної заяви, Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»було видано Дозвіл на розміщення рекламного засобу № 28116-11, відповідно до характеристики якого, його розміри складають 22.000 х 0.800 загальною площею 17.600 кв. м., за ознакою площі, перевищуючи 2 кв.м встановлені для інформаційної вивіски.

Разом з тим, в дозволі наявні ескіз та конструктивне рішення, які містять описову частину рекламного засобу, а саме: «Професійна косметика. Обладнання та аксесуари. Д'Ексім (супермаркет краси та стилю). Все для депіляції.», електронну адресу відповідача.

З огляду на викладене, інформація яка розміщена на рекламному засобі позивача за зустрічним позовом та сам рекламний засіб є зовнішньою рекламою, внаслідок чого твердження відповідача про розміщення ним вивіски, а не зовнішньої реклами, не відповідає дійсності.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 16 Закону).

Пунктом 2 Правил визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Так, згідно із заявою від 15.08.11. № 1707 на підставі рішення КМДА від 21.12.11. № 2432 отримано дозвіл № 28116-11 на розміщення рекламного засобу - рекламної вивіски, напису на будинку (будівлі), споруді, загальною площею 17.6000 кв.м, в кількість 1 шт., строк дії дозволу з 21.12.11. по 21.12.16.

Відповідно до абз. 7 п. 1.3 розділу 1 Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, місце розташування рекламного засобу -площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»є лише власником нежилих приміщень, які знаходяться у внутрішній частині будинку, а не зовнішньої його частини.

При цьому, виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято розпорядження від 10.12.10. № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», п. 371 таблиці 5 додатку 6 якого встановлено, що житловий будинок за адресою м. Київ, бульв. Дружби народів 12, знаходиться в сфері управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Обслуговування зазначеного будинку ведеться КП «Печерськжитло», воно ж несе відповідні витрати на утримання та здійснює обслуговування зазначеного будинку, а тому відповідач має сплачувати відповідні кошт за пріоритет та користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

При цьому, перебування у приватній власності частини приміщення будинку, який знаходиться у комунальній власності, не може бути підставою для несплати коштів згідно договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами (вказана правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.02.09. у справі № 22/92).

Зазначене спростовує твердження позивача за зустрічним позовом (якими він обґрунтовує свої позовні вимоги та які викладені в письмовому відзиві на первісний позов) стосовно того, що йому не було необхідності отримувати дозвіл та укладати з відповідачем за зустрічним позовом спірний Договір.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р.).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

При цьому, обставини, на які посилається позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання договору недійсним, не свідчать про наявність підстав та умов для визнання укладеного між сторонами договору недійсним, оскільки є припущенням та не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, позивачем не вказано у який саме спосіб він просить суд повернути сторін у первісний стан.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»не доведено суду наявності правових підстав для визнання недійсним Договору № 840/767/11 від 30.08.11. з моменту його підписання та повернення сторін за Договором у первісний стан.

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім».

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»(01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, б. 12; код ЄДРПОУ 24263112) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів Узвіз, б. 8, код ЄДРПОУ 26199714) 23 222 (двадцять три тисячі двісті двадцять дві) грн. 65 коп. -основного боргу, 530 (п'ятсот тридцять) грн. 29 коп. -пені, 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 70 коп. -15% річних, 1 608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 96 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині з задоволенні первісного позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Ексім»відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.12.

Суддя Т.М. Ващенко