Постанова

від 02.11.2012 по справі 2а-13899/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2012 року 11:32 № 2а-13899/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адмір-Ал»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008082280 та № 0008072280 від 01.10.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Адмір-Ал»(надалі -ТОВ Адмір-Ал», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (надалі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008072280 від 01.10.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 143 304,00 грн., за основним платежем та 35 826,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення № 0008082280 від 01.10.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111 871,00,00 грн. за основним платежем та 27 967,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої позовні вимоги ТОВ Адмір-Ал» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Техпром М»відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних ТОВ «Техпром М»правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ Адмір-Ал»зареєстроване 25.11.2004 р. в Шевченківській районній у місті Києві державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 25.11.2004 р. № 0002002998. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33240384.

ТОВ Адмір-Ал» взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 25.11.2004 року за № 20963, перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

ТОВ «Адмір-Ал»зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.02.2006 р. за № 39111932, видане ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер -332403826591.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Адмір-Ал»код за ЄДРПОУ 33240384 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Техпром М»код ЄДРПОУ 36365995 за період з 01.01.09 р. по 31.12.11 р.

За результатами перевірки складено акт від 14.09.2012 року №1354/22-80/33240384 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Адмір-Ал»(надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ Адмір-Ал»по взаємовідносинах з ТОВ «Техпром М»:

1) пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 114 643 грн., у тому числі у липні 2009 р. в сумі 2772 грн., у червні 2010 р. в сумі 25710 грн., у липні 2010 р. в сумі 39862 грн., у серпні 2010 р. в сумі 46299 грн.;

2) пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну 143 304 грн., у тому числі за 3 кв. 2009 p. у сумі 3465 грн., за 2 кв. 2010 р. в сумі 32137 грн., за 3 кв. 2010 р. в сумі 107 702 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що ТОВ Адмір-Ал»у перевіряємому періоді мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Техпром М».

За результатами аналізу АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»та отриманих матеріалів від УПМ ДПС у м. Києві супровідним листом №1097/7/07-4215 від 27.03.2012р., податковим органом встановлено, що встановлено, що сума податкового кредиту ТОВ «Адмір-Ал»за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення взаємовідносин з ТОВ «Техпром М», яке має ознаки «фіктивності».

ТОВ «Техпром М», має стан «21»- ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду, свідоцтво платника ПДВ якого від 10.02.2009р. №100196250 анульовано 01.02.2010р. - перереєстрація (зі зміною місцезнаходження) - призупинення; свідоцтво платника ПДВ від 01.02.2010р. №100264756 анульовано 23.08.2010р. - перереєстрація (без зміни місцезнаходження) - призупинення; свідоцтво платника ПДВ від 23.08.2010р. № 100298070 анульовано 14.04.2011р. - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Відповідно до звітних документів ТОВ «Техпром М»за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011p., засновником, директором, головним бухгалтером вказаного підприємства був ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська винесено вирок іменем України №0417/1-298/2011 від 12.08.2011, згідно якого 23.01.2009 року ОСОБА_5 , діючи з єдиною злочинною метою фіктивного підприємництва спільно з членами організованої групи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підписав та нотаріально завірив статут ТОВ «Техпром М», рішення про створення підприємства від 23.01.2009, згідно яких він виступив засновником та директором вказаного підприємства. 27.01.2009 року на основі наданих до Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровського міського виконавчого комітету, який знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект ім. Газети «Правда», 42, документів була проведена державна реєстрація юридичної особи - ТОВ «Техпром М», присвоєний ідентифікаційний код юридичної особи 36365995, а також: видано свідоцтво про державну реєстрацію А01 №052238.

Після державної реєстрації ТОВ «Техпром М», виготовлення печатки та штампів підприємства та взяття на облік в державних установах члени організованої групи ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 отримали в своє розпорядження печатку, установчі документи та статут ТОВ «Техпром М», з метою подальшого їх використання в своїх злочинних цілях.

Таким чином, ОСОБА_6, являючись організатором групи, спільно з членами організованої групи ОСОБА_4 та ОСОБА_7, діючи навмисно, повторно, скоїли фіктивне підприємництво, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Техпром М», код ЄДРПОУ 36365995, з метою здійснення незаконної діяльності по наданню незаконних фінансових послуг по переведенню грошових коштів з безготівкової форми в готівкову.

Податковий орган дійшов висновку, що діяльність ТОВ «Техпром М» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України, внаслідок протиправних дій з боку ТОВ Адмір-Ал»та укладання договорів з метою несплати податків була спричинена шкода державному бюджету України.

Також, враховуючи обставини, які свідчать про відсутність ТОВ «Техпром М»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст.. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.

Таким чином, угоди між ТОВ Адмір-Ал»та ТОВ «Техпром М»укладені з метою, суперечною соціально-економічним інтересам держави і суспільства.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відносно ТОВ ТОВ Адмір-Ал» винесено податкове повідомлення-рішення № 0008072280 від 01.10.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 143 304,00 грн., за основним платежем та 35 826,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0008082280 від 01.10.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111 871,00,00 грн. за основним платежем та 27 967,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

В підтвердження законності включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договорів, специфікацій, податкових та видаткових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, локального кошторису на будівельні роботи, довідок про вартість виконаних будівельних робіт тощо.

Позивач зазначає, що 27.05.2010 року між ТОВ «Адмір-Ал»(далі - Субпідрядник) та ТОВ «ДАК»(далі -Підрядник) укладений Договір підряду № 7/10, відповідно до якого Підрядник доручав, а Субпідрядник зобов'язувався на свій ризик виконати роботи по проектуванню та встановленню конструкцій навісного вентильованого композитного фасаду та об'єкті «Багатоквартирний будинок за адресою: вул. Карла Маркса, 18-а в м. Ялта»у відповідності з технічним завданням Підрядника. Підрядник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

Оскільки об'єм робіт на даному об'єкті досить значний, позивач був змушений шукати постачальників матеріалів, а саме алюмінієвих композитних панелей, які необхідні були для виконання робіт, передбачених Договором підряду.

У 2009 році позивач вже замовляв теплоізоляційні плити у ТОВ «Техпром М»на суму 16632,00 грн., а тому працівник позивача, який отримав завдання від директора знайти постачальника композитних панелей зв'язався з контактною особою підприємства ТОВ «Техпром М»і почав вести переговори стосовно поставок необхідних позивачу матеріалів. Зважаючи на прийнятні строки поставки, які були запропоновані ТОВ «Техпром М», а також на те, що ТОВ «Техпром М»мало можливість забезпечити поставку композитних панелей у кольорі, який був необхідний позивачу та необхідній кількості, останній дав згоду на купівлю матеріалів саме у цього підприємства.

В подальшому, 11.06.2010 року між ТОВ «Адмір-Ал»(далі - Покупець) та ТОВ «Техпром М»(далі -Продавець) укладений договір купівлі-продажу № 7/10-М, відповідно до умов якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити алюмінієві композитні панелі у відповідності до специфікацій.

На виконання умов Договору купівлі-продажу ТОВ «Техпром М»відвантажувало Позивачу алюмінієві композитні панелі у кількості та на умовах, визначених Спеціфікацією № 1 від 11.06.2010 року. Специфікацією № 2 від 03.08.2010 року та Специфікацією № 3 від 27.08.2010 року. Так, у період з липня 2009 року по вересень 2010 року Позивач отримав від ТОВ «Техпром М» матеріалів на загальну суму 687857,28 грн., в т.ч. ПДВ - 114642,88 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 0716-1 від 17.07.2009 р. на суму 16632,00 грн.; № 7/10-1 від 30.07.2010 р. на суму 255932,28 грн.; № 7/10-2 від 12.08.2010 р. на суму 153153,00 грн.; № 7/10-3 від 24.09.2010 р. на суму 262140,00 грн.

Позивач зазначає, що всі матеріали у ТОВ «Техпром М»отримували уповноважені на це особи на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавалися керівником ТОВ «Адмір-Ал»та реєструвалися у відповідній книзі.

Оплата за матеріали здійснювалась позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента. позивач повністю розрахувався за отриманий матеріал перед ТОВ «Техпром М», що підтверджується банківськими виписками.

Також, позивач стверджує, що він у відповідності до вимог чинного законодавства отримував від контрагента ТОВ «Техпром М»податкові накладні. Всі отримані податкові накладні реєструвалися позивачем у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Позивач вважає, що оскільки господарські взаємовідносини з ТОВ «Техпром М»підтверджені документами, які передбачені порядком ведення податкового обліку та надавалися відповідачу на його запит, то жодних підстав для винесення податкових повідомлень-рішень у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не було

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09. 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі -Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа»( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податкові накладні виписані ТОВ «Техпром М»за договором купівлі-продажу № 7/10-М від 11.06.2010р., які стали підставою для включення витрат до складу валових та формування ТОВ Адмір-Ал»податкового кредиту, підписані ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Однак, відповідно вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 р. ТОВ «Техпром М»є підприємством, що займалося підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства України, не уповноважені особи здійснювали діяльність від його імені з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків.

Обвинувальним вироком суду встановлено, що ОСОБА_6, являючись організатором групи, спільно з членами організованої групи ОСОБА_4 та ОСОБА_7, діючи навмисно, повторно, скоїли фіктивне підприємництво, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Техпром М», код ЄДРПОУ 36365995, з метою здійснення незаконної діяльності по наданню незаконних фінансових послуг по переведенню грошових коштів з безготівкової форми в готівкову.

Крім того, внаслідок протиправних дій з боку ТОВ Адмір-Ал»та укладання договору з метою несплати податків була спричинена шкода державному бюджету України.

Таким чином, угода між ТОВ Адмір-Ал» та ТОВ «Техпром М»укладена з метою, суперечною соціально-економічним інтересам нашої держави і суспільства.

Наявність у ТОВ Адмір-Ал»умислу на укладення договорів з метою суперечної інтересам держави підтверджується наступним.

Згідно ст.203 Цивільного Кодексу, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Окрім того варто наголосити, що укладений договір між ТОВ Адмір-Ал»(Покупець) та ТОВ «Техпром М»(Продавець) об'єктивно призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.

При укладанні зазначених договорів, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203. ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, така мета, в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом таким чином визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Адмір-Ал»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ Адмір-Ал», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ Адмір-Ал»та контрагентом ТОВ «Техпром М»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.. 234 Цивільного Кодексу України).

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ Адмір-Ал»відсутнє право на формування валових витрат і податкового кредиту по операціях з підприємством-постачальником ТОВ «Техпром М».

Враховуючи вище викладене та згідно з вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 року, не підлягають включенню до складу валових витрат і податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, так як вони складені невстановленими особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 143 304,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 35 826,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111 871,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 27 967,75 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення № 0008082280 та № 0008072280 від 01.10.2012р. винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Адмір-Ал» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 07.11.2012р.

Суддя В.П. Шулежко