Ухвала

від 06.11.2012 по справі 2а/0270/4057/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4057/12

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області про зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

22.08.2012 року позивач - Управління Пенсійного фонду України в м.Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача витрати з особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 1666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 72 коп. на рахунок управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду судового засідання. 05.11.2012 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просить розглянути справу без його участі.

Відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе, в зв'язку з неприбуттям в судове засідання, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 19.09.2012 року без змін, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем підготовлені та направлені апелянту акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та розрахунку суми витрат УПФУ в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі, сума виплаченої адресної допомоги, яка підлягає відшкодуванню відповідачем становить 283968,12 грн., витрати на доставку пенсії -1658,32 грн., сума пенсій, що виплачуються особам, які отримали каліцтво чи професійне захворювання у межах країн, що входили до складу СРСР, що підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 1648 грн. та 18,72 грн. на доставку даних пенсій.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області відмовилось зарахувати до відшкодування суми вищезазначених витрат у зв'язку з відсутністю для цього законних підстав.

Наведені обставини слугували підставою для звернення Управління Пенсійного фонду України в м.Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області до суду першої інстанції з позовними вимогами щодо зобов'язання відповідача вчинити дії.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з того, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 3 розділу XI "Прикінцеві положення" вищезгаданого закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом.

Судом першої інстанції за змістом наведеної норми зроблено висновок про те, що обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, які були ліквідовані.

Порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, що виплачується відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та механізм відшкодування на централізованому рівні визнчено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за № 376/7697.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. за № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" запроваджена щомісячна державна адресна допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Відповідно до ст. 21 вказаного Закону України позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Проте, даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.

Окрім цього, аналіз положень постанови № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що такі виплати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При вирішенні питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, суд першої інстанції враховував те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав СНД з грудня 2011 року по липень 2012 року в розмірі 1666,72 грн, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі -Закон № 16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 16/98-ВР в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих основ.

Пунктом 5 ч.1 ст. 24 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Порядок проведення щомісячної державної адресної допомоги встановлений Постановою Кабміну України від 26.03.08р. №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", однак Постанова не передбачає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків повинен відшкодовувати ці виплати Пенсійному фонду.

Зі змісту ч. 4 ст. 26 Закону № 16/98-ВР, ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-XIV вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеної вище Постанови, не дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачену щомісячну держану адресну допомогу, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досяг певного відсотка прожиткового мінімуму.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для відшкодування понесених апелянтом витрат при виплаті щомісячної державної адресної допомоги та її доставки.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Полотнянко Ю.П.

Смілянець Е. С.