Рішення від 13.11.2012 по справі 10/100-07

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.12р. Справа № 10/100-07 За позовом Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" , м. Київ

до В.-1: Приватного підприємства "Агрофірма ім. М.О. Посмітного", м. Дніпропетровськ

В.-2: Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну "УКРАГРОТЕХСЕРВІС", м. Одеса

про спонукання вчинити певні дії

Суддя Кощеєв І.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: Тихонов В.В. - представник (дов. №5 від 01.03.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2007 р. Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним Договору про співробітництво у виробництві продукції тваринництва від 16.10.1999 р., укладеного між Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням концерну "Украгротехсервіс" та Колективним сільськогосподарським підприємством ім. М. О. Посмітного.

Позивач зазначає на тому, що спірний Договір суперечить ч. 2 ст. 44, 154 ЦК України від 18.07.1963р. та повинен бути визнаний недійсним.

Додатково Позивач вказував на те, що з акту звіряння поголів'я овець та курей за станом на 26.02.2005 р. вбачається його підписання Кравець А.В. та скріплення її підпису печаткою ПП «Агрофірма» ім. М.О. Посмітного». Підпис та печатка ПП «Агрофірма»ім. М.О. Посмітного», поставлені Кравець А.В. на акті звіряння поголів'я овець та курей за станом на 26.02.2005 р. ідентичний підпису та печатки, поставлених на спірному Договорі від 16.10.1999 р. біля прізвища Тітенко В.Г. Також, заявник звертає увагу на те, що фактичне підписання Кравець А.В. Договору від 16.10.1999 р. було здійснене згідно її заяви в п'ятимісячний період з дня смерті її батька - Тітенко В.Г. За таких обставин, Позивач вказує про наявність сумніву про фактичний намір на укладення і підписання Договору від 16.10.1999р. його належними сторонами, зазначеними у вступній його частині, враховуючи вимоги ст. 153 ЦК УРСР, що виключає безспірність його укладення та не відповідає вимогам закону, що тягне за собою недійсність угоди відповідно до ст.48 ЦК УРСР.

Матеріали справи містять лист Відповідача - 2 надісланий до суду в якому Південне регіональне виробничо - комерційне відділення концерну «Украгротехсервіс»проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує з посиланням на постанову ВСУ від 13.03.2007 р. у зв'язку із розірванням у судовому порядку Договору про співробітництво у виробництві продукції тваринництва від 16.10.1999 р., укладеного між Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням концерну "Украгротехсервіс" та КСП ім. М.О. Посмітного.

Суд задовольнивши клопотання сторін, призначив по справі судову почеркознавчу експертизу, зупинивши провадження у справі.

У зв"язку з ненаданням сторонами витребуваних експертом документів необхідних для проведення судової експертизи, справа № 10/100-07 була повернута до суду без експертного висновку.

Матеріали справи містять також заяву Південного регіонального виробничо - комерційного відділення концерну «Украгротехсервіс»про припинення провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмета спору, оскільки усі спірні питання між сторонами вже вирішені в судовому порядку та на всіх рівнях, зокрема постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. по справі № 29/273-05-7934. Так, Відповідач - 2 вказує на те, що ці підприємства не знаходяться в договірних відносинах.

Задовольнивши клопотання Відповідача -1, суд зупинив провадження у справі до прийняття Вищим господарським судом України постанови за результатом розгляду зазначеної касаційної скарги ТОВ „Агрофірми імені М.О. Посмітного" по справі № 29/273-05-7934.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, останнє було поновлене, але представник Позичача двічі на виклик суду у засіданні не з"явилися.

Від Позивача надійшов лист в якому Банк просить суд розглядати справу без присутності представника Позивача на підставі раніше наданих документів.

Господарський суд розглядає справу за наявними в ній документами.

У судовому засіданні були оголошені вступна те резолютивна частини рішення.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу ( аудіо запис ) представниками сторін не заявлялося.

Вислухавши пояснення представника Відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між концерном „Украгротехсервіс" i КСП iм. М.О. Посмітного ( нині - ПП „Агрофірма iм. М.О. Посмітного" ) укладений договір ( датований 16.10.1999 р. ) про співробітництво у виробництві продукції тваринництва строком до 2007 року.

За умовами договору Відділення концерну „Украгротехсервіс" зобов'язалось придбати i передати КСП, що належать йому 100 голів овець, 20 телиць та 3000 курей для їх утримання, зрощування, відтворення, а КСП зобов'язалось утримувати, зрошувати, вести роботу по відтворенню вказаних тварин i птиці, а також забезпечувати їх повно схоронність ( п. п. 2.1, 2.2 договору ).

На виконання умов договору позивач 21.10.1999 р. за накладною № 121 від 21.10.1999 р. та податковою накладною б/н від 21.10.1999 р. відділення концерну „Украгротехсервіс" придбало у КСП „Черкасплемсервіс" 20 племінних телиць, породи української червоно-рябої яких за товарно-транспортною накладною № 81649 від 21.10.1999 р. отримали уповноважені представники КСП Вердер, Золотаренко.

За умовами пункту 2.7. договору концерн „Украгротехсервіс" повинен одержати основне стадо та приплід у кількості 50%.

Станом на 26-28 лютого 2005 р. концерну „Украгротехсервіс" належало 160 голів племінних кopiв, породи української червоно-рябої 450 голів овець, що підтверджується актами звірки. Проте в порушення п. 4.4. договору та вимог ст. 578 ЦК України Агрофірма - без згоди концерну передала Банку за договором застави від 03.12.2004 р. № 12954 майно, що є спільною частковою власністю, а саме 218 голів племінних корів і 678 голів овець, а 10.06.2005 р. заставодержатель -Банк звернув стягнення на майно заставодавця, про що свідчить витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 63 ЦК України в редакції 1963 р., який був чинним на момент укладення договору про співробітництво між Відділенням „Украгротехсервіс" і Колективним сільськогосподарським товариством (КСП) „Агрофірма ім. М. О. Посмітного", наступне схвалення угоди особою, яку представляють робить угоду дійсною з моменту її укладення. Те ж саме передбачає ст. 241 ЦК України в редакції 2003 р., який набрав чинності 01.01.2004 р.

Таке схвалення цього договору в подальшому ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" свідчать наявні у матеріалах справи акт звірки поголів'я вівців і курей станом на 26.02.2005 р. спільного вирощування в названому підприємстві згідно договору від 16.10.1999 р. і акт від 28.02.2005 р. перевірки наявності ВРХ, яка належить Південному регіональному виробничо-комерційному відділенню концерну „Украгротехсервіс", згідно договору про співробітництво, які підписані сторонами у тому числі директором ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" і скріпленого печаткою останнього.

Із акту звірки поголів'я вівців по спільному вирощуванню їх у ПП „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" згідно договору від 16.10.1999 р. станом на 26.02.2005 р. вбачається, що Відділення концерну „Украгротехсервіс" ( Фірмою ) закуплено для спільного вирощування вівцематок 95 голів і 5 вівців ( всього 100 голів, що було передбачено договором від 16.10.1999 р. ).

Цей акт підписано керівниками сторін і скріплено печатками останніх, і встановлено, що станом на 26.02.2005 р. у Приватному підприємстві „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" було 450 голів овець, які належать позивачу згідно договору про співробітництво від 16.10.1999 р.

Цей акт звірки поголів'я овець станом на 26.02.2005 р. згідно частини 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є зведеним обліковим документом, який складається для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, і відповідає вимогам частини другої названої статті цього Закону.

З пояснень представників концерну „Украгротехсервіс" первинні документи по купівлі і передачі овець в кількості 100 голів не збереглись при перевезенні бухгалтерських документів в інше службове приміщення, в якому розташувався офіс підприємства.

Отже, вівці, як i племінні телиці, відповідно до ст. 356 ЦК України є спільною частковою власністю сторін, тому за приписами ст. 359 ЦК України розподіляються між співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності.

Наявність племінних кopiв и овець, що на праві спільної часткової власності належать концерну "Украгротехсервіс" i ПП "Агрофірма iм. М. О. Посмітного", підтверджується актами від 26.02.2005 р. та 28.02.2005 р., про що вказано вище.

Крім того, накладними ( накладною № 121 від 21.10.1999 р., податковою накладною від 21.10.1999 р. і ТТН № 81649 від 21.10.1999 р. ) повністю підтверджується отримання Украгротехсервіс -від КСП „Черкасплемсервіс" 20 голів племінних телиць. А підписи і на цих накладних та печатка -продавця КСП „Черкасплемсервіс" на ТТН, і на податковій накладній від 21.10.1999 р., яку виписав продавець „Черкасплемсервіс" і передав її покупцю „Украгротехсервіс" разом з накладною від 21.10.1999 р. за № 121 одні і ті ж.

Вищенаведені факти встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року по справі № 29/273-05-7934 за позовом Південного регіонального виробничо - комерційного відділення концерну «Украгротехсервіс»до приватного підприємства «Агрофірма ім. М. О. Посмітного» та Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»і відповідно до ст. 35 ГПК України не повинні доводитися знов при вирішенні цієї справи.

Вказаною постановою, Одеський апеляційний господарський суд постановив рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2005 р. по справі № 29/273-05-7934 змінити. Резолютивну частину зазначеного рішення суду в частині позову про визнання права власності на корови племінні, вівці, визнання договору застави недійсним і повернення майна викласти в наступній редакції: Позов Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну „Украгротехсервіс" задовольнити частково.

Визнати за Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням концерну „Украгротехсервіс" право власності на корів племінних тільних породи українська червоно-ряба в кількості 160 (сто шістдесят) голів і овець в кількості 450 (чотириста п'ятдесят) голів. Визнати недійсним договір застави від 03.12.2004 р. за № 12954, укладеного між Приватним підприємством „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" і Акціонерним товариством „Український інноваційний банк" в особі директора Одеської філії АТ „Укрінбанк" в частині передачі в заставу корів племінних тільних породи українська червоно-ряба в кількості 160 (сто шістдесят) голів і овець в кількості 450 (чотириста п'ятдесят) голів. Зобов'язати Приватне підприємство „Агрофірма ім. М.О. Посмітного" повернути Південному регіональному відділенню концерну „Украгротехсервіс" корів племінних тільних породи українська червоно-ряба в кількості 160 (сто шістдесят) голів і овець в кількості 450 (чотириста п'ятдесят) голів. В решті зазначене рішення суду залишити без змін.

Також у вказаній постанові зазначено, що під час розгляду справи невідповідність умов договору про співробітництво діючому законодавству, що встановлює недійсність правочинів, або про неукладеність договору про співробітництво, на чому наполягали представники відповідачів в суді апеляційної інстанції, судом не встановлено.

Причиною виникнення спору в даній справі є твердження Позивача щодо наявності правових підстав для визнання недійсним зазначеного у позові договору про співробітництво.

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішують справи ( п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" ).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 626 ЦК України ).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України ). Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи наведене та приймаючи до уваги факти встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року по справі № 29/273-05-7934, суд вважає позовні вимоги Позивача щодо наявності підстав для визнання спірної угоди недійсною - не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до Спеціального витягу з ЄДРПОУ станом на 12.10.2012 року -припинино стан юридичної особи приватного підприємства «Агрофірма ім. М. О. Посмітного».

Згідно з п. 4.7. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, провадження у справі щодо Відповідача -1 підлягає припиненню у зв"язку із наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання - приватного підприємства «Агрофірма ім. М. О. Посмітного», яке є стороною у справі

Керуючись ст. ст. 22, 33, 35, 44, 49, 69, 75, п. 6 ч. 1 ст. 80 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі щодо Відповідача -1 ( приватного підприємства «Агрофірма ім. М. О. Посмітного») припинити.

В задоволенні позову -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.11.2012 р.

Суддя І.М. Кощеєв