Рішення

від 07.11.2012 по справі 5015/3645/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.12 Справа№ 5015/3645/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк», м. Львів;

про: стягнення 13375 грн. 51 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Сінькевич Р.Ю. -представник на підставі довіреності № 4 від 05.09.2012 року;

відповідача: Гаврилов С.В. - директор;

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 03.09.2012 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк»про стягнення 13375 грн. 51 коп. Розгляд справи призначено на 17.09.2012 року.

В судове засідання 17.09.2012 року представник позивача не з'явився, причини неявки не повідомив. Представник відповідача проти позову не заперечив, подав копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та докази оплати заборгованості в розмірі 2000 грн. 00 коп. Розгляд справи відкладено на 29.10.2012 року.

29.10.2012 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 31.10.2012 року. 31.10.2012 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 07.11.2012 року для надання відповідачу можливості погашення заборгованості.

Крім цього, ухвалою від 31.10.2012 року судом продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони.

В судовому засіданні 07.11.2012 року позивач позовні вимоги в частині стягнення пені та річних підтримав. Факт погашення заборгованості в частині стягнення основного боргу підтвердив.

Відповідач подав докази сплати суми основного боргу. Проти стягнення пені та річних не заперечив.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір»(надалі по тексту рішення - продавець , позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк» (надалі по тексту рішення -покупець, відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 13375 грн. 51 коп. Позивач пояснив, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки № ЛВ 49 від 22.03.2012 року, на підставі якого позивач зобов'язався передати у власність покупця товар в кількості та за цінами вказаними в рахунках, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар на умовах та в порядку визначеному в договорі.

Позивач зазначив, що заборгованість відповідача перед ним станом на 22.08.2012 року складала 12717 грн. 01 коп.

На вищезазначену суму позивачем нараховано 3 % річних від простроченої суми в розмірі 109 грн. 75 коп. та пеню в розмірі 548 грн. 75 коп.,які просить стягнути з відповідача.

Відповідач заборгованість визнав, подав докази оплати суми основного боргу. Проти нарахованих пені та річних не заперечив.

З огляду на викладене, позивач наполягає на стягненні 109 грн. 41 коп. 3% річних та 548 грн. 75 коп. пені.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 22 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір»(постачальником згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк»(покупцем згідно договору) було укладено договір поставки № ЛВ 49.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в рахунках -фактурах, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Загальна сума даного договору становить суму товару, отриманого по всім накладним на протязі дії даного договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до видаткової накладної № Лв-00306 від 25 квітня 2012 року на підставі довіреності № 1094 від 24 квітня 2012 року відповідач отримав товар (папір) на загальну суму 16680 грн. 00 коп.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що покупець на підставі рахунку-фактури складеного постачальником, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100% протягом 14-ти календарних днів з моменту поставки.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 20.08.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 12717 грн. 01 коп.

В процесі розгляду справи відповідачем подано докази сплати суми основного боргу в розмірі 12717,01 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 707 від 23.08.2012 року, № 738 від 17.09.2012 року, № 815 від 25.10.2012 року, № 816 від 26.10.2012 року, № 817 від 29.10.2012 року, № 821 від 30.10.2012 року, № 822 від 31.10.2012 року та № 823 від 31.10.2012 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, позивачем у позовній заяві та сторонами в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає заявлений позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. У відповідності до п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на період прострочення оплати, від несплаченої суми, за кожен день прострочення. за термін прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем станом на момент подання позову до суду у розмірі 12717 грн. 01 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 548 грн. 75 коп. пені та 109 грн. 41 коп. 3% річних.

В частині стягнення суми основної заборгованості суд припиняє провадження у справі на підставі п.1.1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 1.1. ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк»(79044, м. Львів, вул. Чупринки, 63/7, код ЄДРПОУ 23890692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»(м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) 548 грн. 75 коп. пені, 109 грн. 41 коп. 3% річних та 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Припинити провадження частково в частині позовної вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 12717 грн. 01 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 12.11.2012 року.

Суддя Матвіїв Р.І.