Постанова

від 15.10.2013 по справі 2а-13899/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13899/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмір-Ал» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2012 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмір-Ал» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмір-Ал» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 1 жовтня 2012 року №0008072280, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 143 304 грн за основним платежем та 35 826 грн - штрафні (фінансові) санкції та податкового повідомлення-рішення № 0008082280 від 01 жовтня 2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111 871 грн за основним платежем та 27 967,75 грн штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2012 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Адмір-Ал» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Адмір-Ал» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Техпром М» за період д 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 14.09.2012 року № 1354/22-80/33240384 у якому викладені виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства України, зокрема:

-пп.7.2.1, пп..7.2.3, пп.. 7.2.6 п.7.2 ст. 7; пп..7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7; пп..7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на суму 114 643 грн, у т.ч.: у липні 2009 року на суму 2772 грн, у червні 2010 року на суму 25710 грн, у липні 2010 року на суму 39862 грн, у серпні 2010 року на суму 25710 грн, у липні 2010 року на суму 39862 грн, у серпні 2010 року на суму 46299 грн;

-пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 143 304 грн, у т.ч.: за 3 квартал 2009 року на суму 3465 грн, за 2 квартал 2010 року на суму 32137 грн, за 3 квартал 2010 року на суму 107 702 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем ДПІ у Шевченківському районі міста Києва прийняті податкові повідомлення-рішення: від 1 жовтня 2012 року №0008072280, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 143 304 грн за основним платежем та 35 826 грн - штрафні (фінансові) санкції та податкового повідомлення-рішення № 0008082280 від 01 жовтня 2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111 871 грн за основним платежем та 27 967,75 грн штрафні (фінансові) санкції.

Судом встановлено, що 27.05.2010 року між позивачем та ТОВ «ДАК» укладено договір підряду №7/10 відповідно до якого ТОВ «ДАК» поручив, а позивач зобов'язався на свій ризик виконати роботи по проектуванню та встановленню конструкцій навісного вентильованого композитного фасаду на об»єкті «Багатоквартирний будинок за адресою: вул. К. Маркса 18-а в м. Ялта» у відповідності з технічним завданням підрядника. ТОВ «ДАК» зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання робіт за зазначеним вище договором підряду позивач до суду локальний кошторис на будівельні роботи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт , акти приймання виконаних будівельних робіт за період з травня 2010 року по травень 2012 року

У зв'язку з великим об'ємом робіт позивач змушений був відшукати постачальників матеріалів, а саме алюмінієвих композитних панелей, які необхідні для виконання робіт, передбачених умовами договору.

11.06.2010 року між ТОВ «Адмір-Ал» та ТОВ «Техпром М» укладено договір купівлі-продажу №7/10 -М, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити алюмінієві композитні панелі у відповідності до специфікації.

На виконання умов договору ТОВ «Техпром М» відвантажило позивачу алюмінієві композитні панелі у кількості та на умовах, визначених Специфікацією № 1 від 11.06.2010 року, Специфікацією № 2 від 03.08.2010 року, Специфікацією № 3 від 27.08.2010 року.

Зокрема, у період з липня 2009 року по вересень 2010 року позивач отримав від ТОВ «Техпром М» матеріалів на суму 255 932,28 грн; №7/10-2 від 12.08.2010 року на суму 153153 грн; № 7/10-3 від 24.09.2010 року на суму 262140 грн.

Оплата матеріалів здійснювалась позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента. Оплата за даний товар була здійснена у повному обсязі, що підтверджується долученими до справи банківськими виписками.

Крім того, як пояснив представник позивача, товар у ТОВ «Техпром М» отримували уповноважені на це особи на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавалися керівником ТОВ «Адмір-Ал» та реєструвалися у відповідній книзі. Також контрагентом було видано податкові накладні, зареєстровані у Реєстрі.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, а також зазначеним у акті перевірки порушенням позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до пп. 7.2.1п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту ( п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону).

Як зазначено у підпункті 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп.7.4.5)

Як зазначено у пп.7.7.1п. 7.7 ст. 7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, на виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «Техпром-М» відвантажувало позивачу алюмінієві композитні панелі у кількості та на умовах, визначених специфікацією №1 від 11.06.2010 року, специфікацією № 2 від 03.08.2010 року та специфікацією № 3 від 27.08.2010 року.

Факт отримання матеріалу від контрагента позивачем підтверджується видатковими накладними від 17.07.2009 року №0716-1, № 7/10-1 від 30.07.2010 року, №7/10-2 від 12.08.2010 року, №7/10-3 від 24.09.2010 року.

Всі матеріали у контрагента отримувались уповноваженою особою на підставі довіреностей та отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались керівником товариства та реєструвались у відповідній книзі.

Оплата здійснювалась позивачем шляхом перерахування коштів контрагенту на його рахунок, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, позивач надав до справи в якості доказів реальності господарських операцій податкові накладні, видані ТОВ «Техпром М».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено правомірність його дій щодо нарахування податкового кредиту, оскільки всі господарські операції були підтверджені податковими накладними, які містили всі необхідні реквізити та підтверджувались первинними документами. Придбані позивачем матеріали були використані ним у його господарській діяльності.

Відповідно до ч.1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 228 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Доказів, які б свідчили, що договори, укладені позивачем з його контрагентами є нікчемними та порушують публічний порядок відповідачем надано не було.

Посилання представника відповідача на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 року як на підставу правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається із даного вироку він стосується посадової особи контрагента позивача. Будь-які посилання в даному вироку суду на господарську діяльність ТОВ «Адмір-Ал» відсутні та не були предметом під час розгляду зазначеної кримінальної справи.

У відповідності до вимог чинного на момент виникнення правовідносин між позивачем та його контрагентом, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне наслідки саме щодо цієї особи і ніяким чином не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на ту обставину, що відповідно до листа ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» №93 останнє підтвердило, що ТОВ «Техпром М» отримувало алюмінієві композитні панелі у липні, серпні та вересні 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмір-Ал» задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі №0008082280 та № 0008072280 від 01 жовтня 2010 року складеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмір-Ал».

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 16 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.